Справа № 643/13213/20 Номер провадження 22-ц/814/1741/26Головуючий у 1-й інстанції Шевська О. І. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
16 березня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справах: головуючого - судді Карпушина Г.Л.; суддів Бутенко С.Б., Обідіної О.І., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Федосенко Наталії Анатоліївни на рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 04 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Виконавчого комітету Мерефянської міської ради Харківського району Харківської області Микитенко Людмили Іванівни, Акціонерного товариства «Сенс Банк», Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора,-
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Мерефянської міської ради Харківського району Харківської області Микитенко Людмили Іванівни, індексний номер 53615346 від 14.08.2020 року про державну реєстрацію права власності за АТ «Альфа Банк» на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
В обгрунтування позову вказувала, що 03.08.2007 року між Акціонерно - комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №839/3/27/38/7-346 відповідно до умов якого банк надав позичальнику грошові кошти у розмірі 50 000 доларів США під 12.75 річних з кінцевим терміном повернення до 02.08.2014 року.
Також в забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором з ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір №839/4/27/38/7-567 від 03.08.2007 року. Предметом договору іпотеки є трикімнатна квартира АДРЕСА_2 та належить їй на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу , посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Босенко М.О. за реєстровим №2.
Зазначала, що 14.08.2009 року між банком та позичальником була укладена додаткова угода №1 до кредитного договору у відповідності до умов якої сторони внесли зміни до Кредитного договору, а саме: банком було збільшено відсоткову ставку за користування кредитом до 15% річних, а також пролонговано кінцевий термін повернення кредиту до 02.08.2019 року (п.1.1 Додаткової угоди).
14.08.2009 року між банком та ОСОБА_1 був укладений договір про внесення змін до іпотечного договору згідно умов якого сторони також внесли зміни до іпотечного договору, а саме банком збільшено відсоткову ставку за користування кредитом до 15% річних, а також пролонговано кінцевий термін повернення кредиту до 02.08.2019 року (ч.1 Договору про внесення змін).
16.11.2012 року між банком та позичальником був укладений договір про внесення змін №2 до кредитного договору згідно умов якого сторони дійшли згоди викласти кредитний договір у новій редакції, а саме Банком було пролонговано кінцевий термін повернення кредиту до 10.11. 2032 року та визначено новий порядок повернення заборгованості за кредитним договором згідно узгодженого графіку погашення заборгованості.
16.11.2012 року між банком та позичальником був укладений договір про внесення змін №3 до кредитного договору згідно умов якого сторони дійшли згоди викласти кредитний договір у новій редакції, а саме банком було змінено валюту кредиту з долару США на національну валюту України - гривню, та визначено новий порядок повернення заборгованості за кредитом згідно узгодженого графіку погашення заборгованості.
16.11.2012 року між банком та ОСОБА_1 був укладений договір про внесення змін та доповнень до іпотечного договору згідно умов якого сторони також внесли зміни та доповнення до іпотечного договору, а саме банком було встановлено розмір забезпечених іпотекою зобов'язань у національній валюті Україні - гривні, пролонговано кінцевий термін повернення кредиту 10.11.2032 року, та визначено новий порядок повернення заборгованості за кредитом згідно узгодженого графіку погашення заборгованості.
14.08.2020 року державним реєстратором Виконавчого комітету Мереф'янської міської ради Харківського району Харківської області Микитенко Л.І., індексний номер 53615346 від 14.08.2020 року винесено рішення про державну реєстрацію права власності за АТ «Альфа Банк» на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
Вказувала, що 19.08.2020 року вона дізналася, що право власності на квартиру, що є предметом забезпечення згідно укладеного іпотечного договору, було зареєстровано за АТ «Альфа Банк» шляхом позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки.
