Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
19 березня 2026 року № 520/12422/22
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,
Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, у якому, з урахуванням доповнень, просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Харківській області від 03.06.2022 року №296 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 , у вигляді звільнення зі служби в поліції»;
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Харківській області за №289 о/с від 14.06.2022 року, яким звільнено старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 інспектора відділу реагування патрульної поліції Ізюмського районного управління поліції ГУНП в Харківській області згідно з Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-УШ за п.6 ч.1 ст.77, у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України, з 14.06.2022 року, без виплати грошового забезпечення з 01.05.2022 по 03.06.2022 р.;
- поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора відділу реагування патрульної поліції Ізюмського районного управління поліції ГУНП в Харківській області, з 14.06.2022;
- стягнути з ГУНП в Харківській області на користь позивача середньомісячне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, за період з 15.06.2022 по дату поновлення на службі;
- рішення суду в частині поновлення позивача на роботі, звернути до негайного виконання;
- рішення суду в частині нарахування та виплати на користь позивача середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, в межах стягнення за один місяць звернути до негайного виконання.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що на підставі наказу Департаменту патрульної поліції від 03.06.2022 року №296 до неї було застосовано дисциплінарне стягнення, яке було реалізовано у вигляді наказу №289 о/с від 14.06.2022 про звільнення зі служби в поліції. Позивач вважає таке дисциплінарне стягнення таким, що порушує її права та звернулась до суду за його скасуванням.
Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду Зоркіної Ю.В. від 04.01.2023 року, зокрема, прийнято позовну заяву до розгляду та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного провадження.
У зв'язку зі звільненням судді з посади проведено повторний автоматизований перерозподіл справи.
Згідно проведеного повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану адміністративну справу 06.08.2024 року передано в провадження судді Мельникова Р.В.
Ухвалою суду від 13.08.2024 справу прийнято до розгляду.
Ухвалою суду від 05.03.2025 у задоволенні заяви позивача про поновлення строку на звернення до суду - відмовлено. Заяву представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду - задоволено. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді - залишено без розгляду.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2025 апеляційну скаргу позивача задоволено, ухвалу Харківського окружного адміністративний суду від 05.03.2025 про залишення позовної заяви без розгляду - скасовано, справу направлено до Харківського окружного адміністративний для продовження розгляду.
Згідно супровідного листа Другого апеляційного адміністративного суду справа № 520/12422/22 надійшла до Харківського окружного адміністративного суду та передана в провадження судді Мельникову Р.В..
16.05.2025 позивач звернулась до суду з заявою про доповнення позовних вимог.
Ухвалою від 28.05.2025 прийнято справу до розгляду. Заяву позивача про доповнення позовних вимог - задоволено. Продовжено розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді в межах збільшених позовних вимог.
Ухвалою суду від 19.03.2026 у задоволенні клопотання представника ГУНП в Харківській області про залишення заяви позивача про доповнення позовних вимог без розгляду - відмовлено.
Представником відповідача до суду подано відзив, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає позовні вимоги необґрунтованими, оскільки дисциплінарне стягнення застосоване до позивача у формі звільнення зі служби в органах поліції є правомірним та співмірним до встановленого під час службового розслідування дисциплінарного проступку вчиненого позивачем.
Відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановив таке.
ОСОБА_1 працювала на посаді інспектора ВРПП Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області. 14.06.2022 наказом ГУНП в Харківській області №289 о/c позивача звільнено з Національної поліції України відповідно до п.6 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну Поліцію» (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
На виконання вимог наказу ГУНП в Харківській області від 10.05.2022 №608 відповідно до Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України та положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України, затверджених наказом МВС України від 07.11.2028 №893, керуючись вимогами статей 14, 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України затвердженого Законом України від 15.03.2018 №237-VІІІ., проведено службове розслідування, за результатами якого наказом ГУНП в Харківській області від 03.06.2022 до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції (т. 1 а.с.17).
