Єдиний унікальний номер справи: 766/5162/23 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/819/95/26 Доповідач в апеляційної інстанції ОСОБА_2
Категорія: ч. 1 ст. 121 КК України
18 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Херсонського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали провадження № 12023231020000795 від 10.06.2023 року за апеляційними скаргами першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_8 та захисника - адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_9 на вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 03 липня 2025 року, яким
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Херсон, громадянку України, з професійно-технічною освітою, офіційно не працевлаштовану, незаміжню, зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судиму,
визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.
Початком відбування покарання постановлено вважати день проголошення вироку - 03.07.2025 року.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_9 з утриманням в ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор», до набрання вироком законної сили постановлено залишити без змін.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_9 , в строк відбування покарання зараховано строк її попереднього ув'язнення, а саме з дня обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою 10.06.2023 по 02.07.2025 року, включно.
Постановлено стягнути з ОСОБА_9 на користь держави витрати за проведення експертиз по справі на суму 5 113,26 (п'ять тисяч сто тринадцять) гривень 26 коп.
Речові докази по справі, а саме:
- розкладний ніж, на лезі якого з обох боків міститься нашарування рідини червоно-бурого кольору, ззовні схожу на кров;
- мив РБК який вилучено та поміщено до паперового конверту та скріплено біркою NPU0172003;
- змив РБК який вилучено та поміщено до паперового конверту та скріплено біркою NPU0172001;
- контрольний змив, який було вилучено та поміщено до паперового конверту та скріплено біркою NPU0172002;
- один стерильний марлевий тампон, який було вилучено та поміщено до паперового конверту та скріплено біркою NPU0172004;
- один гумовий шльопанець на ліву ногу чорного кольору із нашаруванням РБК який було вилучено та поміщено до паперового конверту та скріплено біркою NPU0172006;
- одну кухонну ганчірку рожевого кольору із нашаруванням РБК, яку було вилучено та поміщено до паперового конверту та скріплено біркою NPU0172005;
- один тапок чорного кольору, з нашаруванням речовини бурого кольору, ззовні схожою на кров , який поміщено до паперового конверту та скріплено біркою NPU0111309, передані на зберігання до кімнати речових доказів ВП № 2 Херсонського РУП постановлено знищити.
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_9 визнано винною та засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України за наступних обставин.
Так, ОСОБА_9 10.06.2023 року близько 20.00 години, перебуваючи в приміщенні кухні гуртожитку буд. № 76 «б», що по вул. Комкова в м. Херсоні, під час раптово виниклого конфлікту на ґрунті неприязних стосунків, шляхом застосування ножа, який утримувала в руці, нанесла ОСОБА_11 один удар клинком ножа в ліву частину грудної клітини, чим, відповідно до висновку експерта, заподіяла потерпілому ОСОБА_11 наступні тілесні ушкодження: колото-різана рана передньої поверхні грудної клітки зліва, проникаюча в ліву плевральну порожнину, яка виникла від однієї травмуючої дії колото-ріжучим предметом, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.
Судом першої інстанції вищевказані дії ОСОБА_9 кваліфіковані за ч. 1 ст. 121 КК України, а саме, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто тілесне ушкодження небезпечне для життя в момент заподіяння.
Не погодившись з вироком суду першої інстанції перший заступник керівника Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_8 та захисник ОСОБА_7 подали на нього апеляційні скарги.
В апеляційній скарзі прокурор просить оскаржуваний вирок стосовно ОСОБА_9 змінити.
В резолютивній частині вироку вказати, що строк відбування покарання ОСОБА_9 обчислювати з моменту набрання вироком законної сили.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_9 у строк відбування покарання строк її попереднього ув'язнення в період часу з 10.06.2023 року по день набрання вироком законної сили, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 28.07.2023 у справі №490/5436/23 на майно, вилучене в ході обшуку житла обвинуваченої ОСОБА_9 , який мав місце 10.06.2023 року за адресою: АДРЕСА_2 на другому поверсі, а саме: розкладний ніж, на лезі якого з обох боків міститься нашарування рідини червоно-бурого кольору, ззовні схожу на кров; вилучене 10.06.2025 року в ході огляду місця події в гуртожитку за адресою: м. Херсон, вул. Комкова, 76-Б, у приміщенні кухні загального користування, а саме: 1 гумовий шльопанець на ліву ногу чорного кольору із нашаруванням РБК; кухонну ганчірку рожевого кольору із нашаруванням РБК; вилучене 10.06.2023 року в ході огляду місця події в лікарні за адресою: м. Херсон, вул. Ушакова, 67, у палаті № 1, що розташована на другому поверсі, а саме: 1 тапок чорного кольору, з нашаруванням речовини бурого кольору, ззовні схожою на кров
У решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Апеляційна скарга мотивована доводами про допущення судом першої інстанції істотного порушення вимог КПК України та неправильне застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Зокрема, апелянт зазначає про те, що відповідно до вимог п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, у резолютивній частині вироку у разі визнання особи винуватою зазначається, серед іншого, початок строку відбування покарання та рішення про залік досудового тримання під вартою.