Вважала, що державний реєстратор не мав права реєструвати право власності на предмет іпотеки за ПАТ «Альфа-Банк», оскільки не було дотримано порядку здійснення звернення стягнення на майно та реєстрації права власності, передбаченого ст.37 ЗУ «Про іпотеку», а саме при досудовому зверненні стягнення на предмет іпотеки банк перед початком процедури звернення повинен враховувати положення ст. 40 ЗУ «Про іпотеку» в концепції з ст. 109 ЖК України, а саме, якщо кредит надавався на поточні потреби, то при звернення стягнення на квартиру необхідно надати інше житлове приміщення або надати відомості щодо іншого житлового приміщення, яке буде надано старому власнику.
Окрім того вказувала, що не отримувала вимоги про усунення порушень умов кредитного договору та договору іпотеки, тому у відповідачів були відсутні правові підстави для реєстрації права власності на квартиру.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Полтави від 04 грудня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного реєстратора Виконавчого комітету Мерефянської міської ради Харківського району Харківської області Микитенко Людмили Іванівни, Акціонерного товариства «Сенс Банк», Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора - відмовлено.
Не погодившись із рішенням районного суду, його в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В обгрунтування апеляційної скарги вказує, що державний реєстратор не мав права здійснювати державну реєстрацію права власності, оскільки іпотекодавцю не було надіслано вимогу про усунення порушень та не надано строку для реагування, який не може бути меншим за 30 календарних днів., а тому вважає, що було порушено вимоги ЗУ «Про іпотеку».
Також вказує, що реєстрація права власності на користь АТ «Альфа-Банк» без дотримання передбаченого законом досудового порядку звернення стягнення фактично призвело до позбавлення її володіння та користування власним майном, що є прямим порушенням її конституційного права на власність та житло.
26.02.2026 року від АТ « Сенс Банк» надійшов відзив, в якому представник просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення районного суду без змін.
Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи сторони та інші особи по справі будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання справи в судове засідання не з'явилися.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом ст. 374 ч. 1 п. 1 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Районним судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що між Акціонерно - комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №839/3/27/38/7-346відповідно до умов якого банк надав позичальнику грошові кошти у розмірі 50 000 доларів США під 12.75 річних з кінцевим терміном повернення до 02.08.2014 року.
Також в забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором з ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір №839/4/27/38/7-567 від 03.08.2007 року . Предметом договору іпотеки є трикімнатна квартира АДРЕСА_2 та належить їй на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу , посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Босенко М.О. за реєстровим №2.
14.08.2009 року між банком та позичальником була укладена додаткова угода №1 до кредитного договору у відповідності до умов якої сторони внесли зміни до Кредитного договору, а саме : банком було збільшено відсоткову ставку за користування кредитом до 15% річних, а також пролонговано кінцевий термін повернення кредиту до 02.08.2019 року (п.1.1 Додаткової угоди).
14.08.2009 року між банком та ОСОБА_1 був укладений договір про внесення змін до іпотечного договору згідно умов якого сторони також внесли зміни до іпотечного договору , а саме банком збільшено відсоткову ставку за користування кредитом до 15% річних, а також пролонговано кінцевий термін повернення кредиту до 02.08.2019 року (ч.1 Договору про внесення змін).
16.11.2012 року між банком та позичальником був укладений договір про внесення змін №2 до кредитного договору згідно умов якого сторони дійшли згоди викласти кредитний договір у новій редакції, а саме Банком було пролонговано кінцевий термін повернення кредиту до 10.11. 2032 року та визначено новий порядок повернення заборгованості за кредитним договором згідно узгодженого графіку погашення заборгованості.
16.11.2012 року між банком та позичальником був укладений договір про внесення змін №3 до кредитного договору згідно умов якого сторони дійшли згоди викласти кредитний договір у новій редакції, а саме банком було змінено валюту кредиту з долару США на національну валюту України - гривню, та визначено новий порядок повернення заборгованості за кредитом згідно узгодженого графіку погашення заборгованості.
16.11.2012 року між банком та ОСОБА_1 був укладений договір про внесення змін та доповнень до іпотечного договору згідно умов якого сторони також внесли зміни та доповнення до іпотечного договору, а саме банком було встановлено розмір забезпечених іпотекою зобов'язань у національній валюті Україні - гривні, пролонговано кінцевий термін повернення кредиту 10.11.2032 року, та визначено новий порядок повернення заборгованості за кредитом згідно узгодженого графіку погашення заборгованості.
