Справа №591/1218/26 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/280/26 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань
18 березня 2026 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у письмовому провадженні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 17 лютого 2026 року,
11 лютого 2026 року до Зарічного районного суду м. Суми надійшла скарга ОСОБА_5 , в якій вона просила зобов'язати службову особу УСБ України в Сумській області внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою від 18 листопада 2025 року про вчинене, на її думку, кримінальне правопорушення військовослужбовцем ЗС України ОСОБА_6 , пов'язане з розголошенням ним військової інформації шляхом здійснення публікації фото із зображенням бойової мапи в мережі «Інтернет».
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 17 лютого 2026 року відмовлено у задоволенні вказаної скарги. Рішення суду мотивоване тим, що заява ОСОБА_5 не є заявою про вчинений злочин, оскільки вона має узагальнений характер, викладена у формі припущень заявниці, яка не є військовим експертом, ґрунтується на її власних міркуваннях щодо вказаних фактів, які стосуються вказаних обставин.
Не погодившись з ухвалою слідчого судді, ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просила поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 17 лютого 2026 року, скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою зобов'язати уповноважену особу УСБ України внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення за її заявою від 18 листопада 2025 року.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказувала, що посилання суду першої інстанції на недостатність доказів та відомостей є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 214 КПК України до ЄРДР вносяться короткі відомості, достатні для попередньої правової кваліфікації; до таких відомостей, зокрема, належать дані, надані нею в заяві від 18 листопада 2025 року.
Вважала, що суд першої інстанції, фактично здійснивши попередню оцінку доказів, вийшов за межі предмета розгляду скарги за ст. 303 КПК України.
У судове засідання учасники судового провадження - заявниця ОСОБА_5 та прокурор - не з'явилися та подали клопотання про розгляд апеляційної скарги без їхньої участі. Прокурор у своєму клопотанні просив поновити ОСОБА_5 строк на апеляційне оскарження та за результатами апеляційного розгляду відмовити у задоволенні апеляційної скарги, апеляційний розгляд здійснити в порядку ст. 406 КПК України за відсутності прокурора. За таких обставин колегія суддів вважає за можливе ухвалити судове рішення за результатом письмового провадження, що узгоджується з ч. 1 ст. 406 КПК України.
Перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Відповідно до вимог, передбачених ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення, у тому числі ухвала слідчого судді, повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
За змістом ч. 1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування регламентований главою 26 КПК України.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена, зокрема, бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Частиною 4 наведеної статті встановлено, що слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
За змістом висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18, у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
З матеріалів провадження встановлено, що 11 лютого 2026 року ОСОБА_5 звернулася до слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми зі скаргою на бездіяльність УСБ України в Сумській області щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, в якій просила:
визнати незаконною бездіяльність посадових осіб УСБ України в Сумській області, що полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання її заяви про вчинення кримінальних правопорушень;
зобов'язати посадових осіб УСБ України в Сумській області внести відомості про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_5 від 18 листопада 2025 року про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 114-2, 328, 422 КК України.
В обґрунтування поданої скарги ОСОБА_5 зазначала, що 18 листопада 2025 року вона звернулася до правоохоронних органів із заявою про вчинене, на її думку, кримінальне правопорушення військовослужбовцем ЗС України ОСОБА_6 , пов'язане з розголошенням ним військової інформації шляхом здійснення публікації фото із зображенням бойової мапи в мережі «Інтернет», проте відповідних відомостей до ЄРДР внесено не було.
Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 17 лютого 2026 року відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність УСБ України в Сумській області щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою від 18 листопада 2025 року про вчинене, на її думку, кримінальне правопорушення військовослужбовцем ЗС України ОСОБА_6 , пов'язане з розголошенням ним військової інформації шляхом здійснення публікації фото із зображенням бойової мапи в мережі «Інтернет».
Своє рішення слідчий суддя обґрунтував тим, що заява ОСОБА_5 не є заявою про вчинений злочин, оскільки вона має узагальнений характер, викладена у формі припущень заявниці, яка не є військовим експертом, ґрунтується на її власних міркуваннях щодо вказаних фактів, які стосуються вказаних обставин.
