Житомирський апеляційний суд
Справа №274/5862/25 Головуючий у 1-й інст. Хоцька Л. М.
Номер провадження №33/4805/151/26
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й.
18 березня 2026 року м.Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., за участі: захисника - адвоката Паламарчука О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Паламарчука Олександра Володимировича, в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 24 листопада 2025 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 24 листопада 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Згідно з постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 12 серпня 2025 року о 15 год 35 хв в м. Бердичеві по вул. Шевченка, 45, керував транспортним засобом «Audi A4» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погодившись із вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Паламарчук О.В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову скасувати, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у матеріалах справи відсутні докази законності зупинки ОСОБА_1 за кермом транспортного засобу, зокрема працівниками поліції порушено ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію». Усі подальші дії поліцейських захисник вважає незаконними. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів наявності у ОСОБА_1 на момент зупинки автомобіля ознак наркотичного сп'яніння та порушення порядку їх встановлення. До медичного закладу працівники поліції водія не супроводили, направлення для проходження медичного огляду для самозвернення не надали. Протокол про адміністративне правопорушення захисник не вважає належним доказом, його копію ОСОБА_1 не отримував.
Вважає, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, а вина - недоведена.
В судовому засіданні захисник - адвокат Паламарчук О.В. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, доходжу висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як слідує з матеріалів справи ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху України за, що передбачена відповідальність згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно пункту 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України) передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пункт 2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення зазначеної вимоги ПДР України передбачена ст. 130 КУпАП.
Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за встановлених та викладених у постанові обставин, підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 420851 від 12 серпня 2025 року; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння до закладу охорони здоров'я Бердичівської ЦМЛ за виявленими у водія ОСОБА_1 ознаками наркотичного сп'яніння (зіниці очей не реагують на світло, тремтіння пальців рук), огляд не проводився; розпискою про роз'яснення прав та обов'язків, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП; розпискою про ознайомлення водія з вимогами ч. 1 ст. 266 КУпАП щодо відсторонення водія від керування транспортним засобом; довідкою Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області про отримання посвідчення водія на право керування транспортним засобом; відеозаписом фіксації правопорушення та оформлення адміністративних матеріалів.
Так, із вказаного відеозапису з нагрудних портативних камер працівників поліції вбачається, що працівники поліції зупинили автомобіль Audi A4 д.н.з. НОМЕР_1 , за кермом якого перебував ОСОБА_1 , встановили особу водія. У зв'язку з виявленими у ОСОБА_1 ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло та тремтіння пальців рук, працівники поліції запропонували пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі, від чого останній відмовився, посилаючись на потребу їхати до районної лікарні, вживання наркотичних речовин заперечив. Водію роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. ОСОБА_1 ознайомлено зі складеними щодо нього адміністративними матеріалами за ч. 1 ст. 130 КУпАП, від підпису яких він відмовився. Від керування транспортним засобом поліцейські водія відсторонили, подальший рух за кермом заборонили.
Протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складений з дотриманням вимог ст.ст. 254-256 КУпАП та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не вбачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу. Протокол надавався водію на ознайомлення, проте останній заперечуючи наявність підстав для зупинки його транспортного засобу, відмовився його підписувати та отримувати копію.
Пунктом 2 Розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 встановлено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Тобто за змістом цієї норми поліцейський, як посадова особа, на яку покладено обов'язок забезпечення безпеки дорожнього руху, самостійно за власним переконанням визначає наявність у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння, визначених п.п. 3, 4 Розділу І Інструкції.
Разом з тим, на місці зупинки працівник поліції посвітив ліхтарем телефона ОСОБА_1 в очі та зауважив на наявність у нього ознак наркотичного сп'яніння у вигляді зіниць, що не реагують на світло та тремтіння пальців рук. Від огляду у медичному закладі на визначення факту перебування у стані наркотичного сп'яніння ОСОБА_1 відмовився, отримав роз'яснення наслідків такої відмови. На думку апеляційного суду, водію надавалась можливість спростувати підозру працівників поліції щодо перебування у стані наркотичного сп'яніння, пройшовши запропонований огляд у найближчому закладі охорони здоров'я у встановленому законом порядку.
