Справа № 752/21542/25
Провадження №: 1-кп/752/1435/26
17.03.2026 року м. Київ
Голосіївський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
провівши в приміщенні суду підготовче судове засідання кримінального провадження №12025100100003004 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 , на ВКЗ,
захисника ОСОБА_5 , на ВКЗ,
встановив:
в судовому засіданні захисник ОСОБА_5 просив задовольнити клопотання про зупинення судового провадження, оскільки обвинуваченого ОСОБА_3 призвано на військову службу за призовом під час мобілізації і останній наразі проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Обвинувачений до суду не з'явився, про дату та час повідомлений належним чином.
Прокурор в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання захисника.
Суд вважає, за необхідне провести розгляд клопотання про зупинення провадження за відсутності обвинуваченого, оскільки розгляд такого клопотання жодним чином не порушить прав та обов'язків обвинуваченого, а навпаки забезпечить розумні строки розгляду справи.
Заслухавши думки сторін, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 335 КПК України у разі якщо обвинувачений ухилився від явки до суду або захворів на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні, або був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його розшуку, видужання або звільнення з військової служби і продовжує судове провадження стосовно інших обвинувачених, якщо воно здійснюється щодо декількох осіб.
Вказане положення кримінального процесуального закону орієнтує суд на те, що перебування обвинуваченого на військовій службі за призовом під час мобілізації, на особливий період, унеможливлює проведення судового провадження щодо нього та вимагає зупинення такого провадження. Воно покликане максимально мобілізувати ресурси для надання збройної відсічі державі-агресору та забезпечити можливість проходження обвинуваченим військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період. З іншого боку, таке зупинення провадження може створити загрозу реалізації однієї із засад кримінального провадження - розумності строків. Ця засада має своєю метою встановити темпоральну межу невизначеності підозри й обвинувачення та гарантувати право насамперед підозрюваного та обвинуваченого, а також інших осіб, права та законні інтереси яких обмежуються під час провадження, від необґрунтованого і надмірного його затягування.
Вирішуючи питання конкуренції положень, які визначають процесуальну форму здійснення судового розгляду (до якої можна віднести також і положення про зупинення судового провадження) та положень щодо обов'язку суду забезпечити розумність строків судового розгляду, суд виходить зі змістовної характеристики належної правової процедури. Так, недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд (постанова Верховного Суду від 24.05.2021 у справі № 640/5023/19). Стаття 6 § 1 цієї Конвенції надає кожній особі право на розгляд справи упродовж розумного строку, яке має на меті забезпечити, аби обвинувачений не залишався занадто довгий час під тягарем обвинувачення, обґрунтованість якого має бути доведена.
Суд також враховує те, що кримінальна процесуальна форма ґрунтується на системі засад кримінального провадження, розподілі процесуальних функцій та забезпечує їх реалізацію у належній правовій процедурі. У площині належної правової процедури перебувають також питання дискреції учасників кримінального провадження і судового розсуду, а також можливість судового тлумачення застосування правових норм за наявності відповідних прогалин. Вимога застосування належної правової процедури не може бути відірваною від завдань кримінального провадження, вона може діяти лише системно з ними.
Якщо положення ч. 1 ст. 335 КПК України сприймати як такі, що безальтернативно вимагають зупинення судового провадження у випадку призову за мобілізацією обвинуваченого, то можна дійти висновку, що законодавець не врахував засади кримінального провадження при формулюванні відповідних положень. Однак ч. 3 ст. 7 КПК України вказує, що зміст та форма кримінального провадження в умовах воєнного стану повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей здійснення кримінального провадження, визначених розділом IX-1 цього Кодексу.
