іменем України
11 березня 2026 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 751/6637/25
Головуючий у першій інстанції - Овсієнко Ю. К.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/458/26
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої - судді Мамонової О.Є.,
суддів - Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.,
із секретарем: Герасименко Ю.О.,
учасники справи:
позивач: Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради в інтересах ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
відповідач за зустрічним позовом: Виконавчий комітет Чернігівської міської ради,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Чернігівський міський центр соціальних служб, -
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 листопада 2025 року у справі за позовом Управління (служби) у справах дітей Чернігівської міської ради в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відібрання малолітньої дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради, Управління (служби) у справах дітей Чернігівської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, -
У липні 2025 року Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради звернулось до суду в інтересах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просить:
- відібрати малолітню дитину, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від батьків, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , без позбавлення їх батьківських прав;
- у разі відібрання малолітньої дитини у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , передати малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Управлінню (службі) у справах дітей Чернігівської міської ради для подальшого його влаштування.
Позов обґрунтовувало тим, що до Управління (служби) у справах дітей Чернігівської міської ради надійшло повідомлення від сектору ювенальної превенції відділу взаємодії з громадами Чернігівського районного управління поліції про те, що 17.07.2025 за адресою: АДРЕСА_1 , з вікна 2-го поверху випала дитина, а саме ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 17.07.2025 дитину було доставлено до КНП «Чернігівська обласна дитяча лікарня» Чернігівської обласної ради у стані середньої тяжкості з діагнозом: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забійне садно правого ліктьового суглобу. Мати дитини була у відділенні травмпункту 17.07.2025 та 20.07.2025, на час її відсутності у відділенні догляд за дитиною здійснювала баба. За даним фактом відкрито кримінальне провадження за ч. 1 ст. 135 КК України.
21.07.2025 питання про стан виконання батьківських обов'язків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розглядалось на комісії з питань захисту прав дитини, за результатами чого, після розгляду всіх документів та наполегливого прохання поліції, органу опіки та піклування надано рекомендації щодо прийняття рішення про доцільність відібрання малолітнього ОСОБА_1 від батьків.
22.07.2025 мати ОСОБА_2 разом з дитиною ОСОБА_1 залишили приміщення лікарні, дитину виписано з ортопедо-травматологічного відділення в задовільному стані.
24.07.2025 виконавчий комітет Чернігівської міської ради прийняв рішення №386 «Про негайне відібрання малолітньої дитини, ОСОБА_1 , від матері». На виконання рішення спеціалістами управління та працівниками Чернігівського центру соціальних служб здійснювалися виїзди за місцем проживання та реєстрації дитини, але за даними адресами двері ніхто не відчинив, на залишені запрошення не відреагував. Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради звернулась до Чернігівського управління національної поліції в Чернігівській області у сприянні виконанню вищевказаного рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради.
Указував, що ОСОБА_2 не раз потрапляла у поле зору позивача та органів поліції, спеціалісти управління неодноразово здійснювали моніторингові візити в родину ОСОБА_2 , проводили з нею профілактичні бесіди, під час яких, вона попереджалася про відповідальність за життя та здоров'я сина. Працівниками поліції по відношенню до відповідачки складалися адміністративні протоколи за ст. 184 КУпАП.
Батько дитини ОСОБА_3 у шлюбі з матір'ю не перебуває, разом з сім'єю не проживає, під час перебування сина у лікарні не відвідував, станом його здоров'я не цікавився.
У серпні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради та Управління (служби) у справах дітей Чернігівської міської ради, в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради «Про негайне відібрання дитини, ОСОБА_1 , від матері» від 24.07.2025 №386.
Позов обґрунтовувала тим, що 17.07.2025 прийшовши з прогулянки, погодувала сина та поклала його спати. Переконавшись, що дитина спить, всі вікна знаходяться в режимі провітрювання і дитині нічого не загрожує, відповідачка поїхала до дитячого садка для вирішення питань.
Повертаючись додому, їй зателефонували працівники поліції та повідомили, що її дитина вистрибнула з вікна, оглянута лікарями швидкої медичної допомоги, почуває себе добре та його повезли до дитячої лікарні на обстеження. Працівники поліції оглянули квартиру та підвезли її до обласної дитячої лікарні до дитини, де вже знаходилась її мати (баба дитини) ОСОБА_4 . Лікарі повідомили, що дитина почуває себе добре, жодних значних ушкоджень не отримала та перебуватиме під наглядом лікарів в травматологічному відділенні лікарні.
