Справа № 420/1246/26
19 березня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
До суду через підсистему систему «Електронний суд» з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області (далі ГУ ДПС), в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення ГУ ДПС від 09.12.2025 року №1651021-2409-1553-UA73020150000076225 та № 1651020-2409-1553-UA73020150000076225.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що йому на праві власності належить об'єкт нерухомого майна нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , який є об'єктом сільськогосподарського призначення.
Згідно п.п. «є» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України не є об'єктом оподаткування, зокрема, будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Отже на підставі п.п. «є» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України він звільнений від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки щодо належних йому нежитлових приміщень, які використовуються ним як промисловими будівлями, що свідчить про протиправність прийнятих ГУ ДПС оскаржуваних податкових повідомлень-рішення та просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 26.01.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в електронній формі.
Представник ГУ ДПС подав до суду відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що ГУ ДПС в Одеській області розглянуло лист від Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 05.12.2025 №1053/7/24-13-24-02-02 (вх. ГУ ДПС в Одеській області від 08.12.2025 № 6179/7), щодо нарахувань по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки по фізичній особі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), та відповідно до підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України та з урахуванням статті 102 Кодексу, нарахувало податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022-2023 роки, по ППР від 09.12.2025 №1651021-2409-1553- НОМЕР_2 на суму 22 210,50 грн за 2022 рік, №1651020-2409-1553-UA73020150000076225 на суму 2 289,39 грн за 2023 рік.
При прийняті рішення щодо нарахування зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, проведено звірку з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, та розбіжностей з інформаційно-комунікаційною системою ДПС не встановлено.
За даними інформаційно - комунікаційної системи ДПС згідно поданих податкових декларації платника єдиного податку другої групи за 2022 - 2023 роки, задекларовано здійснення промислової діяльності без використання найманих працівників.
Згідно інформаційно - комунікаційної системи ДПС ФОП ОСОБА_1 не надавав до Головного управлінні ДПС в Одеській області повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (довідка 20-ОПП).
На момент формування ППР відсутні підтвердження, що об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 не здається в оренду, лізинг, позичку.
Представник позивача надав відповідь на відзив, в якій підтримав позовні вимоги та вказав, що жодна норма ПКУ не передбачає можливості нарахування податку на нерухоме майно як санкції за неподання 20-ОПП. За неподання 20-ОПП може бути передбачено лише штраф.
Справа розглянута в письмовому провадженні.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 19.11.2010 перебував у статусі фізичної особи-підприємця, що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_3 .
Сторони не заперечують, що припинення діяльності ФОП ОСОБА_1 відбулось 28.12.2023 р.
Позивач є власником об'єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 341,7 кв.м, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29.12.2018.
ГУ ДПС 09.12.2025 прийнято відносно ОСОБА_1 ППР:
№1651021-2409-1553-UA73020150000076225, яким позивачу визначена сума податкового зобов'язання за 2022 рік за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, щодо будівлі промисловості та складів, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 341,7 кв.м, в розмірі 22210,50 грн;
№1651020-2409-1553-UA73020150000076225, яким позивачу визначена сума податкового зобов'язання за 2023 рік за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, щодо будівлі промисловості та складів, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 341,7 кв.м, в розмірі 2289,39 грн.
Позивач, вважаючи прийняті ППР протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся до суду з даним позовом.
Основним нормативно-правовим актом, що регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства Податковий кодекс України (далі ПК України).
Згідно п.п.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до п.п.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Спірні правовідносини виникли з приводу того, чи є нерухоме майно, що належить позивачу на праві приватної власності, об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 ПК України).
Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлюються податкові пільги з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Впродовж податкового періоду 2022-2023 року, за який позивачу нараховано податкові зобов'язання, п.п.«є» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України передбачалось, що не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки будівлі промисловості, віднесені до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості»).