Згідно положень ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покараня у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у ч. 1 цієї статті.
Разом з тим, як вбачається з резолютивної частини оскаржуваного вироку, суд першої інстанції зазначив, що строк відбування покарання ОСОБА_9 слід рахувати з 03.07.2025, тобто з дня проголошення вироку судом.
Однак, відповідно до матеріалів кримінального провадження ОСОБА_9 10.06.2023 року було затримано на підставі ст. 208 КПК України та ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 13.06.2023 року до неї застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався та діяв безперервно до ухвалення оскаржуваного вироку, і який залишений без змін оскаржуваним вироком до набрання ним законної сили.
Крім того, як зазначає прокурор, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про попереднє ув'язнення», попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених КПК України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили. Підставою для попереднього ув'язнення, згідно ст. 3 вказаного закону, є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального і процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу І іноземної держави у випадках, передбачених законом.
Відповідно до положень ч. ч. 1,2 ст. 532 КПК України вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
В свою чергу відповідно до ч. 1 ст. 87 КВК України, особи, засуджені до позбавлення волі, направляються для відбування покарання не раніше спливу триденного та не пізніше десятиденного строку з дня набрання вироком законної сили або з дня надходження із суду розпорядження про виконання вироку, що набрав законної сили.
Системний аналіз вищевикладених вимог закону дає підстави дійти висновку про те, що початок строку відбування покарання у виді позбавлення волі відраховується з дня набрання вироком суду першої інстанції законної сили, при цьому, до такого строку зараховується строк попереднього ув'язнення до моменту набрання таким вироком законної сили.
Зважаючи на викладене, суд першої інстанції в резолютивній частині оскаржуваного вироку необґрунтовано зазначив, що строк відбування покарання ОСОБА_9 відраховувати з 03.07.2025 року (тобто з дати проголошення вироку), а не з дати набрання вироком законної сили, а також безпідставно, в порушення вимог ч. 5 ст. 72 КК України та п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, не зарахував обвинуваченій у строк відбування нею покарання строку попереднього ув'язнення у період часу з 10.06.2023 року по день набрання вироком законної сили, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Також, при ухваленні вироку стосовно ОСОБА_9 суд першої інстанції також мав вирішити питання про скасування заходів забезпечення кримінального провадження, а саме арешту накладеного на майно, відповідно до положень ч. 4 ст. 174, п 12 ч. 1 ст. 368 КПК України.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Ця норма кореспондується з п. 12 ч. 1 ст. 368 КПК України, за якою, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами.
Відповідно до ч. 4 ст. 374 КПК України у резолютивній частині вироку суду зазначається, зокрема рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження.
Вищезазначені норми процесуального права не були дотриманні судом першої інстанції при постановленні вироку стосовно ОСОБА_9 , питання про скасування арешту майна не вирішено.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 28.07.2023 року було накладено арешт на майно, вилучене в ході обшуку житла обвинуваченої ОСОБА_9 , який мав місце 10.06.2023 року за адресою: АДРЕСА_2 на другому поверсі, а саме наступне майно: - розкладний ніж, на лезі якого з обох боків міститься нашарування рідини червоно-бурого кольору, ззовні схожу на кров; - вилучене 10.06.2023 року в ході огляду місця події в гуртожитку за адресою: м. Херсон, вул. Комкова, 76-Б, у приміщенні кухні загального користування, а саме: - 1 гумовий шльопанець на ліву ногу чорного кольору із нашаруванням РБК; - кухонну ганчірку рожевого кольору із нашаруванням РБК; - вилучене 10.06.2023 року в ході огляду місця події в лікарні за адресою: м. Херсон, вул. Ушакова, 67, у палаті № 1, що розташована на другому поверсі, а саме: - 1 тапок чорного кольору, з нашаруванням речовини бурого кольору, ззовні схожою на кров, з метою збереження речових доказів.
Вирішуючи питання про долю вказаних речових доказів суд першої інстанції в резолютивній частині вироку не прийняв рішення щодо скасування накладеного на нього арешту, чим допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Правильність такого застосування норм процесуального права підтверджується і усталеною судовою практикою суду касаційної інстанції, яку викладено, зокрема, у постанові від 03.12.2024 року у справі № 766/6976/21.
