Справа № 570/96/26
Номер провадження 1-кс/570/175/2026
19 березня 2026 року
Рівненський районний суд Рівненської області
в особі слідчого судді ОСОБА_1 ,
з участю прокурора ОСОБА_2 ,
слідчого ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
його захисника адвоката ОСОБА_5 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
розглянувши в залі суду дистанційно у режимі відеоконференції між Рівненським районним судом Рівненської області (м.Рівне, вул.С.Петлюри,10) та ДУ "Рівненський слідчий ізолятор" клопотання старшого слідчого СВ відділення поліції № 1 Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області ОСОБА_7 , погоджене з прокурором Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_8 по матеріалах досудового розслідування, внесеного 06 січня 2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026181180000010 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України стосовно ОСОБА_4 ,
про продовження строку тримання під вартою,
оскільки 23 березня 2026 року закінчується запобіжний захід відносно підозрюваного, але внаслідок складності даного кримінального провадження завершити досудове розслідування до вказаного строку не представляється можливим, а ризики, передбачені ст.177 КПК України, не зменшилися, слідчий у поданому 18 березня 2026 року клопотанні просить продовжити обраний відносно підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строків досудового розслідування з визначенням розміру застави.
Згідно з клопотанням, ОСОБА_4 , порушуючи вимоги Положення про дозвільну систему та Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і вихолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, спорядження гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, не маючи відповідного передбаченого законом дозволу на придбання та носіння вогнепальної зброї, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, у невстановлений час та місці, незаконно придбав ззовні схожий на вогнепальну зброю предмет (обріз мисливської рушниці), який носив при собі без мети збуту до моменту проведення особистого обшуку працівниками поліції 24 січня 2026 року о 11 год. 48 хв. в польовій місцевості за координатами 50.6486086, 26.3040993, поблизу вул.Ясна в межах с.Бармаки Рівненського району Рівненської області та виявлення під курткою і вилучення його.
24 січня 2026 року за даним фактом внесені відомості до ЄРДР за ч.1 ст.263 КК України як носіння, придбання вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), без передбаченого законом дозволу.
24 січня 2026 року о 11 год. 48 хв. ОСОБА_4 в порядку ст.208 КПК України затриманий за підозрою у вчиненні злочину.
25 січня 2026 року ОСОБА_4 повідомлений про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.
28 січня 2026 року кримінальне провадження №12026181180000047 за ч.1 ст.263 КК України об'єднане з основним кримінальним провадженням №12026181180000010 за ч.1 ст.263 КК України.
26 січня 2026 року до підозрюваного застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою до 23 березня 2026року та визначена застава у розмірі 266 240 грн. 00 коп.
17 березня 2026 року продовжений строк досудове розслідування по даному провадженню до 25 квітня 2026 року.
У судовому засіданні слідчий та прокурор підтримали клопотання повністю і по аналогічних мотивах.
Підозрюваний розгляд даного клопотання покладає на розсуд суду.
Його захисник заперечує проти клопотання та просить обрати більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту за місцем проживання. При цьому власну позицію мотивує тим, що у клопотанні відсутні достатні дані, які б свідчили про наявність ризиків та зазначає, що немає доказів, які свідчили б про необхідність застосування запобіжного заходу виключно у виді тримання під вартою.
Заслухавши їх думку, з'ясувавши обставини та вивчивши надані матеріали кримінального провадження, вважаючи їх достатніми для винесення рішення, слідчий суддя прийшов до таких висновків.
Під час розгляду вказаного клопотання враховуються положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практика Європейського суду з прав людини, а також загальна спрямованість реформи кримінального судочинства на гуманізацію та підвищення гарантій захисту прав особи, згідно з якими тримання особи під вартою має бути винятковим запобіжним заходом. Відповідно до п.1 ст.5 Конвенції кожен має право на свободу та особисту недоторканність, нікого не може бути позбавлено свободи, крім випадків і відповідно до процедури, встановленої законом. Законним та обґрунтованим вважається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом.