Як вбачається зі змісту наказу №296 від 03.06.2022 про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських ГУНП в Харківській області, старший лейтенант поліції ОСОБА_1 безпідставно була відсутня на службі без поважних причин, не виконала усний наказ керівників щодо необхідності у строк до 30.04.2022 вийти з окупованих територій та прибути за місцем дислокації підрозділу, для проходження служби, виконання своїх функціональних обов'язків, тим самим скоїла прогул, а також не взяла участі у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану під час його оголошення на всій території України, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України тим самим, вчинила дисциплінарні проступки, які є несумісними з подальшим проходженням служби в органах Національної поліції України. Також, своїми діями порушила вимоги пункту 24 частини 1 статті 23 та частиною 2 статті 24 Закону України «Про Національну поліцію», не брала участі у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, вимоги Присяги поліцейського, дотриманню законів України, а також гідного несення високого звання поліцейського, пунктів 1, 2, 4, 8, 13 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, у частині невиконання зобов?язання бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України, ознайомившись і знаючи закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки їх не виконала; не дотрималась правил внутрішнього розпорядку, не виконала накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону, не сприяла керівникові в організації дотримання службової дисципліни; пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», у частині недотримання положень Конституції України, законів України та інших нормативно правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, не професійного виконання своїх службових обов'язків; вимог частини 2 статті 19 Конституції України, частини 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію», діяла не у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, пункту 2 абзацу 1 наказу Національної поліції України від 08.04.2022 № 242, у частині не перебування у робочі дні з 01.05.2022 по 03.06.2022 на службі, пункту 1 наказу ГУНП в Харківській області від 15.08.2016 №818 у частині недотримання внутрішнього розпорядку дня поліцейських ГУНП в Харківській області. На підставі вищевикладеного до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції (т.1 а.с. 18-25).
Наказом по особовому складу Начальника ГУНП в Харківській області від 14.06.2022 №289 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції (т.1 а.с.26).
Вважаючи необґрунтованими накази Головного управління Національної поліції в Харківській області про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Суд розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, виходив з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).
Частиною першою статті 8 Закону №580-VIII визначено, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 18 Закону №580-VIII поліцейський зобов'язаний 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Згідно частин першої та другої статті 19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Відповідно до пункту 24 частини першої статті 23 Закону №580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості.
Статтею 24 Закону №580-VIII установлено, що у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
У ході забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, виконання завдань територіальної оборони органи та підрозділи, що входять до системи поліції та дислокуються в межах Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, області, міста Києва, підпорядковуються відповідному начальнику Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, області, місті Києві.
Згідно пункту 6 частини першої статті 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15 березня 2018 року № 2337-VIII(далі - Дисциплінарний статут, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Дія цього Статуту поширюється на поліцейських, осіб, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, співробітників Служби судової охорони та осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
Згідно з частиною першою статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 8, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.
Відповідно до частини першої статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
За приписами статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Згідно із вимогами статей 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Відповідно до вимог абзаців другого та третього пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179 (далі Правил етичної поведінки) під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами.
Згідно з частиною десятою статті 14 Дисциплінарного статуту порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Порядок проведення службових розслідувань в органах поліції, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення станом на час виникнення спірних правовідносин визначався Порядком проведення службового розслідування у Національній поліції України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893 (далі - Порядок №893).
Пунктом 2 розділу V Порядку №893 визначено, що проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, встановлення причин і умов вчинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Відповідно до пункту 4 розділу V Порядку №893 службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Згідно з пунктом 7 розділу V Порядку №893 розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження. Збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом: одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; одержання в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідних документів або їх копій та долучення до матеріалів справи; отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.
За порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (частина перша статті 11 Дисциплінарного статуту).
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції.
Отже, підставою для застосування дисциплінарного стягнення є вчинення дисциплінарних проступків, зокрема, невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини працівника органів поліції, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні порушника складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтувавши при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі, в частині обрання виду стягнення серед установлених законом.
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України "Про ведення воєнного стану" №64/2022 введено воєнний стан на території України, який внаслідок продовження триває.
Судом встановлено, що позивач на час введення воєнного стану проходила службу в м. Ізюм Харківської області, на посаді інспектора поліції Ізюмського районного управління поліції ГУНП в Харківській області.
Як вбачається з висновку службового розслідування, зокрема відомостей викладених у рапорті начальника Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області від 03.06.2022 (т.1 а.с.94), складеного за результатами службового розслідування призначеного на підставі наказу начальника ГУНП в Харківській області від 10.05.2022 №608, 09.05.2022 до ГУНП в Харківській області надійшов рапорт начальника Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області полковника поліції Ткаченка О.А. про те, що ним 28.04.2022 підлеглим працівникам було надано усний наказ у строк до 30.04.2022 евакуюватися на підконтрольну Україні територію та прибути за місцем дислокації підрозділу, для несення служби та виконання своїх функціональних обов'язків. Разом з тим, підлеглі поліцейські, зокрема ОСОБА_1 , до евакуйованого підрозділу для проходження служби не прибули.
