Справа № 438/891/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/1020/25 Доповідач: ОСОБА_2
судового засідання
18 березня 2026 року колегія cуддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:
головуючого - суддіОСОБА_2 ,
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю секретаряОСОБА_5
розглянувши у кримінальному проваджені №12021140000000219 від 13 березня 2021 року про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, щодо:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Східниця м. Борислава Львівської області, громадянина України, працюючого вантажником у ТОВ «Санком-Львів», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , не одруженого, на утриманні малолітніх дітей не має, не інваліда, раніше не судимого,
з участю прокурора ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8 ,
апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_7 на вирок Бориславського міського суду Львівської області від 09 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_6 ,
вироком Бориславського міського суду Львівської області від 09 жовтня 2025 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України та призначено йому покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі на строк п'ять років без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.
На підставі ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки протягом іспитового строку періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Контроль за поведінкою засудженого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покладено на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання засудженого.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_6 обрано у вигляді домашнього арешту у нічний час доби та покладено обов'язки. При розгляді обвинувального акту запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_6 у вигляді домашнього арешту у нічний час доби та покладення обов'язків - не продовжувався.
Потерпілих від кримінального правопорушення немає.
Стягнуто з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт НОМЕР_1 від 06.11.2012) на користь держави вартість проведеної судової експертизи, тобто 4118 (чотири тисячі сто вісімнадцять) грн. 88 коп.
Долю речових доказів не вирішено, так як вони є доказами стосовно діянь особи, відносно якої постановлено ухвалу суду від 09.10.2025 про застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_9 ..
Згідно вироку, ОСОБА_6 , всупереч вимогам ст.7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 із наступними змінами і доповненнями, ст.1 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» від 15.02.1995 із наступними змінами та доповненнями, маючи умисел на збут психотропної речовини, обіг якої обмежено, з корисливих мотивів, будучи залученим особою, відносно якої постановлено ухвалу суду від 09.10.2025 про застосування примусових заходів медичного характеру, ОСОБА_9 за невстановлених органом досудового розслідування обставин (час, місце, спосіб) до злочинної групи, протиправна діяльність яких була об'єднана спільним умислом на незаконний збут психотропної речовини, з метою протиправного збагачення, 15.06.2021 вчинив незаконний збут психотропної речовини, обіг якої обмежено, за наступних обставин.
ОСОБА_6 , маючи умисел на незаконний збут психотропної речовини, обіг якої обмежено, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, за попередньою змовою групою осіб із особою, відносно якої постановлено ухвалу суду від 09.10.2025 про застосування примусових заходів медичного характеру, ОСОБА_9 , протиправна діяльність яких була об'єднана спільним умислом на незаконний збут психотропної речовини з метою особистого збагачення, 15.06.2021, вчинив незаконний збут психотропної речовини - амфетамін масою згідно висновку експерта 11,8654 грам, що є великим розміром, обіг якої обмежено. Так, особа, відносно якої постановлено ухвалу суду від 09.10.2025 про застосування примусових заходів медичного характеру, ОСОБА_9 , за невстановлених органом досудового розслідування обставин (час, місце, спосіб) та у невстановленої досудовим розслідуванням особи, придбав до 15.06.2021 п'ятдесят дев'ять зіп - пакетів, в яких знаходилась психотропна речовина - амфетамін, обіг якої обмежено, загальною масою згідно висновку експерта 11,8654 грам, які незаконно зберігав з метою незаконного збуту шляхом продажу. Після цього, особа, відносно якої постановлено ухвалу суду від 09.10.2025 про застосування примусових заходів медичного характеру, ОСОБА_9 продовжуючи реалізацію злочинного умислу, спрямованого на збут психотропних речовин, обіг яких обмежено, з метою протиправного збагачення, відповідно до попередньої домовленості із ОСОБА_10 , що стосувалась купівлі - продажу (збуту) амфетаміну масою 60 грам за 14460 грн., висунув вимогу ОСОБА_10 про попередній переказ грошових коштів в сумі 12060,00 гри. в якості завдатку за психотропну речовину - амфетамін на визначений особою, відносно якої постановлено ухвалу суду від 09.10.2025 про застосування примусових заходів медичного характеру, ОСОБА_9 картковий рахунок. Слідуючи вказівці особи, відносно якої постановлено ухвалу суду від 09.10.2025 про застосування примусових заходів медичного характеру, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 11.06.2021 о 16 год. 32 хв., перерахував