Cправа № 127/3176/26
Провадження № 1-кс/127/1346/26
Іменем України
17 березня 2026 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці скаргу ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому, ОСОБА_4 від 10 січня 2026 року про відмову в задоволені клопотання ОСОБА_3 від 03 жовтня 2025 року, поданого в рамках кримінального провадження №62025240040004206, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 вересня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.365 КК України, -
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла скарга ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому, ОСОБА_4 від 10 січня 2026 року про відмову в задоволені клопотання ОСОБА_3 від 03 жовтня 2025 року, поданого в рамках кримінального провадження №62025240040004206, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 вересня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.365 КК України.
Скарга мотивована тим, що 03.10.2025 ОСОБА_3 було подано до органу досудового розслідування клопотання про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей щодо правової кваліфікації злочинів. Однак постановою старшого слідчого ТУ ДБР (з дислокацією у м. Вінниці), розташованого в м. Хмельницькому, ОСОБА_4 від 10.01.2026 було відмовлено у розгляді даного клопотання у зв'язку з тим, що ОСОБА_3 в зазначеному вище кримінальному провадженні має статус заявника.
Також попередньо листом від 27.10.2025 старшим слідчим ОСОБА_4 було повідомлено про відмову в розгляді клопотання, мотивовану відсутністю у ОСОБА_3 процесуального статусу потерпілого із зазначенням того, що він є заявником.
Однак ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02.12.2025 бездіяльність слідчого було визнано протиправною та зобов'язано розглянути клопотання. Таким чином, слідчим суддею на момент розгляду справи в суді було визнано, що ОСОБА_3 в зазначеному вище кримінальному провадженні має статус потерпілого з моменту внесення відомостей в ЄРДР. В резолютивній частині ухвали чітко зазначено про зобов'язання органу досудового розслідування розглянути клопотання від 03.10.2025. Таким чином, постанова слідчого від 10.01.2026 є прямим невиконанням ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області.
У зв'язку з наведеним, ОСОБА_3 звернувся до суду з даною скаргою, в якій просив суд скасувати постанову старшого слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому, ОСОБА_4 від 10 січня 2026 року про відмову в задоволені клопотання ОСОБА_3 від 03 жовтня 2025 року, поданого в рамках кримінального провадження №62025240040004206, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 вересня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.365 КК України, та зобов'язати слідчого розглянути по суті зазначене клопотання.
В судове засідання учасники судового розгляду не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.
Разом з тим, 17 березня 2026 року до Вінницького міського суду Вінницької області надійшла заява представника особи, яка подала скаргу, про розгляд справи за її відсутності. У заяві зазначила про підтримання скарги в повному обсязі за викладених у ній обставин та просила вимоги скарги задовольнити.
Згідно вимог ч.3 ст.306 КПК України розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне відстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
При цьому відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 7 КПК України та ч. 1 ст. 26 КПК України однією із загальних засад кримінального провадження є також диспозитивність, яка полягає у вільному використанні сторонами кримінального провадження своїх прав у межах та у спосіб, передбачений цим Кодексом.
Враховуючи наведене вище, слідчий суддя не бачить перешкод для здійснення розгляду даної скарги за відсутності учасників судового розгляду.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Тож судовий розгляд здійснювався за відсутності фіксації процесу технічними засобами.
Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Вказана норма знайшла своє втілення і в національному законодавстві, як на конституційному рівні, а саме в ст. 55 Конституції України, так і на рівні кримінального процесуального Закону, в статті в 24 КПК України, якою законодавцем кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Пунктом 18 частини 1 статті 3 КПК України визначено, що слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Основним завданням слідчого судді при виконанні функцій судового контролю є встановлення факту, чи дійсно права і свободи людини було порушено або вони порушуються; чи було створено або створюються перешкоди для їх реалізації; чи має місце інше обмеження прав і свобод; які перешкоди він зобов'язаний поновити або усунути для їх реалізації.
Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності уповноважених осіб під час досудового розслідування чітко визначено та регламентовано Главою 26 КПК України.
Об'єктом оскарження на підставі глави 26 КПК України можуть бути тільки рішення, дії, бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора при здійсненні своїх повноважень під час досудового розслідування.
Частиною 1 статті 303 КПК України передбачений перелік рішень, дій, бездіяльності слідчого або прокурора, які підлягають оскарженню під час досудового розслідування, який є вичерпним. Зокрема відповідно до пункту 7 частини 1 зазначеної статті на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником.
Судом встановлено, що слідчими Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Хмельницькому, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62025240040004206, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 вересня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.365 КК України.
До органу досудового розслідування в рамках зазначеного кримінального провадження звернувся ОСОБА_3 із клопотанням від 03 жовтня 2025 року «про внесення кваліфікації злочину в ЄРДР».
У відповідь на заявлене клопотання Четвертий слідчий відділ (з дислокацією у м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Хмельницькому, листом №684323-25/х/14-01-04-81661/2025 від 27 жовтня 2025 року за підписом старшого слідчого ОСОБА_4 поінформував ОСОБА_3 , що на даний час у кримінальному провадженні він наділений процесуальними правами (процесуальним статусом) заявника, отже не входить до кола осіб, клопотання яких слідчий, прокурор зобов'язані розглянути в порядку, передбаченому статтею 220 КПК України. Таким чином, клопотання ОСОБА_3 від 03.10.2025 органом досудового розслідування по суті розглянуто не було.