За визначенням Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином. І вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Відповідно до сформованої ЄСПЛ практики, що є частиною національного законодавства України відповідно до Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейского суду з прав людини", тримання під вартою не передбачає покарання у вигляді позбавлення волі, але при збереженні розумної підозри відносно затриманої особи в скоєнні злочину, є обов'язковою, неодмінною умовою законності продовження терміну ув'язнення під варту і відповідає реальним вимогам громадського інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, має більшу вагу, ніж право на повагу свободи особи.
Національні судові органи повинні зважити на всі обставини, що свідчать за і проти наявності справжнього суспільного інтересу, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, і врахувати це в рішеннях. Особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув?язнення як винятковий запобіжний захід протягом певного часу. Небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання; її треба визначати з урахуванням низки інших релевантних факторів. При цьому треба враховувати характер обвинуваченого, його моральні якості, його кошти, зв?язки з державою, у якій його переслідували за законом, і його міжнародні контакти. Врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст: вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності особи та дає можливість достатньою мірою спрогнозувати її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства. Тривале тримання під вартою обвинуваченого може бути виправданим, оскільки наявні специфічні ознаки суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує правило поваги до свободи особи. Обвинувачення в зв?язку з вчиненням тяжкого злочину не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення разом з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що йому неможливо запобігти, не взявши особу під варту. Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
На даний час продовжують існувати ризики, які слугували підставами для застосування до підозрюваного саме цього виду запобіжного заходу, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Зокрема, стверджується тим, що підозрюваний усвідомлює реальність покарання за вчинений тяжкий злочин, що у сукупності з тяжкістю можливого покарання у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, свідчить на користь існування ризику переховування від досудового розслідування та суду.
При цьому суд зауважує, що оскільки на даний час триває досудове розслідування даного кримінального провадження, під час якого встановлюються усі обставини злочину, то у разі обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавлення волі, він матиме реальну можливість вчиняти дії, спрямовані на знищення, приховання або спотворення речей чи документів, які в них містяться та можуть бути доказами під час судового розгляду.
Враховуючи наявність ризиків, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, дані про його особу, відсутність стримуючих факторів, вважаю, що зазначені обставини є виправданими та необхідними елементами, які визначають потребу у застосуванні відносно підозрюваного запобіжного заходу.
Сторона обвинувачення під час розгляду даного клопотання довела наявність обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики, які виправдовують тримання підозрюваного під вартою, не зменшилися і наявні обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали. Суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться стороною захисту на його користь, проте в даному конкретному випадку суд приходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог громадського інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки підозрюваного і виконання процесуальних рішень по справі.
Зважаючи на необхідність забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків і проведення всіх необхідних слідчих та процесуальних дій, вважаю необхідним клопотання, яке відповідає вимогам КПК України, задоволити, оскільки застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу не зможе забезпечити виконання покладених на нього обов'язків. Утримання особи під вартою до судового розгляду справи є єдиним запобіжним заходом, який забезпечив би належну процесуальну поведінку особи та виконання нею процесуальних обов'язків, а також відсутня можливість обмежитися в даному випадку застосуванням менш суворого запобіжного заходу.
Усі вказані вище обставини, в своїй сукупності, свідчать про доцільність продовження підозрюваному раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави, визнавши достатньою у співставленні з існуючими ризиками та даними про особу підозрюваного грошову суму у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Керуючись ст.176, 177, 183, 199, 309, 395 КПК України, слідчий суддя
продовжити щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Баштанка Миколаївської області, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , фактично проживаючого по АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, раніше не судимого, строк тримання до 25 квітня 2026 року.
Визначити заставу у розмірі 266 240 грн. 00 коп., яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) протягом дії ухвали у будь-який момент.
Покласти на підозрюваного у разі внесення застави обов'язокприбувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою.
Строк дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 25 квітня 2026 року.
У випадку внесення застави з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваного вважати таким, до якого застосований запобіжний захід у виді застави.
Роз'яснити підозрюваному, що в разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться на виклик до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин, чи не повідомить про причини неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України і використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Роз'яснити підозрюваному, що в разі звернення застави в дохід держави, слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді застави в більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.
Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1