"19" березня 2026 р.
Справа №150/882/25
Провадження по справі №2-а/150/2/26
19 березня 2026 року Чернівецький районний суд
Вінницької області
Чернівецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючої: судді Цимбалюк Л.П.,
при секретарі Савковій С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі Чернівецького районного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ГУНП у Вінницькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 звернувся до районного суду з позовом, до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, у якому просить скасувати постанову серії ЕНА №6094468 від 06.11.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, якою було притягнуто його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП.
У позові зазначив, що 06 листопада 2025 року старшим поліцейським Могилів - Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області Корчинським О.В. винесено постанову серії ЕНА №6094468, згідно якої 06.11.2025 о 09 год. 09 хв. в с. Сокіл по вул. Молодіжній, 36 ОСОБА_1 керував транспортним засобом TOYOTA AVENSIS, державний номерний знак НОМЕР_1 із забруденими номерним знаком, що не дає чітко визначити символи на відстані 20 м., а також під час перевірки документів не пред'явив свідоцтво про реєстрацію на транспортний засіб, чим порушив п.п.2.9.б та 2.9в ПДР України - керування водієм ТЗ з номерним знаком, закритим іншими предметами чи забруднення, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, за що передбачена відповідальність за ст.121-3 КУпАП. Згідно оскаржуваної постанови на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення на суму 1190 грн. 00 коп.
Постанову вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки посадовою особою поліції вимоги законодавства при винесенні оскаржуваної постанови дотримані не були. Так, оскаржувана постанова не містить жодних посилань на докази чи інші матеріали, які свідчать про вчинення водієм ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП. (матеріалів відеофіксації, пояснень свідків, тощо), не зазначено технічні засоби, яким здійснено фото- або відеозапис. При винесенні оскаржуваної постанови відповідачем повністю проігноровано факт наявності та можливості чіткої ідентифікації номерного знаку встановленого на транспортному засобі, що свідчить про неврахування цих обставин в ході винесення оскаржуваної постанови, та власне відсутності у діях позивача вини, а отже і складу адміністративного порушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.121-3 КУпАП, у зв'язку з чим оскаржувана постанова є протиправною.
Крім того, позивач вказав на те, що оскаржувана постанова не містить відомостей, яким чином працівник поліції визначив, що номерний знак не читається саме з 20 метрів, не зазначено за допомогою якого вимірювального засобу було визначено відстань у розмірі 20 метрів. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Таким чином, вважає, що дана постанова, якою його було притягнено до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю, адже відсутній склад адміністративного правопорушення.
Відповідач Головне управління Національної поліції у Вінницькій області належним чином повідомлений про розгляд справи судом, відповідачем не забезпечено явку повноважного представника в судове засідання.
23.01.2026 до суду надійшов відзив на позов в якому відповідач заперечує щодо задоволення позову вказуючи на те, зокрема, що при винесенні оскаржуваної постанови поліцейський діяв в межах своїх повноважень, а в самій постанові вказано час та місце вчиненого правопорушення, а також особу, яка притягується до адміністративної відповідальності. При цьому, інспектором було встановлено факт вчинення позивачем правопорушення, про яке зазначено в оскаржуваній постанові, а тому позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 06.11.2025 старшим поліцейським Могилів - Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області Корчинським О.В. винесено постанову серії ЕНА №6094468, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1190 грн. Як зазначено у постанові, 06.11.2025 о 09 год. 09 хв. в с. Сокіл по вул. Молодіжній, 36 ОСОБА_1 керував транспортним засобом TOYOTA AVENSIS, державний номерний знак НОМЕР_1 із забруденими номерним знаком, що не дає чітко визначити символи на відстані 20 м., а також під час перевірки документів не пред'явив свідоцтво про реєстрацію на транспортний засіб, чим порушив п.п.2.9.б та 2.9в ПДР України - керування водієм ТЗ з номерним знаком, закритим іншими предметами чи забруднення, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів.
Позивач у позові заперечує щодо вчинення правопорушення, що ставиться йому в провину. Зазначає про те, що доказів вчинення ним правопорушення передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП у матеріалах справи немає, оскаржувана останова ґрунтується лише на суб'єктивному твердженні інспектора, яке нічим не підтверджено.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли суд враховує таке.
Згідно із статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності до закону. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною другою КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як слідує з оскаржуваної позивачем постанови серії ЕНА №6094468 від 06.11.2025, зазначено, що він керував автомобілем з забрудненим державним номерним знаком, що унеможливлює його читання з відстані ближче 20 метрів.
Згідно п.2.9 (в) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом з номерним знаком, що закріплений не в установленому для цього місці, закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м.
Відповідно до диспозиції ч.1 ст.121-3 КУпАП адміністративна відповідальність настає зокрема, за керування або експлуатацію транспортного засобу з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів.
Окрім наданої суду постанови серії ЕНА №6094468 від 06.11.2025про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП, органом поліції не було надано інших доказів на підтвердження винуватості останнього у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП.
Відтак, постанова серії ЕНА №6094468 від 06.11.2025про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП, враховуючи конкретні обставини даної справи, сама по собі не є достатнім доказом того, що ОСОБА_1 , керував транспортним засобом із забрудненим номерним знаком.
