справа №380/1354/24
18 березня 2026 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення про відшкодування судових витрат у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської районної державної адміністрації Львівської області про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11.03.2026 року вищевказаний позов задоволено повністю:
- визнано протиправним та скасовано розпорядження Львівської районної державної адміністрації Львівської області від 21.12.2023 року №101/04-05/23ВА «Про звільнення ОСОБА_2 »;
- поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника голови Львівської районної державної адміністрації Львівської області з 22.12.2023 року;
- стягнуто з Львівської районної державної адміністрації Львівської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22.12.2023 року по 11.03.2026 року включно в сумі 389672 (триста вісімдесят дев'ять тисяч шістсот сімдесят дві) гривні 79 копійок, без урахування податків, зборів та обов'язкових платежів;
- рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника голови Львівської районної державної адміністрації Львівської області з 22.12.2023 року та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць - звернуто до негайного виконання;
- призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати, яке проводитиметься 18.03.2026 року о 10:30 год в приміщенні Львівського окружного адміністративного суду (місцезнаходження: вул.Чоловського, 2, м.Львів, 79018).
04.02.2026 року від представника позивача надійшла заява, в якій просить відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати в сумі 103000,00 грн, в т.ч.: витрати на професійну правничу допомогу адвоката - 43000,00 грн та витрати, пов'язані з проведенням експертиз - 60000,00 грн. Вказав, що детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, відображений у детальному описі робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги у справі №380/1354/24. Щодо експертизи, то витрати на таку підтверджуються рахунком №15 від 02.01.2025 року, договором №11/01-25 від 07.01.2025 року про проведення експертизи квитанцією від 04.03.2025 року про оплату проведення експертизи та актом здачі-приймання висновку експертів від 20.11.2025 року.
Від представника відповідача надійшло пояснення, в якому посилається на те, що подана представником позивача заява про ухвалення додаткового судового рішення суперечить Конституції України, не відповідає вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, не узгоджується з принципами верховенства права, правової визначеності та процесуальної економії, не підтверджене належними та допустимими доказами. Тому, враховуючи вищевикладене, просить відмовити у задоволенні вимог про відшкодування судових витрат.
Вирішуючи подану заяву, суд враховує наступне.
Щодо стягнення витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, в сумі 43000,00 грн.
Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема: витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст.134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч.9 ст.139 КАС України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Розглядаючи питання співмірності заявлених до стягнення судових витрат на правничу допомогу, Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми судових витрат, на відшкодування якої має право позивач, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц).
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Суд встановив, що професійна правнича допомога у цій справі надавалася позивачу адвокатом Біликом Павлом Богдановичем на підставі договору про надання правової допомоги №1/16/01/24 від 16.01.2024 року (том 2, а.с.54).
Вид наданих позивачу послуг професійної правової допомоги, їх тривалість та вартість підтверджується детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги у справі №380/1354/24 (том 2, а.с.55-56) та актом виконаних робіт/приймання наданих послуг від 03.02.2026 року (том 2, а.с.57).
Проаналізувавши розрахунок вартості наданих адвокатом послуг, суд вважає, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу в суді не є співмірними по відношенню до складності справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а розмір заявлених витрат є завищений.
Так, предмет спору в цій справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних; обсяг і складність складених процесуальних документів також не є значними.
Також, слід врахувати і те, що від відповідача надійшли пояснення, в який вказує, що розмір витрат є завищеним.
За наведених обставин, суд приходить висновку, що заявлена представником позивача до відшкодування сума витрат на правничу допомогу у 43000,00 грн є надмірною. При цьому суд зауважує, що попри тривалий час розгляду справи та проведення судових експертиз, обсяг саме правничої допомоги (підготовка заяв по суті справи) не відповідає заявленій вартості в контексті критерію розумності.
Відтак, як наслідок, з урахування критеріїв пропорційності, підставним є присудження на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу лише в обсязі 14500,00 грн.
Щодо витрат на проведення експертизи суд зазначає наступне.
За змістом п. 3 ч.3 ст.132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.
Відповідно до ч.ч.5-8 ст.137 КАС України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).
У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач у поясненнях від 03.02.2026 року просив відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на проведення експертизи, утім не надав жодного доказу задля зменшення вказаних витрат.
Позивач для підтвердження витрат, пов'язаних з проведенням експертизи, надав до суду: рахунок №15 від 02.01.2025 року (том 1, а.с.209), згідно якого вартість проведення експертизи становить 60000,00 грн; договір №11/01-25 від 07.01.2025 року про проведення експертизи (том 1, а.с.207-208); квитанцію від 04.03.2025 року про оплату проведення експертизи; висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 20.11.2025 року №12766/24-34/12767/24-32 за результатами проведення комплексної судової почеркознавчої та судової технічної експертизи документів в адміністративній справі №380/1354/24 (том 2, а.с.3-22); акт здачі-приймання висновку експертів від 20.11.2025 року (том 2, а.с.2).
Оцінюючи надані позивачем докази, суд вважає, що при складанні висновку експерт дотримався ч.6 ст.104 КАС України та зазначив, що висновок підготовлено для подання до суду, та експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Відповідно до квитанції від 04.03.2025 року позивач згідно з умовами договору з Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз №11/01-25 від 07.01.2025 року здійснив оплату послуг з проведення експертизи у розмірі 60000,00 грн.
Отже, позивач виконав усі вимоги процесуального законодавства щодо документального підтвердження понесених витрат на експертизу.
Разом з тим, суд, вирішуючи справу, оцінив обставини справи з урахуванням висновку судового експерта, тобто експертиза була необхідною для з'ясування питань щодо справжності підпису позивача та встановлення реального часу нанесення реквізитів у заяві про звільнення. Фактично, вирішення спірних правовідносин потребувало спеціальних знань у сфері судового почеркознавства та технічного дослідження документів, оскільки встановлення факту волевиявлення працівника на звільнення було ключовим для правильного вирішення справи, що підтверджує необхідність та обґрунтованість проведени експертиз.
Враховуючи викладене, суд вважає вимогу про відшкодування витрат на проведення експертизи в сумі 60000,00 грн обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Відповідно до ч.5 ст.143 КАС України, у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Згідно із п.3 ч.1 ст.252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Керуючись ст.ст.132, 134, 137, 139, 143, 252, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення про відшкодування судових витрат - задовольнити частково.
Ухвалити додаткове судове рішення в адміністративній справі №380/1354/25 за позовом ОСОБА_1 до Львівської районної державної адміністрації Львівської області про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської районної державної адміністрації Львівської області (місцезнаходження: вул.Винниченка, 18, м.Львів, 79008; код ЄДРПОУ: 44046683) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати в сумі 74500 (сімдесят чотири тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок, в т.ч.: витрати на професійну правничу допомогу - 14500,00 грн та витрати, пов'язані з проведенням експертиз - 60000,00 грн.
У задоволенні інших вимог заяви - відмовити.
Додаткове судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ланкевич А.З.