Однак ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02 грудня 2025 року у справі №127/36430/25 слідчого Четвертого СВ (з дислокацією у м. Вінниці) ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому, ОСОБА_4 або іншу уповноважену особу зобов'язано розглянути клопотання ОСОБА_3 від 03.10.2025, подане в рамках кримінального провадження №62025240040004206, внесеного до ЄРДР 25.09.2025, та надати відповідь, згідно вимог ст.220 КПК України.
10 січня 2026 року старшим слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому, ОСОБА_4 винесено постанову, згідно якої у задоволенні заяви ОСОБА_3 про внесення кваліфікації злочину в ЄРДР відмовлено.
Зокрема, в оскаржуваній постанові слідчий звертає увагу особи, яка звернулася з клопотанням, на зміст ч.5 ст.40 КПК України, згідно якої слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності та зазначає, що «Дослідивши заяву та матеріали кримінального провадження… підстав для задоволення клопотання ОСОБА_3 в вищевказаному кримінальному провадженні немає». Поряд з цим слідчим роз'яснено ОСОБА_3 , що на даний час в рамках кримінального провадження №62025240040004206 він має процесуальний статус заявника, у зв'язку з чим не наділений правами (процесуальним статусом) зазначених у статті 220 КПК України учасників провадження, зокрема і правом подавати слідчому, прокурору клопотання у даному кримінальному провадженні.
Завданнями кримінального провадження, відповідно до ст.2 КПК України, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч.1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; обставини, які характеризують особу обвинуваченого.
За ч. 1 ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Статтею 93 КПК України передбачено, що сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, що в свою чергу кореспондується з пунктами 2, 8 ч.2 ст. 40 КПК України, згідно яких слідчий органу досудового розслідування уповноважений, серед іншого, проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, встановлених цим Кодексом, а також приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом.
Сторона захисту здійснює збирання доказів, шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.
Слідчими (розшуковими) діями є дії, спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети (ч. 1, 2 ст. 223 КПК України).
Ініціювання стороною захисту, проведення слідчих (розшукових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому статтею 220 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 220 КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
За змістом статті 110 КПК України всі рішення органів досудового розслідування, прокурора є процесуальними рішеннями.
Частинами 3, 6, 7 статті 110 КПК України передбачено, що рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне. Постанова слідчого, дізнавача, прокурора виготовляється на офіційному бланку та підписується службовою особою, яка прийняла відповідне процесуальне рішення. Постанова слідчого, дізнавача, прокурора, прийнята в межах компетенції згідно із законом, є обов'язковою для виконання фізичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується.
В свою чергу, вимоги до змісту постанови слідчого, дізнавача, прокурора визначено ч.5 ст.110 КПК України, в якій, зокрема, вказано, що в мотивувальній частині постанови повинні міститися відомості про мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.
Отже, правова природа оскарження рішень слідчого, прокурора передбачає необхідність перевірки не лише дотримання процесуального порядку вирішення клопотань про проведення слідчих (розшукових) дій, а й вмотивованості постановлених рішень, що може випливати із оцінки таких клопотань на предмет можливості і доцільності здійснення відповідних процесуальних дій.
У своїй скарзі ОСОБА_3 висловлює твердження, що його клопотання від 03.10.2025 залишається нерозглянутим, всупереч зобов'язанню, покладеному на слідчого ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02.12.2025. Також стверджується про «визнання слідчим суддею на момент розгляду справи» набуття ОСОБА_3 в зазначеному вище кримінальному провадженні процесуального статусу потерпілого.
Однак зазначені доводи скарги суд відхиляє, оскільки такі твердження є особистими переконаннями заявника, які ґрунтуються на трактуванні тексту відповідного судового рішення та норм чинного законодавства на власний розсуд.
Враховуючи наведене, проаналізувавши зміст оскаржуваної постанови та матеріали скарги, слідчий суддя дійшов висновку, що постанова старшого слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому, ОСОБА_4 від 10 січня 2026 року про відмову в задоволені клопотання ОСОБА_3 від 03 жовтня 2025 року, поданого в рамках кримінального провадження №62025240040004206, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 вересня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.365 КК України,на даному етапі досудового розслідування у кримінальному провадженні є обґрунтованою, вмотивованою, винесеною з дотриманням вимог чинного законодавства та в межах наданих повноважень, а її зміст відповідає вимогам ч.ч.5, 6 ст. 110 КПК України.
Також в контексті досліджуваних під час розгляду даної скарги обставин, слідчий суддя вважає за доцільне звернути увагу особи, яка подала скаргу, що прийняття такого процесуального рішення як визнання або відмова у визнанні потерпілим належить до компетенції слідчого органу досудового розслідування у кримінальному провадженні, а обставини щодо наявності або відсутності суспільно небезпечного караного діяння (дії чи бездіяльності), вчиненого суб'єктом злочину, можуть бути встановлені лише після проведення дій, передбачених главою 20 КПК України. При цьому згідно ч.5 ст.40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог КПК України, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється
У відповідності до ст.94 КПК України слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Зі змісту ст. 307 КПК України вбачається, що за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування слідчий суддя може винести ухвалу про: скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; скасування повідомлення про підозру; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову в задоволенні скарги.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 110, 220, 303-307, 309, 370, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому, ОСОБА_4 від 10 січня 2026 року про відмову в задоволені клопотання ОСОБА_3 від 03 жовтня 2025 року, поданого в рамках кримінального провадження №62025240040004206, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 вересня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.365 КК України - залишити без задоволення.
Ухвала слідчого суді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду впродовж 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя Вінницького міського суду
Вінницької області ОСОБА_5