В лікарні вона надала свої пояснення працівникам поліції та службі у справах дітей. За домовленістю з дитиною в лікарні залишилась мати позивачки (баба дитини).
Вказує, що з 17.07.2025 по 19.07.2025 вона щоденно відвідувала лікарню, спілкувалась з лікарями, приносила приготовану та придбану для дитини їжу. З 20.07.2025 до 22.07.2025 в лікарні з дитиною перебувала вона.
21.07.2025 вона відвідала засідання комісії, де надала свої пояснення щодо даного нещасного випадку та відповіді на питання комісії.
Після виписки з лікарні 22.07.2025 вона разом з дитиною поїхала за місцем мешкання, де в той же день комісією в складі працівників Служби у справах дітей, центру соціальних служб, поліції та дільничного педіатра здійснено перевірку умов проживання та утримання дитини. Жодних зауважень від членів комісії щодо утримання дитини не було, натомість останні зауважили, що у квартирі чисто та дитина всім забезпечена.
У подальшому позивачці стало відомо, що комісією прийнято рішення про негайне відібрання дитини.
Наголошує, що вказане оскаржуване рішення про відібрання дитини вважає необґрунтованим, незаконним, таким, що не відповідає обставинам та чинному законодавству та суттєво шкодить інтересам дитини, його емоційному та психологічному стану.
Зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням п. 8 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 №866, за відсутності жодних безпосередніх загроз життю або здоров'ю дитини, а також за відсутністю зауважень щодо утримання дитини.
Оскільки підставою для подання первісного позову про відібрання дитини є саме оскаржуване рішення міської ради, вважає за необхідне звернутись з даним зустрічним позовом про визнання цього рішення незаконним.
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06.11.2025 у задоволенні первісної позовної заяви Управління (служби) у справах дітей Чернігівської міської ради відмовлено повністю.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 задоволено частково.
Скасовано рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради «Про негайне відібрання дитини, ОСОБА_1 , від матері» від 24.07.2025 №386.
В решті вимог зустрічної позовної заяви відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимоги про визнання незаконним рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради «Про негайне відібрання дитини, ОСОБА_1 , від матері» від 24.07.2025 №386 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цієї вимоги, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до повторного викладу змісту зустрічного позову та полягають у тому, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, не відповідає положенням чинного законодавства та фактичним обставинам, прийняте у спосіб, що не передбачений положеннями нормативно-правових актів, а додані до нього документи є неналежними і недостовірними, з ознаками службового підроблення.
Заявниця наголошує, що проект рішення та пояснювальна записка до проекту рішення Виконавчого комітету міської ради «Про негайне відібрання дитини, ОСОБА_1 , від матері» були подані Управлінням (службою) у справах дітей за відсутності безпосередньої загрози життю або здоров'ю дитини, а також проведеної оцінки рівня безпеки дитини.
Вказує, що суд першої інстанції вищезазначеного не взяв до уваги та зробив помилковий висновок про існування підстав для негайного відібрання дитини на момент прийняття оскаржуваного рішення.
У відзивах на апеляційну скаргу Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради та Виконавчий комітет Чернігівської міської ради просять відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Вказують, що на час прийняття Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 24.07.2025 рішення №386 «Про негайне відібрання малолітньої дитини, ОСОБА_1 , від матері» у повній мірі відповідало чинному законодавству.
Зазначають, що оскаржуване рішення було прийнято на підставі повідомлення від сектору ювенальної поліції відділу взаємодії з громадянами Чернігівського районного управління поліції про подію 17.07.2025, коли малолітній ОСОБА_1 випав з вікна квартири на другому поверсі.
Вказують, що оскаржуваним рішенням суду рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради 24.07.2025 скасовано, що унеможливлює його подальшу дію за колом осіб та у просторі.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення ОСОБА_2 , яка просила задовольнити апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені в апеляційній скарзі та у відзивах на неї доводи, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовної заяви Управління (служби) у справах дітей Чернігівської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відібрання дитини від батьків без позбавлення батьківських прав та в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради, Управління (служби) у справах дітей Чернігівської міської ради про скасування рішення не оскаржується, та відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі №186/1743/15-ц, яка, зокрема зазначає, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду у даній справі лише в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради, Управління (служби) у справах дітей Чернігівської міської ради про визнання незаконним рішення №386 від 24.07.2025 «Про негайне відібрання малолітньої дитини, ОСОБА_1 , від матері».