В апеляційній скарзі захисник просить оскаржуваний вирок скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції під час якого необхідно оглянути ніж, встановити його параметри та чи співпадає тілесне ушкодження, яке отримав потерпілий з параметрами леза ножа. Крім того, шляхом повторного допиту свідків, які знаходилися у приміщенні загальної кухні встановити, яким чином виник раптовий конфлікт між потерпілим та обвинуваченою та усунути протиріччя в висновках експертів по крові потерпілого.
Апеляційна скарга мотивована доводами про неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладеним в судому рішення фактичним обставинам кримінального провадження та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок суворості.
Зокрема, на переконання апелянта, судом не взято до уваги, те що потерпілий на момент отримання поранення знаходився в стані алкогольного сп'яніння, першим почав конфлікт, вів себе неадекватно, а саме під час конфлікту схопивши обвинувачену за руку почав виштовхувати її із загальної кухні порушуючи правила гуртожитку не дивлячись на ніж, який був в руках обвинуваченої, що й привило до таких наслідків. Зазначене підтверджується показаннями свідка ОСОБА_12 .
Також, апелянт зазначає про непослідовність показань свідка ОСОБА_13 давала непослідовні показання, в одних вона говорила про те, що обвинувачена сама вийшла з кухні, а в інших, що саме потерпілий вивів її за межі кухні, закрив вхідні двері а потім став до них лицем.
З показань цього свідка, слідчих експериментів за її участю та участі ОСОБА_11 , вбачається, що саме потерпілий знаходячись у стані сп'яніння хотів продовження конфлікту. Також про неадекватність поведінки потерпілого у зв'язку з вживанням алкоголю говорить той факт, що в медичній карті стаціонарного хворого лікарем зафіксовано, що ОСОБА_11 вказав про отримання ножового поранення від невідомої жінки.
Крім того, на переконання апелянта, суд безпідставно послався, як на доказ вини ОСОБА_9 висновок експерта № 27/ц від 03.08.2023 р. згідно якого на клинку ножа вилученого у підозрюваної ОСОБА_9 кров та клітинні елементи людини можуть походити від особи з такою ж групою крові, як у потерпілого ОСОБА_11 (антиген Н), оскільки згідно висновку експерта N2 16/ім від 06.07.2023 р. кров потерпілого ОСОБА_11 ,1994 р.н. за дослідженою системою АБО, відноситься до групи 0 з ізогемаглютиніном анти-А і анти-В. В дослідній частині так і підсумку експерта немає посилань на антиген Н.
Разом з тим у підсумку експерта N2 27/ц останній вказує, що при серологічному дослідженні слідів крові та клітинних елементів на клинку ножа виявлений лише антиген Н. Зробити категоричний висновок про групову приналежність цієї крові та клітинних елементів експерту не представилось можливим.
Зважаючи на те, що в ході експертного дослідження не було встановлено того що знайдені кров та клітинні елементи на лезі ножа належать саме потерпілому, то тілесні ушкодження нанесені не тим ножем, який був вилучений в ході обшуку приміщення де проживала обвинувачена. Згідно протоколу обшуку від 10.06.2023 р. за місцем проживання обвинуваченої в кімнаті 53 був знайдений та вилучений розкладний ніж зі слідами речовини буро-червоного кольору без опису індивідуальних його характеристик. Цей ніж згідно постанови від 10.06.2023 р. був визнаний слідчим речовим доказом ,але він ним не оглядався і протокол огляду речового доказу відсутній.
Також, апелянт зазначає про надмірну суворість призначеного ОСОБА_9 покарання.
Зокрема, суд при призначенні покарання ОСОБА_9 послався на тяжкість вчиненого нею кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, а тому попередження вчинення нею нових злочинів не є можливим без призначення їй покарання у виді реального позбавлення волі, що є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_9 . В той же час на переконання апелянта судом не було взято до належної уваги, те, що ОСОБА_9 раніше не притягувалася ні до кримінальної, ні до адміністративної відповідальності, на обліках не перебуває, має професійно-технічну освіту, постійне місце проживання, більше 2 років знаходиться в умовах слідчого ізолятора і вже частково понесла покарання за свої дії
Заслухавши суддю - доповідача, захисника на підтримання доводів власної апеляційної скарги, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, прокурора на підтримання доводів апеляційної скарги прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги захисника, в судових дебатах сторони залишилися на попередніх позиціях, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла до наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції здебільшого дотримався зазначених вимог закону.
