19 березня 2026 рокусправа № 380/25033/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БоксВей» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «БоксВей» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці, в якому просить:
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900672/2 від 01.12.2025; №UA209000/2025/900693/2 від 08.12.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що митний орган не обґрунтував свої сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей. Також зауважує, що оскаржувані рішення не містять передбачених ст. 55 Митного кодексу України відомостей про підстави невизнання заявленої митної вартості, конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтування необхідності перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Наголошує, що обставини, на які вказує відповідач в оспорюваних рішеннях, жодним чином не спростовують митної вартості, яка була зазначена позивачем у поданих митних деклараціях і не є підставою для здійснення коригування такої митної вартості. Тому, як стверджує позивач, спірні рішення про коригування митної вартості товарів є протиправними та підлягають скасуванню. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою від 13.01.2026 суддя Львівського окружного адміністративного суду відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Відповідно до Розпорядження керівника апарату Львівського окружного адміністративного суду від №19/р від 26.02.2026 “Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ» та відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, здійснено повторний автоматизований розподіл судових справ.
Після автоматизованого розподілу для розгляду цієї справи визначено суддю Грень Н.М.
Ухвалою від 02.03.2026 прийнято справу до розгляду.
Ухвалою від 19.03.2026 відмовлено у клопотанні відповідача про розгляд справи з викликом сторін.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити повністю. Відзив обґрунтований тим, що спірні рішення є обґрунтованими та правомірними. Відповідач дублює зауваження, які вже були спростовані позивачем у позовній заяві. Вказує, що обов'язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товарів. Натомість митний орган має довести обґрунтованість сумнівів. З урахуванням наведеного, у зв'язку з наявними розбіжностями та відсутністю обґрунтувань цих розбіжностей, митним органом цілком обґрунтовано прийняті рішення про коригування заявленої митної вартості товару. З позиції відповідача, посадові особи Львівської митниці при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України, тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Представник позивача подав відповідь на відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити повністю. Зазначає, що відповідач допускає вільне трактування статті 54 МК України, а саме частково цитує положення пункту 2 частини 5 вказаної статті, залишаючи поза увагою те, що митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 вказаного Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості лише у випадках, встановлених МК України. Також представник позивача звертає увагу на те, що судова практика Верховного Суду базується на позиції про безпідставність коригування митної вартості при ввезенні товарів на митну територію України, у разі відсутності визначених у частині 3 статті 53 МК України випадків, під час здійснення контролю документів щодо імпортованих товарів. Крім того, зазначає про безпідставність застосування митним органом Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні митного контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом від 01.07.2021 №476, які не є нормативно-правовим актом в розумінні статті 117 Конституції України, оскільки не пройшли реєстрацію в Міністерстві юстиції України, а відтак не є джерелом права відповідно до частини 2 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначає, що прийняті оскаржувані рішення про коригування митної вартості не містили всю передбачену законодавством інформацію.
Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «БоксВей» (покупцем) та китайською компанією «TIANJIN U-NOD INTERNATIONAL TRADE CO., LTD» (продавець) 16.06.2025 було укладено зовнішньоекономічний контракт №KND062025, відповідно до якого Продавець поставляє та передає у власність Покупця меблі (надалі Товар), а Покупець приймає та оплачує Товар згідно з інвойсами, які є невід'ємною частиною цього Контракту.
Для митного оформлення товару, придбаного на умовах Контракту №KND062025 від 16.06.2025, згідно рахунку-фактури №UND25287 від 15.09.2025 покупець придбав у продавця товар загальною вартістю 13 522,60 дол. США.
01.12.2025 позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №25UA209170103708U6, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації: 1. Меблі для сидіння - крісла, з оббивкою з тканини (екошкіра), з металевим каркасом, що обертаються, з регульовано висотою. 2. Меблі для столових та житлових кімнат.
Разом із митною декларацією, декларантом (позивачем) до митного контролю, в якості підстави для застосування основного методу визначення митної вартості за ціною договору відповідно до Митного кодексу України надано документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зокрема:
- Зовнішньоекономічний договір (контракт) №KND062025 від 16.06.2025 р.;
- Рахунок-проформа №UND25287 від 17.06.2025 р.;
- Рахунок-фактура (iнвойс) №UND25287 від 15.09.2025р.;
- Пакувальний лист б/н від 15.09.2025 р.;
- Банківський платіжний документ, що стосується товару №16 від 26.06.2025 р.;
- Банківський платіжний документ, що стосується товару №78 від 24.09.2025 р.;
- Договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів №2333-Т/25 від 22.07.2025 р.;
- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №74037 від 24.11.2025 р.;
- Коносамент №UTRUST25091313 від 21.09.2025 р.;
- Накладна УМВС №04825025 від 23.11.2025 р.;
- Автотранспортна накладна №4885 від 28.11.2025 р.;
- Митна декларація країни відправлення №021720250000264997 від 17.09.2025 р;
Львівська митниця за наслідками опрацювання наданих документів надіслала повідомлення декларанту з вимогою надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
На вказану вимогу ТОВ «БоксВей» надало додаткові документи, а саме: - Прайс лист; -Інтернет пропозицію та просив визнати митну вартість на підставі поданих документів.
