Номер провадження: 22-з/813/167/26
Справа № 514/578/24
Головуючий у першій інстанції
Доповідач Драгомерецький М. М.
19.03.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Драгомерецького М.М.,
суддів: Громіка Р.Д., Комлевої О.С.,
розглянув у судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “ЕЙС», в інтересах якого діє Поляков Олексій Володимирович про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», в інтересах якого діє адвокат Тараненко Артем Ігорович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
25 березня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», (-далі ТОВ «ФК «ЕЙС») в інтересах якого діє адвокат Тараненко Артем Ігорович, звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №937750043 у розмірі 60 052 грн.
Заочним рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від 01 липня 2024 року у задоволенні позову ТОВ «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ТОВ «ФК «ЕЙС», в інтересах якого діє адвокат Тараненко Артем Ігорович, 23 липня 2024 року направлено апеляційну скаргу в якій скаржник просить суд рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 01 липня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
16 лютого 2026 року постановою Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу ТОВ «ФК «ЕЙС», в інтересах якого діє адвокат Тараненко Артем Ігорович, задоволено частково.
Рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 01 липня 2024 року скасовано, прийнято постанову, якою позов ТОВ «ФК «ЕЙС», в інтересах якого діє адвокат Тараненко Артем Ігорович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» (ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за кредитним договором №937750043 від 26.11.2021 в розмірі 60 052 грн (шістдесят тисяч п'ятдесят дві гривні).
Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» (ЄДРПОУ 42986956) суму судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) та суму судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3 633,60 грн (три тисячі шістсот тридцять три гривні шістдесят копійок).
26 лютого 2026 року представник ТОВ «ФК «ЕЙС» - Поляков О.В. звернувся до Одеського апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 5 000 грн.
Під час підготовки до розгляду питання про ухвалення додаткового рішення колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи без повідомлення та виклику учасників справи, у відповідності до ч. 4 ст. 270 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що заяву про ухвалення додаткового рішення слід задовольнити частково, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема щодо надання професійної допомоги.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
У постанові Великої Палати Верховного Суду у від 19.02.2020 у справі №755/9215/15 (провадження №14-382цс19), зазначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Так, з матеріалів справи вбачається, що в суді першої та апеляційної інстанції інтереси позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» представляв адвокат Тараненко А.І. на підставі договору про надання правової допомоги №22/02/24-01 від 22 лютого 2024 року та на підставі Додаткової угоди №3 до вказаного договору.
Відповідно до умов договору, отримання винагороди адвокатським бюро за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару .
Згідно п.п. 3.3 гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами в Протоколі погодження вартості послуг до договору про надання правової допомоги як Додаток 1.
За ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Позивачем у позовній заяві було зазначено про витрати на правову допомогу, які сторона планує понести в ході розгляду справи та просив їх стягнути з відповідача за результатами розгляду справи.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судомна підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову-на відповідача; 2) у разі відмови в позові -на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1)розмір витратна правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За ч. 3 цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частина 4 цієї статті встановлює критерії співмірності розміру витратна оплату послуг адвоката з: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону №5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 в справі №922/1964/21: «Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи».
Положення статті 129 ГПК кореспондують положенням статті 141 ЦПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
У постановах від 19.02.2022 №755/9215/15-ц та від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
За практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Апеляційний суд, при вирішенні питання щодо розміру суми правової допомоги, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, звертає увагу на те, що дана справа віднесена до категорії малозначних, ціна позову складає 60 052 грн, те, що судові засідання по справі не проводились, а також берез до уваги той факт, що позивачем не було надано Додатку №1 до договору про надання правової допомоги, на підставі якого, як повідомив представник, було визначено розмір гонорару або ж не надано інших підтверджень розміру понесених витрат, зокрема, акту виконаних робіт, тощо.
Слід наголосити на тому, що вибір адвоката, який буде представляти інтереси особи в суді є правом такої особи.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи має надати опис робіт, які були необхідні для надання правової допомоги, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання робіт, обсягом наданих послуг, ціною позову.
Крім того, як неодноразово вказував у своїх постановах Верховний Суд, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу.
Дослідивши звіт, в якому зафіксований обсяг професійної правничої допомоги, враховуючи обставини даної справи, категорію спору, предмет та ціну позову, значення справи для сторін, в тому числі в контексті обґрунтувань апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого розміру витрат в контексті обставин справи, процесуальної поведінки сторони, пропорційності до предмету спору та необхідності здійснення. Керуючись критеріями реальності та розумності витрат на правничу допомогу, виходячи з обставин даної конкретної справи та того, що доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження, в результаті чого оскаржуване судове рішення було змінено судом апеляційної інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 3 000 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 137, 141, 270, 381 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “ЕЙС», в інтересах якого діє Поляков Олексій Володимирович - задовольнити частково.
Ухвалити додаткову постанову, якою стягнути з з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (ЄДРПОУ 42986956) витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 грн (три тисячі гривень).
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено: 19 березня 2026 року.
Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький
Р.Д. Громік
О.С. Комлева