Так, будучи допитаною в суді першої інстанцій обвинувачена ОСОБА_9 свою вину у вчинені інкримінованого їй кримінального правопорушення не визнала та дала показання про те, що вона дійсно проживала у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 , де її сусідом був зокрема ОСОБА_14 . 10.06.2023 року в вечірній час доби, вона перебувала у гуртожитку на спільній кухні, коли ОСОБА_14 , який перебував у одному із нею приміщенні, почав конфліктувати із нею, та виштовхувати із приміщення кухні, Виштохавши її за маже кухні, він зачинив за нею двері, залишивши її у коридорі, Під час цих подій у неї в руках дійсно був ніж, яким вона поралась на кухні. Зазначала, що хотіла повернутися назад до приміщення кухні, проте ОСОБА_14 деякий час тримав двері кухні не даючи їй зайти. Коли в неї все ж таки вийшло зайти до кухні, то ОСОБА_14 випадково впав на ніж, який вона тримала у руках. Після чого, вона, не намагаючись надавати йому допомоги, полишила приміщення кухні попрямувавши до своєї кімнати. Згодом до її кімнати навідались співробітники поліції.
Разом з тим, незважаючи на невизнання обвинуваченою ОСОБА_9 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, її вина у його вчиненні, при зазначених у вироку суду першої інстанції обставинах та кваліфікація її дій за ч. 1 ст. 121 КК України, підтверджується сукупністю доказів, зібраних у встановленому законом порядку, належно досліджених та оцінених судом за принципами всебічності, повноти та об'єктивності, а саме:
- показаннями свідка ОСОБА_13 , про те, що вона з потерпілим ОСОБА_11 спів мешкала разом у гуртожитку по АДРЕСА_3 . 10.06.2023 року близько 20.00 год, вона разом із ОСОБА_15 перебувала у приміщенні кухні, яка була у спільному користуванні мешканців вказаного гуртожитку де також у той час перебувала ОСОБА_9 , яка є їх сусідкою. При цьому, у ОСОБА_15 із ОСОБА_16 раптово виник конфлікт на побутовому гурті, з приводу чого ОСОБА_17 попросив ОСОБА_18 вийти із приміщення кухні, що остання і зробила, а ОСОБА_17 зачинив за нею двері кухні, Разом з тим, ОСОБА_19 відразу повернулась, відчинивши двері та зайшовши до приміщення кухні, нанесла ОСОБА_15 один удар ножем в район грудної клітини, після чого відразу покинула приміщення кухні;
- показаннями свідка ОСОБА_12 , про те, що у день конфлікту, який, як він пам'ятає відбувся у червні 2023 року, він перебував за місцем мешкання у гуртожитку по АДРЕСА_3 , де він мешкав на одному поверсі із обвинуваченою та ОСОБА_20 . Приблизно у 20.00 год. почув конфлікт та зайшовши до приміщення спільної кухні, побачив на підлозі кров та потерпілого ОСОБА_21 , поруч із яким також була його співмешканка ОСОБА_22 , яка йому повідомила про те, що ОСОБА_19 нанесла ОСОБА_15 удар ножем;
- показаннями свідка ОСОБА_23 , про те, що у червні 2023 року у вечірній час, близько 19.00-20.00 год., до кімнати, де вона мешкає разом із ОСОБА_24 , забіг останній та повідомив про те, що ОСОБА_25 потрібна медична допомога. Після чого вона з метою надання медичної допомоги, оскільки працює медичною сестрою, зайшла до приміщення кухні та побачила на підлозі ОСОБА_21 , який був весь в крові, а його співмешканка ОСОБА_26 тримала ганчірку в області грудної клітини потерпілого затуляючи кровотечу. Викликали швидку. При цьому повідомила, Вказала, що поранення, а саме колото-різане, було одне в області грудної клітини ОСОБА_27 ;
- показаннями свідка ОСОБА_28 , про те, що на час конфлікту мешкала у гуртожитку, що по АДРЕСА_3 на третьому поверсі. Про обставними конфлікту дізналася від сусідів та співробітників поліції, а саме про те, що ОСОБА_19 10.06.2023 року поранила ножем ОСОБА_27 , вказуючи про те, що у той вечір у гуртожитку був великий скандал. Крім того повідомила, що у той вечір бачила на загальній кухні гуртожитку, що на 3-му поверсі, кров на підлозі а також тапки ОСОБА_29 , які були усі у крові. Самого ОСОБА_29 як під час конфлікту так і після не бачила, оскільки, коли вона прийшла, потерпілого вже забрала швидка;
- показаннями свідка ОСОБА_30 про те, що на час конфлікту, який відбувся у червні 2023 року, мешкала у гуртожитку, що у АДРЕСА_3 , про сам конфлікт чула зі слів сусіді, з чиїх слів не пам'ятає, що ОСОБА_19 нанесла ОСОБА_25 удар ножем.
Показання вищевказаних потерпілої та свідків, отримані в спосіб, передбачений КПК України, підстав визнавати їх неналежними, чи недопустимими доказами у кримінальному провадженні, колегія суддів не вбачає.
