Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/41/23
номер провадження 1-кп/695/86/26
23 січня 2026 рокум. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря с/з ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглядаючи у відкритому судовому засіданні об'єднане кримінальне провадження (№12022250370001005 та №12025250370000943) по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України, -
У провадженні судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1 перебувають матеріали кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України.
Прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу - тримання під вартою строком на 60 діб, оскільки на даний час існують та не спростовані ризики, які були раніше встановлені, а саме що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого, вчинити інше кримінальне правопорушення. Вважав, що інший, більш м'який запобіжний захід, не буде достатнім для запобігання вказаним ризикам, а вік, стан здоров'я обвинуваченого не перешкоджають перебувати під вартою. Також у разі визнання судом можливості застосування до ОСОБА_4 застави прокурор просив визначити її розмір у сумі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Захисник заперечував проти клопотання прокурора в частині продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Вважав, що заявлені ризики зменшилися. Також захисник просив зменшити розмір застави обвинуваченого до 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки застава в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб є непомірним тягарем для обвинуваченого.
Обвинувачений підтримав позицію захисника.
Заслухавши думку учасників провадження щодо заявленого клопотання, суд установив наступні обставини.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою для продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини.
Відповідно до ч.1, п.4 ч.2 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини (надалі ЄСПЛ), обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою. При цьому суд враховує, що судове рішення щодо обрання та продовження запобіжного заходу повинно забезпечити не тільки права підозрюваного чи обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Враховуючи правову позицію, викладену в п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд розглядає можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Вирішуючи питання щодо продовження запобіжного заходу суд ураховує той факт, що ОСОБА_4 не має стійких соціальних зв'язків: офіційно не одружений, не працює, на утриманні неповнолітніх дітей не має, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Оцінивши в сукупності всі обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, суд вважає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися, перебуваючи на волі обвинувачений може переховуватись від суду, чинити тиск на свідків та потерпілих, вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Суд звертає увагу, що стороною захисту не спростовано зазначені вище ризики, не надано доказів, які б давали суду можливість змінити обвинуваченому запобіжний захід - тримання під вартою на домашній арешт.
Зважаючи на розумність строку тримання під вартою, суд звертає увагу на особливості вказаної справи та зазначає, що її розгляд по суті триває і не може бути завершений у межах строку дії запобіжного заходу, який закінчується 30.01.2026 р., оскільки по справі допитані не всі свідки, не досліджені докази та не допитаний обвинувачений.
Враховуючи вищевикладене та зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, суд вважає обґрунтованими доводи прокурора про необхідність продовження застосованого до обвинуваченого виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для нейтралізації зазначених вище ризиків, тому необхідно продовжити обвинуваченому строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 60 днів.
Щодо вирішення питання про зменшення розміру застави, то суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Застава в кримінальному провадженні вважається процесуальним примусом, який застосовується до підозрюваного та накладає відповідні зобов'язання не тільки на підозрюваного, а також на іншу особу, яка погодилась внести заставу за підозрюваного (заставодавця).
Застава забезпечує виконання підозрюваним обов'язків, покладених на нього як процесуальним законом, так і обов'язків, покладених слідчим суддею, що передбачені пунктами 1-9 частини п'ятої статті 194 КПК України.
Суд ураховує, що з одного боку розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людини існування.
У рішенні від 20.11.2010 у справі «Мангурас проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання. Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку. Іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні.
З урахуванням майнового стану обвинуваченого, беручи до уваги ту обставину, що під час перебування під вартою обвинувачений не отримує доходів, враховуючи, що розмір застави не має бути непомірним тягарем для обвинуваченого, суд доходить висновку про можливість зменшення застави, обраної відповідно до ухвали слідчого судді від 22.08.2025, з 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 99840,00 грн. На думку суду, застава в такому розмірі буде достатнім стимулюючим засобом, щоб запобігти вище встановленим ризикам.
Керуючись ст.ст. 183, 194, 331 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити частково.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити попередній - тримання під вартою та продовжити його строком до 60 днів, а саме - до 23.03.2026 року включно.
Зменшити ОСОБА_4 раніше визначений розмір застави до 30 (тридцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що в грошовому еквіваленті становить 99840,00 гривень.
У разі звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 з-під варти в зв'язку з внесенням застави покласти на нього на строк 2 місяці такі процесуальні обов'язки:
- не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками у вказаному кримінальному провадженні (крім родичів та близьких осіб);
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Ухвала підлягає негайному виконанню і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, прокурором шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня оголошення ухвали, а обвинуваченим протягом п'яти днів з моменту вручення йому копії ухвали.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Суддя ОСОБА_1