Окрмі того, не доведеним є те, що під час перевірки документів ОСОБА_1 не пред'явив свідоцтво про реєстрацію на транспортний засіб.
Таким чином, органом поліції не надано інших доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 правопорушення передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП.
Враховуючи, що саме сторона відповідача повинна довести правомірність рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, суд із власної ініціативи позбавлений можливості збирати докази по справі.
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Тобто докази - це урегульована процесуальним законодавством, існуюча у певній процесуальній формі інформація (фактичні дані), яка надає можливість адміністративному суду, що розглядає справу, достеменно або певним чином відтворити та встановити усі обставини публічно-правового спору, які мають значення для правильного вирішення адміністративної справи.
Законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням їхньої якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для ухвалення відповідного судового рішення.
Так, докази мають бути належними (стаття 73 КАС України); допустимими (стаття 74 КАС України); достовірними (стаття 75 КАС України); достатніми (стаття 76 КАС України).
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При цьому судом встановлено, що прийнята працівником поліції постанова по справі про адміністративне правопорушення є єдиним наданим доказом, який на думку працівника поліції, може встановлювати факт керування позивачем транспортним засобом із забрудненим номерним знаком та не закріпленим в установленому порядку.
Матеріали справи фактично складаються лише з оскаржуваної постанови.
Статтею 62 Конституції України передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Отже, законодавчо встановлено презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується. Тобто, повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує.
Процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень чинного на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб'єкта владних повноважень (вказана правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а).
При цьому, суд повинен трактувати усі сумніви у правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень на користь особи-позивача. Для позивача достатньо вказати на факт прийняття рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, якщо допустимі докази для цього недоступні. У свою чергу відповідач має довести факт прийняття такого рішення чи вчинення дії і їх правомірність, або ж спростувати цей факт і довести правомірність своєї бездіяльності. У разі невиконання цього обов'язку адміністративний суд повинен задовольнити вимогу позивача і визнати протиправними рішення, дії чи бездіяльність, на які вказував позивач. Єдиною умовою для цього є повідомлення позивачем мінімально достатньої інформації про такі рішення чи дії (Постанова Вищого адміністративного суду України від 13 вересня 2006 року у справі № К-7375/06).
На переконання суду, за відсутності відеозапису з нагрудної бодікамери працівника поліції та наявності тверджень позивача про усунення на місці несправності освітлення номерного знаку, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, в порушення зазначених вище вимог законодавства щодо обов'язку доказування правомірності своїх дій з приводу складання постанови по справі про адміністративне правопорушення, не було надано суду достовірних доказів, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, та які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 283 КУпАП передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Слід зазначити, що сама постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення позивачем правопорушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення, містить лише опис обставин, які визнані поліцейським підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, без зазначення певних доказів на їх підтвердження.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.04.2018 року по справі № 338/1/17 та від 29.04.2020 року по справі № 161/5372/17.
Аналіз наведених вище положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що вина особи повинна доводитись суб'єктом владних повноважень певними доказами, серед яких показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, пояснення свідків тощо.
Верховним Судом зазначено, що у справах за позовом фізичної особи щодо оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності на суб'єкта владних повноважень в силу приписів статті 77 КАС України покладається обов'язок доказування правомірності своїх дій у разі, якщо останній заперечує проти позову. Докази, надані відповідачем по справі, мають бути належним чином досліджені судами першої та апеляційної інстанцій із наданням їм відповідної правової оцінки на предмет їх належності і допустимості, повноти та достатності для визнання правомірності дій та рішень суб'єкта владних повноважень.
Крім того, відповідно до правової позиції, викладеної в Постанові Верховного Суду від 29.04.2020 р. у справі № 161/5372/17, зазначено, що при винесенні покарання за порушення ПДР суди не можуть покладатися лише на свідчення інспектора поліції, який виніс постанову.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Саме відповідач повинен довести наявність події і складу адміністративного правопорушення та винуватість особи, тобто наявність законних підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121-3 КУпАП є недоведеним, оскільки не встановлено достатніх доказів які підтверджують вчинення позивачем адміністративного правопорушення, зокрема об'єктивної сторони його складу.
Пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП встановлено, що провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення (п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України).
На підставі наведеного та беручи до уваги те, що відповідачем не доведено належними , допустимими та достатніми доказами факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, а тому суд приходить до висновку, що надані суду матеріали не містять беззаперечних доказів вини останнього у вчиненні правопорушення, що свідчить про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, яке йому інкримінується, а тому суд приходить до висновку про необхідність скасування постанови серії ЕНА №6094468 від 06.11.2025 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та закрити провадження в справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст., ст.9, 22 КУпАП, ст., ст. 6, 77, 79, 241, 246, 268, 269, 271, 286 КАС України, суд
Позов задовольнити.
Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №6094468 від 06.11.2025, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1190 грн. 00 коп.,
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 121-3 КУпАП - закрити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований по АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_2 , виданий 01.04.2022, реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - НОМЕР_3 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції у Вінницькій області, код ЄДРПОУ 40108672, місцезнаходження: вул.Театральна, 10, м.Вінниця, 21050.
СУДДЯ: Л.П. ЦИМБАЛЮК