Номер провадження 22-ц/821/203/26Головуючий по 1 інстанції
Справа №707/2664/25 Категорія: 304090000 Суходольський О. М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Сіренко Ю. В.
17 березня 2026 року
м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Сіренка Ю.В., Новікова О.М., Фетісової Т.Л.
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
особа, яка подала апеляційну скаргу - представник ОСОБА_1 адвокат Небелиця Ростислав Васильович
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Небелиці Ростислава Васильовича на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 18 вересня 2025 року, у складі судді Суходольського О.М., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 39 416,25 грн., мотивуючи вимоги тим, що відповідно до укладеного кредитного договору № 11703 від 11.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» та ОСОБА_1 , остання отримала кредит у розмірі 6350 грн., строком на 365 днів (до 11.05.2025), шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «Ощадбанк» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,5 % від суми кредиту за кожен день користування (547,5% річних).
Кредитні кошти в сумі 6350 грн. були перераховані відповідачці 11.05.2024 на її платіжну картку, що підтверджується довідкою про успішний переказ виданою платіжною установою, надавачем платіжних послуг, що має ліцензію НБУ на проведення фінансових операцій.
Позивач вказував, що свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, однак відповідачка свої зобов'язання за Договором належним чином не виконувала, у зв'язку з чим станом на 03.07.2025 утворилась заборгованість у розмірі 39 416,25 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6350 грн. та по процентам в розмірі 33066,25 грн., яку просив стягнути з відповідачки. Крім того, просив стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача судові витрати в сумі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 10 000 грн.
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 18 вересня 2025 року позов задоволено. Вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» заборгованість за кредитним договором №11703 від 11.05.2024 у розмірі 39416 грн. 25 коп., судові витрати по справі, що складаються: із судового збору в сумі 2422 грн. 40 коп. та із витрат на правову допомогу в сумі 4000 грн.
Суд мотивував своє рішення тим, що між сторонами виникли кредитні правовідносини. Позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання, тобто надав ОСОБА_1 кредит у розмірі визначеному договором. Однак, у зв'язку з невиконанням відповідачкою взятих на себе зобов'язань по договору, виникла кредитна заборгованість в сумі 39 416, 25 грн, яка складається з тіла кредиту в сумі 6350 грн та процентів за користування коштами в сумі 33 066, 25 грн., яку належить стягнути на користь позивача.
Не погодившись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Небилиця Р.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_1 заборгованість у сумі 5375,48 грн, з яких: 4720,46 грн - тіло кредиту, 655,02 грн - проценти.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що денна процентна ставка в розмірі 1,5%, яка передбачена у кредитному договорі суперечить вимогам Закону України «Про споживче кредитування», до якого 22.11.2023 внесено зміни, відповідно до яких розмір денної процентної ставки не повинен перевищувати 1%.
Скаржник наголошує на тому, що пункт 1.2. кредитного договору є нікчемним з огляду на те, що розмір денної процентної ставки, встановленої у п. 1.2. договору не відповідає вимогам щодо розміру процентної ставки, які визначені ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування».
Вважає, що в силу нікчемності умов договору щодо розміру процентної ставки, проценти по кредитному договору є неузгодженими між сторонами, а тому їх розмір має обраховуватись відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України на рівні облікової ставки НБУ за відповідний період.
Враховуючи сплачені відповідачкою 10.06.2024 проценти в розмірі 1700 грн, скаржником складено розрахунок заборгованості за кредитом, згідно якого заборгованість за тілом кредиту становить 4720,46 грн, за процентами 655,02 грн.
Крім того, скаржник звертає увагу на непропорційно великий розмір нарахованих позивачем процентів.
Вказує, що на виконання ст. 13 ЦК України та ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач повинен був на наступний день після невнесення першого платежу відповідно до умов договору, направити відповідачу вимогу про необхідність погашення всієї суми заборгованості, існуючої станом на 31.05.2024, та з урахуванням висновку Верховного Суду, наведеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 справі №444/9519/12, зупинити нарахування відсотків.
Однак позивачем така вимога направлена не була, що мало наслідком неправомірне нарахування процентів за увесь період строку дії кредитного договору.
