Справа № 500/6301/25
19 березня 2026 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юзьківа М.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Описова частина
Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
ОСОБА_1 (далі - позивачка), звернулася до суду з позовом до Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради (далі - відповідач), у якому просила ухвалити рішення, яким:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 934/1/28-03 від 12.06.2025 про відмову у реєстрації місця проживання дитини;
- зобов'язати відповідача зареєструвати місце проживання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем проживання матері за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка звернулась до відповідача із заявою про реєстрацію місця проживання малолітнього сина - ОСОБА_2 за місцем реєстрації матері за адресою: АДРЕСА_1 . Однак відповідачем було відмовлено у задоволенні такої заяви, у зв'язку із відсутністю письмової згоди батька, що й слугувало підставою для звернення до суду із цим позовом.
Відповідач у встановлений судом строк правом на подання відзиву на позов та доказів на його обґрунтування не скористався, з клопотанням про продовження процесуального строку для подання відзиву не звертався.
Рух справи у суді
Ухвалою суду від 07.11.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи.
Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Копію ухвали суду від 07.11.2025 про відкриття провадження у справі доставлено відповідачу через електронний кабінет 08.11.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
Інших заяв або клопотань, в тому числі по суті справи, на адресу суду не надходило.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позовній заяві, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 , перебувала у відносинах без реєстрації шлюбу з іноземним громадянином Республіки Польща ОСОБА_3 , що проживає за адресою АДРЕСА_2 .
Зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 (арк. справи 6, 10).
ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 народився син ОСОБА_2 , що підтверджується скороченим витягом з свідоцтва про народження НОМЕР_1 (арк. справи 7 - 9).
Позивачка, отримавши нотаріально посвідчену згоду від батька дитини на виїзд за кордон Польщі в Україну, зокрема і приймати всі рішення щодо спільної дитини, включаючи питання, що стосуються можливого лікування (арк. справи 12 - 16), повернулась із сином в Україну для постійного проживання.
Відповідно до змісту позовної заяви спір між батьком і матір'ю про визначення місця проживання дитини відсутній, оскільки батько не заперечує щодо проживання дитини разом з матір'ю і надав дозвіл на виїзд дитини в Україну.
На заяву позивачки щодо реєстрації місця проживання малолітньої дитини Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради листом від 12.06.2025 № 934/1/28-03 повідомило, що відповідно до пункту 35 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування) затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265 (надалі - Порядок) для реєстрації місця проживання (перебування) особи віком до 14 років законний представник подає органу реєстрації: І) письмову заяву про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини: 2) свідоцтво про народження, якщо дитина не досягла 14 років; 3) квитанцію про сплату адміністративного збору: 4) документ, що посвідчує особу законного представника малолітньої дитини. Згідно з пунктом 33 Порядку реєстрацію місця проживання (перебування) особи віком до 14 років здійснюється одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників (крім випадків, коди місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням орган опіки та піклування). Статтею 141 Сімейною кодексу України встановлено, маги га батько мають рінні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Враховуючи вище наведене, правові підстави для реєстрації місця проживання малолітньої дитини без згоди іншого з батьків чи органу опіки та піклування, відсутні (арк. справи 11).
Вважаючи протиправною таку відмову відповідача щодо реєстрації місця проживання малолітньої дитини, оскільки батько дитини надав свою згоду на проживання дитини разом з матір'ю, надавши нотаріально посвідчену заяву на виїзд дитини у супроводі його матері за кордон Польщі в Україну з можливістю вирішення всіх питань, які стосуються дитини, позивачка звернулась до суду із цим позовам.
Мотивувальна частина
Предметом спору у даній справі по суті є відмова відповідача в реєстрації місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, за зареєстрованим місцем проживання матері та їхнім фактичним місцем проживання, через відсутність письмової згоди батька.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, в цій справі суд має надати оцінку на предмет правомірності таких дій відповідача, оцінивши їх через призму верховенства права та критеріїв законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які наведені в частині другій статті 2 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вказана норма Основного Закону означає, що діяльність суб'єктів владних повноважень здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом.
Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій (бездіяльності) та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Питання реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні регулюються Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" Законом України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні", Порядком декларування та реєстрації місця проживання (перебування) затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265 (далі - Порядок № 265, а також Цивільним і Сімейним кодексами України (чинним на час спірних правовідносин).
Відповідно до статті 10 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" № 1382-IV від 11.12.2003 (далі - Закон № 1382-IV), правила здійснення реєстрації місця проживання, форми необхідних для цього документів, порядок передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Статтею 13 Закону № 1382-IV вільний вибір місця проживання обмежується щодо осіб, які не досягли 14-річного віку.
Відповідно до статей 160, 161 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Тобто, у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).
Зокрема, при поданні заяви про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини одним із батьків, письмова згода другого з батьків надається шляхом зазначення про це у відповідному полі заяви у присутності особи, яка приймає заяву.
Приписами частини першої статті 3 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" від 05.11.2021 № 1871-IX (далі - Закон № 1871-IX) передбачено, що декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється з метою:
1) створення умов для реалізації прав особи, зокрема виборчих прав, права на участь у місцевому самоврядуванні, на отримання соціальних, публічних послуг, у випадках, передбачених законом;
2) ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою;
3) використання знеособлених даних реєстрів територіальних громад для обґрунтованого розроблення органами державної влади та органами місцевого самоврядування програм економічного і соціального розвитку адміністративно-територіальних одиниць, визначення правомочності зборів жителів територіальної громади, для статистичних, наукових та інших потреб у визначених законом та актами Кабінету Міністрів України випадках.
Відповідно до пунктів 4, 12 частини першої статті 2 Закону № 1871-IX декларування місця проживання особи - повідомлення особою органу реєстрації адреси свого місця проживання шляхом надання декларації про місце проживання в електронній формі з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг з подальшим внесенням такої інформації до реєстру територіальної громади; реєстрація місця проживання (перебування) особи - внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи.
Положеннями частини першої статті 5 Закону № 1871-IX передбачено, що громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, який на законних підставах постійно або тимчасово проживає на території України, зобов'язані протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його. Іноземець чи особа без громадянства, які отримали довідку про звернення за захистом в Україні, можуть зареєструвати місце свого перебування в Україні.
У свою чергу, частинами третьою, четвертою статті 5 Закону № 1871-IX визначено, що задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) дитини віком до 10 років є задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) її батьків або інших законних представників чи одного з них, з яким проживає дитина, за згодою іншого з батьків або законних представників.
Згідно з частинами шостою та сьомою статті 5 Закону № 1871-IX реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється за заявою такої особи, поданою в паперовій формі до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг, за адресою житла будь-якої форми власності.
Декларування місця проживання особи за декларацією про місце проживання, поданою такою особою в електронній формі засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг (надалі по тексту також - електронна форма) здійснюється виключно:
1) у житлі приватної форми власності, за умови внесення відомостей про це житло до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
2) у гуртожитку, що не належить особі на праві власності, спільної власності (спільної часткової або спільної сумісної власності), за умови надання згоди уповноваженої особи з управління (утримання) гуртожитку, що належить до сфери управління підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності (надалі по тексту також - уповноважена особа житла).
Положеннями частини другої статті 9 Закону № 1871-IX визначено перелік документів, що додаються до заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи, зокрема:
1) паспортний документ особи або довідка про звернення за захистом в Україні, або документ, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними;
2) свідоцтво про народження - для дітей віком до 14 років;
3) документи, що підтверджують право на проживання (перебування) в житлі, адреса якого реєструється для проживання (перебування) (відомості про житло (документи), що підтверджують право власності на житло, рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житла, визнання за особою права користування житлом, жилим приміщенням, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи, визначені Кабінетом Міністрів України);
4) документи, що посвідчують особу законного представника (представника);
5) документи, що підтверджують повноваження особи як законного представника (представника), крім випадків, якщо законними представниками дитини є її батьки чи один із батьків;
6) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору;
7) військово-обліковий документ (для громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).