Відтак, висновки відповідача про застосування дисциплінарного стягнення до позивача ґрунтуються на тому, що в період з 01.05.2022 по 03.06.2022 ОСОБА_1 безпідставно була відсутня на службі без поважних причин, не виконала усний наказ керівника щодо необхідності у строк до 30.04.2022 вийти з окупованих територій та прибути за місцем дислокації підрозділу, для проходження служби, виконання своїх функціональних обов'язків, а також не взяла участі у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану під час його оголошення та на всій території України, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Разом з тим, як вбачається з пояснень самої позивачки наданих 07.11.2022, 24.02.2022 вона по команді "тривога" прибула до Ізюмського РУП, пройшла цільовий інструктаж та отримала табельну вогнепальну зброю на постійне зберігання та носіння. З 25.02.2022 позивач перебувала за місцем свого проживання та виконувала свої функціональні обов'язки дистанційно. З 03.03.2022 м. Ізюм та Ізюмський район перебували під обстрілами військовослужбовців російської федерації, у результаті чого електропостачання та мобільний зв'язок було зруйновано. Як зазначає позивачка, у період з 03.03.2022 до 15.03.2022 знаходилась у бомбосховищі, через обстріли та бойові дії у місті була позбавлена можливості евакуюватися. 15.03.2022 позивач покинула місце проживання та виїхала до своєї матері, до села Липчанівка Ізюмського району. З 01.04.2022 м. Ізюм та Ізюмський район були окуповані військовослужбовцями російської федерації. Перебуваючи на тимчасово окупованій території, позивачка зазначає, що неодноразово намагалася виїхати на підконтрольну Україні територію, разом з тим, у зв'язку з відсутністю транспорту, коштів та забороною покидати місця мешкання військовослужбовцями рф також не змогла здійснити евакуацію. Отриману у Ізюмському РУП табельну зброю переховувала на території домоволодіння та після деокупації територій передала співробітникам поліції. Також позивачкою зазначено, що з окупаційними військами не співпрацювала, інформації не передавала та виразила бажання продовжити службу в органах Національної поліції України (т.с.2 а.с.10-11).
З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об'єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.
Згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій 25.04.2022 № 75, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2022 р. № 453/37789, було затверджено перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25 квітня 2022 року.
Згідно з розділом VI "Харківська область", до таких територій станом на квітень 2022 року було віднесено, зокрема, території Ізюмського району, а саме: Ізюмську міську територіальну громаду.
Наведені вище обставини є загальновідомими фактами в розумінні приписів ч. 3 ст. 78 КАС України.
Із письмових пояснень начальника Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області полковника поліції ОСОБА_2 вбачається, що 24.02.2022 особовий склад підрозділу зібрано по тривозі у зв'язку з веденням військового стану в Україні. З поліцейськими, які прибули до Ізюмського РУП проведено цільовий інструктаж та видано закріплену табельну зброю. 03.03.2022 військовослужбовці рф окупували територію м. Балаклії та деякі населенні пункти Ізюмського району Харківської області. 01.04.2022, після неодноразових спроб війська рф окупували усю територію м. Ізюм та Ізюмського району, в результаті чого весь особовий склад, що перебував на даній території, опинився в окупації. Поліцейські Ізюмського РУП, які залишились на окупованій території, за можливості, виходили на зв'язок зі своїми безпосередніми керівниками особисто, або через інших поліцейських, з якими перебували в бомбосховищах міста та підвальних приміщеннях будівель. 28.04.2022 відбулася нарада керівництва ГУНП в Харківській області на якій було віддано усний наказ на евакуацію особового складу. Після чого ОСОБА_2 було надано вказівку керівникам підпорядкованих підрозділів, заступникам та керівникам служб щодо доведення до кожного працівника інформації про необхідність виїзду з окупованої території до 30.04.2022.
Як вбачається з матеріалів службового розслідування, опитаний у ході службового розслідування начальник відділу реагування патрульної поліції Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області майор ОСОБА_3 пояснив, що виконуючи усний наказ керівництва про необхідність прибуття підлеглого особового складу, які знаходяться на окупованій території, в зазначений термін, здійснював телефонні дзвінки, у тому числі, ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 99).