У відзиві на апеляційну скаргу, представник ТОВ «ФК «Процент» - адвокат Руденко К.В. просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду в силі, мотивуючи тим, що відповідач має обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги повернути всю заборгованість за нарахованими процентами. Відповідач своєчасно не здійснював погашення відсотків, нарахованих відповідно до Графіку платежів, в зв'язку з чим виникла заборгованість, яка відображена в розрахунку заборгованості, наданого до суду першої інстанції.
Представник позивача зазначає, що денна процента ставка повинна розраховуватися на дату укладення договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладення такого договору, при цьому денна процентна ставка залишається незмінною протягом усього строку кредитування за договором про споживчий кредит за умови, що до нього не вносились зміни щодо складових показників, які застосовуються для обчислення денної процентної ставки (строку кредитування, загальних витрат за споживчим кредитом та загального розміру кредиту).
В укладеному кредитному договорі сторони погодили фіксовану процентну ставку за користування кредитом, змін до договору не вносилось, а тому, на переконання адвоката, правових підстав для перерахунку денної процентної ставки немає.
Насамперед представник позивача звертає увагу, що, підписавши кредитний договір, позичальник погодилась з умовами договору, зокрема і з розміром процентної ставки, що відповідає принципу свободи договору, а тому на виконання взятих на себе зобов'язань мала сплачувати проценти за користування кредитними коштами.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 05 січня 2026 року призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 18 вересня 2025 року не повністю відповідає вказаним вимогам, з огляду на таке.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частина перша статті 633 ЦК України проголошує, що публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03.09.2015, який набрав чинності 30.09.2015, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 статті 11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч.6 статті 11 вказаного Закону).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - ч.12 статті 11 Закону № 675-VIII.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладений між сторонами даної справи договір має специфіку, не властиву укладенню кредитних договорів у паперовому вигляді. Банківське обслуговування клієнтів здійснюється дистанційно, без відділень, а тому споживач самостійно розпоряджається наданими йому коштами.
Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.
У справі, рішення суду в якій переглядається, судом встановлено, що 11.05.2024 між ТОВ «ФК «Процент» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 11703 (надалі - кредитний договір), за яким товариство зобов'язувалось надати позичальникові грошові кошти в розмірі 6350 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в строки, визначені цим договором.
Згідно з п. 1.2. кредитного договору, процентна ставка за користування кредитом становить - 1.5% від суми кредиту за кожний день (річна процентна ставка становить 547.50%) користування кредитом. Процентна ставка є фіксованою.
Строк надання кредиту відповідно до п. 1.3 кредитного договору становить 365 днів, зі сплатою кредиту в кінці строку користування згідно додатку №1 до цього договору. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 20 днів.
Згідно з п.1.6. кредитного договору, сума загального розміру кредиту та загальних витрат за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору зазначена в додатку №1, що є невід'ємною частиною цього договору.
Товариство здійснює переказ суми кредиту на електронний платіжний засіб НОМЕР_1 , що належить позичальникові (п. 1.7 Договору).
Договір складено в електронному вигляді, підписано позичальником з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором та електронним підписом із електронною позначкою часу та/або електронної печатки з електронною позначкою часу уповноваженою особою товариства (п. 8.1. Договору).
Кредитні кошти були перераховані відповідачці 11.05.2024 на вказану нею платіжну картку, що підтверджується довідкою ТОВ «Пейтек».
Отже, судом встановлено, що між сторонами виникли кредитні правовідносини.
Факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів в сумі 6350 грн встановлено судом та не заперечується відповідачкою у справі, а тому колегія суддів не ставить під сумнів вказані обставини.
На підтвердження розміру кредитної заборгованості позивачем до суду першої інстанції надано розрахунок заборгованості за кредитним договором № 11703 від 11.05.2024 станом на 03.07.2025, згідно якого заборгованість відповідачки у загальній сумі становить 39416,25 грн., яка складається з наступного: заборгованість за основною сумою боргу 6350 грн., заборгованість за відсотками 33066,25 грн.
Задовольняючи позов повністю, суд першої інстанції погодився з наданим позивачем розрахунком заборгованості та не ставив під сумнів правильність його обрахунку.
