Номер провадження: 22-з/813/193/26
Справа № 522/4915/21
Головуючий у першій інстанції
Доповідач Драгомерецький М. М.
18.03.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді судової колегії судової палати з розгляду цивільних справах Драгомерецького М.М.,
розглянув заяву ОСОБА_1 про відвід судді Назарової М.В. від розгляду апеляційної скаргиОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 червня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Одеська міська рада, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про усунення перешкод у здійсненні права власності, поновлення земельної ділянки у первісному стані, відновлення зруйнованих споруд, знесення самочинно збудованої споруди та скасування державної реєстрації, -
У березні 2021 року ОСОБА_5 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Одеська міська рада, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради про усунення перешкод у здійсненні права власності, поновлення земельної ділянки у первісному стані, відновлення зруйнованих споруд, знесення самочинно збудованої споруди та скасування державної реєстрації.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27 червня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася до суду із апеляційної скаргою, в якій просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 червня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, зазначені в уточненому позові, в повному обсязі, посилаючись на порушення судом вимог процесуального та матеріального права.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Одеського апеляційного суду від 25 липня 2025 року, визначено склад суду, а саме: головуючий суддя (суддя-доповідач) Назарова М.В., судді учасники колегії: Кострицький В.В., Коновалова В.А..
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 13 серпня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 червня 2025 року.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20 жовтня 2025 року справу призначено до судового розгляду з повідомленням учасників справи на 10 березня 2026 року о 15:00 год.
12 березня 2026 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про відвід судді Одеського апеляційного суду Назарової М.В., в якій заявниця просить прийняти відвід та відвести суддю Назарову М.В. від слухання справи №522/4915/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Одеська міська рада, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про усунення перешкод у здійсненні права власності, поновлення земельної ділянки у первісному стані, відновлення зруйнованих споруд, знесення самочинно збудованої споруди та скасування державної реєстрації та передати справу до розгляду іншому складу суду.
В обґрунтування заявленого відводу зазначає, що під час проведення судового засідання 10.03.2026 суддя Назарова М.В. припустилася деяких дій, які, на думку заявниці, призвели до втрати довіри до складу суду, а саме:
- під час розгляду справи представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Коваль В. почав чинити тиск на третю особу ОСОБА_4 з метою домогтися протилежної відповіді на запитання щодо підтримки оскаржуваного рішення, на що третя особа відповіла, що не підтримує. З цього приводу, заявниця зазначає, що суддя Назарова М.В. замість того, щоб негайно припинити дії представника сторони, на думку заявниці, приєдналася до такого тиску, що призвело до того, що третя особа ще двічі відповіла: «Ні, з рішенням я не згодна» і тільки втручання інших членів колегії суддів зупинило тиск з боку представника відповідача ОСОБА_2 та судді Назарової М.В.;
- коли представник позивачки задавав питання представнику ОСОБА_2 стосовно його пояснень в частині позиції Одеської міської ради, висловленої під час розгляду справи судом першої інстанції, суддя Назарова М.В. негайно зняла питання, хоча, як вважає заявниця, таке об'єктивно стосувалося встановлення істини, оскільки представник ОСОБА_2 зазначив, що представник Одеської міської ради сказав, що: «Ознак самочинного будівництва немає», що протирічить дійсним висловлюванням представника Одеської міської ради, який будучи допитаним в суді першої інстанції на судовому засіданні заявив, що є ознаки самочинного будівництва;
- представник позивача задав декілька питань третій особі, а саме, чи може вона пояснити, чи є самочинні будівлі на зазначеній території та що знаходиться посеред двору, які зняті суддею Назаровою М.В., зазначивши, що третя особа не є експертом в галузі будівництва та не розуміється в геометричних розмірах, перервавши допит;
- представник звернувся до суду із заявою про те, що не проживання може бути вимушеним, тобто для того, щоб проживати потрібно зробити ремонт та відновити своє порушене право власності, але, як зазначає заявниця, суддя Назарова М.В. перервала пояснення, заявивши, що люди по-різному живуть, чим фактично, на думку заявниці, висловила своє відношення до вирішення спору саме на користь відповідачів;
- безпідставно відкладено справу у зв'язку із неповідомленням відповідачки ОСОБА_3 , оскільки в судовому засіданні був її представник;
- заявник також зазначає про можливе спілкування представником ОСОБА_3 з помічником судді перед судовим засіданням, оскільки представник відповідача підіймався до верхніх поверхів суду і повернувся перед самим судовим засіданням та виявив обізнаність про рух справ, які розглядає на цей час суд, хоча не був присутнім при зміщенні розгляду справ та розгляду іншої справи, призначеної на більш пізній час замість даної справи.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 13 березня 2026 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді Назарової М.В. визнано необґрунтованою, справу передано для вирішення зазначеного питання у порядку, передбаченому частиною 1 статті 33 ЦПК України, іншому судді.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Одеського апеляційного суду від 13 березня 2026 року суддю Драгомерецького М.М. визначено головуючим суддею для розгляду заяви про відвід суддів.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи, викладені в заяві про відвід, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про відвід судді, з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року і являється частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Частина 7 пункт 1 статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачає, що суддя зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
Однією із гарантій права учасника справи на незалежний, безсторонній і справедливий суд є право на відвід судді (колегії суддів). Проте, право на відвід не є абсолютним. В інакшому випадку воно перетвориться у свавільне обрання суддів для розгляду справи та спосіб процесуального зловживання, що суперечитиме інтересам інших учасників справи та суспільним інтересам загалом.