За результатами розгляду поданих документів Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900672/2 від 01.12.2025, яким скоригував митну вартість та надав позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2025/064646, в якій повідомив про відмову у митному оформленні (випуску) товарів.
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900672/2 від 01.12.2025 року, Львівська митниця вказала, що декларантом (позивачем) невірно проведено розрахунок митної вартості товарів у зв'язку з чим неможливе застосування наступних методів визначення митної вартості, саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №1495-VI розділ ІІI. Основою для розрахунку слугувала митна вартість товару 1 «крісла», оформленого за МД №UA100110/2025/533333 від 11.11.2025 р. Скоригована митна вартість склала 4,01 дол.США/кг. Основою для розрахунку слугувала митна вартість товару 2 «вішалки», оформленого за МД №UA100110/2025/532660 від 29.10.2025 р. Скоригована митна вартість склала 4,01 дол.США/кг. Коригування на обсяг партії товару, комерційні рівні не здійснювалося оскільки заявлені показники оцінюваної партії товару відповідають таким у джерелі.
З метою випуску товару у вільний обіг на території України позивач (декларант) для завершення митного оформлення подав митну декларацію №25UA209170104077U1 від 01.12.2025 в якій вказав вартість товарів відповідно до рішення про коригування митної вартості товару, сплатив усі митні платежі, які вважає надміру сплаченими.
Для митного оформлення товару, придбаного на умовах Контракту №KND062025 від 16.06.2025, згідно рахунку-фактури №UND25285 від 22.09.2025 покупець придбав у продавця товар загальною вартістю 13 123,33 дол. США.
08.12.2025 позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №25UA209170106266U0, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації: 1. Меблі для сидіння - крісла, з оббивкою з тканини (екошкіра), з металевим каркасом, що обертаються, з регульовано висотою. 2. Меблі для столових та житлових кімнат.
Разом із митною декларацією, декларантом (позивачем) до митного контролю, в якості підстави для застосування основного методу визначення митної вартості за ціною договору відповідно до Митного кодексу України надано документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зокрема:
- Зовнішньоекономічний договір (контракт) №KND062025 від 16.06.2025 р.;
- Рахунок-проформа №UND25285 від 17.06.2025 р.;
- Рахунок-фактура (iнвойс) №UND25285 від 22.09.2025р.;
- Пакувальний лист б/н від 22.09.2025 р.;
- Банківський платіжний документ, що стосується товару №24 від 22.07.2025 р.;
- Банківський платіжний документ, що стосується товару №81 від 26.09.2025 р.;
- Договір транспортного експедирування №23.07.2025 від 23.07.2025 р.;
- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №LS-4699100 від 28.11.2025 р.;
- Коносамент №KUNSE25090904 від 30.09.2025 р.;
- Накладна УМВС №04925010 від 27.11.2025 р.;
- Автотранспортна накладна №486606 від 07.12.2025 р.;
- Митна декларація країни відправлення №021720250000272839 від 24.09.2025 р;
Львівська митниця за наслідками опрацювання наданих документів надіслала повідомлення декларанту з вимогою надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
На вказану вимогу ТОВ «БоксВей» надало додаткові документи, а саме: - Прайс лист; - Інтернет пропозицію та просив визнати митну вартість на підставі поданих документів.
За результатами розгляду поданих документів Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900693/2 від 08.12.2025, яким скоригував митну вартість та надав позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2025/064690, в якій повідомив про відмову у митному оформленні (випуску) товарів.
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900693/2 від 08.12.2025 року, Львівська митниця вказала, що декларантом (позивачем) невірно проведено розрахунок митної вартості товарів у зв'язку з чим неможливе застосування наступних методів визначення митної вартості, саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №1495-VI розділ ІІI. Основою для розрахунку слугувала митна вартість товару 1 «крісла», оформленого за МД №UA100110/2025/533333 від 11.11.2025 р. Скоригована митна вартість склала 4,01 дол.США/кг. Основою для розрахунку слугувала митна вартість товару товару 2 «вішалки», оформленого за МД №UA100110/2025/532660 від 29.10.2025 р. Скоригована митна вартість склала 4,01 дол.США/кг. Коригування на обсяг партії товару, комерційні рівні не здійснювалося оскільки заявлені показники оцінюваної партії товару відповідають таким у джерелі.