Погоджуючись із правильністю нарахування заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6350 грн, в зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань з повернення кредитних коштів, колегія суддів не може погодитись з розміром заборгованості по процентам, які нараховані позивачем та стягнуті судом з відповідачки, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Закон України «Про споживче кредитування» визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.
Відповідно до ст. 1 Закону, що містить визначення термінів, 1-1) договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором;
1-2) денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.
22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Цим Законом внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», зокрема статтю 8 доповнено частиною п'ятою.
За приписами ч.5 ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування» передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. На підставі ч.5 ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування», починаючи з 241 дня з дня набрання чинності ЗУ №3498-ІХ, тобто з 21.08.2024 максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої статті 8 ЗУ «Про споживче кредитування» не може перевищувати 1 %.
Відповідно до п.17 Розділу 4 Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Тобто, нарахування денної процентної ставки в більшому розмірі ніж визначено в Перехідних положеннях закону є неправомірним.
Кредитний договір № 11703 був укладений 11.05.2024, а тому на нього розповсюджуються обмеження щодо розміру денної процентної ставки, встановлені Законом України «Про споживче кредитування» зі змінами, які набрали чинності 24.12.2023.
Отже, за кредитним договором №11703 денна процентна ставка, починаючи з 21.08.2024 по 11.05.2025 (закінчення строку дії договору) повинна була становити 1,0%.
Відповідно до Додатку № 1 до кредитного договору № 11703 від 11.05.2024, денна процентна ставка складає 1, 5 %, загальні витрати за споживчим кредитом складають 34 766, 25 грн, реальна річна процентна ставка складе 11910,94 % річних. Крім того, у Додатку наведено розрахунок денної процентної ставки за формулою, передбаченою ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».
Тобто, кредитор всупереч вимог закону визначив денну проценту ставку на весь строк дії договору в 1, 5 %, в той час, як з 11.05.2024 до 20.08.2024 розмір денної процентної ставки міг бути 1,5%, що узгоджується з п. 17 Розділу 4 Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування», однак, починаючи з 21.08.2024 розмір денної процентної ставки мав бути встановлений не більше 1%.
Враховуючи визначення позивачем в договорі денної процентної ставки з порушенням вказаних вимог закону, заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами має обраховуватись з 21.08.2024 по 11.05.2025 з урахуванням денної процентної ставки в 1 %, а тому наданий позивачем розрахунок заборгованості за відсотками підлягає перерахунку.
Так, ОСОБА_1 за період користування кредитними коштами з 11.05.2024 по 20.08.2024 проценти нараховані позивачем відповідно до умов договору та вимог закону за денною процентною ставкою 1,5 % і складають 7920 грн, а за період з 21.08.2024 до 11.05.2025 відсотки мають бути обраховані за денною процентною ставкою 1 %, що становить 16 764 грн (264 дні х 63,5 грн). Загальна сума відсотків за 365 днів користування кредитом складає 24 684 грн. (7920 грн + 16 764 грн).
Отже, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню проценти за користування кредитними коштами, нарахованими в межах дії строку кредитного договору, в сумі 24 684 грн і непогашена заборгованість за тілом кредиту в розмірі 6350 грн., що в сумі складає 31 034 грн.
Щодо стягнення решти заборгованості за відсотками в розмірі 8 382, 25 грн, в їх стягненні належить відмовити, оскільки вони нараховані позивачем з порушенням вимог Закону України «Про споживче кредитування» в редакції від 22.11.2023.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права та дійшов помилкового висновку про стягнення процентів у розмірі 33066, 25 грн, а тому рішення суду в частині визначення суми заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача підлягає зміні, шляхом зменшення суми заборгованості з 39 416, 25 грн до 31 034 грн (39 416, 25 грн - 8 382, 25 грн).