Відтак, дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за п. 2.5 ПДР України, що передбачено ч.1 ст. 130 КУпАП.
Долучений відеозапис апеляційний суд визнає належним та допустимим доказом, оскільки останній відповідає п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України 18.12.2018 №1026, є безперервним, послідовним і відображає обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Посилання захисника щодо незаконності зупинки транспортного засобу працівниками патрульної поліції не знайшли свого підтвердження, оскільки з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, незгода водія із причинами зупинки або ненадання працівниками поліції доказів вчинення правопорушення, не позбавляє водія обов'язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан сп'яніння, та не впливає на причину зупинки. Крім того, на даний час діє воєнний стан і працівники поліції мають право зупиняти та перевіряти усі транспортні засоби.
На долученому відеозаписі зафіксовано, як працівники поліції зауважили на невчасне увімкнення водієм сигналу повороту та після зупинки встановили відсутність у ОСОБА_1 посвідчення водія.
Так, предметом розгляду апеляційного суду у цій справі є оцінка дій працівників поліції при проведенні огляду на стан сп'яніння водія. Законність підстави зупинки транспортного засобу не охоплюється диспозицією ст. 130 КУпАП і дії поліції щодо законності таких підстав можуть бути оскаржені в окремому порядку, зокрема, в адміністративному, з наданням суду відповідних доказів.
В даному випадку працівники поліції діяли в межах Закону України «Про Національну поліцію» з дотриманням положень ст. 35 вказаного закону, оскільки завданнями поліції є забезпечення публічної безпеки і порядку, охорона прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидія злочинності.
Отже, доводи захисника про неправомірну зупинку поліцейськими транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та неповідомлення про причину зупинки суд оцінює критично, адже у поданій апеляційній скарзі захисник не обґрунтував, яким чином правомірність дій працівників поліції щодо зупинки транспортного засобу знаходиться у причинному зв'язку з обов'язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп'яніння, і як саме це впливає на встановлений факт перебування водія у стані алкогольного сп'яніння.
Крім того, скаржником до матеріалів справи долучена копія висновку КНП «Обласний медичний спеціалізований центр» Житомирської обласної ради №319 від 13 серпня 2025 року, складеного о 13-00 год за самозверненням ОСОБА_1 , за результатами огляду зазначено, що останній не має ознак алкогольного сп'яніння, в сечі не виявлено амфетаміну, бензодіазепіну, барбітуратів, метадону, морфіну, метамфетаміну, канабіоїдів, солей. Вказаний доказ, на думку апеляційного суду, є недопустимим, оскільки згідно Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та ст. 266 КУпАП, огляд проводиться в присутності працівників поліції.
На думку апеляційного суду, працівники поліції вичерпали усі законні способи спонукання водія для проходження огляду, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду, хоча можливість спростувати підозру працівників поліції щодо перебування у стані наркотичного сп'яніння, пройшовши запропонований огляд у найближчому закладі охорони здоров'я у встановленому законом порядку, йому надавалась.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути взяті до уваги, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Тобто сам факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду був причиною складання протоколу про адміністративне правопорушення за п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Апеляційним судом не встановлено порушень з боку працівників поліції під час оформлення адміністративних матеріалів, дані зафіксовані на відеозаписі підтверджують, що поліцейський діяв з дотриманням вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами, та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не надано.
Апеляційний суд також наголошує, що порушення Правил дорожнього руху, які мають наслідком відповідальність за ст. 130 КУпАП, є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків.
У рішенні, ухваленому 29 червня 2007 року у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства», Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Враховуючи наведене, приходжу до висновку про те, що при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст. ст. 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
За таких обставин, підстав для скасування чи зміни постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу адвоката Паламарчука Олександра Володимировича, в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 24 листопада 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Й.Григорусь