Рівненський апеляційний суд
Іменем України
17 березня 2026 року м. Рівне
Справа № 569/3433/23
Провадження № 11-кп/4815/188/26
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі:
Суддів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4
прокурора - ОСОБА_5
захисника-адвоката ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 22022180000000156 від 07.09.2022 року щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Корець Рівненської області, останнє відоме місце реєстрації та проживання - АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111 КК України, за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_8 на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 18 березня 2025 року, -
Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 18 березня 2025 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111 КК України, і призначено покарання - чотирнадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього належного на праві власності майна, строк відбування якого рахується з моменту фактичного затримання ОСОБА_7 в порядку виконання вироку.
Як визнав доведеним суд, ОСОБА_7 не пізніше листопада 2012 року прийняв присягу служби цивільного захисту, передбачену ст. 108 Кодексу цивільного захисту України, відповідно до якої, присягнув завжди залишатися відданим Українському народові, неухильно дотримуватися Конституції та законів України, рішуче захищати життя і здоров'я громадян, майно України, тим самим підтверджуючи готовність нести відповідальність, згідно із законами України у разі її порушення, після чого був призначений на посаду заступника начальника Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління Держаної служби України надзвичайних ситуацій у м. Севастополь АР Крим.
У подальшому ОСОБА_7 , усвідомлюючи, що з кінця лютого 2014 року територія АР Крим тимчасово не підконтрольна органам влади України та знаходиться під окупацією військових підрозділів зс рф, діючи з прямим умислом, з мотивів нанесення шкоди суверенітетові, територіальній цілісності, недоторканності та державній безпеці України, в порушення Конституції України та інших законів України, у точно невстановлений досудовим розслідування час, але не пізніше квітня 2014 року, погодився на пропозицію представників рф щодо проходження служби у МНС рф та був призначений на посаду начальника спеціального загону головного управління МНС росіі по м. Севастополь, де проходить службу по даний час у званні полковника внутрішньої служби.
Своїми діями сприяє утриманню, посиленню та становленню окупаційної влади, продовжує незаконні дії по окупації АР Крим, всупереч інтересам України.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_8 , покликаючись на незаконність вироку, зазначає, що в матеріалах справи, на його думку, відсутні докази, які б об'єктивно вказували на винуватість ОСОБА_7 в інкримінованому злочині "поза розумним сумнівом", оскільки досліджені матеріали не містять наказів про призначення ОСОБА_7 на посаду в головне управління МНС росії по м. Севастополь та його переміщення по службі, а судовий розгляд проведено у відсутність обвинуваченого.
Просить вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 18 березня 2025 року щодо ОСОБА_7 скасувати та закрити кримінальне провадження у зв'язку з відсутністю складу інкримінованого кримінального правопорушення.
Обвинувачений ОСОБА_7 в порядку, передбаченому КПК України, повідомлений про день і час розгляду апеляційної скарги, що підтверджено належними доказами, наявними у кримінальному провадженні, з чим погоджується сторона захисту та сторона обвинувачення.
Заслухавши суддю-доповідача, захисника - адвоката ОСОБА_6 , який підтримав подану апеляційну з наведених у ній підстав, доводи прокурора щодо законності вироку суду, який просить залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши викладене в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні злочину, за який його засуджено, є обґрунтованим та належно вмотивованим, а покликання в апеляційній скарзі на відсутність достатніх доказів його вини в пред'явленому обвинуваченні « поза розумним сумнівом» спростовуються зібраними в справі доказами, перевіреними судом.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, на підставі ухвали слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 09.02.2023 року досудове розслідування кримінального провадження щодо ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 111 КК України, здійснювалося в порядку спеціального досудового розслідування, а судовий розгляд - у спеціальному судовому провадженні, згідно ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 02 липня 2024 року (том № 3 а.с. 69-71).
З матеріалів провадження слідує, що суд повідомляв ОСОБА_7 про розгляд справи, здійснюючи повідомлення про призначені судові засідання в газеті «Урядовий кур'єр», та шляхом внесення інформації на офіційному веб-сайті суду. Наявні у справі документи свідчать про обізнаність ОСОБА_7 щодо розпочатого кримінального провадження, здійснення свого права постати перед українським судом за діяння, вчинені на території суверенної України. Неявка обвинуваченого ОСОБА_7 в суд, ухилення від правосуддя судом вірно розцінено, як реалізацію останнім його невід'ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), одну з ключових гарантій презумпції невинуватості. Вказані висновки ґрунтуються і на правовій позиції Європейського суду з прав людини (справа «Колоцца проти Італії» від 12 лютого 1985 року, «Шомоді проти Італії» від 18 травня 2004 року та ін.), за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов'язаний обґрунтувати, чи були здійсненні всі можливі, передбачені законом, заходи щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.
Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), враховуючи, що в кримінальному провадженні здійснювалося спеціальне досудове розслідування та спеціальне судове провадження (in absentia), судом досліджено, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав ОСОБА_7 , як підозрюваного та обвинуваченого, на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження.
Суд здійснив розгляд кримінального провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia), що відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом.