Доводи скаржника про зменшення суми заборгованості до 5374,48 грн, враховуючи нікчемність п. 1.2 кредитного договору та перерахування відповідачкою 1700 грн на погашення кредиту, колегія суддів оцінює критично, оскільки 1700 грн, які були перераховані відповідачкою 10.06.2024 на погашення кредитної заборгованості, враховані позивачем у розрахунку заборгованості та спрямовані на першочергове погашення відсотків за користування кредитними коштами, що відповідає умовам договору та графіку платежів у Додатку № 1 до кредитного договору. Щодо нікчемності п.1.2. кредитного договору, колегія суддів зауважує, що розмір процентів за користування коштами, визначений у п.1.2. договору в розмірі 1,5 %, узгоджений сторонами при підписанні договору та протягом періоду з 11.05.2024 до 20.08.2024 відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування», з 21.08.2024 розмір денної процентної ставки має бути не вище 1%, тобто, положення договору щодо розміру денної процентної ставки в частині, що перевищує визначений законом максимальний розмір є нікчемним, однак, це не є підставою визнавати повністю положення п. 1.2. кредитного договору нікчемним.
Розрахунок заборгованості по процентам за користування кредитними коштами належить провести відповідно до вимог законодавства, чинного на момент укладення договору та виникнення спірних правовідносин, з урахуванням п. 17 Розділу 4 Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування». Водночас, наданий скаржником контррозрахунок заборгованості суперечить умовам кредитного договору та Закону України «Про споживче кредитування» в частині визначення відсотків за користування кредитними коштами.
Колегія суддів не погоджується із запереченнями представника позивача щодо законності нарахування процентів за весь період користування кредитними коштами за денною процентною ставкою, визначеною у договорі як фіксована ставка в 1,5%, оскільки дія Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 щодо зменшення максимального розміру денної процентної ставки застосовується і як до договорів про споживчий кредит, укладених до набрання чинності Законом 3498-ІХ (до 24.12.2023), якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом, так і до договорів про споживчий кредит, які укладені після 24.12.2023.
Вказане свідчить про те, що у випадку укладення кредитних договорів після набрання чинності Законом України № 3498-ІХ, умови щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовуються автоматично і не вимагають внесення змін до договору, так як характер цих правових норм є імперативним і не передбачає можливості відхилення від них при укладенні чи зміні договорів про надання споживчого кредиту.
Таким чином, враховуючи, що кредитний договір № 11703 укладений сторонами 11.05.2024, умова щодо зниженої денної відсоткової ставки в 1,5 % діяла до 20.08.2024 включно, з 21.08.2024 відповідно до ч.5 ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
За викладених обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував обставини справи, не врахував положень Закону України «Про споживче кредитування» щодо обмеження розміру денної процентної ставки, внаслідок чого ухвалив рішення, яке належить змінити в частині визначення розміру заборгованості, зменшивши суму боргу з 39 416, 25 грн до 31 034 грн (6350 грн - тіло кредиту, 24 684 грн - проценти за кредитом).
Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п.п. 1, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл витрат.
Згідно пункту 4 частини 1статті 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
За правилами ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції належить змінити, зміні підлягає і розподіл судових витрат, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу та судового збору за подання позовної заяви.
Так, судові витрати зі сплати судового збору за подання позову, які суд стягнув з відповідачки на користь ТОВ «ФК «Процент» належить зменшити пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що буде складати 1889, 47 грн. (2422,4 грн х 78% /100).
Розмір судових витрат за надану професійну правничу допомогу, які поніс позивач в суді першої інстанції та який визначив суд першої інстанції до стягнення з відповідачки в розмірі 4 000 грн підлягає зменшенню до 3 000 грн, з урахуванням часткового задоволення позовної заяви.
Крім того, з позивача на користь скаржника належить стягнути судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги пропорційно до розміру задоволених вимог, що складає 799, 39 грн (3633,6 грн х 22% / 100).
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Небелиці Ростислава Васильовича - задовольнити частково.
Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 18 вересня 2025 року у даній справі змінити в частині визначення розміру заборгованості за кредитним договором №11703 від 11.05.2024, зменшивши суму заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» з 39 416, 25 грн до 31 034 грн (тридцять одна тисяча тридцять чотири гривні).
В решті рішення суду залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1889, 47 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент»на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 799, 39 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.
Судді Ю.В. Сіренко
О.М. Новіков
Т.Л. Фетісова