19 березня 2026 року Київ № 320/8241/23
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипка І.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення у межах адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2024, що набрало законної сили 14.06.2024, адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві викладене у листі від 02.01.2023 № 2600-0202-8/485 щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30.11.2022 № ВСЗ/8024 про розмір грошового забезпечення.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 довідки від 30.11.2022 № ВСЗ/8024 про розмір грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
19.05.2025 позивач звернувся до суду із заявою в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (зареєстрована 02.06.2025), відповідно до якої просив встановити судовий контроль за виконанням рішення суду у справі № 320/8241/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії та зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві подати звіт про виконання судового рішення.
Розглядаючи заяву, суд виходив із такого.
За нормами частин першої, другої статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно зі статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Нормами статті 381-1 Кодексу передбачено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Положеннями статті 382 Кодексу передбачено, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Частиною першою статті 382-2 Кодексу передбачено, що суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За приписами частин третьої та четвертої статті 382-1 Кодексу, встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Суд може зобов'язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення особисто керівника суб'єкта владних повноважень.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу (частина перша статті 382-3 Кодексу).
Із системного аналізу названих норм права слідує, що інститут судового контролю в адміністративному судочинстві спрямований на здійснення судом контролюючої функції щодо суб'єкта владних повноважень з метою дотримання ним принципу обов'язковості судових рішень.
Втім, названі повноваження суду повинні реалізовуватись із урахуванням норм статті 129-1 Конституції України, які надані суду з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист, зокрема в адміністративному судочинстві.
Із урахуванням викладеного, при вирішенні питання щодо наявності чи відсутності підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд повинен з'ясувати: чи виконано судове рішення; причини, які спричинили невиконання такого рішення; чи є вони об'єктивними; оцінити ризики, які можуть існувати для позивача у випадку невиконання рішення суду.
Суд зауважує, що правовою підставою для зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав уважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. Разом із тим, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно з рішенням суду та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Із наданих суду доказів не можливо достеменно встановити, що рішення суду не є виконаним у частині виплати заборгованості. Натомість, позивач стверджує виконання відповідачем рішення суду в частині перерахунку пенсії відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення.
З огляду на викладене суд резюмує, що відповідач не відмовляє заявнику у виконанні рішення суду, а додані до заяви документи не дають однозначних підстав стверджувати, що відповідач ухиляється від виконання рішення суду та/або у нього відсутній намір його виконувати.
Натомість судом не встановлено, а позивачем не доведено належними та допустимими доказами звернення рішення суду до примусового виконання.
Із цього приводу суд зазначає, що обов'язковість та, відповідно, повнота виконання рішення суду, насамперед залежить від виконавця, який наділений повноваженнями з примусового виконання у силу Закону України «Про виконавче провадження».
Як видно з матеріалів справи, позивачем не надано жодних доказів того, що ним вичерпано усі можливості, встановлені законом щодо порядку виконання судового рішення, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».
Із урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що на цей час заявником не доведено обставин, які свідчили б про недобросовісність дій суб'єкта владних повноважень під час добровільного виконання рішення суду, та/або створення перешкод у його виконанні, чи умисного невиконання або ухилення від виконання.
Крім того, заявником не доведено неможливість чи будь-яких перешкод у примусовому виконанні рішення суду в порядку, передбаченому Закону України «Про виконавче провадження».
Також суд звертає увагу і на встановлену статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України можливість змінити спосіб або порядок виконання рішення суду. Так, невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Виходячи з викладеного, у задоволенні заяви слід відмовити.
Керуючись статтями 243, 248, 382, 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
відмовити у задоволенні заяви про встановлення судового контролю та зобов'язання суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві подати звіт про виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2024 у справі № 320/8241/23.
Копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи (їхнім представникам).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у відповідності до вимог частини п'ятої статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Скрипка І.М.