Нормами статті 9 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" згода батька на реєстрацію місця проживання дитини не передбачена.
Водночас, згідно з пунктом 1 Порядку № 265, цей Порядок визначає механізм здійснення декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування), а також встановлює форми необхідних для цього документів.
Відповідно до пункту 16 Порядку № 265 місце проживання дитини віком до 14 років може бути задекларовано за адресою місця проживання одного з батьків або інших законних представників, зокрема одночасно із зняттям з попереднього задекларованого/зареєстрованого місця проживання, за декларацією, поданою одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників дитини.
Пунктом 33 Порядку № 265 визначено, що подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи віком до 14 років здійснюється одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).
Згода батьків або інших законних представників може бути надана у присутності особи, яка приймає заяву про реєстрацію місця проживання, або засвідчена нотаріально в установленому законодавством порядку.
Суд зазначає, що у даному випадку пріоритетними нормами є саме норми Закону № 1871-IX, а не Порядку № 265, зокрема пункту 33, яким визначено що подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи віком до 14 років здійснюється одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).
Окремо необхідно вказати на те, що юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України.
Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17.10.2002 №17-рп (щодо повноважності Верховної Ради України) визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони.
Ще однією ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин.
Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України.
Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.
Відповідно до частини третьої статті 106 Конституції України, Президент на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.
Згідно з частиною третьою статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Відтак у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Відповідно до матеріалів справи, відповідачем прийнято оскаржуване рішення про відмову у реєстрації місця проживання малолітньої дитини за місцем реєстрації матері, мотивуючи тим, що відсутністю письмової згоди другого з батьків.
Суд критично оцінює такі доводи відповідача, оскільки, як встановлено судом іноземний громадянин Республіки Польща ОСОБА_3 , що проживає за адресою АДРЕСА_2 та є батьком Леона Міроньчука-Оссовського надав ОСОБА_1 нотаріально посвідчену згоду на виїзд за кордон Польщі в Україну їхнього спільного малолітнього сина у супроводі його матері, зокрема і приймати всі рішення щодо спільної дитини, включаючи питання, що стосуються можливого лікування.
При цьому, спір між батьком і матір'ю про визначення місця проживання дитини відсутній, оскільки батько дитини задекларував свою згоду на проживання дитини разом з матір'ю надавши нотаріально посвідчену згоду на виїзд дитини у супроводі його матері за кордон Польщі в Україну.
Отож, батьком дитини надано засвідчену нотаріально в установленому законодавством порядку згоду на проживання дитини разом з матір'ю у розумінні абзацу другого пункту 33 Порядку № 265.
За вказаних обставин, суд відхиляє посилання відповідача на приписи пункту 33 Порядку № 265, як на підставу правомірності прийняття рішення щодо відмови у реєстрації місця проживання малолітньої дитини за місцем реєстрації матері, та вважає його таким, що прийнято не на підставі та не у спосіб, що визначений Конституцією та законами України.
Суд також зазначає, що інші доводи сторін, наведені у заявах по суті справи, вищезазначених висновків суду не спростовують.
Висновки за результатами розгляду справи
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою та частиною другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасувати рішення Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради № 934/1/28-03 від 12.06.2025 про відмову у реєстрації місця проживання дитини та зобов'язати Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради зареєструвати місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем проживання матері за адресою: АДРЕСА_1 .
Судові витрати
Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 31.10.2025 № 1.379763777.1.
Оскільки позов підлягає до задоволення, на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 257 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради - задовольнити повністю.
Визнання протиправним та скасувати рішення Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради № 934/1/28-03 від 12.06.2025 про відмову у реєстрації місця проживання малолітньої дитини.
Зобов'язати Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради зареєструвати місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем проживання матері за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень, 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 19 березня 2026 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 );
відповідач:
- Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради (місцезнаходження: бульв. Тараса Шевченка, 3, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46021 код ЄДРПОУ: 34334305).
Головуючий суддя Юзьків М.І.