Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
(заочне)
Справа № 695/4699/25
номер провадження 2/695/853/26
19 березня 2026 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого - судді Середи Л.В.,
за участю секретаря - Оніщенко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Золотоноші цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 13 080.00 гривень.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що 30.09.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 30.09.2024-100002371. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у сумі 6000.00 грн за сплатою процентів за користування кредитом та комісії строком на 124 дні.
Проте ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на дату подання позову утворилась заборгованість у розмірі 13 080.00 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту в сумі 6000.00 грн, заборгованості по процентам в сумі 3720.00 грн, комісії 1080.00 грн та неустойки 2280.00 грн.
Тому позивач і звернувся до суду та просить стягнути з відповідача вищезазначену суму боргу за кредитним договором та судові витрати по справі.
Ухвалою суду від 28.10.2025 року було відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено дату судового розгляду.
За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача направлялась ухвала про відкриття провадження та судові виклики, які були вручені відповідачу.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте в позовній заяві просив розгляд справи провести без його участі. Крім того, представник позивача не заперечував проти ухвалення судом заочного рішення.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Враховуючи, що належним чином повідомлений відповідач у судове засідання повторно не з'явився, причини неявки не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав, суд вважає за можливе, відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, провести заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, на підставі повного, об'єктивного та всебічного дослідження, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 30.09.2024 року укладено кредитний договір (оферти) №30.09.2024-100002371 (надалі - Договір).
Відповідно до заявки кредитного договору № 30.09.2024-100002371 (кредитної лінії) від 30.09.2024 року, що є невід'ємною частиною кредитного договору (оферти) № 30.09.2024-100002371, ТОВ «Споживчим центром» надано ОСОБА_1 кредит у сумі 6000 грн на строк 124 дні з дати надання, дата повернення (виплати) кредиту - 31.01.2025 року.
Відповідно до повідомлення платіжного провайдера ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 15.10.2025 року за вих. № 257-1510 успішно перераховано кошти від ТОВ «Споживчий центр» у сумі 6000.00 грн на карту № НОМЕР_1 (номер якої вказано позичальником у заявці кредитного договору № 30.09.2024-100002371 (кредитної лінії)); номер транзакції в системі iPay.ua - 524418198, призначення платежу: видача за договором кредиту № 30.09.2024- 100002371.
Згідно із довідкою-розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором 30.09.2024-100002371 від 30.09.2024 року у ОСОБА_1 перед ТОВ «Споживчий центр» станом на 17.10.2025 року утворилась заборгованість у сумі 13 080.00 грн, що складається з наступного: 6000.00 грн -основний борг, 3720.00 грн - заборгованість по процентах, 1080.00 грн - комісія та неустойка в сумі 2280.00 грн.
За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.
Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У силу ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено факт невиконання належним чином зобов'язань по поверненню кредитних коштів відповідачем, що є підставою для стягнення з відповідача користь позивача заборгованості по тілу позики та процентах за користування ним.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 відповідно до ч.1 ст.1048та ч.1 ст.1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Після спливу визначеного договором строку позики, чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за кредитом припиняється. Що ж стосується нарахування процентів після закінчення строку дії кредитного договору, то Велика Палата ВС роз'яснила, що після закінчення строку кредитування, права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Суд звертає увагу, що за умовами договору про надання фінансового кредиту № 30.09.2024-100002371 та заявки на отримання кредиту відповідач отримав кредит у розмірі 6000.00 грн, кредит надається на 124 дні, під 1,00 % на день. Окремо сторонами обумовлена і разова комісія за видачу кредиту розміром 9% від суми кредиту та дорівнює 540.00 грн.
ТОВ «Споживчий центр» було фактично встановлено сплату комісії, проте не зазначено, за які саме послуги ця комісія сплачується позичальником. Жодних доказів вчинення позивачем будь-яких дій, за які позикодавцем нараховувалася комісія, матеріали справи не містять. Частиною 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено безоплатність надання позикодавцем певних послуг, до яких можна віднести видачу кредиту та супроводження кредитної справи та оцінкою платоспроможності, яка проводиться попередньо перед погодженням надання кредиту.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 (провадження N 14-44цс21).
У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
За таких обставин суд зазначає, що оскільки відповідачу встановлено плату за послуги, які за законом повинні надаватись безоплатно, пункти про нарахування комісії за надання кредиту є нікчемними, а тому нарахування заборгованості за цією комісією є безпідставним та вимоги позивача в частині стягнення комісії в сумі 1080.00 грн не підлягають задоволенню.
Можливість самостійно здійснити перерахунок кредитної заборгованості з огляду на нікчемність умов спірного договору в частині сплати комісії за обслуговування (зменшити визначений банком обсяг заборгованості на суми погашеної позичальником та простроченої комісії), відповідає висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 01.02.2023, справа № 199/7014/20 (провадження № 61-17825св21).
За таких обставин, приймаючи до уваги викладене вище законодавство та правові позиції Верховного Суду, враховуючи нікчемність умов договору про нарахування комісії, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за комісією в сумі 1080.00 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на його неустойки суд зазначає наступне.
Загальновідомою обставиною є те, що з 24.02.2022 по цей час в Україні діє воєнний стан. Враховуючи, що кредитний договір укладено під час дії воєнного стану, то на правовідносини, які склались між сторонами поширюється дія п. 18 Перехідних положень ЦК України. Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ч. 1 ст. 14 ЦК України).
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). На кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України(згідно з висновками у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23, пр. 61-8279св23).
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).
Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2статті 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
У постанові Верховного Суду від 31.01.2024 №183/7850/22, пр. 61-14740св23, вказано, що тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2ст. 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Таким чином суд дійшов висновку про те, що нарахування та стягнення неустойки в сумі 2280.00 гривень є неправомірним, а позов в цій частині не підлягає задоволенню.
Відповідно, із врахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності, суд дійшов висновку, що ТОВ «Споживчий центр» набуло право вимоги на суму заборгованості за кредитним договором № 30.09.2024-100002371 від 30.09.2024 року в сумі 9720.00 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 6000.00 грн., та заборгованості по процентах у розмірі 3720.00 грн.
Отже, за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» підлягають задоволенню частково, а саме у спосіб, визначений позивачем, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у визначеній судом сумі.
Щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, на користь позивача, як сторони по справі, чиї позовні вимоги задовольняються частково, із відповідача слід стягнути судові витрати у вигляді оплати судового збору у сумі 1800.09 грн, тобто, пропорційно до розміру заборгованості, що підлягає стягненню.
Керуючись ст.ст. 76-82, 89, 141, 258-259, 263-265, 279 ЦПК України, суд,
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором № 30.09.2024-100002371 від 30.09.2024 року у сумі 9720.00 (дев'ять тисяч сімсот двадцять) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1800.09 (одна тисяча вісімсот ) гривень 09 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: ТОВ «Споживчий центр», знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського. буд.133-А; ЄДРПОУ 37356833.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя: Середа Л.В.