Березівський районний суд Одеської області
16.03.2026
Справа № 494/130/26
Провадження № 3/494/56/26
16.03.2026 р. м. Березівка
Суддя Березівського районного суду Одеської області Римар І.А., розглянувши матеріали справи про адміністративні правопорушення, які надійшли від Березівського РВП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності протягом року не притягувався, за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 року зі змінами та доповненнями (далі - КУпАП), -
26.01.2026 року до Березівського районного суду Одеської області від Березівського РВП ГУНП в Одеській області надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вказана справа надійшла в провадження судді Римар І.А. та призначена до судового розгляду на 04.02.2026 року.
Суд також вважає зазначити, що у зв'язку з надмірним навантаженням справами, яке виходить за межі фізичної можливості розгляду кожної справи у розумні строки, оскільки у Березівському районному суді Одеської області наразі працює 2 (два) судді (за штатом 4 (чотири)), та які є водночас слідчими суддями, постійним відключенням електроенергії та повітряними тривогами на території Одеської області, тому суд позбавлений можливості проводити розгляд справи в розумні строки визначені КУпАП.
Згідно протоколу серії ЕПР1 №568322 про адміністративне правопорушення від 16.01.2026 року вбачається, що 16.01.2026 року о 17.34 год в с. Виноградне Березівського району Одеської області по вул. Садовій ОСОБА_1 керував т/з Volkswagen Caddy НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан сп'яніння проводився на місці зупинки ТЗ із застосуванням «Drager Alcotest 6820» ( ARSC -0114), номер тесту 211, результат 0.23 проміле, з результатом згоден. Від керування т/з відсторонений шляхом передачі тверезому водієві автомобіля. Своїми діями порушив п. 2.9 а ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
В судове засідання 04.02.2026 р ОСОБА_1 не з'явився. Одночасно від його представника надійшла заява про відкладення слухання справи на іншу ату, у зв'язку з необхідністю подачі заперечення по вказаній справі. Слухання справи відкладено на 12.02.2026 р.
В судове засідання 12.02.2026 року ОСОБА_1 та його представник не з'явилися. 11.02.2026 року на адресу суду надіслали заперечення в якому не погоджується з результатами огляду, працівники поліції не надали ОСОБА_1 направлення на огляд водія у медичний заклад з м етою виявлення стану алкогольного сп'яніння. Вказані покази були в межах похибки та вказане не тягне за собою відповідальності. Просили витребувати з Березівського РВП інструкцію із застосуванням приладу Драгер, яким було протестовано ОСОБА_2 на стан алкогольного сп'яніння та зкарити провадження по справі.
На підставі вказаного, постановою суду від 12.02.2026 року витребувано з Березівського РВП ГУНП в Одеській області технічні характеристики на прилад Драгер 6820. Слухання справи відкладено на 16.03.2026 р.
16.02.2026 р Березівським РВП на виконання вищевказаної постанови направлено до суду копії документів щодо технічного засобу алкотестеру Драгер 6820 на підставі якого було складено вищевказаний адміністративний протокол.
У судове засідання 16.03.2026 року особа, яка притягується до адміністративної відповідальності не з'явилася. Від його представника надійшла заява про розгляд справи без участі сторони. Також, просили закрити провадження у справі за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст 130 КУпАП.
Дослідивши та оцінивши докази по справі, переглянувши надані поліцейськими відеозаписи, суд доходить до наступного висновку:
Статтею 245 КУпАП передбачено: «Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.».
Згідно ст. 254 КУпАП «Про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності…».
Відповідно до ст. 280 КУпАП «Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи».
Як встановлено вище та підтверджено матеріалами справи, відносно ОСОБА_1 складено адміністративний протокол, яким передбачено правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ч.2 статті 251 КУпАП передбачено: «Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу».
Оскільки, ОСОБА_1 вину у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення - не визнає, а тому вказані обставини у протоколі є недоведеними та підлягають встановленню (доказуванню) під час розгляду справи.