14.08.2020 року державним реєстратором Виконавчого комітету Мереф'янської міської ради Харківського району Харківської області Микитенко Л.І., індексний номер 53615346 від 14.08.2020 року винесено рішення про державну реєстрацію права власності за АТ «Альфа Банк» на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
На підставі рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Мереф'янської міської ради Харківського району Харківської області Микитенко Людмили Іванівни, індексний номер 53615346 від 14.08.2020 року здійснено державну реєстрацію права власності за АТ «Альфа Банк» на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
Відмовляючи в задоволенні позову, районний суд виходив з того, що за умовами укладеного між сторонами іпотечного договору, зокрема пункту 4.5.3, яким передбачено можливість задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у порядку, передбаченому статтею 37 Законом України «Про іпотеку». ПАТ «Укрсоцбанк» мало право у досудовому порядку задовольнити свої вимоги шляхом реєстрації свого права власності на предмет іпотеки на підставі вказаного застереження, яке прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя.
Районний суд також вказав, що кредитором повністю було дотримано порядок повідомлення іпотекодателя про заборгованість та намір звернути стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, тому рішення про державну реєстрацію прийнято згідно чинного законодавства.
Колегія суддів погоджується з висновком районного суду виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
За змістом ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати, зокрема, передачу іпотекодержателю права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;
У договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або у відповідному застереженні в іпотечному договорі зазначаються: умови, у разі настання яких іпотекодержатель може використати своє право на позасудове стягнення; порядок визначення вартості, за якою іпотекодержатель набуває право власності/спеціальне майнове право на предмет іпотеки; прийнятні та належні способи обміну повідомленнями між сторонами договору.
Згідно з ч.ч. 1-2 ст.37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.
Згідно з ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Правовою підставою для реєстрації права власності на вказану квартиру за Банком є відповідне іпотечне застереження в п.п. 4.5.3 Договору іпотеки, яке передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Згідно з пунктом 4.1 іпотечного договору у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов'язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Пунктом 4.5 іпотечного передбачено, що іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із таких способів, зокрема, шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку», за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності (пункт 4.5.3 іпотечного договору).
Підписанням цього Договору Заставодатель (тобто позивач) засвідчила, що вона надає Іпотекодержателю згоду на прийняття Іпотекодержателем одностороннього рішення про перехід права власності на Предмет іпотеки до Банку.
Враховуючи умови укладеного між сторонами іпотечного договору, зокрема пункту 4.5.3, яким передбачено можливість задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у порядку, передбаченому статтею 37 Законом України «Про іпотеку», ПАТ «Укрсоцбанк» мало право у досудовому порядку задовольнити свої вимоги шляхом реєстрації свого права власності на предмет іпотеки на підставі вказаного застереження, яке прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя».
Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення.
В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 29.09.2020 року у справі № 757/13243/17, умови договору іпотеки та вимоги ч. 1 ст.35 Закону України «Про іпотеку» пов'язують можливість задоволення вимог кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки з дотриманням іпотекодержателем процедури належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов'язання. Належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. Якщо такий порядок договором не визначений, відповідно до звичаїв ділового обороту належне направлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв'язку чи кур'єрської служби, які дозволяють встановити зміст відправлення та підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладеного відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що належним дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця та боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця, про вимогу стосовно усунення порушення також слід вважати також таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання. Направлення такої вимоги іпотекодавцю про усунення порушень основного зобов'язання обґрунтовується саме тим, що іпотекодавець має право замість боржника усунути порушення основного зобов'язання і тим самим убезпечити себе від звернення стягнення на належний йому предмет іпотеки. В разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов'язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов'язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку.
За відсутності такого належного надсилання вимоги відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.
Отже, недотримання вимог ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку» щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов'язання унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя. При цьому метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання.
Такої ж позиції притримується Верховний Суд й на цей час, що, зокрема, відображено в постановах від 26.03.2025 року (справа №756/14848/19), від 19.03.2025 року (справа №502/258/22).