Поряд з цим, суд зауважує, що відповідні пояснення не містять посилання про те, хто саме віддав усну вказівку позивачу до 30.04.2022 евакуюватися на підконтрольну територію України або прибути за місцем дислокації підрозділу, а також відсутні докази того, що ОСОБА_1 взагалі отримала таку усну вказівку, адже пояснення ОСОБА_3 свідчать про те, що при здійсненні ОСОБА_1 телефонних дзвінків, з останньою був відсутній зв'язок (а.с.100-101).
Також представник відповідача у своєму відзиві посилався на отримання пояснень від начальника СКЗ Ізюмського РУП майора поліції ОСОБА_4 , яка повідомила, що вона також перебувала в с. Липчанівка. Мобільний зв'язок в с. Липчанівка був до певного періоду часу, до якого точно не пам'ятає, інтернет був до 8 березня включно, бо вона особисто спілкувалася через месенджер «WhatsApp» з колегами та велась систематична переписка в робочій групі. Мешканці села, знаходили мобільний зв'язок, піднімаючись на гору у селі. Особисто вона, декілька разів на тиждень виходила на зв'язок з колегами та чоловіком, який перебував в м. Ізюм. 05.04.2022 вона разом зі своєю родиною та родиною своєї сестри виїхала з вказаного села за межі області. Також їй відомо, що в цей час деякі мешканці села також виїздили за межі області. З УКЗ ГУНП в Харківській області їй були надіслано витяги з наказів на всіх звільнених працівників Ізюмського РУП з проханням надіслати відповідним працівникам на всі відомі мессенджери. ОСОБА_4 18.06.2022 було надіслано витяг з наказу про звільнення ОСОБА_1 08.07.2022 від останньої вона отримала повідомлення, що свідчило, на її думку, про підтвердження отримання та ознайомлення зі змістом цифрового повідомлення.
Надаючи оцінку встановленим під час розгляду справи обставинам, поясненням позивача та підставам притягнення її до дисциплінарної відповідальності, суд зазначає, що матеріали службового розслідування не містять та відповідачем не надано належних доказів доведення позивачу усного наказу начальника Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області про евакуацію у строк до 30.04.2022 на підконтрольну територію України та прибуття за місцем дислокації підрозділу для несення служби, як і доказів наявності у позивача можливості евакуюватися з окупованої території у період з 01.05.2022 по 03.06.2022, тобто доказів відсутності на службі без поважних причин.
Пояснення начальника відділу реагування патрульної поліції Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_3 достеменно не свідчать про доведення до ОСОБА_1 усного наказу щодо негайного виходу з окупації в строк до 30.04.2022, з урахуванням того, що у висновку службового розслідування зазначено про перебування телефону позивача поза зоною обслуговування.
Також суд зазначає, що доказів направлення будь-яких повідомлень з приводу доведення до позивача усного наказу від 28.04.2022 засобами електронного зв'язку ані матеріали службового розслідування, ані матеріали справи не містять.
Згідно ч. 3 статті 4 Дисциплінарного статуту передбачено, що наказ може віддаватися усно чи видаватися письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Дисциплінарного статуту, поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов'язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика.
За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов'язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу.
Приписами п. 30 Дисциплінарного статуту визначено, що у разі відсутності поліцейського, якого притягнуто до дисциплінарної відповідальності, без поважних причин на службі копія наказу про застосування до нього дисциплінарного стягнення надсилається поштовим зв'язком (у разі можливості) на адресу місця проживання, зазначену в його особовій справі, або з використанням електронної комунікації за контактними даними, які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника.
Поліцейський вважається таким, що ознайомлений з наказом про застосування дисциплінарного стягнення, після спливу чотирьох календарних днів з дня його відправлення поштовим зв'язком або після спливу двох календарних днів - у разі відправлення з використанням електронної комунікації.
Доведення до поліцейського, який відсутній на службі без поважних причин, наказу про виконання застосованого до нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади або звільнення зі служби в поліції, здійснюється в порядку, визначеному цією статтею.
У разі встановлення поважних причин відсутності поліцейського до наказу по особовому складу, яким виконується застосоване до нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції, вносяться зміни щодо дати його виконання.
Згідно п. 2 ч. 4 ст. 31 Дисциплінарного статуту у разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.
Згідно п.28 та п.130 статті 2 Закону України "Про електронні комунікації" електронна комунікація (телекомунікація) - передавання та/або приймання інформації незалежно від її типу або виду у вигляді електромагнітних сигналів за допомогою технічних засобів електронних комунікацій: технічні засоби електронних комунікацій - обладнання, у тому числі із встановленим програмним забезпеченням, станційні та лінійні споруди, призначені для організації електронних комунікаційних мереж.