на вказаний особою, відносно якої постановлено ухвалу суду від 09.10.2025 про застосування примусових заходів медичного характеру, ОСОБА_9 картковий рахунок № НОМЕР_2 , грошові кошти в сумі 4020,00 грн., та 14.06.2021 о 12 год. 01 хв. та 12 год. 04 хв. - в сумі 8040,00 грн., які було ідентифіковано. В подальшому особа, відносно якої постановлено ухвалу суду від 09.10.2025 про застосування примусових заходів медичного характеру, ОСОБА_9 до 15.06.2021, зберігав в обумовленому місці (яке органом досудового розслідування не встановлено) попередньо придбану ним у невстановленої досудовим слідством особи, психотропну речовину - амфетамін, обіг якої обмежено. При цьому, особа, відносно якої постановлено ухвалу суду від 09.10.2025 про застосування примусових заходів медичного характеру, ОСОБА_9 отримавши на його вимогу від ОСОБА_10 згадану суму грошових коштів в якості завдатку за психотропну речовину - амфетамін, та маючи намір незаконно збути таку, і отримати при цьому решту суми, не маючи можливості у зв'язку із погіршенням стану здоров'я збути таку особисто, за невстановлених досудовим розслідуванням час, місці та обставин, залучив до злочинної групи ОСОБА_6 , який був проінформований про протиправну діяльність особи, відносно якої постановлено ухвалу суду від 09.10.2025 про застосування примусових заходів медичного характеру, ОСОБА_9 , пов'язану з незаконним збутом психотропної речовини амфетаміну. Для координації та контролю дій ОСОБА_6 , особа, відносно якої постановлено ухвалу суду від 09.10.2025 про застосування примусових заходів медичного характеру, ОСОБА_9 15.06.2021 близько 14 год. 01 хв. в ході телефонної розмови із ОСОБА_6 дав останньому незаконну вказівку зустрітись з ОСОБА_10 того ж дня приблизно о 14 год. 10 хв. неподалік джерела в смт. Східниця Дрогобицького району Львівської області, та передати (збути) йому за грошові кошти в сумі 2400 гри. психотропну речовину - амфетамін, місце зберігання якої повідомив йому попередньо. Згідно покрокової інструкції особи, відносно якої постановлено ухвалу суду від 09.10.2025 про застосування примусових заходів медичного характеру, ОСОБА_9 , ОСОБА_6 повинен був заховати вказану психотропну речовину таким чином, щоб при зустрічі з ОСОБА_10 він повинен був лише вказати на місце її знаходження та при цьому із нею не контактувати. Крім цього, згідно вказівок особи, відносно якої постановлено ухвалу суду від 09.10.2025 про застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_9 , після отримання грошових коштів від ОСОБА_10 , ОСОБА_6 повинен був з цієї суми 400 гри. залишити собі в якості винагороди, а решту коштів в сумі 2000 гри. передати ОСОБА_11 , яка є дружиною особи, відносно якої постановлено ухвалу суду від 09.10.2025 про застосування примусових заходів медичного характеру, ОСОБА_9 та не була обізнана про протиправну діяльність свого чоловіка. Погодившись на вимоги особи, відносно якої постановлено ухвалу суду від 09.10.2025 про застосування примусових заходів медичного характеру, ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , діючи згідно незаконної вказівки останнього, реалізуючи спільний умисел, спрямований на незаконний збут психотропної речовини, з метою особистого збагачення, 15.06.2021 приблизно о 14 год. 10 хв., перебуваючи на постійному телефонному зв'язку з особою, відносно якої постановлено ухвалу суду від 09.10.2025 про застосування примусових заходів медичного характеру, ОСОБА_9 та виконуючи надані ним рекомендації, зустрівся з ОСОБА_10 неподалік джерела в смт. Східниця Дрогобицького району Львівської області. Під час особистої зустрічі з ОСОБА_10 ОСОБА_6 вказав ОСОБА_10 на місце знаходження психотропної речовини амфетаміну ділянка місцевості за деревом, та взамін отримав решту грошових коштів в сумі 2400 грн., які було ідентифіковано, чим вчинив збут шляхом продажу психотропної речовини амфетамін масою згідно висновку експерта 11,8654 грам, то є великим розміром. Разом з цим, особа, відносно якої постановлено ухвалу суду від 09.10.2025 про застосування примусових заходів медичного характеру, ОСОБА_9 в цей час, перебуваючи в телефонному зв'язку із ОСОБА_6 та згодом із ОСОБА_10 почергово переконався у виконанні наданих ним незаконних вказівок ОСОБА_6 з приводу збуту психотропної речовини та про передачу за таку грошових коштів ОСОБА_10 .
Не погоджуючись з вироком суду, прокурор ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок Бориславського міського суду Львівської області від 09.10.2025 року та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати винним за 2 ст. 307 КК України та призначити покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації дій обвинуваченої, вважає, що вирок суду підлягає скасуванню у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність в частині призначення покарання через невідповідність призначеного ОСОБА_6 покарання ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.
Вважає, що такі обставини, які пом'якшують покарання судом взято до уваги обґрунтовано, оскільки такі не підтверджено матеріалами справи, зокрема:
Активне сприяння розкриттю злочину. Так суд, посилаючись у своєму рішенні на активне сприяння особи розкриттю злочину, не зазначив, у чому саме лягала його активність та ініціативність у сприянні правоохоронним органам.