До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», що включає підкласи: 1251.1 «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості»; 1251.2 «Будівлі підприємств чорної металургії»; 1251.3 «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості»; 1251.4 «Будівлі підприємств легкої промисловості»; 1251.5 «Будівлі підприємств харчової промисловості»; 1251.6 «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості»; 1251.7 «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості»; 1251.8 «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості»; 1251.9 «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29.12.2018, за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 341,7 кв.м, розташовані столярний та деревообробний цехи.
Отже, належне позивачу приміщення за своїми ознаками та функціональним призначенням за податковий період 2022-2023 років відноситься до будівель промисловості, що підтверджується наявністю цехів у складі нежитлових приміщень.
Таким чином, належне позивачу нерухоме майно відноситься до підкласу 1251.7 "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості" класу 1251 «Будівлі промислові».
Верховний Суд у постановах від 18.02.2021 у справі №812/1800/18, від 27.01.2022 у справі №826/6649/17, від 31.05.2022 у справі №420/12318/21 зазначив, що сама по собі специфіка об'єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування, оскільки законодавець пов'язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки з його статусом (придатністю його до застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.
Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На підставі ч.5 ст.242 КАС України суд враховує правову позицію Верховного Суду та вважає, що по цій справі дослідженню підлягає чи об'єкт нерухомості щодо якого нараховані податкові зобов'язання використовується за призначенням у сфері здійснення промислового виробництва, а саме виготовлені виробів з металу.
Судом встановлено, що під час податкових періодів 2022-2023 років позивач був зареєстрований суб'єктом господарювання, що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_3 .
Основним видом діяльності позивача було: код КВЕД 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво (що відповідає критеріям вищевказаної норми пункту «є» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України).
Отже, суд дійшов висновку, що спірне нерухоме майно, у складі якого є швацький цех, використовувалося позивачем у власній господарській діяльності саме для виробництва продукції, а тому відповідає критеріям застосування податкової пільги.
При цьому, відповідачем не заперечується, що у 2022-2023 роках (періоді за який нараховано податок за оскаржуваними ППР) нежитлове приміщення в оренду, лізинг чи позичку позивачем не передавалось.
На підставі встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позивачем доведено наявність у нього в податковий період 2022-2023 років обов'язкових ознак наявності підстав для звільнення від сплати податку на майно, відмінне від земельної ділянки щодо нежитлових приміщень за адресою: Чернівецька область, Путильський район, с. Галицівка, вул. Метеорогічна, буд. 1-а згідно з абз. «є» 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України.
Суд не приймає посилання представника відповідача на обов'язок платника податків подавати повідомлення за формою 20-ОПП, оскільки навіть за умови її неподання чи подання вказане не може слугувати підставою для нарахування податкових зобов'язань у спірних правовідносинах та не спростовує висновків суду щодо наявності у позивача права на податкову пільгу відповідно до абз. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Згідно ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.73-76 КАС України).
Статтею 76 КАС України визначено, що питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийнятих ним рішень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних ППР від 09.12.2025 року № 1651021-2409-1553-UA73020150000076225 та № 1651020-2409-1553-UA73020150000076225.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання даного позову судовий збір у розмірі 2 129,92 грн.
Згідно з п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, за подання даного адміністративного позову в електронній формі через підсистему «Електронний суд» сплаті підлягав судовий збір у розмірі 1064,96 грн (1331,20 грн * 0,8), оскільки 1% від ціни позову 24 499,89 грн становить менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1331,20 грн).
Суд вважає, що по даній справі з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1064,96 грн. Що стосується надмірно сплаченого судового збору у розмірі 1064,96 грн він підлягає поверненню позивачу у порядку ст. 7 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Суд дійшов висновку, що витрати на сплату судового збору у розмірі 1064,96 грн підлягають стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача.
Керуючись ст.2, 3, 6, 7, 9, 12, 13, 139, 241-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати прийняті відносно ОСОБА_1 податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 09.12.2025 року № 1651021-2409-1553- НОМЕР_2 податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за податковий період 2022 року у розмірі 22210,50 грн та № 1651020-2409-1553-UA73020150000076225з з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за податковий період 2023 року у розмірі 2289,39 грн.
Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1064,96 грн.
Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва