Справа № 159/7082/25
Провадження № 1-кп/159/229/26
18 березня 2026 року м. Ковель
Ковельський міськрайоний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025030550001015 від 13.08.2025 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця міста Мелітополь Запорізької області, не одруженого, особи з інвалідність ІІ групи, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 (особа має статус внутрішньо переміщеної особи), раніше судимого вироком Мелітопольського міського суду Запорізької області від 12.10.2010 за ч.3 ст.185 КК України (строк погашення судимості за який переривався вчиненням нових кримінальних правопорушень)
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.309, ч.1 ст.310 КК України,
Обвинувачений ОСОБА_4 з метою незаконного посіву рослин маку снотворного, придбав насіння снотворного маку, та посягаючи на порядок обігу наркотичних засобів, встановлений Законом України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 та Законом України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» від 15.02.1995, завідомо знаючи про заборону посіву та вирощування снотворного маку, в квітні 2025 року, точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, у лісовій місцевості поблизу села Гішин Ковельського району незаконно висіяв вказане насіння рослин снотворного маку та розпочав їх незаконного вирощувати.
В подальшому, прагнувши досягти мети незаконного їх вирощування для виготовлення наркотичного засобу макової соломи та концентрату макової соломи для власного вживання, забезпечив незаконне вирощування рослин снотворного маку та їх дозрівання шляхом систематичного проведення робіт по догляду, а саме здійснював полив, зрихлювання землі, прополювання бур'янів, в результаті чого незаконного виростив 244 рослини снотворного маку, які згідно з постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів» віднесено до рослин, які містять наркотичні засоби та психотропні речовини і обіг яких допускається для промислових цілей.
Зазначеними умисними діями, які виразились у незаконному посіві та незаконному вирощуванні снотворного маку у кількості від ста до п'ятисот рослин, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення (проступок), передбачений ч.1 ст.310 КК України.
В подальшому ОСОБА_4 за місцем фактичного проживання за адресою АДРЕСА_2 незаконно зберігав без мети збуту до моменту вилучення 13.08.2025 наркотичний засіб - макову солому, масою 3935,424 г, що згідно з Наказом Міністерства охорони здоров'я України №188 від 01.08.2000 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться в незаконному обігу» Таблиця 1, є великим розміром вказаного наркотичного засобу, яку при невстановлених обставинах незаконно виготовив з рослин снотворного маку, що полягало у відділенні верхніх частин рослини маку та їх висушуванні, а також у подрібненні.
Крім цього, ОСОБА_4 за місцем фактичного проживання за адресою АДРЕСА_2 незаконно зберігав без мети збуту до моменту вилучення 13.08.2025 наркотичний засіб - концентрат з макової соломи, у формі рідини, маса якого в перерахунку на суху речовину відповідно становить 0,027 г, 0,184 г, 2,272 г, 0,359 г, всього 2,842 г, який незаконно виготовив при невстановлених обставинах з рослин снотворного маку.
Вказаними діями ОСОБА_4 вчинив незаконне виготовлення та зберігання наркотичного засобу у великих розмірах без мети збуту, тобто кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст.309 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 визнав винуватість в обсязі пред'явленого обвинувачення, підтвердив фактичні обставини вчиненого, пояснив, що після звільнення у 2019 році з місць позбавлення волі, тривалий час проходив лікування, отримав ІІ групу інвалідності, для зменшення больового синдрому вживав наркотичні засоби, що призвело до формування залежності. У 2022 році разом із матір'ю переїхали з міста Мелітополь проживати в село Гішин Ковельського району, мають статус внутрішньо переміщених осіб. З метою виготовлення для власного вживання наркотичної речовини, він у квітні 2025 року посіяв поруч із селом Гішин у посадці мак снотворний, з якого згодом за місцем проживання виготовив концентрат і частину подрібнив в сухому вигляді. Обвинувачений розуміє протиправність вчинених дій, засвідчив критичне ставлення до вчиненого, повідомив, що на сьогодні перебуває на замісній терапії, має незадовільний стан здоров'я і просить про покарання не пов'язане із реальним позбавленням волі.
Враховуючи позицію обвинуваченого ОСОБА_6 , який правильно розуміє зміст обставин інкримінованого кримінального правопорушення, суд дотримавшись вимог ч.3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України, визнав недоцільним дослідження доказів, які стосуються обставин вчинення кримінальних правопорушень та винуватості обвинуваченого.
При призначенні ОСОБА_6 покарання суд керується положеннями статей 50, 65 КК України, в силу яких покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
При цьому каральна функція не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільш сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства.
У будь-якому разі покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу та об'єкта посягання, тяжкості наслідків вчиненого і потенційної суспільної небезпеки. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.
Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішеннях від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 та від 02.11.2004 року № 15-рп/2004 у справах про призначення судом більш м'якого покарання.
Так, у рішенні № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.
Справедливе застосування норм права є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема, права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України».
Відповідно до ст.65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору форми реалізації кримінальної відповідальності. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Як встановив суд ОСОБА_6 за наведеною у ст.12 Кримінального кодексу України класифікацією вчинив умисний нетяжкий злочин (ч.2 ст.309 КК України) та кримінальний проступок (ч.1 ст.310 КК України).
До обставин, що пом'якшують покарання, суд відносить визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, яке виразилося у критичному ставленні до вчиненого та у повідомленні органу досудового розслідування усіх обставин вчинення правопорушення.
До обставин, які обтяжують покарання, суд відносить рецидив кримінальних правопорушень.
Так, відповідно до ст.34 КК України рецидивом кримінальних правопорушень визнається вчинення нового умисного кримінального правопорушення особою, яка має судимість за умисне кримінальне правопорушення.
ОСОБА_4 має не зняту і не погашену судимість за вироком Мелітопольського міського суду Запорізької області від 12.10.2010 за ч.3 ст.185 КК України, оскільки в силу ст.89 КК України строк погашення судимості за цей злочин переривався вчиненням нових кримінальних правопорушень.
Зокрема, вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 10.02.2012 ОСОБА_4 був засуджений за ч.2 ст.309 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.71 КК України призначено остаточне покарання 4 роки 6 місяців позбавлення волі.
Вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 28.04.2015 ОСОБА_4 засуджений за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі, на підстав ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки.
Вироком Мелітопольського міського суду Запорізької області від 06.10.2017 засуджений за ч.2 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.71 КК України остаточне покарання призначено 3 роки 1 місяць позбавлення волі. Звільнений по відбуттю покарання 17.10.2019.
Згідно з ч.5 ст.90 КК України якщо особа, що відбула покарання, до закінчення строку погашення судимості знову вчинить кримінальне правопорушення, перебіг строку погашення судимості переривається і обчислюється заново. У цих випадках строки погашення судимості обчислюються окремо за кожне кримінальне правопорушення після фактичного відбуття покарання (основного та додаткового) за останнє кримінальне правопорушення.
Строк погашення судимості за вироком Мелітопольського міського суду Запорізької області від 12.10.2010 за ч.3 ст.185 КК України становив 6 років і обчислювався після переривання з дня відбуття покарання за останній злочин, тобто з 17.10.2019.
Відтак на час вчинення інкримінованих правопорушень обвинувачений мав не погашену судимість за умисний злочин.
Водночас, суд приймає до уваги вік обвинуваченого, його незадовільний стан здоров'я, що підтверджено медичними висновками (а.с.26-30, 35-39) і довідкою про ІІ групу інвалідності (а.с.32), втрату постійного місця проживання у зв'язку із воєнними діями, наявність статусу внутрішньо переміщеної особи (а.с.28) та наявність міцних соціальних зв'язків - обвинувачений проживає разом із матір'ю пенсійного віку, враховує конкретні обставини справи, вид та кількість наркотичного засобу, який обвинувачений виготовив і зберігав для власного вживання, бере до уваги заходи, які обвинувачений вживає з метою позбутися залежності, зокрема у виді отримання замісної терапії та проходження лікування в диспансері, та зваживши зазначені обставини в сукупності вважає необхідним призначити покарання в межах санкції ч.1 ст.310 КК України у виді штрафу, в межах санкції ч.2 ст.309 КК України у виді позбавлення волі, остаточне покарання визначити за правилами ч.1 ст.70 КК України та звільнити обвинуваченого від відбування покарання підставі статті 75 КК України.
На переконання суду, встановлення обвинуваченому однорічного іспитового строку з покладанням передбачених ст.76 КК України обов'язків, буде дієвим заходом контролю за його поведінкою та стримуючим фактором від вчинення нових кримінальних правопорушень.
Речові докази (а.с.94, 108, 111, 120) відповідно до вимог ст.100 КПК України підлягають знищенню.
Відповідно до вимог ст.124 КПК України на обвинуваченого покладаються процесуальні витрати в розмірі 14708,10 грн пов'язані іззалученням експертів для встановлення обставин, які в силу ст.91 КПК України підлягали доказуванню у цій справі, а саме на проведення судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів №СЕ-19/103-25/10704-НЗПРАП від 22.08.2025 вартістю 3565,60 грн, №СЕ-19/103-25/10713-НЗПРАП від 21.08.2025 вартістю 5348,40 грн, №СЕ-19/103-25/10712-НЗПРАП від 21.08.2025 вартістю 2228,50 грн, №СЕ-19/103-25/10729-НЗПРАП від 04.09.2025 вартістю 3565,60 грн.
Згідно зі ст.174 КПК України вжиті ухвалою слідчого судді від 18.08.2025 заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна необхідно скасувати.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
Керуючись статтями 349, 374,375 Кримінального процесуального кодексу України, суд
Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.309 , ч.1 ст.310 КК України та призначити покарання:
- за ч.2 ст.309 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки,
- за ч.1 ст.310 КК України у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень.
На підставі ч 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку, тривалістю 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Речові докази: 60 таблеток «Метафін ІС», 8 таблеток «Соннікс», 10 рослин снотворного маку (упакування 3025268631940660), 234 рослини снотворного маку (упакування 3025231620846450), канабіс масою 0,6530 г, наркотичну речовину макову солому масою 3935,424 г, концентрат макової соломи масою 0,027 г, 0,184 г, 2,272 г, 0,359 г, які зберігаються в камері зберігання речових доказів Ковельського РУП ГУНП у Волинській області, - знищити.
Стягнути з ОСОБА_4 в доход держави процесуальні витрати на залучення експертів в розмірі 14708,10 грн, а саме на проведення судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів №СЕ-19/103-25/10704-НЗПРАП від 22.08.2025 вартістю 3565,60 грн, №СЕ-19/103-25/10713-НЗПРАП від 21.08.2025 вартістю 5348,40 грн, №СЕ-19/103-25/10712-НЗПРАП від 21.08.2025 вартістю 2228,50 грн, №СЕ-19/103-25/10729-НЗПРАП від 04.09.2025 вартістю 3565,60 грн.
Арешт, накладений на речові докази ухвалою слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18.08.2025 - скасувати.
Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Ковельський міськрайонний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після проголошення резолютивної частини вручити учасникам судового розгляду.
ГоловуючийОСОБА_1