17 березня 2026 рокуСправа №160/33524/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є. розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Комісії з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу при ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним рішення Комісії з питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 викладене (оформлене) у повідомленні від 14.11.2025 року за № 1395/2918 про відмову наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- зобов'язати Комісію з питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач протиправно відмовив у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Позивач вважає, що він має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", у зв'язку з тим, що він є батьком багатодітної сім'ї, в якого на утриманні перебуває 4 неповнолітніх дітей. Однак, звернувшись із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 про надання відстрочки, рішенням було відмовлено у наданні відстрочки, а тому позивач звернувся до суду із цим позовом.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд від 01.12.2025 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) учасників справи, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи. Витребував у відповідача у термін, що встановлений для подачі відзиву на позовну заяву, засвідчені належним чином копії всіх матеріалів, що стали підставою для прийняття рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, що оформлена протоколом від 14.11.2025 року за № 115, а також копію протоколу від 14.11.2025 року за № 115.
Згідно із змістом наданого відповідачем відзиву, відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити у їх задоволенні, зазначає, що до заяви про надання відстрочки позивачем надані не всі документи, що передбачені Порядком №560, а саме: не надано документів на підтвердження відсутності діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.
Згідно із змістом наданої позивачем відповіді на відзив, позивач не погодився із позицією відповідача, викладеної у відзиві, вказав, що на підтвердження права на отримання відстрочки від мобілізації надав відповідачу всі підтверджуючи документи. До того ж, серед інших документів, посвідченням про багатодітної родини також підтверджується факт перебування на утриманні 4 неповнолітніх дітей.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.
Позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 .
03.11.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
До заяви про надання відстрочки позивачем додано:
копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (мати дитини - ОСОБА_3 , батько дитини - ОСОБА_4 );
копію свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (мати дитини - ОСОБА_3 , батько дитини ОСОБА_4 );
копію свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (мати дитини - ОСОБА_3 , батько дитини - ОСОБА_1 );
копія свідоцтва про народження серія НОМЕР_4 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (мати дитини - ОСОБА_3 , батько дитини - ОСОБА_1 );
копія довідки про наявність заборгованості зі сплати аліментів від 27 жовтня 2025 року № 31087;
роз'яснення від 24.10.2025 року № 31023;
копія довідки про наявність заборгованості зі сплати аліментів від 27 жовтня 2025 року № 31086;
роз'яснення від 24.10.2025 року № 31024;
копія свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_5 , укладений 06.01.2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 ;
копія паспорту ОСОБА_9 ;
довідка за вих.№ 645 від 23.10.2025 року;
копія паспорту ОСОБА_1 ;
копія посвідчення НОМЕР_6 .
Комісією з питання надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язаним при ІНФОРМАЦІЯ_7 14.11.2025 року розглянута заява на відстрочку та рішенням, оформленим Протоколом № 115 від 14.11.2025 року було про відмовлено ОСОБА_1 у наданні відстрочки. В рішенні зазначено, що позивачем не надано документів на підтвердження відсутності у малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання.
Не погодившись із цим рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21.10.1993 року № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон № 3543-XII).
Підстави звільнення від призову на військову службу під час мобілізації передбачені ст. 23 Закону № 3543-XII.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Згідно з ч.ч. 7, 8 ст. 23 Закону № 3543-XII перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки. Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року № 154 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до абз. 9 п. 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Алгоритм отримання військовозобов'язаними особами відстрочки регламентовано Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560 (далі Порядок - № 560).