Колегія суддів вважає цей висновок слідчого судді помилковим, а доводи апеляційної скарги заявниці в частині вимог щодо скасування ухвали слідчого судді - обґрунтованими, зважаючи на таке.
Відмовляючи в задоволенні поданої ОСОБА_5 скарги на бездіяльність посадових осіб УСБ України в Сумській області, слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі надав оцінку доказам та аргументам заявниці, що стосуються виявлених заявницею кримінальних правопорушень, проте на стадії вирішення питання про внесення відомостей до ЄРДР заява перевіряється лише на предмет зазначення достатніх даних, які можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою кримінально караного діяння. Тобто слідчий суддя вийшов за межі повноважень, визначених ст. 303-307 КПК України, оскільки замість перевірки самого факту невнесення відомостей до ЄРДР та дотримання вимог ст. 214 КПК України здійснив оцінку змісту заяви з точки зору її обґрунтованості, переконливості та правової кваліфікації, що є неприпустимим на цій стадії кримінального провадження.
Так, слідчим суддею не було враховано, що у заяві від 18 листопада 2025 року, яка була подана до правоохоронного органу, наведено відомості про вчинене 27 жовтня 2025 року військовослужбовцем ЗС України ОСОБА_6 кримінальне правопорушення, пов'язане з розголошенням військової інформації. Тобто заява ОСОБА_5 містить конкретизацію особи, опис фактичних дій, що в сукупності відповідає мінімальному стандарту «відомостей про кримінальне правопорушення» у розумінні ст. 214 КПК України.
За таких обставин колегія суддів вважає помилковим висновок слідчого судді про те, що заява ОСОБА_5 має узагальнений характер, викладена у формі припущень заявниці, яка не є військовим експертом, ґрунтується на її власних міркуваннях. Зазначене дає підстави стверджувати, що заява ОСОБА_5 є повідомленням про кримінальне правопорушення, яке відповідає вимогам ч. 5 ст. 214 КПК України і містить достатньо відомостей про виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. А відтак посадова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язана була прийняти та зареєструвати таку заяву, внести за вказаною заявою відомості до ЄРДР та розпочати проведення перевірки в межах кримінального провадження відповідно до вимог ст. 214 КПК України.
Колегія суддів зауважує, що з огляду на стадію кримінального провадження, а також беручи до уваги питання, що вирішуються під час розгляду зазначеного виду скарги, оцінка у процесуальних рішеннях слідчого судді фактичних обставин є передчасною. У разі ж встановлення відсутності події кримінального правопорушення або відсутності в діях осіб ознак складу кримінального правопорушення КПК України передбачає можливість закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом.
Крім того, відповідно до принципу змагальності сторін, закріпленого у ст. 22 КПК України, та принципу верховенства права, визначеного ст. 8 КПК України, заявник не може бути позбавлений можливості ініціювати кримінальне провадження шляхом подання заяви, а суд зобов'язаний забезпечити ефективний судовий контроль за діями чи бездіяльністю органів досудового розслідування та прокуратури.
Отже, висновок слідчого судді про відсутність підстав для внесення відомостей до ЄРДР ґрунтується на неправильному застосуванні норм КПК України, зокрема статей 2, 8, 22, 94, 214, 303 КПК України, та призвів до безпідставного обмеження права заявниці на доступ до правосуддя. Відповідно, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Разом із цим колегія суддів зазначає таке.
Кримінальний процесуальний закон розрізняє загальний обов'язок слідчого, іншої службової особи, уповноваженої на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, розпочати розслідування та спеціальний порядок оскарження бездіяльності щодо такого обов'язку.
Так, ч. 1 ст. 214 КПК України встановлює перелік підстав для внесення відомостей до ЄРДР: 1) подання заяви чи повідомлення; 2) самостійне виявлення з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про злочин.
Разом з тим п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, яка визначає вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності, що можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, містить більш вузьке формулювання. Оскарженню підлягає бездіяльність, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР саме «після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення».
Застосування належної правової процедури (ст. 2 КПК України) означає, що заявник має реалізувати своє право на судовий контроль щодо тієї ланки правоохоронної системи, перед якою він безпосередньо ініціював кримінальний процес.