Отже, особа, яка проводить службове розслідування та здійснює ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання до позивача застосованого дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів поліції не зобов'язана впевнитись, чи призвело використання електронної комунікації за контактними даними, які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника до комунікації з особою відносно якої проводиться перевірка - а саме отримання ним відповідного наказу та дати такого отримання.
Відповідно до п.7 ст.1-1 Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України" тимчасово окупована російською федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації.
Суд зазначає, що згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій 25.04.2022 № 75, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2022 р. № 453/37789, було затверджено перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25 квітня 2022 року.
Згідно розділу VI "Харківська область" до них станом на квітень 2022 було віднесено, зокрема, території Ізюмського району, а саме: Ізюмська міська територіальна громада.
Водночас, судом встановлено, що позивач був позбавлений шляхів зв'язку, що було обумовлено відсутністю у останнього можливості стабільно використовувати будь-які форми електронної комунікації (відсутність мобільного зв'язку від операторів України, відсутність можливості користування мережею Інтернет).
В силу приписів статті 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком може вважатись лише винна, протиправна дія чи бездіяльність поліцейського.
Відтак, враховуючи, що до суду не надано доказів доведення до відома позивача наказу про необхідність прибуття до відповідного підрозділу в строк до 30.04.2022 та відсутність доказів можливості залишення останнім окупованої території, суд зазначає, що вина позивача матеріалами службового розслідування не встановлена, а дисциплінарна комісія у даному випадку не здійснила всебічного, повного та об'єктивного дослідження та встановлення обставин діяння позивача як поліцейського, а відтак до дисциплінарної відповідальності її притягнуто безпідставно.
Доводи відповідача про визнання позивачем обставин невиконання з 01.05.2022 до 04.06.2022 функцій поліцейської служби, невжиття будь-яких заходів із забезпечення безперервного та цілодобового захисту суверенітету України і територіальної цілісності України, виконання завдань поліції і реалізації повноважень поліції з метою відсічі збройної агресії ворога проти України суд вважає помилковими та такими, що не ґрунтуються на доказах.
Як вже зазначалось, відсутність на роботі у вищенаведений період позивач обґрунтовує перебуванням на тимчасово окупованій території та неможливістю виїзду на територію України.
Суд наголошує, що не вихід працівників на роботу внаслідок ведення воєнних дій та пов'язаних з ними обставин, зокрема перебування на тимчасово окупованій території, не свідчить беззаперечно про їх відсутність на службі без поважних причин.
Зазначене обумовлено необхідністю збереження життя та здоров'я таких працівників та їх сімей і не може вважатися як відсутність на роботі без поважних причин.
Відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Згідно ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Висновки службового розслідування ґрунтуються лише на поясненнях керівників поліцейських, за відсутності доказів доведення їх наказів до позивача, без з'ясування всіх обставин, відсутності доказів фіксації неявки позивача на службі, без врахування особи позивача, ступеня його вини, обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, її попередньої поведінки, ставлення до служби.
Суд вважає загальновідомим той факт, що після початку окупації територіальної громади Ізюмського району, були відсутні будь-які офіційно визнані гуманітарні коридори, які б надавали можливість позивачу безпечно та без ризику для життя покинути окуповану територію. За відсутності в матеріалах справи жодних доказів того, що позивач співпрацював з окупантами та здійснював колабораційну діяльність, притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за відсутність на роботі без поважних причин та визначення в якості неповажної причини перебування на окупованій території явно свідчить про однобічність висновків службового розслідування та незаконність оскаржуваних наказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відтак, враховуючи, що до суду не надано доказів належного повідомлення та ознайомлення позивача із наказами про необхідність прибуття до відповідного підрозділу та відсутність доказів можливості залишення останнім окупованої території, суд приходить до висновку про те, що дисциплінарна комісія у даному конкретному випадку не здійснила всебічного, повного та об'єктивного дослідження та встановлення обставин діяння позивача як поліцейського.