Водночас, суд враховує, що навіть у разі наявності підпису водія у протоколі про притягнення до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом його вини. Вказане підтверджується практикою ВС, а саме Постановою ВС/КАС № 757/2757/16-а від 22.07.2019 року.
Згідно із ст.8 Конституції України, в Україні діє принцип верховенства права.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згода на обов'язковість якої надана Верховною Радою України: «Кожен має право на справедливий … розгляд його справи …».
Відповідно до позиції Європейського суду з права людини /справа «Надточій проти України» ( заява №7460/03)/ Уряд України визнає карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення. Оскільки справа за своєю суттю є кримінальною, то адміністративні правопорушення підпадають під гарантії ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Згідно з п.а ч.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.50р. кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.
Обов'язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд поєднуються з положеннями ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (№475/97-ВР) та є частиною національного законодавства.
Статтею 252 КУпАП передбачено: «Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю».
Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Судом встановлено, що працівниками поліції складено адміністративний протокол відносно ОСОБА_3 , за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, чим порушено п.2.9а Правил дорожнього руху України.
Згідно п. 2.9 а Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Підставою складання протоколу стали покази роздруківки алкотестеру Драгер 6820, який показав результат 0,23 проміль.
З досліджених судом доказів встановлено обґрунтовані сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, у зв'язку із не доведенням та відсутністю доказів фактичних обставин вчинення ним правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а є лише формою фіксації правопорушення.
Більш того, суд вважає зазначити, що відповідно до п.7 Розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року, установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Згідно свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки газоаналізатора «Drager Alcotest 6820» межі допустимої абсолютної похибки (в інтервалі діапазону вимірювання від 0 до 0,4 ‰ - +,- 0,04 проміле); відносної (в діапазоні вимірювання понад 0,4 ‰) ± 10 %.
Таким чином, при виявлені в організмі у водія навіть 0,23 проміль за допомогою приладу «Drager Alcotest 6820» алкоголю із врахуванням можливої похибки виміру приладу, - є допустимою під час застосування зазначеного технічного засобу.
Суд звертає на практику Одеського апеляційного суду по справам № 522/15028/24 (постанова суду від 27.01.2025 року); №503/73/25 (постанова суду від 28.05.2025 року), в яких також зазначається про вищевказане та провадження по справам про притягнення до адміністративної відповідальності осіб за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП- закрито з підстав передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Отже, за умови, того, що працівникам поліції достоіменно було відомо, що прилад вимірювальної техніки за допомогою якого проходять огляд на стан алкогольного сп'яніння має похибку, яка суттєво може вплинути на результат проходження такого огляду, працівники поліції повинні були роз'яснити, виписати направлення та доставити до медичного закладу, оскільки в закладах охорони здоров'я, огляд проводиться не тільки шляхом продування Drager Alcotest, але й за допомогою лабораторних досліджень біо матеріалу, та інших тестів.
З відеозапису з нагрудних камер працівників поліції вбачається, що ОСОБА_4 був зупинений працівниками поліції під час керування транспортним засобом.
З відеозапису 0000000_00000020260116173357_0011 вбачається, як поліцейські після зупинки роз'яснюють право його пройти на місці зупинки алкотестер Драгер для встановлення чи перебуває останній у стані алкогольного сп'яніння. Останній вказує, що не вживав алкогольні напої та підтверджується поясненнями присутньої жінки. На відео 17.39 хв особа неодноразово вказує, що не пив, а їв рибу. Після цього, на відео 17:41 хв продувається Драгер та результат показує 0,23 проміль. На питання поліцейського чи погоджується, останній мотиляє головою не погоджуючись та каже не знає. На вимогу поліцейського проїхати до медзакладу, водій зазначає, що хочете проїдемо, проте поліцейським роз'яснюється , таким чином , що останній може проїхати до лікарні, а інший одразу перепитує чи згоден чи ні з результатом. Поліцейський роз'яснює, що на нього може бути накладено або штраф, або позбавлення водійського посвідчення, або все разом. Водночас, на відео 17:47 хв. в подальшому водій вказує, що яка причина зупинка, якщо останні не складають протокол за відсутність підсвічення номеру. При цьому, суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутня постанова про притягнення за дане правопорушення, та як зазначає поліцейський, що вони не складають, на що водій заперечує і вказує, що працює посвідка. В подальшому складаються матеріали.