З метою випуску товару у вільний обіг на території України позивач (декларант) для завершення митного оформлення подав митну декларацію №25UA209170106584U2 від 08.12.2025, в якій вказав вартість товарів відповідно до рішення про коригування митної вартості товару, сплатив усі митні платежі, які вважає надміру сплаченими.
Позивач вважає, що рішеннями про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900672/2 від 01.12.2025; №UA209000/2025/900693/2 від 08.12.2025 порушено його право на вірне визначення контролюючим органом митної вартості імпортованих ним товарів, яке відбулось з часу прийняття оскаржуваних рішень, а тому звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд керувався таким.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (ч. 5 ст. 58 МК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні.
Слід зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.
Пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару.
Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові по справі №826/17509/16 від 09.02.2021.
Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи, закріплені приписами п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів.
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України, основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Основний метод, не застосовується в конкретних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (відповідно до ч. 2 МК України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.
Згідно із ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.
За правилами ч. 3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Тобто, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб'єктом господарювання метод визначення такої вартості.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. ч. 5, 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
За змістом ст. 53 МК України законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Вказане узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Частиною третьою ст. 53 МК України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Положеннями частини четвертої вказаної статті визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 02.03.2021 у справі №809/857/17.
Разом з тим, витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Також суд зауважує, що, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі №810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі №821/1050/17).
Частиною другою ст. 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2)наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17, згідно з якими декларант не зобов'язаний доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
За результатами опрацювання наданих декларантом документів відповідач витребував у ТОВ «БоксВей» додаткові документи, зокрема, всі документи, перелік яких наведений у ч. 3 ст. 53 МК України, проте жодних зазначень про наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, відповідна вимога не містить.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Судом встановлено, що позивачем при митному оформленні товару та на вимогу митного органу наданий пакет документів, які містили числові показники ціни товару.
Для підтвердження митної вартості товару декларант по митних деклараціях №25UA209170103708U6 від 01.12.2025, №25UA209170106266U0 від 08.12.2025 надав наступні документи: пакувальний лист (Packing list); рахунок-проформу (Sales contract); рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice); коносамент (Bill of lading); накладну УМВС; автотранспортну накладну (Road consignment note); банківський платіжний документ, що стосується товару; договір (контракт) про перевезення; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги; митну декларацію країни відправлення; прайс-лист; інтернет-пропозицію.
Позивач надав додаткові документи, проте митний орган дійшов висновку, що надані позивачем на запит додаткові документи не усувають виявлених під час перевірки недоліків та не підтверджують заявлену митну вартість товару.
За результатами проведеної консультації митний орган прийняв рішення про визначення митної вартості товарів, що імпортуються, із застосуванням резервного методу визначення митної вартості.
Приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 01.12.2025 №UA209000/2025/900672/2 відповідач вказав :
«…- поставка даного товару здійснюється на підставі Контакту №KND062025 від 16.06.2025, укладеного між ТОВ «БОКСВЕЙ» та Компанією «TIANJIN U-NOD INTERNATIONAL TRADE CO., LTD». Пунктом 1.1. даного Договору зазначено, що Продавець поставляє та передає у власність Покупця меблі (надалі Товар), а Покупець приймає та оплачує Товар згідно з інвойсами, які є невід'ємною частиною цього Контракту. Оскільки, наданий інвойс (рахунок-фактура) може уточнювати та більш детально розкривати зміст договірних умов, тобто таким документом погоджуються істотні умови контракту, зокрема кожної окремої поставки, та такий є невід'ємною частиною контракту, а відтак додатком до такого, то такий документ підлягає погодженню, шляхом підписання сторонами. Поданий до митного оформлення інвойс UND25287 від 15.09.2025р. підписаний лише стороною Продавця, але не містить підпису Покупця. Крім цього пунктом 1.2. Контракту передбачено, що Продавець постачає товар партіями на підставі замовлень Покупця. Однак жодного замовлення до митного оформлення не надавалось. За даних обставин такий інвойс не вважається підписаним, а відтак таким, що узгоджує істотні умови конкретної партії товару, відповідно не є документом, що підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
- п.11 Контракту, передбачається, що даний контракт вступає в дію з моменту його підписання і діє до моменту виконання сторонами всіх зобов?язань щодо нього у повному обсязі. У той же час Контрактом не визначено поняття момент повного виконання. При цьому, із урахуванням того, що контракт укладено у м. Львів, Україна, то до такого застосовується законодавство України, а відтак строк дії договору обов?язково погоджується при укладенні сторонами (ч.3 ст. 180 ГКУ). При цьому строк - є певний момент у часі, з настанням якого пов?язана дія чи подія. Однак контракт не містить положень щодо строку дії контракту, що не дозволяє перевірити його чинність на момент подання митної декларації щодо оцінюваних товарів;
- в митній декларації країни експорту від 17.09.2025 №021720250000264997 в графі «номер накладної(дорожнього листа)» наявний номер документу 264693246, який до митного оформлення не подано, окрім того не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту товарів, через відсутність в ній дати експорту, у зв'язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними.
