Номер провадження: 11-сс/813/645/26
Справа № 523/27463/25 1-кс/523/2465/26
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1 Доповідач ОСОБА_2
16.03.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 18.02.2026, якою в межах к/п № 22025160000000549 від 04.11.2025 відносно:
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Чоповичі Малинського р-ну Житомирської обл., громадянина України, із середньою освітою, перебуваючого у цивільному шлюбі, маючого на утриманні малолітню дитину, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
- підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 258, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України було продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 18.04.2026, без визначення застави
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Зазначеною ухвалою слідчого судді було задоволено клопотання ст. слідчого в ОВС СВ УСБУ в Одеської обл. ОСОБА_9 та було продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 18.04.2026 відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 258, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України, без визначення застави.
Обґрунтовуючи ухвалу, слідчий суддя зазначив, що органом досудового розслідування доведена обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих злочинів та наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, що виправдовує застосування найбільш суворого запобіжного заходу.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.
Не погодившись із оскаржуваною ухвалою, підозрюваний ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що він є законослухняним громадянином, патріотом України, боровся за цілісність України у запеклих боях, має місце проживання та не притягувався до кримінальної відповідальності.
За таких обставин, підозрюваний ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу, якою застосувати до нього запобіжний захід у виді домашнього арешту або особистого зобов'язання.
У судовому засіданні апеляційного суду захисник ОСОБА_7 підтримала доводи апеляційної скарги підозрюваного, натомість прокурор ОСОБА_6 заперечував проти її задоволення.
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши позиції учасників судового розгляду, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Разом з тим, ч. 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Як вбачається з мотивувальної частини ухвали, слідчий суддя зазначених вище вимог кримінального процесуального закону дотримався не у повному обсязі з огляду на таке.
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як джерело права.
Пунктами 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики ЄСПЛ передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21.04.2011, заява №42310/04, суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Як вбачається з матеріалів, які надані апеляційному суду ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 258, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України за обставин, викладених у клопотанні слідчого.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_8 вчиненні інкримінованих злочинів підтверджується протоколом огляду місця події від 29.10.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 30.10.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 30.10.2025; протоколом огляду мобільних телефонів ОСОБА_8 ; протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_12 .
Обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих злочинів була ретельно перевірена апеляційним судом під час перегляду ухвали слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 25.12.2025 про продовження строку дії запобіжного заходу.
Відтак, колегія суддів, дослідивши надані суду матеріали, приходить до висновку про те, що органом досудового розслідування дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_8 із вчиненням злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 258, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України.
Що стосується наявності ризиків у вказаному провадженні, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Ієрархія запобіжних заходів згідно з КПК України визначається принципом зростання їх суворості: від найменш обмежувальних до найбільш суворих.
Запобіжні заходи у кримінальному провадженні використовують для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного або обвинуваченого, тримання під вартою є винятковим і найбільш суворим серед таких запобіжних заходів, як особисте зобов'язання, особиста порука, застава, домашній арешт, оскільки під час його застосування особу позбавляють свободи. Водночас такий запобіжний захід порівняно з указаними більш м'якими запобіжними заходами за певних умов може стати єдиним дійсно дієвим й обґрунтованим запобіжним заходом для виконання завдань кримінального провадження, зокрема, в умовах воєнного стану, коли забезпечення правопорядку в державі ускладнено, а масові загрози життю і здоров'ю людей, іншим їхнім засадничим правам і свободам надвисокі.
Як вбачається з обґрунтованих висновків слідчого судді, в даному кримінальному провадженні існують доведені слідчим ризики переховування підозрюваного ОСОБА_8 від органу досудового розслідування або суду та незаконного впливу на потерпілого та свідків.
Так, існування ризику, передбаченого п. 1) ч. 1 ст. 177 КПК України обумовлене зокрема тяжкістю покарання, яке може бути призначене підозрюваному ОСОБА_8 у разі визнання його винуватим.
ЄСПЛ у рішенні «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінці ризику переховування.
У рішенні ЄСПЛ «Ферарі-Браво проти Італії», Суд зазначив, що затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Апеляційний суд також вважає реальними ризики незаконного впливу на потерпілого та свідків з огляду на те, що йому відомі їх анкетні дані.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто, слідчий суддя має право зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Окрім того, апеляційний суд також враховує суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції».
Апеляційний суд також не вбачає підстав для визначення альтернативного запобіжного заходу з таких підстав.
Частина 4 ст. 182 КПК України передбачає, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Водночас, відповідно до п.1) ч.4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
На підставі системного аналізу вищевикладених положень кримінального процесуального закону можна дійти висновку про те, що саме слідчий суддя вправі визначити, чи здатна застава у відповідному розмірі забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної особи, а також зауважити на виключності такого випадку.
Приписи КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначенні розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
Апеляційний суд враховує фактичні обставини вчинення інкримінованого злочину, його специфіку та підвищену суспільну небезпеку, наявність ризиків, та погоджується із висновками слідчого судді відносно того, що потреби досудового розслідування та суспільний інтерес на даному етапі провадженні виправдовують застосування безальтернативного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
При цьому, запобіжний захід застосований до підозрюваного ОСОБА_8 на визначений строк, а питання доцільності застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та можливості визначення альтернативного запобіжного заходу буде перевірена судом через нетривалий час.
Відповідно до п. 1) ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги підозрюваного ОСОБА_8 немає, оскільки слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що стосовно нього на даному етапі досудового розслідування необхідно продовжити застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави, який на відміну від інших більш м'яких запобіжних заходів, зможе запобігти названим вище ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, тому ухвала слідчого судді підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 24, 176, 177, 182, 183, 199, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532, 615 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 18.02.2026, якою в межах к/п №22025160000000549 від 04.11.2025 відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 258, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком до 18.04.2026, без визначення застави - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4