Вважає, що при постановленні вироку суд першої інстанції, не дотримався вимог кримінального та кримінального процесуального законів, не врахував у повній мірі всіх обставин, які мають значення для призначення особі покарання, і не дав їм об'єктивної та всебічної оцінки, а саме ступеню тяжкості злочину, обставинам його вчинення про особу обвинуваченого, не навів належних і достатніх мотивів застосування ст. 69 КК України, лише вказав, що судом враховано щире каяття та знаходження на утриманні бабусі-пенсіонерки.
Вважає, що суд у рішенні обмежився формальним перерахуванням даних, які характеризують особу засудженого, і обставин, що пом'якшують покарання, та дійшов висновку, що наведені обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і дають можливість призначити ОСОБА_6 покарання, нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 2 ст. 307 КК.
Зазначає, що як вбачається з рішення, судом були визнані одні й ті ж обставини як такі, що дають підстави для застосування до ОСОБА_6 як положень ст. 69 КК України, так і положень ст. 75 КК України. Проте, судом належним чином не враховано, що при застосуванні двох різних інститутів, а саме призначення покарання, нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) та звільнення від відбування покарання з випробуванням, рішення про можливість застосування кожного з цих інститутів повинно бути належним чином обґрунтоване, що прямо вказано в рішенні Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду №466/4884/15 від 19.02.2020
Вважає, що судом першої інстанції при призначенні покарання із застосуванням положень 69 КК України взято до уваги наявність на утриманні бабусі-пенсіонерки, проте, встановлені судом обставини, жодним чином не впливають на суспільну небезпечність вчиненого ОСОБА_6 діяння та, відповідно, не знижують ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 подав заперечення на апеляційну скаргу, у яких просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а вирок Бориславського міського суду Львівської області від 09 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_6 - без змін.
Наголошує, що суд першої інстанції підставно врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів; особу винного, який на час ухвалення вироку працював, за місцем роботи характеризувався позитивно, є особою молодого віку, має постійне місце реєстрації та проживання, на спеціальних обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, є онуком, який піклується про бабусю самостійно, яка перебуває на його утриманні, після виявлення злочину, обвинувачений злочини та адміністративні правопорушення не скоював, займався благодійністю та допомогою на ЗСУ, мав активну громадянську позицію.
Звертає увагу на те, що злочин обвинуваченим було вчинено під впливом залежності, оскільки він у 2004 року втратив батька і тривалий час перебував на вихованні та утриманні свого дядька - ОСОБА_12 , а тому не зміг йому відмовити.
Заявляє, що суд першої інстанції вірно застосував вимоги, передбачені ст.69, 75, 76 КК України та призначив обвинуваченому покарання нижче найнижчої межі, передбаченої санкцією ч.2 ст.307 КК України.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 повідомив, що ОСОБА_6 , згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_3 №8 від 08.01.2026 року призваний на військову службу відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» у Збройні Сили України (військову частину НОМЕР_3 ) та проходить військову службу у Збройних Силах України по теперішній час. Копію цього наказу долучено до матеріалів справи.
На підставі наведеного захисник заявив клопотання про зупинення судового провадження у зв'язку з призовом обвинуваченого ОСОБА_6 за загальною мобілізацією на військову службу до Збройних сил України.
Заслухавши думку учасників процесу з приводу заявленого клопотання, дослідивши наведені захисником доводи, колегія суддів вважає, що клопотання слід задовольнити.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 р. № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації, 24.02.2022 року на території України строком на 30 діб введено воєнний стан та оголошено проведення загальної мобілізації. В подальшому режим воєнного стану неодноразово продовжувався, зокрема Верховною Радою України затверджено Указ Президента України №255/2023 від 20.05.2023 р., яким дію воєнного стану продовжено 20.05.2023 року на 90 діб.
Відповідно до ч.1 ст. 335 КПК України, якщо обвинувачений був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його звільнення з військової служби.
Зазначена підстава є безумовною та безальтернативною (окрім здійснення спеціального судового провадження).
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_3 №8 від 08.01.2026 року, обвинувачений ОСОБА_6 призваний на військову службу відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» у Збройні Сили України (військову частину НОМЕР_3 ) та проходить військову службу у Збройних Силах України.
Враховуючи, що у апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_7 порушує питання про погіршення становища обвинуваченого, його участь у апеляційному розгляді відповідно до ч.4 ст. 401 КПК України є обов'язковою, а його перебування в лавах Збройних Сил України за призовом під час мобілізації унеможливлює таку участь, колегія суддів вважає за необхідне зупинити апеляційне провадження до звільнення обвинуваченого з військової служби.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 - задоволити.
Судове провадження за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_7 на вирок Бориславського міського суду Львівської області від 09 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_6 , зупинити до звільнення з військової служби обвинуваченого.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4