Декларантом подано рахунок-фактура на оплату транспортних послуг №74037 від 24.11.2025, виставлений відповідно до Договору про транспортно-експедиторське обслуговування №2233-Т/25 від 22.07.2025р. Відповідно до п.4.3 оплата робіт та послуг здійснюється Клієнтом протягом 3(трьох) банківських днів на умовах передоплати та на підставі рахунків встановлених Експедитором якщо інше не передбачено Заявкою. Заявка до митного оформлення не подана. Однак будь-які платіжні документи, що підтверджують факт оплати послуг за рахунком №74037 від 24.11.2025р декларантом до митного оформлення не надано. Слід зазначити, що відсутність оплати отриманих послуг не дає можливості митному органу здійснити контроль правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки числових значень складових митної вартості в частині вартості отриманих транспортно-експедиційних послуг.
Одним із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (пункт 4 частини другої статті 53 Кодексу). Згідно з нормами Закону України ід 21 червня 2018 року № 243- VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачено Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 (далі - Положення №216). У якості банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, декларантом додатково надано копії платіжних інструкцій в іноземній валюті або банківських металах від 26.06.2025 №16, від 24.09.2025 №78, які не можуть бути взяті до уваги, оскільки не містять обов'язкових реквізитів, визначених Положенням №216, зокрема підпису(ів) (власноручного(их)/електронного(их) відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатись рахунком.»
Приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 08.12.2025 №UA209000/2025/900693/2 відповідач вказав:
«…- поставка даного товару здійснюється на підставі Контакту №KND062025 від 16.06.2025, укладеного між ТОВ «БОКСВЕЙ» та Компанією «TIANJIN U-NOD INTERNATIONAL TRADE CO., LTD». Пунктом 1.1. даного Договору зазначено, що Продавець поставляє та передає у власність Покупця меблі (надалі Товар), а Покупець приймає та оплачує Товар згідно з інвойсами, які є невід'ємною частиною цього Контракту. Оскільки, наданий інвойс (рахунок-фактура) може уточнювати та більш детально розкривати зміст договірних умов, тобто таким документом погоджуються істотні умови контракту, зокрема кожної окремої поставки, та такий є невід'ємною частиною контракту, а відтак додатком до такого, то такий документ підлягає погодженню, шляхом підписання сторонами. Поданий до митного оформлення інвойс №UND25285 від 22.09.2025р. підписаний лише стороною Продавця, але не містить печатки та підпису Покупця. Крім цього пунктом 1.2. Контракту передбачено, що Продавець постачає товар партіями на підставі замовлень Покупця. Однак жодного замовлення до митного оформлення не надавалось. За даних обставин такий інвойс не вважається підписаним, а відтак таким, що узгоджує істотні умови конкретної партії товару, відповідно не є документом, що підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
- п.11 Контракту, передбачається, що даний контракт вступає в дію з моменту його підписання і діє до моменту виконання сторонами всіх зобов?язань щодо нього у повному обсязі. У той же час Контрактом не визначено поняття момент повного виконання. При цьому, із урахуванням того, що контракт укладено у м. Львів, Україна, то до такого застосовується законодавство України, а відтак строк дії договору обов?язково погоджується при укладенні сторонами (ч.3 ст. 180 ГКУ). При цьому строк - є певний момент у часі, з настанням якого пов?язана дія чи подія. Однак контракт не містить положень щодо строку дії контракту, що не дозволяє перевірити його чинність на момент подання митної декларації щодо оцінюваних товарів;
Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи , що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Одним з таких документів є коносамент. Слід відмітити, що відповідно до положень міжнародного законодавства коносамент - це документ, що видається морським перевізником вантажу його відправнику, засвідчує прийняття вантажу до перевезення, підтверджує укладання договору перевезення, підписується капітаном судна або іншими представниками, що підтверджує факт передачі вантажу для перевезення. Поданий до митного оформлення коносамент коносамент від 30.09.2025 №KUNSE25090904 не містить печатки та підпису. Таким чином декларантом до митного оформлення не надано належного транспортного (перевізного) документа, на підставі якого здійснювався морський фрахт.