Суд вкотре звертає увагу, що поліцейськими повинні чітко роз'яснювати усю процедуру освідування, а особливо - в межах похибки, з можливістю пройти освідування в медичному закладі, оскільки в закладах охорони здоров'я, огляд проводиться не тільки шляхом продування Drager Alcotest, але ,як зазначено вище, й за допомогою лабораторних досліджень біо матеріалу, та інших тестів.
Суд звертає увагу, що не роз'яснюється поліцейським його право не погодитись з даним результатом та пройти освідування у медичному закладі, а роздруковує його та в подальшому заповнюються матеріали. При цьому, водій з початку не погодився, а поліцейські знову почали роз'яснювати йому таким чином, щоб він фактично визнав.
Враховуючи викладене, та враховуючи надані пояснення ОСОБА_3 , що в його організмі за допомогою приладу «Drager Alcotest 6820» було виявлено алкоголь на рівні технічної похибки (0,23-0,04=0,19 проміль), яка є допустима під час застосування зазначеного технічного засобу та йому не роз'яснено належним чином право на освідування в медичному закладі. При цьому, направлення на медичний огляд працівниками поліції не надано та в матеріалах справи відсутній.
Виходячи з положень ст.ст.8,62 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на його користь.
Таким чином, результат огляду в 0,23 проміль не може свідчити про перебування водія в стані алкогольного сп'яніння, оскільки такий результат є в межах похибки, останньому не роз'яснено належним чином процедуру освідування та незгоди з результатми такого освідування, а тому вказані дані не тягнуть за собою наслідком притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1ст.130 КУпАП.
На підставі наведеного, суд вважає, що працівниками поліції була порушена процедура проведення огляду на стан сп'яніння, оскільки не було дотримано всіх законодавчо встановлених вимог щодо проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, як наслідок, висновки результатів огляду, які стали підставою для складення протоколу відносно ОСОБА_1 не можуть вказувати на наявність у нього алкогольного сп'яніння під час керування транспортним засобом з урахуванням можливої похибки, а тому не можуть бути покладені в основу його винуватості, оскільки огляд, проведений з порушенням вимог ст. 266 КУпАП та положень вищевказаної інструкції, не може вважатися дійсним.
Відповідно до позиції Європейського суду з права людини /справа «Надточій проти України» ( заява №7460/03)/ Уряд України визнає карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення. Оскільки справа за своєю суттю є кримінальною, то адміністративні правопорушення підпадають під гарантії ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Згідно з п.а ч.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.50р. кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.
Відповідно до ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом, зазначене викладено в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008р. у справі «Кобець проти України».
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.
Також, в справі «Пол Одрі Едвардс проти Об'єднаного Королівства» (№46477/99),Європейський суд з прав людини зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Враховуючи, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, та те, що ОСОБА_4 не погоджується із складеним відносно нього протоколом про адміністративне правопорушення, суд доходить до висновку, що вина ОСОБА_5 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не доведена допустимими та достовірними доказами.
За таких обставин, суд вважає закрити провадження саме на підставі пункту першого частини першої статті 247 КУпАП, оскільки зважаючи на надані пояснення ОСОБА_1 , суд доходить висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КупАП.
Керуючись статтями 40-1, частиною першою статті 130, 283, 284, 294 КУпАП, суд -
Справу про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за частиною першою статті 130 КУпАП - закрити на підставі пункту першого частини першої статті 247 КУпАП.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду .
Враховуючи надмірне навантаження, повний текст постанови складено та підписано 19.03.2026 року
Суддя І.А. Римар