Справа № 420/27608/25
18 березня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф. розглянувши в порядку спрощеного провадження, у письмовому провадженні, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Позивач звернувся з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 262540018793 від 09.04.2025 року щодо відмови в зарахуванні до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на отримання пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди роботи з 13.08.1992 року по 12.02.1993 рік, з 17.03.1994 року по 14.11.1994 року та з 01.01.2004 року по 31.10.2011 рік та відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на отримання пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди роботи з 13.08.1992 року по 12.02.1993 рік, з 17.03.1994 року по 14.11.1994 року та з 01.01.2004 року по 31.10.2011 рік та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 25.01.2025 р.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що на час звернення із заявою про призначення пенсії він мав необхідний страховий стаж для призначення пенсії. Натомість відповідачем протиправно було відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком та не зараховано деякі періоди до страхового стажу позивача. Тому позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідач подав відзив, в якому заперечуючи проти задоволення позовних вимог вказав, що трудова книжка позивача заповнена з порушенням вимог Інструкції № 58, у Головного управління відсутні підстави для врахування спірних періодів до страхового стажу за трудовою книжкою. Також вказав, що оскільки відсутні дані в Реєстрі застрахованої особи про сплату страхових внесків на Позивача за період роботи з 01.01.2004 по 31.10.2011, а тому відсутні законні підстави для зарахування спірних періодів роботи до страхового стажу Позивача. Крім того, зазначає, що позовна вимога в частинні зобов'язання Головне управління призначити та виплатити Позивачу пенсію за віком з 25.01.2025, є такою, що не підлягає задоволенню з підстав, що судом не може прийматись відповідне рішення, оскільки це є втручання в дискреційні повноваження суб'єкта влади та буде виходити за межі завдань адміністративного судочинства.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
31.03.2025 року позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 9 липня 2003 року № 1058-ІV.
Заяву розглянуто за принципом екстериторіальність ГУ ПФУ в Одеській області.
Рішенням ГУ ПФУ в Одеській області від 09.04.2025 року №262540018793про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з недостатністю страхового стажу, визначивши його в розмірі 29 років 11 місяць 00 днів, що не відповідає мінімальній вимозі для виходу на пенсію. Тобто, до страхового стажу Позивача не враховано: - період роботи з 13.08.1992 по 12.02.1993, оскільки не зазначено дату звільнення з роботи; - період роботи з 17.03.1994 по 14.11.1994, оскільки номер та дата наказу про звільнення дописано; - період роботи з 01.01.2004 по 31.10.2011, оскільки відсутні відомості про сплачені страхові внески у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування форми ОК-5; - період навчання з 01.09.1983 по 24.06.1988 згідно диплому серії НОМЕР_1 , оскільки період навчання перетинається з періодом роботи та з періодом проходження військової служби.
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи цей спір суд керувався наступними приписами законодавства.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) та Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788).
Згідно зі ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058).
Статтею 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно зі ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок).
Відповідно до Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, зміст наведених норм дає підстави стверджувати, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи.
Дослідивши записи у трудовій книжці позивача НОМЕР_2 суд встановив, що спірні періоди з 13.08.1992 року по 12.02.1993 року, з 17.03.1994 року по 14.11.1994 року, підтверджується відповідними записами.
Щодо підстави для відмови у зарахуванні цього періоду до страхового стажу позивача, то варто зауважити, що за загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані у рішенні підстави для відмови у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи обставини, не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині зарахування періодів трудової діяльності до страхового стажу.
Подібний правовий висновок був сформований Верховним Судом у Постанові від 30.09.2021 року по справі № 300/860/17.
Окрім того, порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії встановлений статтею 44 Закону № 1058.
Призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Таким чином, саме орган пенсійного фонду України відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону № 1058, а не особа, наділений правом, в разі наявності певних розбіжностей у документах, для підтвердження стажу роботи, звертатись із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, в тому числі пенсійних органів іноземних держав, та не перекладати на особу обов'язок збирання доказів щодо підтвердження періодів трудової діяльності.
Відповідач доказів вчинення дій на виконання ч. 3 ст. 44 Закону № 1058 суду не надав.
Відповідно до п. 38 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення в трьохмісячний термін з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, а також перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.
Тобто, у разі виникнення сумнівів щодо правомірності видачі документів або наявності у них неточностей чи неповної інформації, пенсійний орган наділений повноваженнями щодо здійснення перевірки таких документів та відповідно встановлення необхідної інформації, зокрема щодо трудового стажу осіб, які звертаються із заявами про призначення пенсії, що також передбачено статтею 44 Закону № 1058.
У цих спірних правовідносинах пенсійним органом не наведено обставин щодо здійснення ним заходів по встановленню інформації щодо спірного трудового періоду позивача.
Варто зауважити, що за приписами ст. 21 Закону № 1058 персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування (ч. 1).
Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства (ч. 5).
З аналізу наведених норм суд робить висновок, що позивач неповинен нести відповідальність у вигляді позбавлення права на призначення пенсії за відсутність відомостей про періоди його роботи в індивідуальних відомостях про застраховану особу, оскільки такі відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями.
Щодо період навчання з 01.09.1983 року по 24.06.1988 року, суд зазначає насткупне.
Підпунктами ''г'' та ''и'' абзацу 1 пунку 109 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 30.08.1952 № 590, (чинного у спірний період) встановлено, що крім роботи в якості робочого в загальний стаж роботи зараховується також: служба у воєнізованій охороні (незалежно від відомчої підпорядкованості та наявності спеціального чи військового звання); навчання у вищих навчальних закладах, середніх спеціальних навчальних закладах (технікумах, педагогічних та медичних училищах тощо), партійних школах, совпартшколах, школах профруху, на робітфаках; перебування в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі.
Отже, період навчання особи у закладах вищої освіти зараховується до періоду роботи, яка слідує одразу за закінченням такого навчання.
Суд зазначає, що якщо періоди роботи (служби) особи співпадають з періодом її навчання на денній формі, то такі періоди і навчання і роботи (служби) повинні бути зараховані до страхового стажу позивача, оскільки норми законодавства України не містять заборони для зарахування періоду навчання за денною формою у випадку, коли особа працювала (проходила службу).
Відповідач у спірному рішенні не надав оцінки вказаним фактам, не порівнював періоди навчання позивача за денною формою, які перетинаються або не перетинаються з періодами його служби, а взагалі не зарахував жодного періоду та протиправно заперечив право позивача на таке зарахування.
З огляду на неправильний обрахунок страхового стажу позивача рішення пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії є неправомірним та підлягає скасуванню, а спірний період трудового стажу підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача із повторним розглядом заяви про призначення пенсії за віком.
При цьому, вимога щодо зобов'язання призначити позивачу пенсію за віком є передчасною, оскільки функцію по обрахунку страхового стажу із урахуванням спірного періоду пенсійний орган не виконав. Враховуючи, що пенсійним органом не була надана оцінка усьому періоду трудової діяльності позивача, суд не може підміняти цей орган і обрахувати страховий стаж на предмет достатності для призначення пенсії за віком.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судовий збір розподілено відповідно до ст. 139 КАС України. Часткове задоволення позовних вимог не впливає на суму судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки кількість задоволених вимог фактично не відрізняється від кількості заявлених, та тих, за які такий збір сплачувався.
Керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 262540018793 від 09.04.2025 року, яким відмовлено в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 31.03.2025 року із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи » періоди роботи з 13.08.1992 року по 12.02.1993 року, з 17.03.1994 року по 14.11.1994 року та з 01.01.2004 року по 31.10.2011 року.
У задоволені іншої частини позову відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Попов В.Ф.