- в митній декларації країни експорту від 24.09.2025 №021720250000272839 в графі «номер накладної (дорожнього листа)» наявний номер документу 259426601, який до митного оформлення не подано, окрім того не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту товарів, через відсутність в ній дати експорту, у зв'язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними.
- рахунок-фактура на оплату транспортних послуг №LS-4699100 від 28.11.2025р, виставлений відповідно до Договору про транспортно експедиторське обслуговування №23.07.2025 від 23.07.2025р. До митного оформлення такий документ не подавався, хоча наявний в графі 44. Таким чином, відсутність договору не дає можливості митному органу в повному обсязі здійснити перевірку числових значень складових митної вартості.
Одним із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (пункт 4 частини другої статті 53 Кодексу). Згідно з нормами Закону України ід 21 червня 2018 року № 243- VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачено Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 (далі - Положення №216). У якості банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, декларантом додатково надано копії платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах від 22.07.2025 №24, від 26.09.2025 №24, які не можуть бути взяті до уваги, оскільки не містять обов'язкових реквізитів, визначених Положенням №216, зокрема підпису(ів) (власноручного(их)/електронного(их) відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатись рахунком.»
Суд критично оцінює висновки митного органу про те, що надані позивачем документи не підтверджують заявлену митну вартість товару, зважаючи на таке.
Щодо зауваження відповідача про те, що Інвойс підписаний лише стороною Продавця, але не містить підпису Покупця.
Суд зазначає, що Пунктом 1.3. контракту №KND062025 від 16.06.2025 року не передбачено, що рахунок-фактура вважається погодженим лише в разі підписання такого документа продавцем та покупцем. У вказаному положенні зазначено лише, що у рахунку-фактурі зазначається найменування, кількість, ціна товару, однак не конкретизується способи їх «узгодження».
Суд зауважує, що вищевикладена рахунок-фактура містить печатку та підпис уповноваженої особи продавця «TIANJIN U-NOD INTERNATIONAL TRADE CO., LTD», Китай
Комерційний інвойс в зовнішньоекономічній діяльності - це документ, який продавець надає покупцю, щоб підтвердити угоду про продаж товарів та відобразити інформацію про них і використовується для митних цілей під час зовнішньоекономічної діяльності (торгівлі).
В законодавстві України не існує затвердженої форми інвойсу. Для прикладу зразок інвойсу вказаний у Рекомендаціях №6 Європейської економічної комісії ООН "Формуляр-зразок уніфікованого рахунка - для міжнародної торгівлі", де вказується про необхідність підпису виконавця (тобто продавця, постачальника), натомість про необхідність вказувати підпис покупця нічого не зазначається.
Окрім того позивач не впливає на зміст документів, що формуються та надаються продавцем товару - контрагентом по договору.
Очевидно, що позивач погодився із виставленим продавцем інвойсом, який ним підписано, оскільки подальші його дії щодо ввезення та декларування товару свідчать про це.
Cуд також враховує, що замовлення (заявка) до Контракту не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару, оскільки у заявці може міститися лише інформація про кількість та асортимент товару, який замовляє ТОВ. І така заявка не буде мати жодного значення для числових визначень митної вартості. Окрім того на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) заявки до зовнішньоекономічного контракту.
При цьому до митного контролю подано рахунки-проформи №UND25287 від 17.06.2025, №UND25285 від 17.06.2025. Рахунок-проформа за своєю суттю є попереднім інвойсом та існує для узгодження ціни, обсягу поставки, тощо і тільки після його затвердження складається комерційний інвойс. Тому наданий до митного оформлення рахунок-проформу можна вважати замовленням.
Усі витрати на товар, які поніс ТОВ «БоксВей» за Контрактом №KND062025 від 16.06.2025, включені у заявлену митну вартість.
Варто зазначити, що положення п. 1.2. контракту не може застосовуватися відірвано від інших положень. Так, наступний пункт зовнішньоекономічного контракту, який не був взятий Митницею до уваги, передбачає, що: «Найменування, асортимент, кількість та ціна за одиницю товару узгоджуються сторонами на кожну партію та зазначаються у Проформах інвойсах, які є невід'ємною частиною Контракту» (п. 1.3 контракту).
З огляду на те, що під час митного оформлення декларантом надано Митниці рахунок-проформу, рахунок-фактуру та банківські платіжні документи, всі відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар, були надані. Відповідно у Митниці були відсутні підстави для невизнання митної вартості.
Суд доходить висновку, що подані декларантом документи підтверджують заявлену митну вартість товару.
Щодо посилання відповідача на відсутність у зовнішньоекономічному договорі положень щодо строку його дії, суд зазначає таке.
Зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності (абз.13 ст.1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність").
