Справа №583/4393/24 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/846/26 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Грабіж
Іменем України
18 березня 2026 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в місті Суми матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28.01.2026, якою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 було продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою,
з участю сторін та інших учасників кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
установила:
У провадженні Охтирського міськрайонного суду Сумської області перебуває на розгляді кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з посиланням на те, що строк дії попередньої ухвали суду про продовження останньому строку вказаного запобіжного заходу добігає кінця, закінчити судовий розгляд даного кримінального провадження неможливо, а ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання такого запобіжного заходу, не зменшились та залишаються актуальними.
Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28.01.2026 клопотання прокурора задоволено, продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 24 год. 00 хв. 28.03.2026.
Не погодившись з таким судовим рішенням, обвинувачений ОСОБА_6 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду, постановити нову ухвалу, якою змінити йому обраний запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронних засобів контролю.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом не було враховано того, що потерпілий у залі суду зазначив, що злочин вчинив не обвинувачений, а свідок, письмові докази сфальсифіковані, оскільки є запис матері потерпілого, на якому видно як вона розповідає, що вимусили давати такі покази працівники поліції, а відеозаписи з ломбарду підтверджують те, що свідок знімає перстень саме зі своєї руки перстень потерпілого та закладає його, те, що окуляри працівники поліції вилучають при затриманні свідчить про те, що апелянт взагалі не причетний до злочину.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_6 зазначає, що у нього значно погіршився стан здоров'я та психологічний стан, у зв'язку з чим просить змінити обраний йому запобіжний захід.
Заслухавши доповідь головуючого-судді щодо обставин справи, доводи обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 , які підтримали вимоги апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважав за необхідне продовжити обвинуваченому строк дії обраного відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
На переконання колегії суддів, вирішуючи питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою, суд першої інстанції вищезазначених вимог Закону дотримався в повному обсязі.
Так, колегія суддів зауважує, що перевіряючи обґрунтованість клопотання прокурора про доцільність продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_6 , як особа, яка була засуджена вироком Охтирського міськрайонного суду від 22.08.2023 до чотирьох років обмеження волі за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 186, ч. 2 ст. 190, ч. 1 та ч. 3 ст. 357 КК України, на даний час обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, і у разі доведеності вини, останньому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років. При цьому, вчинення цього злочину інкримінується обвинуваченому у період застосування до нього запобіжного заходу у виді нічного домашнього арешту, обраного до вступу у законну силу попереднього вироку. Крім того, судом було враховано і те, що на даний час відносно ОСОБА_6 до суду направлено обвинувальний акт за ч. 1 ст. 309 КК України, і вказаний злочин останнім було вчинено у період його перебування під вартою у державній установі «Сумський слідчий ізолятор», що свідчить про його схильність до вчинення кримінальних правопорушень.
Також, судом було враховано і те, що медичних даних, які б свідчили про неможливість перебування обвинуваченого в умовах триманні під вартою, суду не надано.
При цьому, колегія суддів зауважує, що факт наявності у обвинуваченого певного захворювання також повинен враховуватись у сукупності з іншими обставинами кримінального провадження, зокрема з можливістю утримання обвинуваченого в умовах слідчого ізолятора і наданні йому кваліфікованої медичної допомоги, що може за певних обставин призвести до зміни йому запобіжного заходу з цих підстав на інший, більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, але сторона захисту не надала колегії суддів будь-яких медичних документів чи висновків лікарів щодо неможливості утримання ОСОБА_6 в умовах ДУ «Сумський слідчий ізолятор» внаслідок наявного у нього захворювання, що свідчить про можливість отримання останнім кваліфікованої медичної допомоги під час тримання під вартою.
Так, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_6 перебуваючи на волі, може переховуватись від суду з метою уникнути відповідальності та продовжити свою злочинну діяльність або вчинити інше кримінальне правопорушення, а ті обставини, що йому знайомі свідки та потерпілий, до якого було застосовано фізичне насильство, вказують на можливість, з його боку, незаконного впливати на вказаних осіб, з метою зміни їх показань на свою користь.
Саме з врахування зазначеного суд і дійшов висновку про те, що на даному етапі судового розгляду лише винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та дозволить під час судового розгляду контролювати його місце перебування та запобігти встановленим ризикам, які на теперішній час продовжують існувати.
З таким рішення суду першої інстанції погоджується і колегія суддів та ставити під сумнів його законність та обґрунтованість підстав не вбачає.
При цьому, доводами апелянта правильність такого висновку жодним чином не спростовано, оскільки обвинуваченим не наведено обставин, які не були враховані судом та за яких клопотання прокурора не підлягало б до задоволення, і до нього можливо було б застосувати більш м'який запобіжний захід або змінити той, який застосовано.
Що стосується посилань апелянта на те, що потерпілий у залі суду зазначив, що злочин вчинив не обвинувачений, а свідок, письмові докази сфальсифіковані, то колегія суддів зазначає, що на стадії судового розгляду кримінального провадження, така обставина як «обґрунтована підозра» майже втрачає свою актуальність, так як при оцінці доказів повинен бути застосований критерій доведеності «поза розумним сумнівом», який у свою чергу випливає із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Однак, цей критерій може бути застосований тільки під час ухвалення остаточного судового рішення, яким буде розглянуто по суті та вирішено питання щодо винуватості чи, навпаки, невинуватості ОСОБА_6 , а намагання надати правову оцінку доказам, які були досліджені в результаті судового розгляду кримінального провадження до ухвалення остаточного судового рішення, може бути визнано сторонами як ознака упередженості суду.
Також, при прийнятті даної ухвали, колегія суддів зазначає, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Врахування тяжкості кримінального правопорушення має свій раціональний зміст, оскільки свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
У даному випадку, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину з застосуванням насильства, що становить небезпеку для суспільства, і колегія суддів вважає, що суспільний інтерес має більшу вагу над повагою до свободи особи, а тому, і з цих підстав, продовження останньому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є виправданим.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування під час апеляційного розгляду не встановлено, а тому, вказане судове рішення слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 404,407,418,419 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28.01.2026, якою обвинуваченому ОСОБА_6 було продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою без права внесення застави, залишити без зміни, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на цю ухвалу без задоволення.
Ухвала є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Час оголошення повного тексту ухвали: 19.03.2026 о 16.30 год.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4