Крім того, вина ОСОБА_9 у вчиненні нею інкримінованого їй кримінального правопорушення підтверджується і письмовими матеріалами провадження, які стали доказами винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України а саме:
- протоколом огляду місця події від 10.06.2023 року, яке відбулось за участю спеціаліста ОСОБА_31 в присутності двох понятих, об'єктом огляду якого було приміщення кухні, що на третьому поверсі гуртожитку за адресою АДРЕСА_3 , у період часу з 21.52 год. до 22.46 год., в ході якого у вказаному приміщенні були виявлені нашарування речовини бурого кольору, а саме на підлозі, на відстані 104 см. від вхідної двері орієнтовно по центру, на відстані 177 см. від вхідної двері дещо зміщений в лівий бік відносно умовної осі центру приміщення, з яких було зроблено змиви. Окрім цього змиви речовини бурого кольору були зроблені також і в інших місцях приміщення кухні, зокрема із чоловічого пластикового шльопанцю з лівої ноги, а також фототаблицею до цього протоколу;
- протоколом огляду місця події від 10.06.2023 року, який було проведено за адресою АДРЕСА_4 , а саме у приміщенні лікарні на другому поверсі у період часу з 22.30 год. по 23.12 год., де перебував потерпілий ОСОБА_11 . Під огляду було виявлено один тапок потерпілого, на поверхні якого виявлено нашарування речовини бурого кольору, за зовнішніми ознаками схожої на кров. Вказаний тапок було вилучено та запаковано до паперового конверту, який опечатано;
- протоколом обшуку від 10.06.2023 року, який було проведено у період часу з 23.00 до 23.20 год. у кімнаті № 53, що по вул. Комкова 76-б у м. Херсоні, де за участю двох понятих було виявлено обвинувачену ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 а також, на кухонному столі виявлено ніж з обох боків леза якого наявні нашарування речовини бурого кольору, який було вилучено та упаковано до картонної коробки та скріплено контрольним талоном, а також фототаблицею до нього та відеоматеріалами обшуку;
- довідкою лікаря КНП «Херсонська обласна клінічна лікарня» ХОР ОСОБА_32 від 10.06.2023 року, згідно якої потерпілий ОСОБА_33 ІНФОРМАЦІЯ_3 звернувся до лікарні у день видачі довідки о 20.40 год., будучи доставленим каретою швидкої медичної допомоги, у якого встановлено діагноз: ножове проникаюче поранення лівої половини грудної клітини, Гемопневматоракс зліва;
- карткою виклику швидкої медичної допомоги № 185 від 10.06.2023 року, відповідно до якої вказаного дня о 20.12 отримано виклик від сусідки за адресою АДРЕСА_5 , з приводу отримання чоловіком колото-різаного поранення;
- листком приймання хворого ОСОБА_21 із проникаючим ножовим пораненням грудної клітини зліва;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 11.06.2023 року, за участю потерпілого, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_11 упізнав серед фотознімків обвинувачену ОСОБА_9 яка 10.06.2023 року в будинку по АДРЕСА_3 у приміщенні кухні нанесла йому один удар ножем в передню ліву частину грудної клітини;
- протоколом слідчого експерименту від 23.06.2023 року, який було проведено у період часу з 13.18 год. по 13.26 год. за участю потерпілого ОСОБА_11 , та відео додатком до нього, в ході якого останній показав та розповів обставини нанесення йому обвинуваченою ОСОБА_9 10.06.2023 року близько 20.00 год. у приміщенні загальної кухні, що на 3-му поверсі гуртожитку за адресою АДРЕСА_3 одного удару ножем у ліву частину грудної клітки;
- протоколом пред'явлення особи до впізнання від 10.06.2023 року за участю свідка ОСОБА_34 під час якого вона впізнала ОСОБА_9 як особу, яка 10.06.2023 року на кухні у гуртожитку, що за адресою АДРЕСА_3 нанесла її співмешканцю ОСОБА_35 ножове поранення;
- протоколом проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_36 від 23.06.2023 року, який проведено у період часу з 13.27 год. до 13.37 год, згідно якого свідок розказала та показала обставини нанесення ОСОБА_9 ножового поранення потерпілому ОСОБА_11 , за встановленими судом обставинами, в тому чтслі один удар ножем в область грудної клітини;
- протоколами пред'явлення особи для впізнання від 10.06.2023 року у період часу з 22.20 год. до 22.35 год. та від 11.06.2023 року у період часу з 22.45 год. до 23.00 год. та довідками до цих протоколів, за участю свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_23 під час проведення яких вони впізнали за фотознімками обвинувачену ОСОБА_9 як особу, у якої 10.06.2023 року у приміщенні кухні гуртожитку, що за адресою Комкова, буд. 76-б виник конфлікт із ОСОБА_20 , якого вони в подальшому, у цей же день виявили із ножовим пораненням;
- висновком експерта № 195 від 20.07.2023 року, проведеного на підставі медичної документації стаціонарного хворого ОСОБА_11 , якого було госпіталізовано 10.06.2023 року о 21.08 год., згідно яких у потерпілого ОСОБА_11 1994 р.н. виявлена колото-різана рана передньої поверхні грудної клітини зліва, проникаюча в ліву плевральну порожнину, виникла від однієї травматичної дії колото-ріжучого предмету, не включно 10.06.2023 року, яка відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. При цьому, виникнення вказаного тілесного ушкодження у ОСОБА_11 при падінні з висоти власного зросту на тверду поверхню виключається. Враховуючи характер та розташування тілесного ушкодження ОСОБА_11 експерт не включає його виникнення від удару ножем в передню верхню частину грудної клітини поруч із лівим соском, за обставин, вказаних у протоколах проведення слідчих експериментів за участю потерпілого ОСОБА_11 від 23.06.2023 року та свідка ОСОБА_37 , від 23.06.2023 року, як то встановлено судом;
- висновком експерта № 27/ц від 03.08.2023 року згідно якого на клинку ножа вилученого у підозрюваної ОСОБА_9 кров та клітинні елементи людини можуть походити від особи з такою ж групою крові, як і у потерпілого ОСОБА_11 (антиген Н).