Відповідач посилається на норми Господарського кодексу України, який згідно з ч.3 ст.17 Закону України №4196-IX «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб» від 09.01.2025, визнано таким, що втратив чинність, з дня введення в дію цього Закону, тобто з 28.08.2025. Тобто формуючи відповідне зауваження, митний орган застосував нечинне законодавство.
Форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов'язки його сторін регулюються Законом України "Про міжнародне приватне право" та іншими законами. Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнаний недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або чинним міжнародним договорам, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
У своєму зауваженні відповідач вказує, що «строк - певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія». Разом з тим відповідно до ст.631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ч.1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України:
зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;
особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;
правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Ч.1 ст.220 ЦК України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Однак закон не визначає вимогу нотаріально посвідчувати зовнішньоекономічний договір між двома юридичними особами.
Суд встановив, що у оскаржуваних рішеннях посадова особа митниці не наводить обґрунтувань, визначених чинним законодавством, яке прямо визначає недійсність відповідного договору. У зв'язку з цим слід звернути увагу, що згідно з ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Оскільки посадові особи митниці не вказують положення закону, згідно якими укладений нами зовнішньоекономічний договір є недійсним та не подають рішення суду, відповідно до якого вказаний договір визнано судом недійсним, то цей договір є правомірним.
Більш того подальші дії відповідача (а саме митне оформлення товару після винесення оскаржуваних рішень про коригування митної вартості) підтверджують, що і посадові особи митниці визнають зовнішньоекономічний контракт №KND062025 від 16.06.2025 як діючий, оскільки жодних застережень (карток відмови чи протоколів про порушення митних правил) при випуску товарів у вільний обіг не було.
Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Так, у Контракті пунктом 11 «Інші умови договору» передбачено «Цей договір набирає чинності з його підписання. Цей Контракт діє до моменту виконання сторонами всіх зобов'язань щодо нього в повному обсязі.».
У пункті 3 Контракту «Ціна та загальна вартість» вказано, що «… загальна вартість товару, що поставляється за цим контрактом, становить не більше 2 000 000,00 USD».
Таким чином, вбачається, що Контракт №KND062025 від 16.06.2025 є довгостроковий та розрахований на велику кількість поставок, до повного виконання та розрахунку між сторонами. Наведене відповідає положенням ЦК України.
Щодо відсутності дати експорту та у митних деклараціях країни експорту та неподання документів, які зазначені у цих деклараціях:
Суд, дослідивши надані позивачем докази зазначає, що стосовно відсутності документу №264693246, тут варто вказати, що він вказаний у коносаменті №UTRUST25091313 від 21.09.2025, який було подано декларантом до митного оформлення, та фактично позначає реквізити лінійного коносаменту.
Стосовно відсутності документу №259426601, тут варто вказати, що він вказаний у коносаменті №KUNSE25090904 від 30.09.2025, який було подано декларантом до митного оформлення, та фактично позначає реквізити лінійного коносаменту.
Митна декларація країни відправлення за змістом ч. 2 ст. 53 МК України не є основним документом, який підтверджують митну вартість товарів. Відповідно до п. 7 частини третьої ст. 53 Митного кодексу копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів. Більше того, позивач не впливає на заповнення експортної декларації і тому подає її митниці в такому вигляді, в якому отримав від відправника. Також позивачу не є відомим порядок заповнення графи «Держава (регіон) торгівлі».
Окрім того відповідач не посилається на чинні норми китайського законодавства, які регламентують порядок заповнення експортної митної декларації та жодним чином не вказує яким чином має заповнюватись митна декларація країни відправлення, а лише наводить свої сумніви та припущення, без належного законодавчого на те обґрунтування.
Щодо відсутності необхідних реквізитів у банківських платіжних документах, що стосується оцінюваного товару:
Відповідно до частини 2 ст. 40 Закону України «Про платіжні послуги», платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції.
Частиною 7 ст. 40 Закону України «Про платіжні послуги», Національний банк України у своїх нормативно-правових актах визначає обов'язкові реквізити платіжних інструкцій, особливості їх оформлення, захисту, прийняття до виконання.
Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим Постановою Правління Національного банку України 28.07.2008 №216 (у редакції постанови Правління Національного банку України 25.08.2022 №189) (далі - Постанова №216), а саме Розділом 2 - Порядок оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, пунктом 14 передбачено обов'язкові реквізити, які має містити платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах.
Підпунктом 10 пункту 14 Постанови №216 зазначено, що платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлена ініціатором в електронній або паперовій формі, повинна містити призначення платежу.
Відповідно до пункту 15 Постанови №216 платник заповнює реквізит “Призначення платежу» платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється. Повноту інформації забезпечує платник з урахуванням вимог законодавства України.
