Справа № 133/544/26
Провадження №11-сс/801/231/2026
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
18 березня 2026 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
з секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора
у режимі відеоконференції ОСОБА_6 ,
захисника
у режимі відеоконференції ОСОБА_7 ,
підозрюваного
у режимі відеоконференції ОСОБА_8 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця в залі суду апеляційну скаргу прокурора Калинівського відділу Хмільницької окружної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 24.02.2026, якою задоволено клопотання слідчого та до підозрюваного
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новосибірськ російської федерації, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , із середньою освітою, одруженого, пенсіонера, не судимого, громадянина України,
застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначеним розміром застави у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120260202300000072 від 21.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
Ухвалою слідчого судді Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 24.02.2026 до підозрюваного ОСОБА_8 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб, із визначеним розміром застави у розмірі 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що у грошовому еквіваленті складає 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) грн, у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120260202300000072 від 21.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Своє рішення слідчий суддя мотивує тим, що наведені слідчим у клопотанні факти знайшли своє підтвердження у зібраних доказах. Сукупність цих даних свідчить про обґрунтованість підозри та існування ризиків, передбачених законом. За таких обставин застосування більш м'якого запобіжного заходу не відповідало б тяжкості інкримінованого злочину та суперечило б завданню кримінального провадження щодо забезпечення дієвості процесу.
Так, не погодившись із даною ухвалою слідчого судді Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 24.02.2026, прокурор Калинівського відділу Хмільницької окружної прокуратури ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, у якій просила скасувати ухвалу першої інстанції та постановити нову, якою до підозрюваного ОСОБА_8 обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що, на переконання прокурора, ухвала слідчого судді Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 24.02.2026 постановлена з порушенням вимог кримінального процесуального закону та є необґрунтованою, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Зокрема, як зазначено в апеляційній скарзі, надаючи підозрюваному право внесення застави, слідчий суддя, на думку прокурора, не врахував у повному обсязі ступінь тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення, вагомість наявних ризиків, а також конкретні обставини кримінального провадження. При цьому, як наголошує прокурор, обґрунтовуючи можливість визначення застави, слідчий суддя фактично послався лише на те, що підозрюваний є особою похилого віку.
Разом із тим, як стверджує прокурор, слідчим суддею залишено поза увагою те, що підозрюваний обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 7 до 15 років, що, на думку сторони обвинувачення, само по собі підвищує ризик його переховування від органів досудового розслідування та суду.
Крім того, прокурор зазначає про наявність ризику незаконного впливу підозрюваного на свідків, які проживають як за місцем його реєстрації, так і за місцем фактичного проживання, з якими підозрюваний знайомий особисто та підтримував родинні і дружні відносини. У зв'язку з цим, як вказує прокурор, у разі внесення застави підозрюваний матиме можливість перебувати на волі та впливати на зазначених свідків, які на даний час ще не допитані судом.
Також у апеляційній скарзі звертається увага на ризик переховування підозрюваного від слідства та суду, оскільки він зареєстрований за однією адресою, а фактично проживає без реєстрації за іншою адресою, що, на думку прокурора, ускладнює здійснення належного контролю за його поведінкою.
Окремо прокурор наголошує, що підозрюваний є особою пенсійного віку, що, на її переконання, може свідчити про можливість безперешкодного залишення території України з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Крім того, як зазначено в апеляційній скарзі, слідчий суддя не врахував положення п.п. 1, 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, відповідно до яких суд має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або такого, що спричинив загибель людини. На думку прокурора, з огляду на характер інкримінованого діяння, визначення застави у даному випадку є безпідставним.
Також прокурор, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, зазначає, що тяжкість інкримінованого злочину та суворість можливого покарання можуть бути враховані судом при оцінці ризиків переховування особи від правосуддя та необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З огляду на викладене, прокурор вважає, що визначення застави у даному кримінальному провадженні є необґрунтованим, а відтак просить скасувати ухвалу слідчого судді в частині надання права внесення застави та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави.