Вищевказані показання потерпілого, свідків та письмові докази у кримінальному провадженні, в їх взаємозв'язку та сукупністю, повністю доводять вину обвинуваченої ОСОБА_9 у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.121 КК України, а не визнання нею вини у його вчиненні, колегія суддів вважає, як бажання обвинуваченої уникнути кримінальної відповідальності за вчинене і рахує, що суд першої інстанції оцінюючи в сукупності всі докази по провадженню, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що вони є належними, допустимими і достатніми, та такими, що в повній мірі доводять вину обвинуваченої ОСОБА_38 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення. Ці докази ретельно досліджені під час судового засідання та цілком обґрунтовано та мотивовано покладені в основу ухваленого по справі обвинувального вироку.
Показання потерпілого та свідків, в тому числі щодо фактичних обставин та механізму вчиненого злочину суд вважає чіткими, послідовними, такими, що узгоджуються між собою та які чітко вказували в своїх поясненнях, як на досудовому розслідуванні так і під час їх допиту в судовому засіданні про обставини кримінального правопорушення, вказували на обвинуваченого ОСОБА_9 , як особу, яка 10.06.2023 року близько 20.00 години, перебуваючи в приміщенні кухні гуртожитку буд. АДРЕСА_3 , під час раптово виниклого конфлікту на ґрунті неприязних стосунків, шляхом застосування ножа, який утримувала в руці, нанесла ОСОБА_11 один удар клинком ножа в ліву частину грудної клітини.
При цьому неспроможними є послання захисника на необхідність перекваліфікації дій обвинуваченої з ч. 1 ст. 121 КК України у зв'язку з протиправною поведінкою потерпілого ОСОБА_11 перед заподіянням йому потерпілою тілесного ушкодження, оскільки зазначена захисником протиправна поведінка потерпілого може бути врахована при кваліфікації дій винного за ч. 1 ст. 121 КК України, як обставина, що пом'якшує покарання, або як елемент, що передував злочину, але не змінює основної кваліфікації, якщо це не перетворюється на необхідну оборону чи перевищення її меж.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, факт будь-якої протиправної поведінки чи застосування будь-якого насилля з боку потерпілого до обвинуваченої не встановлений, як показаннями свідків, так і письмовими матеріалами кримінального провадження. Тим більше, як зазначено вище такі обставини та і можливе перебування потерпілого у стані алкогольного сп'яніння, в даному випадку, не впливають на кваліфікацію дій обвинуваченої ОСОБА_9 .
Зважаючи на викладене не неспроможними доводи апеляційної скарги захисника в цій частині.
Неспроможними є і посилання захисника про безпідставність посилання суду, як на доказ вини обвинуваченої ОСОБА_9 висновок експерта № 27/ц від 03.08.2023 р.
Як вбачається з висновку висновок експерта № 27/ц від 03.08.2023 р. на клинку ножа вилученого у підозрюваної ОСОБА_9 кров та клітинні елементи людини можуть походити від особи з такою ж групою крові, як у потерпілого ОСОБА_11 (антиген Н). Обставини вилучення, надання на дослідження та порядок його проведення зазначеного ножа стороною обвинувачення не заперечується. Крім того, як вбачається з цього ж висновку кров на та клітинні елементи людини можуть походити від особи з такою ж групою крові, як у потерпілого ОСОБА_11 (антиген Н), тобто висновок зазначеної експертизи не виключає походження їх і від потерпілого ОСОБА_11 .