Відмовляючи у задоволені позову Управління (служби) у справах дітей Чернігівської міської ради районний суд виходив з того, що дослідженими матеріалами справи не доведено, що залишення дитини ОСОБА_1 у відповідачів є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання, навпаки стан здоров'я дитини є задовільним, належними умовами для проживання, виховання та розвитку дитина забезпечена, мати дитини ОСОБА_2 про її стан здоров'я.
Урахувавши відмову у задоволенні первісного позову з огляду на відсутність підстав для відібрання дитини на момент розгляду справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що підлягає задоволенню зустрічний позов в частині вимог про скасування рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради «Про негайне відібрання дитини, ОСОБА_1 , від матері» від 24.07.2025 №386. При цьому уважав, що підстави для визнання вказаного рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради незаконним відсутні, оскільки Виконавчий комітет Чернігівської міської ради наділений повноваженнями для прийняття відповідних рішень і підстави для негайного відібрання дитини існували на момент прийняття вказаного рішення.
Судом у справі встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (повторне) серії НОМЕР_1 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 04.07.2024(а.с. 7).
ОСОБА_2 та її син ОСОБА_1 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 18).
17.07.2025 Чернігівським районним управлінням поліції ГУНП в Чернігівській області направлено Управлінню (службі) у справах дітей Чернігівської міської ради та Чернігівському міському центру соціальних служб подання про усунення умов та причин вчинення правопорушень, в якому повідомлено, що 17.07.2025 о 14:59 год. до чергової частини надійшло повідомлення про те, що з вікна 2-го поверху ( АДРЕСА_1 ) випала дитина, а саме ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Хлопчик живий, є рани на руці та голові. Дитина була боса, в одязі. Де перебували батьки під час події невідомо. Під час спілкування із сусідами, останні повідомили, що матір'ю являється ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка періодично проживає за вищевказаною адресою зі своїм співмешканцем. Зв'язавшись з матір'ю дитини, ОСОБА_2 , вона пояснила, що залишила сина на півгодини вдома самого у зв'язку з тим, що поїхала до Чернігівського ДНЗ №30, де мала забрати документи дитини, щоб перевести його в інший дитячий садок. Дитину було госпіталізовано ВШМД до ЧОДЛ для проведення досліджень. Діагноз: ЗЧМТ, СГМ, забійне садно правого ліктьового суглобу. Просили виявити причини та умови, що призвели до вчинення даної ситуації (а.с. 12).
18.07.2025 Чернігівським РУП ГУНП в Чернігівській області внесено відомості до ЄРДР у кримінальному провадженні №12025270340002083 за ч. 1 ст. 135 КК України на підставі повідомлення за фактом завідомо залишення без допомоги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , його матір'ю ОСОБА_2 , в зв'язку з чим ОСОБА_1 з балкону квартири, яка розташована на другому поверсі, випав на вулицю та отримав тілесні ушкодження (а.с. 15).
18.07.2025 ОСОБА_2 надала Управлінню (службі) у справах дітей Чернігівської міської ради письмові пояснення, в яких, зокрема, повідомила, що 17.07.2025 о 14-00 після повернення з сином з прогулянки, погодувавши його, він ліг спати. Переконавшись в тому, що дитина міцно спить, вона вирішила, що встигне з'їздити забрати документи дитини для переводу у садок, який знаходиться ближче до їхнього місця проживання. Повертаючись додому їй зателефонували працівники поліції і повідомили, що її дитина вистрибнула з вікна, знаходиться в дитячій лікарні, почуває себе добре, проходить обстеження. Вказала, що дала працівникам поліції оглянути квартиру, надала документи, відповідала на питання, після чого вони поїхали до лікарні. Лікарі повідомили, що з дитиною все гаразд і вона проходить обстеження. Зазначила, що погодилась на пропозицію працівників поліції пройти тест на алкоголь, який, що вона алкоголь та наркотичних речовин не вживала. За бажанням дитини та спільною згодою було вирішено, що дитина залишиться у лікарні з бабою (а.с. 13).