Відтак, законодавством України, а зокрема, і вищевказаним нормативним актом не передбачено, що таке «повнота інформації», оскільки це оціночне твердження, а таким чином немає згадки щодо обов'язкового зазначення у графі «Призначення платежу» реквізитів як і контракту, так і рахунку-фактури.
Суд зазначає, що у банківських платіжних документах №16 від 26.06.2025 та №78 від 24.09.2025 р., у призначенні платежу наявне посилання на контракт №KND062025 від 16.06.2025 та на рахунок-проформу №UND25287 від 17.06.2025.
Вказані платіжні інструкції містять як відмітки банку про здійснення оплати, так і дату операції, суму операції в доларах США, розрахункові рахунки сторін, що повною мірою узгоджується з іншими документами, поданими до митного оформлення. Загальна сума за товар (13 522,60 дол. США) на час митного оформлення була повністю проплачена.
У банківських платіжних документах №24 від 22.07.2025 та №81 від 26.09.2025 р., у призначенні платежу наявне посилання на контракт №KND062025 від 16.06.2025 та на рахунок-проформу №UND25285 від 17.06.2025.
Вказані платіжні інструкції містять як відмітки банку про здійснення оплати, так і дату операції, суму операції в доларах США, розрахункові рахунки сторін, що повною мірою узгоджується з іншими документами, поданими до митного оформлення. Загальна сума за товар (13 123,33 дол. США) на час митного оформлення була повністю проплачена.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що зазначені банківські платіжні документи можливо ідентифікувати із даними поставками товарів.
У рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900672/2 від 01.12.2025 року відповідач зазначає про не подання банківських платіжних документів про оплату транспортних витрат та заявки на перевезення.
З обставин справи вбачається, що в обґрунтування заявлених транспортних витрат декларантом до митного контролю було подано: Договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів №2333-Т/25 від 22.07.2025 р.; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №74037 від 24.11.2025 р.; Коносамент №UTRUST25091313 від 21.09.2025 р.; Накладна УМВС №04825025 від 23.11.2025 р.; Автотранспортна накладна №4885 від 28.11.2025 р.; Митна декларація країни відправлення №021720250000264997 від 17.09.2025 р.
Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:
- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду досліджував питання доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення згідно умов МК України, зокрема у постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14 вказано: «Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи)».
Таким чином, декларантом було надано весь пакет товаросупровідних документів, які підтверджують транспортні витрати, відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення».
Суд висновує, що усі транспорті витрати понесені позивачем були включені до митної вартості та підтвердженні документально.
Більше того, варто наголосити, що Заявка-замовлення на перевезення не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару. Також варто зазначити, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) заявки до договору. Частини 2 та 3 статті 53 Митного кодексу України не визначають заявку на перевезення документом, що обґрунтовує заявлену митну вартість та повинен безумовно чи на вимогу митниці подаватися до митного контролю.
Згідно з ч.5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Аналогічна позиція щодо вимагання від імпортерів надання заявки на перевезення висловлена Верховним Судом у постанові від 16.11.2018 у справі №813/1012/17 зокрема вказано, що «… серед документів, перелічених у ч. 2 ст. 53 МК України, відсутня заявка на перевезення вантажу, оскільки така заявка не є первинним чи розрахунковим документом та, відповідно, не підтверджує факт надання транспортних послуг чи їх вартість», тому вимога про її надання є безпідставною».
Отже, відсутність банківських платіжних документів про оплату транспортних послуг або заявки на перевезення сама по собі не свідчить про недоведеність заявленої митної вартості товарів, якщо декларантом подано інші документи, що містять відомості про умови транспортування та вартість перевезення.
Суд звертає увагу, що заявка та платіжні документи були подані разом із позовною заявою, а саме: Заявка про надання транспортно-експедиторських послуг №1 від 24.11.2025 та Платіжна інструкція №79, що стосується оплати за рахунком №74037 від 24.11.2025. Дані документи суд бере до уваги як належні і допустимі докази.
У рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900693/2 від 08.12.2025 року відповідач зазначає, що до митного оформлення не надано належного транспортного (перевізного) документа, на підставі якого здійснювався морський фрахт.
Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:
- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду досліджував питання доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення згідно умов МК України, зокрема у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 вказано: «Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи)».
Суд з'ясував, що коносамент №KUNSE25090904 від 30.09.2025, містить всі необхідні реквізити (дата, маршрут, відправник, одержувач, опис вантажу, контейнерний номер).
Контейнерний номер у коносаменті повністю збігається з контейнерним номером, вказаним у рахунку- фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №LS-4699100 від 28.11.2025р., що підтверджує належність коносамента саме до цієї товарної партії.