Що стосується висновку експерта N2 16/ім від 06.07.2023 р., то в ньому мова йде лише за дослідження крові потерпілого ОСОБА_11 лише за дослідженою системою АБО, і відноситься до групи 0 з ізогемаглютиніном анти-А і анти-В.
Тобто, предметом дослідження однієї і іншої експертизи є зовсім інші матеріали, а отже і їх висновки містять дані відповідно до предмету їх дослідження. Як один, так і інший висновок можуть доповнювати один одного, але не є ідентичними за предметом дослідження.
Будь-які заперечення з боку потерпілої щодо предмету вчинення кримінального правопорушення, як під час досудового розслідування, так і судового розгляду, були відсутні.
Зважаючи на викладене є неспроможними посилання захисника про безпідставність посилання суду, як на доказ вини обвинуваченої ОСОБА_9 висновок експерта № 27/ц від 03.08.2023 р., а як висновок про те, що тілесні ушкодження нанесені не тим ножем, який був вилучений в ході обшуку приміщення де проживала обвинувачена.
При призначенні обвинуваченій ОСОБА_9 покарання, суд, відповідно до вимог ст.65 КК України та роз'яснень, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, особу винної, відсутність обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно зі ст.414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Як вбачається з вироку суду першої інстанції, при призначенні обвинуваченій ОСОБА_9 покарання, суд, відповідно до вимог ст.65 КК України та роз'яснень, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, які відповідно до ст. 12 КУ України, відносяться до категорії тяжких злочинів, особу винної, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують її покарання.
Як вбачається з матеріалів провадження обвинувачена ОСОБА_9 вину у вчиненому не визнала, обвинувачується у вчиненні тяжкого, умисного злочину проти життя та здоров'я особи.
Разом з тим, ОСОБА_9 раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, алкоголем не зловживає, веде усамітнений спосіб життя, згідно характеристики провідного психолога відділу із соціально-виховної та психологічної роботи ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» потенційно схильна до створення конфліктних ситуацій, має погано стримувану імпульсивність, схильна діяти під впливом раптового спонукання, нездатна спрогнозувати наслідки своїх вчинків, проявляє неповагу до людського життя, його цінності та недоторканості.
Тобто, суд першої інстанції, в межах своїх дискреційних повноважень, при призначенні ОСОБА_9 покарання, фактично прийняв до уваги всі наявні у суду дані, що характеризують особу обвинуваченої, в тому числі і в соціально - побутовому плані, а також врахував обставини кримінального провадження в їх сукупності, які визначають тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, тяжкість його наслідків, форму і ступінь вини.
Зважаючи на викладене, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції цілком обґрунтовано та мотивовано прийшов до висновку щодо необхідності призначення ОСОБА_9 реального покарання у виді позбавлення волі на строк 5 рокі 6 місяців, тобто фактично у розмірі, наближеному до мінімального розміру визначеному санкцією частини статі, яка інкримінується ОСОБА_9 .
Колегія суддів вважає, що покарання, призначене судом обвинуваченій ОСОБА_9 у повній мірі відповідає ст. 50, 65 КК, є необхідним та достатнім для його виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним та іншими особами нових злочинів.
Обставини, на які посилається захисник, в тому числі дані про особу обвинуваченої ОСОБА_9 були відомі суду під час розгляду кримінального провадження та в повній мірі враховані судом при призначенні покарання, про що й зазначено судом у оскаржуваному вироку.
Разом з тим, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги прокурора.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, у резолютивній частині вироку у разі визнання особи винуватою зазначається, серед іншого, і початок строку відбування покарання та рішення про залік досудового тримання під вартою.
Згідно ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покаранім у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у ч. 1 цієї статті.
Разом з тим, як вбачається з резолютивної частини оскаржуваного вироку, суд першої інстанції зазначив, що строк відбування покарання ОСОБА_9 слід рахувати з 03.07.2025 року, тобто з дня проголошення вироку судом.
Проте, як убачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_9 10.06.2023 року затримано на підставі ст. 208 КПК України та ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 13.06.2023 року до неї застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався та діяв до ухвалення у справі оскаржуваного вироку і був залишений ним без змін до набрання вироком законної сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про попереднє ув'язнення», попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених КПК України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого, підсудного та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
Згідно до ст. 3 вказаного закону, підставою для попереднього ув'язнення, є вмотивоване рішення суду про обрання, як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального і процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом.
Відповідно до положень ч. ч. 1,2 ст. 532 КПК України вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили І після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної І інстанції.
У свою чергу положення ч. 1 ст. 87 КВК України встановлюють, що особи, засуджені до позбавлення волі, направляються для відбування покарання не раніше спливу триденного та не пізніше десятиденного строку з дня набрання вироком законної сили або з дня надходження із суду розпорядження про виконання вироку, що набрав законної сили.
