про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
18 березня 2026 року Київ № 520/2676/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання дій протиправними та скасування акту,
До Київського окружного адміністративного суду з Харківського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011; вул. Шолуденка, буд.33/19, м. Київ, 04116), за підсудністю, у якому позивач просить суд визнати протиправними дії співробітників ГУ ДПС у м. Києві щодо порядку проведення документальної позапланової виїзної перевірки та скасувати складений за її результатами Акт від 27.12.2024 №134309/Ж5/26-15-24-02-01/3061311238.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
З'ясовуючи відповідність позовної заяви вимогам, встановленим процесуальним законодавством, суд зазначає таке.
Із змісту поданого адміністративного позову вбачається, що основною позовною вимогою позивача є визнання протиправними дій посадових осіб контролюючого органу щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки та скасування акта про результати такої перевірки.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд виходить із такого.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить її розглядати за правилами адміністративного судочинства та чи подано позов з дотриманням правил підсудності.
Правовідносини у сфері справляння податків і зборів, зокрема порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, а також повноваження контролюючих органів, регулюються Податковим кодексом України.
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити, зокрема, документальні перевірки платників податків.
Відповідно до пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. При цьому акт перевірки є службовим документом, який фіксує факт проведення перевірки, відображає її результати та містить інформацію про виявлені порушення.
Аналіз наведених норм свідчить, що акт перевірки є носієм доказової інформації та відображає висновки посадових осіб контролюючого органу щодо встановлених під час перевірки обставин. Водночас сам по собі акт не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.
Податковим кодексом України передбачено, що у разі незгоди з висновками акта перевірки платник податків має право подати заперечення до контролюючого органу. За результатами розгляду акта перевірки контролюючим органом приймається відповідне рішення, зокрема податкове повідомлення-рішення, яке і може породжувати для платника податків юридичні наслідки.
Отже, правові наслідки для платника податків виникають не внаслідок складання акта перевірки, а внаслідок прийняття контролюючим органом відповідного рішення за результатами такої перевірки.
За змістом статей 2 та 17 Кодексу адміністративного судочинства України предметом судового оскарження можуть бути рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки особи у сфері публічно-правових відносин.
Суд звертає увагу, що дії посадових осіб щодо складання акта перевірки є складовою процесу реалізації контрольних повноважень та самі по собі не створюють для позивача юридичних наслідків, які підлягають судовому захисту.
Таким чином, акт перевірки не є індивідуальним актом у розумінні адміністративного судочинства, не встановлює обов'язків чи відповідальності платника податків і не підлягає самостійному оскарженню в суді.
Оцінка обставин, викладених в акті перевірки, а також дій посадових осіб контролюючого органу щодо його складання може бути надана судом під час розгляду спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.
Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 08.09.2021 року у справі № 816/228/17:
"Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.
При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення."
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 13 квітня 2021 року у справі № 640/19671/18, акт перевірки - це документ, в якому зафіксовано факти та оціночні судження осіб, що її проводили, тому до акта можуть пред'являтися лише ті вимоги, що стосуються, доказів. Оцінка акта перевірки, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта. Колегія суддів зазначає, що акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки контролюючого органу щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, тобто такий акт та дії посадових осіб контролюючого органу зі складання цього акта не створюють правових наслідків, не породжують, не змінюють та не звужують права особи, не встановлюють для неї додаткових обов'язків та не покладають відповідальність, а тому не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 5 КАС України, яке може бути оскаржено до адміністративного суду".
Крім того, Верховний Суд зазначив, що «…При цьому, колегія суддів зазначає, що висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій посадових особі контролюючого органу і самі собою не породжують правових наслідків для позивача та відповідно такий акт, дії по його складанню та висновки у ньому не зумовлюють виникнення будь-яких прав і обов'язків для позивача або настання негативних наслідків, не порушують його прав, свобод або інтересів, що, унеможливлює розгляд вимог про визнання протиправними та скасування таких у порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів зазначає, що «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.».
За таких обставин суд доходить висновку, що заявлені позовні вимоги у частині оскарження акта перевірки та дій посадових осіб контролюючого органу щодо його складання не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування акта перевірки, а також дій, вчинених під час його складання, не можуть бути предметом самостійного розгляду в адміністративних судах, оскільки відповідний акт не є рішенням суб'єкта владних повноважень, що безпосередньо породжує правові наслідки для позивача.
Разом із тим суд враховує, що відповідно до вимог процесуального закону у випадку відмови у відкритті провадження суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд відповідної категорії спорів.
Водночас у даному випадку заявлені вимоги за своєю правовою природою не утворюють самостійного предмета судового захисту, а тому не можуть бути віднесені до юрисдикції будь-якого суду.
При цьому суд звертає увагу, що оцінка обставин, викладених в акті перевірки, а також дій посадових осіб контролюючого органу може бути надана судом у разі оскарження рішення, прийнятого за результатами такої перевірки.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Керуючись статтями 19, 170, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Відмовити у відкритті провадження за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання дій протиправними та скасування акту перевірки.
2. Копію ухвали надіслати (вручити) позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Панченко Н.Д.