В обґрунтування заявлених транспортних витрат декларантом до митного контролю було подано: Договір транспортного експедирування №23.07.2025 від 23.07.2025 р.; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №LS-4699100 від 28.11.2025 р.; Коносамент №KUNSE25090904 від 30.09.2025 р.; Накладна УМВС №04925010 від 27.11.2025 р.; Автотранспортна накладна №486606 від 07.12.2025 р.; Митна декларація країни відправлення №021720250000272839 від 24.09.2025 р;
Суд звертає увагу, що додатково на підтвердження транспортних витрат позивачем були подані разом із позовною заявою платіжну інструкцію №91 від 01.12.2025, що стосується оплати за рахунком №LS-4699100 від 28.11.2025, яку суд бере до уваги як належні і допустимі докази.
Суд доходить висновку, що відсутність підпису капітана судна або іншого представника перевізника в коносаменті жодним чином не впливає на числові значення митної вартості, що була заявлена.
Стосовно аргументу митного органу про те, що у графі 44 МД зазначений Договір про транспортно-експедиторське обслуговування №23.07.2025 від 23.07.2025, який не поданий до митного оформлення, суд зазначає таке.
Відповідно до Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №651, позначка «m» біля коду у графі 44 митної декларації означає, що вказаний документ надавався митному органу в попередніх випадках митного оформлення товарів із застосуванням МД .
Договір транспортного експедирування №23.07.2025 від 23.07.2025 зазначений у МД №25UA209170106266U0 з позначкою «m», більше того, суд зазначає, що даний договір зазначений посадовою особою митниці як у Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2025/064690. Тобто митний орган сам визнає, що зазначений документ подавався митному органу під час здійснення митного оформлення.
Частиною 2 ст. 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Зазначені висновки випливають, зокрема, з приписів пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, за яким у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (ст. 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, відображеною у постанові від 18.08.2021 у справі №160/4944/19 та у постанові від 04.11.2021 у справі №120/2634/19-а.
При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним митним органом за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.
Таким чином суд вважає, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованих товарів всі документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 58 МК України.
Висновки відповідача про надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товарів.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач належними доказами не спростував доводи позивача про правильність визначення ним митної вартості за основним методом та не довів наявність у митного органу належних підстав для коригування митної вартості товару.
Зважаючи на викладене вище, суд висновує, що рішення від 01.12.2025 №UA209000/2025/900672/2; від 08.12.2025 №UA209000/2025/900693/2 митний орган прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивач неправильно визначив митну вартість товарів.
За таких обставин, суд висновує про задоволення позовних вимог, шляхом визнання протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 01.12.2025 №UA209000/2025/900672/2; від 08.12.2025 №UA209000/2025/900693/2.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У відповідності до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
В матеріалах справи наявні Договір №1-24/10/25 про надання правової допомоги від 24 жовтня 2025, Додаткова угода №6 від 12.12.2025 до Договору №1-24/10/25, опис виконаних робіт адвокатом, відповідно до яких сума до оплати за виконану адвокатом роботу становить 20 000 грн. 00 коп. Вказану суму представник позивача просить стягнути з відповідача.
Відповідач у відзиві зазначає про завищення позивачем витрат на правничу допомогу.
Суд звертає увагу, що при встановленні розміру гонорару за надання професійної правничої допомоги враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Беручи до уваги складність справи, час, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання позивача та стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом даної справи у розмірі 5000 грн.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач при поданні позовної заяви сплатив судовий збір в сумі 2422 гривень 40 копійок, такий належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України суд
1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БоксВей» (місце знаходження: 79040, Львівська область, м. Львів, вул. Курмановича В. Генерала., буд. 9, офіс 3-1, код ЄДРПОУ 45896389) до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, вул.Костюшки, 1, м.Львів; код ЄДРПОУ: 43971343) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів задовольнити повністю.
2.Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 01.12.2025 №UA209000/2025/900672/2; від 08.12.2025 №UA209000/2025/900693/2.
3.Стягнути з Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, вул.Костюшки, 1, м.Львів; код ЄДРПОУ: 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БоксВей» (місце знаходження: 79040, Львівська область, м. Львів, вул. Курмановича В. Генерала., буд. 9, офіс 3-1, код ЄДРПОУ 45896389) 2422 грн. 40 коп. судового збору.
4.Стягнути з Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, вул.Костюшки, 1, м.Львів; код ЄДРПОУ: 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БоксВей» (місце знаходження: 79040, Львівська область, м. Львів, вул. Курмановича В. Генерала., буд. 9, офіс 3-1, код ЄДРПОУ 45896389) 5000 грн. витрат на правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяГрень Наталія Михайлівна