Колегія суддів, вислухавши думку прокурора, яка просила задовільнити апеляційну скаргу та скасувати ухвалу, позицію захисника та підозрюваного, які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги прокурора, дослідивши матеріали судової справи та вивчивши мотиви апеляційної скарги, прийшла до висновку, що в апеляційній скарзі прокурора слід відмовити з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Указаним вимогам ухвала слідчого судді Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 24.02.2026 відповідає.
Оскільки кожна кримінальна справа має унікальні фактичні обставини, суд не має права діяти за шаблоном чи формально, а зобов'язаний ухвалювати рішення, які є персоніфікованими, із врахуванням індивідуальних особливостей справи, конкретного обвинуваченого та специфіки доводів сторін у межах відповідного провадження.
Судом апеляційної інстанції з матеріалів судової справи було встановлено, що 21.02.2026, близько 20 години 00 хвилин ОСОБА_8 перебуваючи за місцем свого проживання - в житловому будинку, що за адресою: АДРЕСА_2 разом зі своїм сином ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які відповідно до положень п. 7 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» є близькими родичами та на них поширюється дія вказаного закону, вчинив інкримінований йому злочин за наступних обставин. Так, перебуваючи у приміщенні вищезазначеного житлового будинку, під час розпивання спиртних напоїв, між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на побутовому ґрунті раптово виник конфлікт, під час якого у ОСОБА_8 виник злочинний умисел, направлений на заподіяння смерті ОСОБА_9 . Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на позбавлення життя ОСОБА_9 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_8 в приміщенні кухні взяв з кухонного ящику господарський ніж та діючи умисно, усвідомлюючи, що посягає на життя іншої особи, передбачаючи і свідомо бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді смерті, наніс один удар в область лівої частини грудної клітки, спричинивши смерть останнього. Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть на трупі ОСОБА_9 виявлено проникаюче колото-різане поранення грудей з пошкодженням серця, гостра масивна внутрішня крововтрата.
Смерть ОСОБА_9 настала внаслідок гострої масивної крововтрати, що утворилась внаслідок проникаючого поранення грудної клітки. Вказані тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження та стоять у прямому причинному зв'язку з настанням смерті.
Отже, з врахуванням вищевикладеного, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, яке пов'язане із домашнім насильством.
Таким чином, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України - вбивство, тобто умисне протиправне заподіянні смерті іншій людині.
21.02.2026 о 22:45 ОСОБА_8 затриманий в порядку ст. 208 КПК України та 22.02.2026 його повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 115 КК України.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд апеляційної інстанції бере до уваги практику Європейського суду з прав людини.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Також, колегія судів зазначає, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування (рішенні у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984).
Підозра ОСОБА_8 у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120260202300000072 від 21.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, обґрунтовується наступними доказами:
-протоколом огляду місця події від 22.02.2026 проведений за місцем вчинення злочину;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_11 ;
-висновком щодо результатів медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння;
-протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення в порядку ст. 208 КПК;
-протоколом огляду трупа від 22.02.2026;
-висновком судово-медичної експертизи.
Колегія суддів погоджується із рішенням суду першої інстанції, що наданих доказів достатньо для того, щоб прийти до висновку, що підозра щодо вчинення ОСОБА_8 інкримінованих йому кримінальних правопорушень обґрунтована.
Водночас колегія суддів звертає увагу, що на даній стадії кримінального провадження слідчий суддя не вирішує питання доведеності вини особи у вчиненні кримінального правопорушення та не здійснює оцінку доказів з точки зору їх достатності для постановлення обвинувального вироку. На цьому етапі суд перевіряє лише наявність обґрунтованої підозри, тобто наявність сукупності фактичних даних, які на підставі зібраних органом досудового розслідування доказів можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що особа могла бути причетною до вчинення кримінального правопорушення.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, наданих слідчому судді стороною обвинувачення, органом досудового розслідування зібрано докази, які на даному етапі кримінального провадження дають підстави вважати, що ОСОБА_8 може бути причетним до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Колегія суддів, перевіривши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги прокурора та співставивши їх із мотивами, наведеними в оскаржуваній ухвалі, дійшла висновку, що підстав для її задоволення не вбачається.