Конструкція ст. 335 КПК України дозволяє дійти висновку, що зупинення судового провадження можливе за наявності об'єктивних перешкод для його продовження. Наприклад, у випадку ухилення обвинуваченого від явки до суду, суд може прийняти рішення щодо приводу обвинуваченого (ст. 140 КПК України), накладення на нього грошового стягнення (ст. 139 КПК України) або ж звернення застави у дохід держави (ст. 182 КПК України). Зупинення з підстав захворювання обвинуваченого на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу можливе у тих випадках, коли ця хвороба виключає його участь у судовому провадженні. Ці висновки щодо тлумачення положень ст. 335 КПК України забезпечують дотримання належної правової процедури та з урахуванням диференціації процесуальної форми дозволяють уникнути надмірного формалізму у правозастосуванні.
Крім цього, суд бере до уваги зміст та загальну спрямованість змін до КПК України, які були внесені Законом України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення порядку здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану» № 2201-IX від 14.04.2022 та Законом України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо порядку скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або його зміни з інших підстав» № 2125-IX від 15.03.2022. Так, законодавець наділяє правозастосовувача можливістю оцінювати потребу: 1) проведення досудового розслідування в умовах воєнного стану (п. 4 ч. 1 ст. 280 КПК України), 2) звернення до слідчого судді або суду, який розглядає кримінальне провадження, з клопотанням про скасування підозрюваному чи обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період (абз. 2 ч. 1 ст. 616 КПК України). Таким чином, закон передбачає існування дискреційного порядку вирішення питань, пов'язаних із мобілізацією підозрюваних (обвинувачених) для проходження військової служби за призовом під час мобілізації.
Відтак, виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що положення ст.335 КПК України у частині зупинення судового провадження у зв'язку із мобілізацією не є імперативними. На відміну від інших підстав для зупинення судового провадження, при зупиненні у зв'язку із мобілізацією обвинуваченого необхідно враховувати реальну можливість його участі у судових засіданнях, зокрема виходячи з 1) роду військ, 2) завдань, які виконує відповідний військовій підрозділ, його дислокації, 3) посади обвинуваченого тощо.
Так, з метою повного та об'єктивного розгляду справи, зокрема і для вирішення поданого захисником клопотання, судом було витребувано з в/ч НОМЕР_1 Національної гвардії України інформацію щодо проходження ОСОБА_3 військової служби за мобілізацією.
27.02.2026 року на адресу суду надійшов лист з в/ч НОМЕР_1 Національної гвардії України від 18.02.2026 року №25/52/9-1932-2026, з якого вбачається, що ОСОБА_3 , який прибув для проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період з в/ч НОМЕР_2 , наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.01.2026 року № 9, зарахований до списків особового складу в/ч НОМЕР_1 на всі види забезпечення. Також вбачається, що ОСОБА_3 станом на 18.02.2026 року проходить військову службу у вищевказаній частині, на даний момент перебуває за місцем дислокації підрозділу у м. Києві та останній не залучений до виконання завдань безпосередньо в районах ведення бойових дій, що дозволяє йому за умови завчасного повідомлення прибувати за викликом до Голосіївського районного суду м. Києва для розгляду справи.
Таким чином, суд звертає увагу, що підрозділ військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якій ОСОБА_3 проходить військову службу, знаходиться у м. Києві, де активних бойових зіткнень не відбувається, тобто згаданий підрозділ знаходиться у тиловому регіоні. Вказане, на переконання суду, дозволяє ОСОБА_3 брати участь у судових засіданнях, за виключенням випадків, коли неможливість участі у таких засіданнях пов'язана з виконанням ОСОБА_3 бойових наказів (розпоряджень) чи інших службових завдань поза межами м. Києва та Київської області.
Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_3 може як безпосередньо брати участь у судових засіданнях, так і у режимі відеоконференції, а тому, суд приходить до висновку про відсутність підстав для зупинення судового провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_3 та відмову у задоволенні клопотання захисника. Водночас суд зауважує, що висновок про відсутність підстав для зупинення судового провадження зроблений виключно на підставі оцінки фактичних обставин, які існують станом на даний час.
Керуючись ст. 335 КПК України, суд
ухвалив:
у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про зупинення кримінального провадження - відмовити.
Повний текст ухвали буде оголошено 19.03.2026 року о 15 год. 25 хв.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1