Відвід має бути обґрунтований посиланням на факти, які вказують на залежність, упередженість або необ'єктивність судді щодо сторін чи будь-кого з них. Лише за таких обставин відвід буде правомірним і убезпечить сторони від залежного, упередженого або необ'єктивного суду.
Відповідно до вимог ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст. 37 ЦПК України.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Статтею 40 ЦПК України встановлений порядок вирішення заявленого відводу, згідної якої питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Суд, який розглядає справу має бути «безстороннім» в контексті ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Дослідивши питання безсторонності суддів з двох точок зору, Європейський Суд з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), рішення від 28 листопада 2002 року, зазначив, що по-перше, йдеться про суб'єктивний підхід, для того щоб спробувати визначити переконання та особисту поведінку конкретного судді у конкретній обстановці.
Зокрема, суд не повинен суб'єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання; особиста безсторонність судді не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне.
По-друге, слід застосувати об'єктивний підхід, метою якого є пересвідчитися, чи надає суд необхідні гарантії, щоб зняти з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву (див.: «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року п.п. 49,54; «Бочан проти України» від 03 травня 2007 року, п. 66; «Агрокомплекс» проти України» від 06 жовтня 2011 року, п. 136; «Олександр Волков проти України» від 09 січня 2013 року, п.п. 103,107).
Крім того апеляційний суд зазначає, що згідно практики Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності і неупередженості суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу, в ході об'єктивної перевірки, має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
Дослідивши заяву про відвід, встановлено, що доводи ОСОБА_1 фактично зводяться до незгоди заявниці із процесуальними рішеннями судді під час апеляційного перегляду цивільної справи №522/4915/21, що не може бути підставою для відводу.
Прийняття процесуальних рішень суддями, в тому числі таких як відкладення розгляду справи під час розгляду цивільної справи не може свідчити про зацікавленість суддів, оскільки є реалізацією суддями своїх процесуальних повноважень, що передбачені нормами процесуального законодавства України та направлені на здійснення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи.
Інші твердження ОСОБА_1 носять характер непідтверджених звинувачень, що не знайшли свого об'єктивного обґрунтування та розумного пояснення, що могли б бути добросовісно сприйняті та оцінені судом.
Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Європейський суд з прав людини у своїй практиці виходить з того, що презумпція особистої неупередженості судді діє до тих пір, поки не доведено інше (справа «Білуха проти України» (Заява №33949/02) від 09.11.2006).
До заяви про відвід не додано жодного належного та допустимого доказу, на підставі якого можна було б зробити висновок про нібито упередженість судді Назарової М.В. піж час розгляду даної цивільної справи.
Підстав для встановлення будь-якої, прямої чи побічної заінтересованості судді у справі, що викликає сумнів в неупередженості або об'єктивності, під час розгляду даної справи судом не встановлено.
Таким чином, розглянувши заяву про відвід суддів, з точки зору національного закону, а саме ст. 36 ЦПК України, та в контексті ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо безсторонності суду, враховуючи, що доводи заявниці щодо наявності обставин, що викликають сумнів в неупередженості та об'єктивності судді носять характер непідтверджених звинувачень, та на їх підтвердження не надано жодного належного доказу, а інші твердження заявника відповідно до положень ст. ст. 36-37 ЦПК України, не можуть бути підставою для відводу, тому в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Одеського апеляційного суду Назарової М.В. слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 36, 37, 39, 40 ЦПК України, Одеський апеляційний, -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Одеського апеляційного суду Назарової М.В. - відмовити.
Справу №522/4915/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Одеська міська рада, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про усунення перешкод у здійсненні права власності, поновлення земельної ділянки у первісному стані, відновлення зруйнованих споруд, знесення самочинно збудованої споруди та скасування державної реєстрації,повернути для продовження розгляду складу колегії суддів, визначеної у встановленому законом порядку.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду М.М. Драгомерецький