Справа № 420/7078/26
18 березня 2026 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Вовченко О.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Управління державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку і моральної шкоди, -
До Одеського окружного адміністративного суду 13.03.2026 року надійшов позов ОСОБА_1 до Управління державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області, в якому позивач просить суд:
Визнати протиправним та скасувати наказ Управління державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області від 13.09.2023 за №115 «Про звільнення ОСОБА_1 »;
Поновити ОСОБА_1 на роботі в Управління державного агентства Меліорації та рибного господарства у Одеській області з 03.09.2023 на посаді начальника Управління Державного господарства в Одеській області;
Стягнути з Управління державного агентства Меліорації та рибного господарства у Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 1 048 304,52 грн. з вирахуванням обов'язкових податків та зборів.
Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення суми за один місяць у розмірі 42 008,56 грн.
Стягнути з Управління державного агентства Меліорації та рибного господарства у Одеській області на користь ОСОБА_1 , моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.;
Відповідно до п.п.3, 5, 6 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Ознайомившись зі змістом позову, суддя дійшов висновку, що він не відповідає вимогам КАС України.
Пунктом 2 ч.5 ст.160 КАС України визначено, що в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
У позові вказано, що у позивача та відповідача відсутні електронні кабінети.
Однак, згідно КП «ДСС» електронний кабінет наявний як у позивача, так і у відповідача.
Отже, позивачу необхідно надати до суду коректну та достовірну інформацію щодо наявності у нього та у відповідача електронного кабінету.
Згідно п.5 та п.8 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначається:
- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
- перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Однак, позивачем не зазначено щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви.
Таким чином, позивачу необхідно надати до суду вказану інформацію.
Згідно з ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначається, в тому числі, зміст позовних вимог.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пп.2-4 ч.2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
В прохальній частині позовної заяви позивач просить суд, зокрема, стягнути з Управління державного агентства Меліорації та рибного господарства у Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 1 048 304,52 грн. з вирахуванням обов'язкових податків та зборів.
Однак, позивач не вказує період за який він просить стягнути такий середній заробіток.
Таким чином, позивачу необхідно уточнити вказану позовну вимогу у відповідності до приписів ст.5 КАС України, з урахуванням вищевикладеного судом.
Суддя зазначає, що зміст позовних вимог впливає на з'ясування наявності підстав або перешкод для відкриття провадження у справі.
При цьому, суддя вважає за необхідне зазначити, що відповідач має право на подання відзиву на позовну заяву, а отже має бути обізнаним відносно чого він має надавати таку заяву по суті справи.
Тобто, предмет позову має бути визначений чітко та конкретизовано в прохальній частині позовної заяви.
Відповідно до положень ч.2 ст.173 КАС України остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів, вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті є завданням підготовчого провадження.
Згідно з вимогами ч.1 ст.47 КАС України позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Отже визначитися з предметом спору має саме позивач, оскільки саме він є ініціатором судового процесу, а суд створює умови для реалізації ним процесуальних прав сторони спору.
Аналогічні висновки, викладені у постанові Верховного суду від 31.10.2018 року по справі №826/16958/17.
В той же час, суддя зазначає, що відповідно до ч.5 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Згідно з ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені у нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обрахунку його початку, але й природу спірних правовідносин, з приводу захисту прав, свобод та інтересів у яких особа звертається до суду.
Позивач просить суд, зокрема, визнати протиправним та скасувати наказ Управління державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області від 13.09.2023 за №115 «Про звільнення ОСОБА_1 »;
Тобто підстави для звернення позивача до суду з даним позовом виникли у жовтні вересні 2023 року, а отже позивач, звернувшись до суду з даним позовом у березні 2026 року, пропустив місячний строк звернення до суду.
Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
У позові позивач просить суд поновити йому строк звернення до суду.
