Справа № 149/3704/25
Провадження №2-о/149/29/26
Номер рядка звіту 17
"18" березня 2026 р. м. Хмільник
Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Олійника І. В.
за участі секретаря Янюк А. Й.
розглянувши у судовому засіданні матеріали цивільної справи за заявою адвоката Вакулич Оксани Федорівни в інтересах ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про встановлення факту перебування на утриманні неповнолітньої дитини,
До Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області надійшла вказана заява.
Ухвалою суду від 02.12.2025 відкрито провадження, призначено судове засідання.
У судове засідання заявник, його представник не з'явилися, представник подала заяву про проведення розгляду у їх відсутність.
Заінтересована особа не з'явилася, про причини неявки не повідомлено.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1ст. 293 ЦПК України).
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення: заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
У цій справі заявлено вимогу про встановлення факту перебування на утриманні ОСОБА_1 неповнолітнього ОСОБА_3 , який є сином ОСОБА_4 (дружини заявника).
Копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 підтверджено, що батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 152), з якого на підставі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30.01.2013 року (копія на а.с. 113 т. 1) стягуються аліменти на утримання сина.
Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (надалі СК України).
Згідно з ч. 1 ст. 121 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
У статті 141 СК України встановлено рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
У відповідності до приписів статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із частинами першою, другою та третьою статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Мачуха, вітчим зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу (ч. 1 ст. 268 СК України).
Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.
Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.
Сімейні обов'язки особистого або майнового характеру є обов'язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.
Ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання та утримання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів за рішенням суду (статті 164, 180 СК України).
У постанові від 11.09. 2024 року у справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що подана заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні, оскільки за встановлених у цій справі обставин існує спір про право щодо участі одного з батьків у вихованні й утриманні дитини. З урахуванням закріпленого в сімейному законодавстві принципу невідчужуваності сімейних обов'язків, неможливості відмови від них, у тому числі від обов'язків виховання дитини, то питання, заявлене у цій справі, не може з'ясовуватись безвідносно до дій другого з батьків та може вирішуватись у межах спору про право між батьками дитини за загальним правилом у позовному провадженні.
У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2024 року справа № 551/812/23 зазначено, що: «задовольняючи вимоги заяви, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на те, що подана заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні, оскільки доведення факту утримання падчерки вітчимом пов'язане з настанням (існуванням) обставин, за яких біологічний батько дитини не виконує своїх батьківських обов'язків щодо дитини та безумовно впливає на права і інтереси самої дитини. Такий факт утримання дитини не біологічним батьком, а вітчимом не може встановлюватись у безспірному порядку, в тому числі на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини. Таким чином, за встановлених у цій справі обставин існує спір про право щодо участі батька дитини у її матеріальному забезпеченні/утриманні, а отже, питання, заявлене у цій справі, не може з'ясовуватись безвідносно до дій батька дитини та може вирішуватись у межах спору про право за загальним правилом у позовному провадженні».
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
Як встановлено судом під час розгляду справи, ОСОБА_6 на даний час не досяг повноліття, з його батька ОСОБА_5 на рішенням суду стягуються аліменти на утримання сина. Доказів того, що ОСОБА_5 позбавлений батьківських прав або з поважних причин не може надавати допомогу на утримання сина матеріали справи не містять.
З урахуванням встановлених обставин, приймаючи до уваги наведені норми законодавства, а також релевантну судову практику, суд дійшов висновку про наявність спору про право, оскільки встановлення факту утримання вітчимом пасинка безпосередньо стосується прав та обов'язків біологічного батька, отже не може бути встановлене у порядку окремого провадження, а може бути предметом розгляду у порядку загального позовного провадження.
Згідно з ч. 6 ст. 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
З огляду на вищевикладене, заяву слід залишити без розгляду, роз'яснивши заявнику право подати позов на загальних підставах.
Керуючись ст.ст. 19, 260, 261, 293, 294, 315 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про встановлення факту перебування на утриманні неповнолітньої дитини, - залишити без розгляду.
Роз'яснити заявнику та заінтересованій особі право подати позов у порядку загального позовного провадження.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено 19.03.2026.
Суддя Ігор ОЛІЙНИК