Системний аналіз вищевикладених вимог закону дає підстави дійти висновку про те, що початок строку відбування покарання у виді позбавлення волі відраховується з дня набрання вироком суду першої інстанції законної сили, при цьому, до такого строку зараховується строк попереднього ув'язнення до моменту набрання таким вироком законної сили.
Таким чином, суд першої інстанції в резолютивній частині оскаржуваного вироку необґрунтовано зазначив, що строк відбування покарання ОСОБА_9 відраховувати з 03.07.2025 (тобто з дати проголошення вироку), а не з дати набрання вироком законної сили, а також безпідставно не зарахував обвинуваченій, в порушення вимог ч. 5 ст. 72 КК України та п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення у період часу з 10.06.2023 року по день набрання вироком законної сили, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Крім того, при ухваленні вироку стосовно ОСОБА_9 , суд першої інстанції також мав вирішити питання про скасування заходів забезпечення кримінального провадження - арешту майна відповідно до положень ч. 4 ст. 174, п 12 ч. 1 ст. 368 КПК України.
Так, ч. 4 ст. 174 КПК України передбачено, що суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Ця норма кореспондується з п. 12 ч. 1 ст. 368 КПК України, за якою, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами.
Відповідно до ч. 4 ст. 374 КПК України у резолютивній частині вироку суду зазначається, зокрема рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження.
Вищезазначені норми процесуального права не були дотриманні судом першої інстанції при постановленні вироку стосовно ОСОБА_9 , питання про скасування арешту майна не вирішено.
Зокрема, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, згідно з ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 28.07.2023 року (справа № 490/5436/23) було накладено арешт на майно, вилучене в ході обшуку житла обвинуваченої ОСОБА_9 , який мав місце 10.06.2023 року за адресою: АДРЕСА_2 на другому поверсі, а саме: розкладний ніж, на лезі якого з обох боків міститься нашарування рідини червоно-бурого кольору, ззовні схожу на кров; вилучене 10.06.2023 року в ході огляду місця події в гуртожитку за адресою: м. Херсон, вул. Комкова, 76-Б, у приміщенні кухні загального користування, а саме: 1 гумовий шльопанець на ліву ногу чорного кольору із нашаруванням РБК; кухонну ганчірку рожевого кольору із нашаруванням РБК; вилучене 10.06.2023 року року в ході огляду місця події в лікарні за адресою: м. Херсон, вул. Ушакова, 67, у палаті № 1, що розташована на другому поверсі поверсі, а саме: 1 тапок чорного кольору, з нашаруванням речовини бурого кольору, ззовні схожою на кров, з метою збереження речових доказів.
Вирішуючи питання про долю вказаних речових доказів суд першої інстанції у резолютивній частині вироку не прийняв рішення щодо скасування накладеного на нього арешту, чим допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України є підставою для зміни вироку.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли стати підставами для скасування оскаржуваного вироку, не встановлено.
З огляду на викладене оскаржуваний вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_9 підлягає зміні, апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення, а апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, апеляційну скаргу першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_8 - задовольнити.
Вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 03 липня 2025 року стосовно ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 121 КК України змінити.
В резолютивній частині вироку вказати, що строк відбування покарання ОСОБА_9 обчислювати з моменту набрання вироком законної сили.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_9 у строк відбування покарання строк її попереднього ув'язнення в період часу з 10.06.2023 року по день набрання вироком законної сили, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 28.07.2023 у справі №490/5436/23 на майно, вилучене в ході обшуку житла обвинуваченої ОСОБА_9 , який мав місце 10.06.2023 року за адресою: АДРЕСА_2 на другому поверсі, а саме: розкладний ніж, на лезі якого з обох боків міститься нашарування рідини червоно-бурого кольору, ззовні схожу на кров; вилучене 10.06.2025 року в ході огляду місця події в гуртожитку за адресою: м. Херсон, вул. Комкова, 76-Б, у приміщенні кухні загального користування, а саме: 1 гумовий шльопанець на ліву ногу чорного кольору із нашаруванням РБК; кухонну ганчірку рожевого кольору із нашаруванням РБК; вилучене 10.06.2023 року в ході огляду місця події в лікарні за адресою: м. Херсон, вул. Ушакова, 67, у палаті № 1, що розташована на другому поверсі, а саме: 1 тапок чорного кольору, з нашаруванням речовини бурого кольору, ззовні схожою на кров
У решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і може бути оскаржена учасниками судового провадження в касаційному порядку протягом 3 місяців з дня оголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а особою, яка тримається під вартою в той же строк з моменту отримання копії судового рішення.
ОСОБА_39 ОСОБА_40 ОСОБА_41