Справа № 533/1151/25
Провадження № 2/539/850/2026
18 березня 2026 року Лубенський міськрайонний суд
Полтавської області
в складі: головуючого судді - Даценка В.М.,
з участю секретаря - Шрейтер С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лубни у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернувся в суд з вищевказаним позовом, який мотивує тим, що 07.04.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та відповідачкою було укладено кредитний договір №178216 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
Так, позичальник приєднався до публічної частини, прийняв умови індивідуальної
частини та графіку платежів, що разом становлять єдиний Кредитний договір, шляхом
підписання індивідуальної частини електронним підписом fedc026d, що відповідно до
вимог законодавства є належним та допустимим доказом укладення правочину між
сторонами.
На виконання умов кредитного договору, 07.04.2025 первісний кредитор ініціював
переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку відповідачки № НОМЕР_1 .
Згідно з умовами кредитного договору відповідачка зобов'язується вчасно повернути Кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному кредитним
договором.
Незважаючи на це, відповідачка не виконала свого обов'язку та не повертає наданий їй кредит в строки, передбачені кредитним договором.
16.04.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» було укладено Договір факторингу № 16042025, згідно умов якого останнє набуло право грошової вимоги до відповідачки за вищевказаним кредитним договором.
Позивач вказує, що загальна сума заборгованості відповідачки, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором, становить - 29 322,99 грн, і складається з: 14 474,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 11 347,99 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 801,00 грн - заборгованість по комісії; 2 700,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Дану суму заборгованості позивач прохає стягнути з відповідачки на його користь, а також понесені судові витрати у виді судового збору у розмірі 2 422 грн. 40 коп. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.Розгляд справи провести без участі його представника, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідачка у судове засідання не з'явилася, хоча, відповідно до ст.128 Цивільного процесуального кодексу України, була повідомлена про дату, час та місце проведення судового засідання, шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, про причини своєї неявки у судове засідання не повідомила, клопотання від відповідачки про розгляд справи за її відсутності до суду не надходило.
На підставі статті 223 Цивільного процесуального кодексу України, якщо суд не має відомостей про причини неявки відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних в ній даних та доказів.
Відповідно до статті 280 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлень про причини неявки або якщо зазначені причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі, судом, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, не здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
З'ясувавши обставини справи дослідивши докази в порядку заочного провадження суд вважає позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленихнею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Судом встановлено, що 07.04.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №178216, за умовами якого останній видано кредит у розмірі 14 474,00 грн. строком на 126 днів з 07.04.2025 по 11.08.2025, проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 350,00%, тип процентної ставки - фіксована (а.с.16-22).
Кредитний договір №178216 підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису ідентифікатором, fedc026d 07.04.2025 час 19:02:11.
Первісний кредитор свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці кредит у розмірі, встановленому Кредитним договором.
16 квітня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу № 16042025, відповідно до умов якого до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за вищевказаним договором про споживчий кредит №178216 від 07.04.2025 (а.с.46-52).
Відповідно до п. 4.1. Договору факторингу погоджено, що право вимоги переходить від
Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог та Акту
приймання-передачі Реєстру, по формі встановленій у відповідних Додатках.
Таким чином, відповідно до Реєстру прав вимог № 6 від 03.09.2025 до Договору
Факторингу та Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог № 6 від 03.09.2025 до Договору факторингу, до позивача перейшло право вимоги до відповідачки.
Згідно з ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст.514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Тобто належним виконанням зобов'язання з боку відповідачки є повернення кредиту в строки, розмірі та у валюті, визначеними Кредитним договором.
На підставі п.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до змісту ст.610, ст.612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
У зв'язку з тим, що відповідачка не виконала у строк взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, позивач має підстави вимагати від відповідачки його виконання відповідно до умов договору факторингу, а тому позовні вимоги є обґрунтованими.
Разом з тим, що стосується стягнення комісії суд зазначає наступне.
З аналізу вимог пункту 4 частини першої та частини другої статті 8 Закону про споживче кредитування» суд вбачає, що цей Закон передбачає право фінансової установи встановлювати в кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі з подібними правовідносинами № 204/224/21 (провадження №61-4202сво22) зроблено висновок про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Вказаний висновок Верховного Суду кореспондується зі спірними правовідносинами, оскільки відповідач також надає фінансові послуги та на нього розповсюджуються норми Закону України «Про споживче кредитування».
Таким чином, вимога позивача щодо стягнення комісії за кредитним договором не узгоджується із нормами Закону України «Про споживче кредитування», оскільки умова кредитного договору щодо стягнення комісії за надання кредиту з відсутністю конкретного переліку послуг, за які вона стягується, є нікчемною.
Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за штрафними санкціями, суд зазначає наступне.
З 24.02.2022 відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено режим воєнного стану.
15.03.2022 Верховна Рада України прийняла Закон України № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено новими пунктом 18 відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
На підставі вищевикладеного вимога в частині стягнення з відповідачки штрафних санкцій у розмірі 2 700,00 грн задоволенню не підлягає.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково стягнувши з відповідачки на користь позивача, заборгованість за договором про про споживчий кредит №178216 від 07.04.2025 у розмірі 25 821 грн. 99 коп., що складається з 14 474,00 грн. заборгованості по тілу кредиту та 11 347,99 грн. заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Щодо розподілу судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як убачається з матеріалів справи 10.09.2025 між ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» та адвокатським бюро «СОЛОМКО ТА ПАРТНЕРИ» було укладено договір про надання правничої допомоги №10/09/25-02.
25.11.2025 між ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» та адвокатським бюро «СОЛОМКО ТА ПАРТНЕРИ» підписано Акт приймання-передачі наданих послуг, згідно якого виконавець надав, а клієнт отримав, відповідно до договору №10/09/25-02 про надання правничої допомоги від 10.09.2025 по справі за позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом, юридичні послуги на загальну суму 7000,00 грн.
Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, мають враховуватися іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 також дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 742/2585/19.
Враховуючи малозначність та типовість справи, обсяг та характер наданих послуг і виконаних робіт, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає, що понесені позивачем витрати в даній справі є неспівмірними із складністю справи, наданим обсягом послуг, затраченим часом на надання таких послуг, які не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Відтак, суд вважає, що підлягає до зменшення розмір витрат на правничу допомогу до 3000,00 грн., а з урахуванням часткового задоволення позовних вимог з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 2 641 грн. 82 коп. таких витрат.
На підставі ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідачки на користь позивача судовий збір, сплачений останнім при подачі позову пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 526, 629, 1050, 1054, 1077 ЦК України, ст.ст. 2-13, 81, 141, 247, 264, 265, 280 ЦПК України суд , -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за договором про споживчий кредит №178216 від 07.04.2025 у розмірі 25 821 грн. 99 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 133 грн. 18 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 2 641 грн. 82 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів апеляційної скарги з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», 01133 м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34 офіс 333 код ЄДРПОУ 43541163.
Відповідачка - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Лубенського
міськрайонного суду В.М.Даценко