З матеріалів справи, а саме скарги ОСОБА_5 на бездіяльність слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, вбачається, що заявниця 18 листопада 2025 року в порядку ст. 214 КПК України шляхом заповнення електронної форми на офіційному сайті Державного бюро розслідувань звернулася із заявою до Центрального апарату Державного бюро розслідувань про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
26 листопада 2025 р. Центральний апарат Державного бюро розслідувань надіслав заявниці електронною поштою відповідь про те, що її заяву було направлено відповідно до ст. 9 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» до Територіального управління, розташованого у місті Полтава, що поширює свою діяльність на Дніпропетровську, Полтавську, Сумську, Харківську області, для подальшого розгляду заяви і прийняття відповідного рішення.
27 січня 2026 р. нею було отримано лист № Р-8077/п-25/15-02-4-7274/25 від 04.12.2025 за підписом старшого слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у місті Суми) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтава, ОСОБА_7 , зміст якого констатує, що Четвертим слідчим відділом було розглянуто звернення від 18 листопада 2025 р. щодо можливих неправомірних дій ОСОБА_6 та, відповідно до ст. 216 Кримінального процесуального кодексу України, направлено для організації розгляду в межах чинного законодавства до слідчих органів безпеки.
30 січня 2026 р. ОСОБА_5 було отримано лист із копією відповіді Управління Служби безпеки України в Сумській області за підписом заступника начальника відділу Управління СБ України в Сумській області полковника юстиції ОСОБА_8 щодо розгляду Заяви від 18 листопада 2025 р., яка констатує таке: в результаті розгляду заяви Управлінням Служби безпеки України в Сумській області не встановлено достатніх відомостей, які б свідчили про наявність об'єктивних даних про вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 114-2, 328, 422 КК України, а тому викладені у ній відомості не були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Оскільки матеріали даного провадження свідчать, що заявниця ОСОБА_5 подала первинну заяву до Центрального апарату Державного бюро розслідувань, то саме ця дія створила правовий зв'язок між заявником та органом досудового розслідування, який підлягає судовому контролю. Управління Служби безпеки України в Сумській області отримало вказану заяву не від заявниці, а від Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у місті Суми) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтава, в порядку пересилання.
Апеляційний суд зазначає, що законодавець свідомо пов'язав право особи на судовий захист у порядку ст. 303 КПК саме з фактом безпосереднього звернення цієї особи до конкретного органу із заявою. Отримання інформації про злочин одним правоохоронним органом від іншого для органу-одержувача є «іншим джерелом» у розумінні ст. 214 КПК, але не є «отриманням заяви від особи» у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК, що створювало б самостійний об'єкт оскарження для цієї особи.
Враховуючи, що Управління Служби безпеки України в Сумській області не отримувало заяву безпосередньо від заявниці (а отримало її як «інше джерело» від іншого органу досудового розслідування), бездіяльність уповноважених осіб Управління Служби безпеки України в Сумській області не може бути самостійним предметом розгляду в порядку п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України у даному конкретному випадку, а тому в задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність УСБ України в Сумській області щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань слід відмовити.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді - скасуванню на підставі п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України у зв'язку з неправильним застосуванням слідчим суддею положень ст. 214, статей 303-307 КПК України, які призвели до істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.
Щодо клопотання про поновлення строку колегія суддів не вбачає підстав для його розгляду, оскільки, як вбачається з матеріалів провадження, заявниця ОСОБА_5 у судовому засіданні 17 лютого 2026 року участі не брала, копія ухвали була направлена на вказану нею адресу та отримана останньою, згідно з рекомендованим повідомленням, 22 лютого 2026 року; апеляційна скарга подана ОСОБА_5 27 лютого 2026 року, тобто в межах п'ятиденного строку на оскарження ухвали слідчого судді, передбаченого ст. 395 КПК України.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 17 лютого 2026 року про відмову у задоволенні її скарги на бездіяльність УСБ України в Сумській області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань скасувати та постановити нову ухвалу.
Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність уповноважених осіб УСБ України в Сумській області, що полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4