Як зазначено позивачем починаючи з 16.08.2023 по 16.09.2023 ОСОБА_1 перебував на лікарняному та тимчасово був не працездатний у зв'язку із захворюванням, про що свідчать інформаційні довідки з електронної системи охорони здоров'я, додані до матеріалів позову. По виходу з лікарняного, ОСОБА_1 був запрошений до лав ЗСУ для виконання свого громадського обов'язку, пов'язаного із захистом держави України від російських загарбників. З 17.09.2023 позивач вже проходив медичне обстеження на базі військомату та готувався для відправки у військову частину для несення служби. 06.11.2023 ОСОБА_1 приступив до виконання своїх військових обов'язків. Отже, вказано позивачем, перебуваючи у недовготривалій відпустці вдома у березні 2024, ОСОБА_1 виявив у поштовій скринці надіслані Управлінням державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області копію наказу про звільнення, копію заяви від 01.09.2023 та лист із проханням забрати трудову книжку. Тобто, поштове відправлення містило копію наказу виданого начальником Управління державного агентства Меліорації та рибного господарства у Одеській області від 13.09.2023 №115 про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади, де підставою звільнення визначено, заява ОСОБА_1 від 01.09.2023.
Також, вказано у позові, у поштовому відправленні знаходився лист відповідача без дати та вихідного номеру, в якому було зазначено, що позивача звільнено, а також що йому необхідно прибути до Управління персоналу та професійного розвитку Держрибагентства за адресою: АДРЕСА_1 для отримання трудової книжки. Будучі військовозобов'язаним, ОСОБА_1 не мав можливості терміново відреагувати на вказані документи, бо невдовзі терміново повернувся до військової частини, тому за правовою допомогою з вказаного приводу звернувся лише у лютому 2026, коли отримав більш тривалу відпустку та можливість звернутися за правовою допомогою. Ані розрахунку при звільненні, ані трудової книжки ОСОБА_1 до теперішнього часу не отримав.
Зважаючи на вказане, позивач вважає, що в даному випадку наявні всі підстави для поновлення ОСОБА_2 процесуального строку на звернення до суду з вказаним позовом.
Вирішуючи вказану заяву, суддя зазначає, що з наданої до суду довідки форми ОК-5, яка сформована станом на 22.10.2025 року, вбачається, що остання виплата позивачу доходу була здійснена у вересні 2023 року відповідачем по справі. Доказів виплати позивачу грошового забезпечення до суду не надано.
Так само позивачем не надано військового квитка на підтвердження проходження ним військової служби.
З урахуванням вказаного, суд відхиляє покликання позивача як на підставу для поновлення строку звернення до суду проходження ним військової служби.
Суддя також зазначає, що особи, які проходять військову службу не мають статус військовозобов'язаного, а наявність такого статусу не є автоматичною підставою для поновлення строку звернення до суду.
Так само сам факт проходження особою військової служби не є підставою для поновлення строків звернення до суду.
Також, суддя вважає необґрунтованими покликання позивача на те, що про прийняття оскаржуваного наказу він дізнався лише у березні 2024 року, оскільки жодного доказу на підтвердження вказаного матеріали справи не містять.
Надані до суду інформаційні довідки з електронної системи охорони здоров'я свідчать, що тимчасова непрацездатність позивача була у період з 16.08.2023 року по 18.08.2023 року, з 21.08.2023 року по 25.08.2023 року, з 24.08.2023 року по 06.09.2023 року, з 06.09.2023 року по 16.09.2023 року, 12.09.2023 року, також не є підставою для задоволення клопотання позивача, оскільки вказана його тимчасова непрацездатність не підтверджує неможливість звернення позивача до суду починаючи з 17.09.2023 року.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду необхідно відмовити.
Згідно з частиною 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відтак, системно проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та дослідивши позовну заяву, судом з'ясовано, що при подачі адміністративного позову позивачем не було виконано вимог, передбачених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з ч.1 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч.2 ст.169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Відтак, приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає за необхідне залишити адміністративний позов без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків.
Виявлені недоліки повинні бути усунені, шляхом надання до суду уточненого позову, обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням обґрунтованих підстав для поновлення такого строку.
Керуючись ст.ст.123, 160, 161, 169 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви про поновлення ОСОБА_1 строку звернення до суду - відмовити.
Позов ОСОБА_1 до Управління державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку і моральної шкоди, - залишити без руху.
Встановити позивачу 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.А. Вовченко