За інформацією Чернігівського ДНЗ №30 Чернігівської міської ради від 21.07.2025 №01-43/35 ОСОБА_5 був зареєстрований до ДНЗ №30 з 23.05.2025 (наказ №07 від 21.05.2025), але жодного дня дитина дошкільний заклад не відвідувала (а.с. 8).
За інформацією КНП «Чернігівська обласна дитяча лікарня» Чернігівської обласної ради 21.07.2025 №41-06/1327 ОСОБА_1 знаходиться на стаціонарному лікуванні в ортопедо-травматологічному відділенні з 17.07.2025 по теперішній час. На момент доставки дитини до травмпункту стан середньої тяжкості. Мати дитини з'явилася на травмпункті 17.07.2025 та 20.07.2025 приблизно о 10:00 та знаходиться по теперішній час. В проміжках за відсутністю мами у відділенні догляд за дитиною здійснювала бабуся. На момент огляду лікаря 21.07.2025 стан дитини задовільний. Активний. Строгий ліжковий режим не виконує. Готується до виписки на амбулаторне лікування. (а.с. 21)
За інформацією КНП «Чернігівська обласна дитяча лікарня» Чернігівської обласної ради від 22.07.2025 №41-11/1339 та від 25.07.2025 №31-03/1349 дитина ОСОБА_1 виписався з ортопедо-травматологічного відділення 22.07.2025 в задовільному стані, о 14 год. мати, ОСОБА_2 , разом з дитиною, ОСОБА_1 , залишила приміщення лікарні (а.с. 16, 20).
За інформацією КНП «Чернігівська обласна дитяча лікарня» Чернігівської обласної ради від 22.07.2025 №41-07/1344 батько, ОСОБА_3 , дитину, ОСОБА_1 , під час перебування у лікарні не відвідував, станом здоров'я не цікавився (а.с. 14).
Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №6595 від 22.07.2025 КНП «Чернігівська обласна дитяча лікарня» Чернігівської обласної ради ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 17.07.2025 до 22.07.2025 із основним діагнозом - S06.0, ЗЧМТ, струс головного мозку, забій грудної клітини та передньої черевної стінки, забій садна лівої тім'яної ділянки голови і правого ліктьового суглобу (а.с. 53).
За інформацією КНП «Сімейна поліклініка» Чернігівської міської ради від 23.07.2025 №01-22/507:
- декларація з дитиною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , укладена з лікарем педіатром ОСОБА_6 ;
- про стан здоров'я дитини піклується мати, ОСОБА_2
- дитина з інвалідністю, перебуває на обліку у лікаря ортопеда з діагнозом Q71.3;
- батько, ОСОБА_3 , жодного разу не приводив дитину на огляди до лікарів в поліклініку, станом здоров'я дитини не цікавився (а.с. 9).
24.07.2025 Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради прийнято рішення №386 «Про негайне відібрання малолітньої дитини, ОСОБА_1 , від матері», відповідно до якого виконавчий комітет міської ради вирішив у зв'язку із безпосередньою загрозою для життя та здоров'я дитини, негайно відібрати малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від матері, ОСОБА_2 (а.с. 17).
На запит Управління (служби) у справах дітей Чернігівський міський центр соціальних служб (ЧМЦСС) Чернігівської міської ради надав інформацію про родину ОСОБА_2 від 28.07.2025 №3109 наступного змісту.
Сім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , батьків малолітнього ОСОБА_1 , з'являлася в полі зору центру 18.01.2023, 16.02.2023, 19.05.2023, 21.04.2025 в зв'язку з повідомленнями від СЮПу та управління сім'ї, молоді та спорту ЧМР щодо фактів психологічного насильства, конфліктів між дорослими членами родини - батьків ОСОБА_7 з нею. Вона неодноразово залишала малолітнього сина на батьків, самоусунувшись від його утримання та виховання, або забирала його від батьків, перебуваючи в неадекватному стані. 17.07.2025 року в повідомленні СЮПу вказаний факт про те, що дитина випала з другого поверху квартири на АДРЕСА_1 .
Акти оцінки потреб оформлювалися на двох адресах, де проживала на той момент дитина: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 , в присутності батьків матері, самої жінки та малолітнього сина.
На обліку родина не перебувала, бо родичі знаходили спільну мову, а мати вважала, що розмови про її безвідповідальність по відношенню до сина абсолютно не відповідають дійсності.
В житлових помешканнях було завжди охайно, чисто. Дитина всім забезпечена. Продукти харчування в наявності.
Зауваженням є те, що психологічний стан матері, в присутності її батьків, завжди був неадекватним. Їх міжособистісний конфлікт, в основі якого є малолітня дитина, став затяжним та руйнівним для обох сторін. Рекомендацій психолога центру жодна з сторін до уваги ніколи не брала (а.с. 19).
Як слідує з повідомлення Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області №729992-2025 від 09.10.2025 відповідно до даних ІКС «Інформаційний портал Національної поліції України» ОСОБА_2 протягом останніх шести місяців до адміністративної відповідальності не притягувалась (а.с. 103).
За повідомленням Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області №77021-2025 від 14.10.2025 слідчим відділом здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12025270340002083 від 18.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 135 КК України. На даний час досудове розслідування триває, жодній особі не повідомлено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення (а.с. 104).
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 цього Кодексу передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів зокрема може бути, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
У ст. 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування (ч. 1 ст. 21 ЦК України), за своєю суттю не є правочином. Як наслідок, до незаконності правового акта індивідуальної дії, виданого органом місцевого самоврядування (ч. 1 ст. 21 ЦК України), положення ЦК України та інших законів про правочини, зокрема й норми як § 1, так і § 2 глави 16 ЦК України, не можуть бути застосовані.
Незаконність правового акта індивідуальної дії, виданого органом місцевого самоврядування (ч. 1 ст. 21 ЦК України) як приватноправова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. За своєю суттю ініціювання спору про незаконність правового акта індивідуальної дії, виданого органом місцевого самоврядування (ч. 1 ст. 21 ЦК України), не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Про порушення суб'єктивного права правовим актом індивідуальної дії, виданим органом місцевого самоврядування (ч. 1 ст. 21 ЦК України), може свідчити те, що він перешкоджає суб'єкту в реалізації його права або інтересу.
Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Подібну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №923/466/17, від 19.06.2018 у справі № 916/1979/13.
Статтею 51 Конституції України, ч. 2, 3 ст. 5 СК України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров'я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.
Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
У ч. 7 ст. 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.
Згідно з ч. 1-4 ст. 150 СК України батьки зобов'язанні виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Відповідно до ч. 1 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
У ч. 1 ст. 170 СК України визначено, що суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених п. 2-5 ч. 1 ст. 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.
Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.
У виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров'я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків.
У цьому разі орган опіки та піклування зобов'язаний негайно повідомити прокурора та у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав.
З таким позовом до суду має право звернутися прокурор (ч. 2 ст. 170 СК України).
Основними підставами для відібрання дитини є: ухилення батьків від виконання своїх обов'язків з виховання дитини; жорстоке поводження з дитиною; захворювання батьків на хронічний алкоголізм або їх наркотична залежність; будь-які види експлуатації дитини, примус її до жебракування та бродяжництва тощо (п. 2-5 ч. 1 ст. 164 цього Кодексу).
Інші випадки, коли дитина може бути відібрана від батьків, про які йдеться у ч. 1 ст. 170 СК України, охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише з поведінки батьків, а й з їх особистих негативних звичок (демонстрація та заохочення у дитини до розпусної поведінки). Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров'я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток.
Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При ухваленні рішення про відібрання дитини від батьків може виникнути необхідність врахування низки чинників. Можливо, потрібно буде з'ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров'я. З іншого боку, той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз'єднання сім'ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (п. 50 рішення Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 у справі «Савіни проти України).
Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зав'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зав'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення у справі «М. С. проти України» від 11.07.2017, заява №2091/13, п. 100 рішення від 16.07.2015 у справі «Мамчур проти України»).
Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 у справі №402/428/16-ц.
Стаття 8 Конвенції про права дитини передбачає, що держави-учасниці зобов'язуються поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім'я та сімейні зв'язки, як передбачається законом, не допускаючи протизаконного втручання.
Указана норма включає як право батьків на вжиття заходів для повернення дитини, так і обов'язок національних органів влади вживати такі заходи. Зазначене застосовується не лише у справах, пов'язаних із обов'язковим відібранням дітей на державне утримання та вжиттям заходів соціального захисту, а також у справах, у яких між батьками та іншими членами сім'ї дитини виникає спір щодо спілкування з дитиною та її проживання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хокканен проти Фінляндії» від 23.09.1994).
У § 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07.12.2006, заява №31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою для позбавлення її батьківських прав, покладено на позивача.
У правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання слід вирішувати в контексті кожної конкретної справи без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо.
Верховний Суд звертає увагу, що приписи ч. 2 ст. 170 СК України про негайне відібрання дитини від батьків у виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров'я дитини, покликані саме на захист дитини і відображають відповідні повноваження органу опіки та піклування.
Разом з тим покладення на орган опіки та піклування у такому разі обов'язку у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав означає наявність судового контролю за вказаним рішенням органу опіки і піклування та не свідчить про те, що суд повинен обов'язково ухвалювати рішення про позбавлення батьківських прав або про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав, якщо дійсне висновку про обґрунтованість рішення органу опіки і піклування про негайне відібрання дитини.
Суд перевіряє наявність підстав для позбавлення батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав саме на час ухвалення рішення і якщо суд дійде висновку, що обставини для позбавлення батьківських прав або відібрання дитини на час ухвалення рішення відпали, він відмовляє у задоволенні позову, однак така відмова не свідчить автоматично про незаконність чи необґрунтованість рішення органу опіки і піклування про негайне відібрання дитини.
Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.05.2025 у справі №369/8018/23.
Відповідно до п. 8 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 №866, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров'ю дитини, орган опіки та піклування, якому стало відомо про це, приймає рішення про негайне відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють.
Для прийняття рішення про негайне відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють, служба у справах дітей негайно після отримання повідомлення про безпосередню загрозу життю або здоров'ю дитини разом з уповноваженим підрозділом органів Національної поліції, фахівцем із соціальної роботи, представниками закладу охорони здоров'я проводить оцінку рівня безпеки дитини згідно з додатком 10. До проведення оцінки рівня безпеки дитини можуть бути додатково залучені уповноважені суб'єкти в межах своїх повноважень.
У разі виявлення (підтвердження) за результатами оцінки рівня безпеки дитини фактів безпосередньої загрози її життю або здоров'ю та потреби у вжитті невідкладних заходів до забезпечення її безпеки дитина може бути невідкладно направлена до закладів охорони здоров'я для обстеження стану її здоров'я, надання необхідної медичної допомоги в стаціонарних умовах та документування фактів жорстокого поводження з нею або тимчасово влаштована відповідно до пункту 31 цього Порядку.
Після вжиття невідкладних заходів до забезпечення безпеки дитини служба у справах дітей в той же день подає районній у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчому органу міської, районної у місті (у разі утворення), селищної, сільської ради клопотання про невідкладене відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють. Після надходження клопотання уповноважена особа районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення), селищної, сільської ради протягом одного дня розглядає порушене питання та приймає відповідне рішення.
Про відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють, орган опіки та піклування того ж дня письмово інформує органи прокуратури за місцем проживання дитини та у семиденний строк після прийняття рішення звертається до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав, про відібрання дитини в матері, батька без позбавлення батьківських прав.
Служба у справах дітей за участю інших структурних підрозділів районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення), селищної, сільської ради здійснює підготовку документів для звернення органу опіки та піклування до суду про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або відібрання дитини у матері, батька без позбавлення їх батьківських прав.
З матеріалів справи слідує, що 17.07.2025 за відсутності батьків малолітній ОСОБА_1 випав з вікна квартири на другому поверсі, у зв'язку з чим був доставлений до травмпункту та перебував на стаціонарному лікуванні в ортопедо-травматологічному відділенні КНП «Чернігівська обласна дитяча лікарня» Чернігівської обласної ради з 17.07.2025 по 22.07.2025, з відділення виписався 22.07.2025 у задовільному стані.
Подання Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області про усунення умов та причин вчинення правопорушення з повідомленням про вищевказану подію Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради отримало 18.07.2025 згідно зі штампом вхідної кореспонденції (а.с. 12).
Передбачений вищевказаним Порядком акт проведення оцінки рівня безпеки дитини, у якому фіксується виявлення (підтвердження) фактів безпосередньої загрози її життю або здоров'ю та потреби у вжитті невідкладних заходів до забезпечення її безпеки, та який складається негайно після отримання повідомлення про безпосередню загрозу життю або здоров'ю дитини, у матеріалах справи відсутній.