Передусім колегія суддів зазначає, що прокурор в апеляційній скарзі фактично не ставить під сумнів законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді в частині застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Наведені у апеляційній скарзі доводи не містять заперечень щодо висновків слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, існування ризиків, визначених п. 1 та п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів. Тобто, по суті, прокурор погоджується з необхідністю застосування до підозрюваного саме тримання під вартою, а оскаржує судове рішення виключно у тій частині, якою визначено альтернативний запобіжний захід у виді застави.
Як убачається з матеріалів провадження, слідчий суддя, вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, належним чином перевірив обґрунтованість підозри, проаналізував надані стороною обвинувачення матеріали, зокрема протокол огляду місця події, протоколи допиту свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , висновок щодо результатів медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння, протокол затримання особи в порядку ст. 208 КПК України, протокол огляду трупа та висновок судово-медичної експертизи, і дійшов висновку про наявність достатніх даних, які на цій стадії кримінального провадження дають підстави вважати підозру обґрунтованою.
Крім того, слідчим суддею встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1 та п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду та ризику незаконного впливу на свідків і потерпілу, які на момент розгляду клопотання не були допитані судом. Водночас ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя обґрунтовано визнав недоведеним. Також слідчим суддею враховано відомості про особу підозрюваного, зокрема його вік, сімейний стан, відсутність судимостей, статус пенсіонера та інші дані, що характеризують особу.
Таким чином, висновок слідчого судді про необхідність застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є належно вмотивованим. Проте сам по собі факт обрання такого запобіжного заходу не виключає можливості визначення застави, оскільки кримінальний процесуальний закон передбачає, що при постановленні ухвали про застосування тримання під вартою слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, крім випадків, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України, має право не визначати розмір застави, зокрема щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства, або злочину, який спричинив загибель людини. Однак наведена норма сформульована як дискреційна, а не імперативна, тобто надає суду право, а не покладає безумовний обов'язок у кожному такому випадку не визначати заставу.
Саме тому доводи апеляційної скарги прокурора про те, що у зв'язку з характером інкримінованого діяння слідчий суддя повинен був безальтернативно застосувати тримання під вартою без визначення застави, не ґрунтуються на правильному розумінні змісту ч. 4 ст. 183 КПК України.
Сам факт того, що підозрюваний підозрюється у вчиненні насильницького злочину, який спричинив загибель людини, не позбавляв слідчого суддю права, з урахуванням усіх обставин кримінального провадження та даних про особу підозрюваного, визначити заставу як альтернативу триманню під вартою.
Як убачається з оскаржуваної ухвали, слідчий суддя, визначаючи розмір застави, врахував не лише тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та встановлені ризики, а й майновий та сімейний стан підозрюваного, його вік, статус пенсіонера, відсутність осіб на утриманні, а також вимоги ч. 4 ст. 182 КПК України, згідно з якими розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання покладених на особу обов'язків та не бути для неї завідомо непомірним.
Колегія суддів вважає, що, постановляючи ухвалу, слідчий суддя належним чином реалізував надані йому законом дискреційні повноваження та навів мотиви, з яких дійшов висновку про можливість визначення підозрюваному застави, незважаючи на характер інкримінованого злочину. Той факт, що прокурор не погоджується з такою оцінкою, сам по собі не свідчить про незаконність судового рішення.
При цьому будь-яких переконливих доводів про те, що слідчий суддя неправильно застосував положення ст.ст. 182, 183 КПК України, не врахував істотних обставин чи дійшов висновків, які не відповідають фактичним даним провадження, апеляційна скарга не містить. По суті, її доводи зводяться до переоцінки тих самих обставин, які вже були предметом дослідження слідчого судді та яким надано належну правову оцінку.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що визначення підозрюваному застави як альтернативи триманню під вартою у даному випадку не суперечить вимогам кримінального процесуального закону, а тому підстав для скасування ухвали слідчого судді та постановлення нової ухвали, якою застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення застави, не вбачається.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, суд
Апеляційну скаргу прокурора Калинівського відділу Хмільницької окружної прокуратури ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 24.02.2026, якою задоволено клопотання слідчого та до підозрюваного ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначеним розміром застави у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 120260202300000072 від 21.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набуває законної сили з моменту оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4