Твердження сторони захисту про те, що вина ОСОБА_7 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не є доведеною поза «розумним сумнівом», непереконливі.
Органом досудового розслідування вживалися передбачені законом заходи, спрямовані на отримання всіх доказів винуватості ОСОБА_7 . Органи досудового розслідування та суд не мають змоги офіційно звертатися до невизнаних органів, створених не у відповідності до законодавства України, щодо надання певної інформації чи екстрадиції, як неможливим є і звернення до органів рф, оскільки Україна не визнає приєднання тимчасово окупованих територій до їх складу.
Поряд з цим, поза розумним сумнівом встановлено, що ОСОБА_7 усвідомлював, що він займає посаду заступника начальника Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління ДСНС у м. Севастополь, погодився на пропозицію невстановлених на даний час представників рф щодо подальшого проходження служби у міністерстві надзвичайних ситуацій вказаної держави, був призначений на посаду начальника спеціального загону головного управління міністерства надзвичайних ситуацій росії по місту Севастополь, де проходить службу по даний час у званні полковника внутрішньої служби, і в такий спосіб своїми діями сприяє утриманню, посиленню та становленню окупаційної влади в АР Крим, всупереч інтересам України
Відповідно до протоколу огляду від 22.09.2022 року, в проросійський соціально-орієнтовній мережі Інтернет «Одноклассники» розміщено три фото, на одному з яких ОСОБА_7 одягнений у форму мнс росії. За посиланням на Інтернет - сторінці соціальної мережі «ВКонтакті» зображено три фото, на яких ОСОБА_7 носить одяг із символікою спеціальної військової операції, яку проводить рф проти України.
У ході моніторингу інших інформаційних платформ, зокрема, на Інтернет- сторінці веб - сайту інформаційних новин «SEVAS», містяться відомості щодо ОСОБА_7 , його місця служби на посаді начальника Спеціалізованого загону ГУ МНС Росії по м. Севастополь.
Огляд офіційного сайту мчс РФ та сайту інформаційних новин «РИА НОВОСТИ», підтверджує посаду, спеціалізоване звання та діяльність підрозділу, який очолює ОСОБА_7 (том 1, а.с. 157-186).
Згідно показань свідка ОСОБА_9 в ході судового слідства, він особисто знайомий з ОСОБА_7 , оскільки разом з ним навчався в Севастопольському інститутіядерної енергії та промисловості у період з 1997 по 2001 роки. ОСОБА_7 проходив службу на посаді заступника керівника аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ МНС України в Севастополі, а в квітні 2014 року добровільно перейшов на бік країни агресора - Російської Федерації та продовжив свою діяльність на посаді керівника Спеціалізованого загону ГУ МНС РФ по м. Севастополю.
Крім того, з останніх світлин соціальної мережі «ВКонтакті» видно, що він носить одяг та головний убір із символікою окупаційних російських військ - літерою «Z».
Свідок ОСОБА_10 підтвердив, що ОСОБА_7 після закінчення Севастопольського національного інституту ядерної енергії та промисловості (АР Крим) працевлаштувався в органи ДСНС України, а в квітні 2014 року, з моменту анексії російською федерацією АР Крим, перейшов на службу до МЧС РФ. Згідно з останніх відомих йому світлин соціальної мережі «Однокласники», ОСОБА_7 носить одяг та головний убір із символікою окупаційних російських військ у вигляді літери «Z».
За показаннями свідка ОСОБА_11 , ОСОБА_7 разом з ним навчався в Севастопольському інституті ядерної енергії та промисловості у період з 1997 по 2002 роки та деякий час проживав в одній кімнаті гуртожитку. У 2016 роц, під час перегляду світлин групи однокурсників-випускників у месенджері «Vіbеr» довідався, що ОСОБА_7 перейшов на бік рф і проходить службу в органах МНС рф.
Винність ОСОБА_7 у вчинені кримінального правопорушення підтверджується і протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 14.02.2023 року та 02.02.2023 року, проведених за участі свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , які в ході даної процесуальної дії опізнали ОСОБА_7 .
З урахуванням наведених обставин та доказів, які містяться в матеріалах провадження, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_7 у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 111 КК України, а особа ОСОБА_7 , з урахуванням обставин справи, ототожнена із сукупністю належних, допустимих та не спростованих доказів.
Виходячи з вимог ст. 5 Закону України» Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», ОСОБА_7 є суб'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111 КК України, та залишається громадянином України по теперішній час, незалежно від місця його проживання.
При обранні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд, як видно з вироку, дотримався положень ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання та роз'яснень, що містяться в п.п. 2, 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року (з послідуючими змінами) «Про практику призначення судами кримінального покарання», врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, особу обвинуваченого, відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин і призначив ОСОБА_7 покарання в межах закону, належним чином вмотивувавши прийняте рішення, підстав для скасування якого не вбачається.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону або неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які б слугували безумовними підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді кримінального провадження, в суді апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись ст.ст. 404-405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 18 березня 2025 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 - без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту проголошення ухвали.
ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2