Також відсутні і будь які інші акти чи документи щодо обстеження умов проживання дитини, виявлення небезпеки чи загроз життю і здоров'ю дитини тощо.
Оскаржуване рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради №386 «Про негайне відібрання малолітньої дитини, ОСОБА_1 , від матері» було прийняти лише 24.07.2025, тобто, через 7 днів після виявлення події та надходження Службі у справах дітей повідомлення про падіння дитини з вікна квартири.
При цьому, в оскаржуваному рішенні Виконавчого комітету ЧМР вказано, що на цей час (час його ухвалення) малолітній ОСОБА_1 перебуває у лікарні, що не відповідає дійсності, оскільки як зазначалось вище, дитина з 22.07.2025 вже була виписана після стаціонарного лікування у задовільному стані.
Наведене свідчить про відсутність безпосередньої загрози життю або здоров'ю дитини та потреби у вжитті невідкладних заходів до забезпечення її безпеки на час прийняття оскаржуваного рішення про відібрання дитини.
Належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження наявності підстав для відібрання дитини на час ухвалення оскаржуваного рішення міської ради - ухилення батьків від виконання своїх обов'язків з виховання дитини; жорстоке поводження з дитиною; захворювання батьків на хронічний алкоголізм або їх наркотична залежність; будь-які види експлуатації дитини, примус її до жебракування та бродяжництва чи інші випадки, коли дитина може бути відібрана від батьків, Управлінням (службою) у справах дітей Чернігівської міської ради ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надано.
Таким чином, колегія суддів приходить до переконання, що на момент винесення оскаржуваного рішення малолітній ОСОБА_1 отримав кваліфіковану медичну допомогу, був виписаний з лікарні у задовільному стані, за відсутності доказів протилежного - проживав в належних умовах та обставини чи умови, які б загрожували його безпеці та здоров'ю, неналежному фізичному, розумовому та моральному розвитку були відсутні.
Відсутність законодавчо встановлених підстав, необхідних для прийняття рішення про відібрання дитини від матері, а також порушення строків та процедури його прийняття є підставою для визнання такого рішення незаконним та його скасування.
За конструкцією ст. 21 ЦК України суд одночасно визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий, зокрема органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Суд першої інстанції постановляючи рішення у справі, що переглядається, дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про скасування рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради №386 від 24 липня 2025 року «Про негайне відібрання малолітньої дитини, ОСОБА_1 , від матері», однак помилково відмовив у задоволенні вимог ОСОБА_2 про визнання його незаконним.
При цьому рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про скасування рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради №386 від 24 липня 2025 року «Про негайне відібрання малолітньої дитини, ОСОБА_1 , від матері» в апеляційному порядку не оскаржено.
Суд першої інстанції не надав належної оцінки встановленим обставинам справи при ухваленні рішення, що призвело до порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06.011.2025 в частині вирішення зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення зустрічного позову.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
За подання зустрічного позову та апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції ОСОБА_2 було сплачено, відповідно, 1 211,20 грн та 1 816,20 грн (а.с. 68, 69, 137).
У зв'язку із задоволенням зустрічного позову та апеляційної скарги з Виконавчого комітету Чернігівської міської ради належить стягнути на користь ОСОБА_2 3 028 грн (1 211,20 грн + 1 816,20 грн) у відшкодування судового збору.
Керуючись ст. 141, 367, 374, 376 ч. 1 п. 4, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 листопада 2025 року в частині вирішення зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради, Управління (служби) у справах дітей Чернігівської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення - скасувати.
Визнати незаконним та скасувати рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради №386 від 24 липня 2025 року «Про негайне відібрання малолітньої дитини, ОСОБА_1 , від матері».
Стягнути з Виконавчого комітету Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_2 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн у відшкодування судового збору за розгляд справи судом першої та апеляційної інстанцій.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 16 березня 2026 року.
ОСОБА_2 - зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 .
Виконавчий комітет Чернігівської міської ради - м. Чернігів, вул. Магістратська, 7; ЄДРПОУ 04062015.
Головуюча О.Є.Мамонова
Судді: Н.В.Висоцька
Н.В. Шитченко