З огляду на встановлені у справі обставини, суд вважає, що висновки відповідача про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог ч. 1 ст. 8, п. 1, 2 ч. 1 ст. 18, п. 24 ч. 1 ст. 23, ч. 2 ст. 24 Закону України "Про Національну поліцію", ч.2 ст.19 Конституції України, п.1, 2, 4, 8, 13 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п. 2 абзацу 1 наказу Національної поліції України від 08.04.2022 № 242, п. 1 наказу ГУНП в Харківській області від 15.08.2016 № 818, є такими, що не знайшли свого підтвердження.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування наказів ГУНП в Харківській області від 03.06.2022 № 296 в частині застосування до інспектора відділу реагування патрульної поліції Ізюмського РУП ГУ НП в Харківській області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення та від 14.06.2022 № 289 о/с, яким позивача звільнено із служби в поліції, а також поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора відділу реагування патрульної поліції Ізюмського РУП ГУ НП в Харківській області з наступного дня за днем звільнення (14.06.2022), а саме з 15.06.2022.
Такий висновок суду узгоджується з висновками викладеними Другим апеляційним адміністративним судом у постанові від 21 травня 2024 у справі №520/5758/23 та правовими висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 16.01.2025 у справі №460/6135/20.
Частиною 2 ст. 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Суд також зазначає, що посилання представника відповідача на необхідності здійснення розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах одного року є необґрунтованим, оскільки відповідачем не доведено релевантності відповідних положень статті 235 КЗпП України до обставин даної справи.
Так, виплата грошового забезпечення поліцейських регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова №988).
Пунктом 2 Постанови №988 визначено, що виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.
Наказом МВС України від 06.04.2016 №260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок №260).
Пунктом 6 розділу ІІІ Порядку №260 передбачено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.
Пунктом 9 розділу І цього ж Порядку встановлено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
Зі змісту Порядку №260, який є спеціальним для вирішення даних спірних правовідносин та діяв на час звільнення позивача, вбачається, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100).
Пунктом 8 Порядку №100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, суд має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.
Зазначене відповідає правовій позиції висловленій Верховним Судом у постанові від 24.10.2018 у справі №820/5932/16.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 червня 2018 року (справа № 11-134ас18) підтримала правову позицію, сформульовану раніше Верховним Судом України, та вказала, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу, законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.
Верховний Суд у постановах від 14 березня 2018 року у справі №822/1832/16, від 24 жовтня 2018 року у справі №820/5932/16, від 19 червня 2019 року у справі №2-а-1648/00(2-а/215/15/16), від 01 серпня 2019 року у справі № 820/1446/17, від 24 жовтня 2019 року у справі №826/26589/15 вказує, що при визначенні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд повинен навести у рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню з відповідача.
Суд зазначає, що при визначенні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає присудженню на користь позивача з відповідача, правильним є обчислення календарних днів для обрахунку грошового забезпечення.
Враховуючи дату звільнення позивача зі служби та прийняття судом рішення про поновлення на посаді, кількість днів вимушеного прогулу складає з 15.06.2022 до 19.03.2026 - 1 374 дня.
Як вбачається з довідки про доходи №203 від 16.02.2026 позивач у березні та квітні 2022 отримала сумарно грошове забезпечення у розмірі 23275,12 грн. Середньоденна заробітна плата складає 381,56 грн (23275,12 грн /61 день).
Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на користь позивача складає 524263,44 грн (381,56 грн х 1374 дня).
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією викладеною Другим апеляційним адміністративним судом від 21.05.2024 у справі №520/5758/23, та від 31.01.2024 у справі № 520/9580/22.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду про: поновлення на посаді у відносинах публічної служби та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.
Отже, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць слід звернути до негайного виконання.
Відповідно до положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, з врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з'ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат здійснюється в порядку ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп. НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Ярославська, буд. 1/29,м. Харків, ЄДРПОУ 40108599) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Харківській області від 03.06.2022 року №296 «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських ГУНП в Харківській області", в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Харківській області за №289 о/с від 14 червня 2022 року, яким звільнено старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 інспектора відділу реагування патрульної поліції Ізюмського районного управління поліції ГУНП в Харківській області.
Поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора відділу реагування патрульної поліції Ізюмського району управління поліції ГУНП в Харківській області з 15.06.2022.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області (ЄДРПОУ 40108599) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15.06.2022 до 19.03.2026 в розмірі 524263,44 грн (пя'тсот двадцять чотири тисячі двісті шістдесят три гривні 44 коп).
Звернути до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора відділу реагування патрульної поліції Ізюмського району управління поліції ГУНП в Харківській області.
Звернути до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 15.06.2022 до 19.03.2026 в межах суми стягнення за один місяць (30 календарних днів) в сумі 11446 грн (одинадцять тисяч чотириста сорок шість гривень) 80 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Мельников Р.В.