Колегія суддів зазначає, що згідно із ст. 36 Закону № 898-IV, сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
В контексті вимог ст. 36 Закону № 898-IV, яка регулює позасудове врегулювання спору, матеріалами справи встановлено, що згідно із пунктом 6.2 договору іпотеки від 03.08.2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Укрсоцбанк» (правонаступник - АТ «Альфа-Банк»), сторони домовились про те, що усі повідомлення за цим договором будуть вважатись зробленими належним чином, у випадку якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур'єром, телеграфом або вручені особисто за зазначеними адресами Сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатись дата їх особистого вручення, або дата поштового штемпеля відділення зв'язку одержувача.
У постанові від 20.03.2019 року у справі № 306/2053/16-ц, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з метою звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом перереєстрації права власності, іпотекодержатель повинен направити позичальнику та іпотекодавцю вимогу про порушення вимог кредитного договору та договору іпотеки. Самому реєстратору кредитор подає докази спливу тридцятиденного строку вручення такої вимоги. Якщо в іпотекодержателя відсутні докази отримання повідомлень та в разі спливу зазначеного строку, реєстратор не має права здійснити реєстрацію права власності за кредитором.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.07.2023 року у справі № 759/5454/19 зазначено, що при вирішенні питання перереєстрації права власності на іпотечне майно, необхідним є встановлення наявності доказів отримання іпотекодавцем письмової вимоги та дотримання строку, зазначеного в ньому.
Належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. Якщо такий порядок договором не визначений, відповідно до звичаїв ділового обороту, належне направлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв'язку чи кур'єрської служби, які дозволяють встановити зміст відправлення та підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладеного відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270.
Аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 року у справі № 802/1340/18-а та 19.05.2020 року у справі № 644/3116/18.
Сформульовані правові висновки судом касаційної інстанції, насамперед, ґрунтуються на відповідних нормах, що визначають обов'язки учасників реєстраційних відносин: по-перше: іпотекодержателя - надати для перереєстрації права власності на предмет іпотеки повний перелік документів, передбачених, в тому числі пунктом п. 61 Порядку № 1127 (до яких відноситься документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги, тобто документу, що засвідчує факт отримання іпотекодавцем письмової вимоги); по-друге, державного реєстратора - перевірити наявність та відповідність всіх поданих/отриманих документів вимогам законодавства та на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, що слідує зі ст. 10 Закону №1952-IV.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 посилалася на те, що вона не отримувала вимог про усунення порушень умов кредитного договору та договору іпотеки, тому у відповідачів були відсутні правові підстави для реєстрації права власності на квартиру.
Із матеріалів справи вбачається, що АТ «Альфі-Банк» 22.01.2020 року та 27.04.2020 року було направлено на адресу ОСОБА_2 , ОСОБА_1 повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов'язання, які були повернуті за закінченням строку зберігання.
Отже, в розумінні вимог ст. 36 Закону № 898-IV, п. 61 Порядку № 1127, особисте отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя або дотримання кредитором передбачених законом умов належного надсилання вимоги, є нормативно визначеним застереженням для вчинення дій направлених на задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.
У даному випадку, матеріали справи містять належні та достатні докази того, що відповідачем дотримано порядок належного надсилання позивачу вимоги про намір звернення стягнення на предмет іпотеки у обраний ним спосіб Доказів на спростування висновків суду позивачем не надано.
Доводи позивача, що судом при прийняті рішення не взято до уваги положення ст. 109 ЖК України, не впливають на правильність прийнятого судом рішення, оскільки ними врегульовано порядок виселення осіб із займаного ним житла, та вони не містять застережень чи заборон, щодо можливості зміни власника самого житла.
Колегія суддів зазначає, що інші доводи, які викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.
Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Федосенко Наталії Анатоліївни - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 04 грудня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 16 березня 2026 року
Головуючий суддя : ______________________________ Г.Л. Карпушин
Судді: ___________________ С.Б. Бутенко __________________ О.І. Обідіна