Відповідно до п.п. 56, 57 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
- голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
- члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно з п. 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, військовозобов'язаних СБУ чи розвідувальних органів) особисто через центри надання адміністративних послуг подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Додаток 5 цього Порядку визначає, що документами, що підтверджують право на відстрочку відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII є: свідоцтво про народження кожної дитини із зазначенням батьківства військовозобов'язаного та (або) рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовозобов'язаного (за наявності), інші документи, на підставі яких у військовозобов'язаного виник обов'язок утримувати падчерку, пасинка до досягнення ними 18 років відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України (за наявності), та один з таких документів:
- свідоцтво про шлюб з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше);
- рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), що є військовозобов'язаним;
- рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), що є військовозобов'язаним;
- письмовий договір між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні;
- свідоцтво про шлюб з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) та документи, які свідчать про відсутність у малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання (свідоцтво про смерть; витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин; рішення суду про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим; вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі; висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я чи витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, якщо зазначені мати, батько, дід, баба, повнолітні брати та сестри самі потребують постійного догляду; рішення суду про позбавлення батьківських прав матері, батька);
- інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про військовозобов'язаного за категорією стягнення (характером зобов'язання) стягнення аліментів з датою формування такої інформації не пізніше ніж за п'ять днів до дня подання заяви про надання відстрочки.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що до повноважень комісій територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить оформлення військовозобов'язаним відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час. З метою реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації особа повинна надати військово-обліковий документ та інші документи, за результатами розгляду яких військовими органами комплектування та соціальної підтримки за місцем військового обліку приймається рішення про наявність або відсутність в особи права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Щодо наявності відповідного права військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
Предметом спору в даній справі є визнання протиправною відмови позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу та зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_8 надати позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Як встановлено судом, відмовляючи позивачу у наданні відстрочки від призову під час мобілізації, відповідач вказав про відсутність у додатках до заяви документів що підтверджують відсутність у малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання.
Проаналізувавши підстави відповідача щодо відмови у наданні позивачу відстрочки, норми чинного законодавства, суд зазначає, що дане рішення не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
Суд зазначає, що п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-XII та положень Додатку №5 до Порядок №560 пов'язує надання відстрочки з підстав перебування малолітніх або неповнолітніх дітей на утриманні заявника, а ні наявністю у заявника статусу біологічного батька.
Матеріалами справи підтверджено, що 06.01.2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 зареєстровано шлюб.
У ОСОБА_1 та ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_9 народилась донька - ОСОБА_6 та ІНФОРМАЦІЯ_6 народився син - ОСОБА_7 .
Від попередніх стосунків ОСОБА_9 має доньок: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Батьком цих дітей є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , який з 2014 року має заборгованість по аліментам, що підтверджується довідками від 27.10.2025 року №31086 та розрахунком заборгованості по ВП № 52330369, від 27.10.2025 року №31087 та розрахунком заборгованості по ВП № 52330771, виданими державним виконавцем Мар'їнського відділу державної виконавчої служби Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Борг зі сплати аліментів на утримання ОСОБА_2 становить 269583,20 грн.
Борг зі сплати аліментів на утримання ОСОБА_5 , становить 269583,20 грн
Наразі ОСОБА_9 перебуває у декретній відпустці, що підтверджується довідкою ТОВ «ОМЕГА» від 23.10.2025 №645.
Згідно із довідкою про отримання допомоги від 17.11.2025 №3575, у період з 01.01.2025 по 30.06.2025 ОСОБА_9 отримувала допомогу на дітей, що виховуються у багатодітних сім'ях.
Згідно із довідкою від 17.11.2025 №3574, ОСОБА_9 у період з січня по червень 2025 отримувала тимчасову допомогу на 2-х дітей, коли мати (батько) ухиляються від сплати аліментів.
Згідно із довідкою від 17.11.2025 №3573, ОСОБА_9 у період з січня по червень 2025 року отримувала щомісячну одноразову допомогу при народженні 2- х дітей.
Згідно відомостей Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (довідка за формою ОК - 5), ОСОБА_1 протягом отримує дохід та є працевлаштованим.
Згідно з посвідченням серії НОМЕР_6 , виданим Виконавчим комітетом Тернівської районної у місті Кривому Розі ради з 29.07.2025 мати - ОСОБА_9 та батько - ОСОБА_1 є багатодітною сім'єю. В цьому посвідченні у графі «Діти» зазначено: ОСОБА_2 , 2007 рік, ОСОБА_5 2014 рік, ОСОБА_6 2023 рік, ОСОБА_7 2025 рік.
Як встановлено судом ці документи були надані відповідачу разом із заявою про надання відстрочки.
Відповідно до ч.2 та ч.4 ст.3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає (ч.2). Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (ч.4).
Відповідно до ч. 1 ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Утримання дітей (аліменти, матеріальне забезпечення) - це в першу чергу матеріальне забезпечення дитини, надання їй необхідних ресурсів для життя: харчування, одягу, житла, медичного обслуговування, освіти тощо. Це обов'язок батьків, закріплений у законодавстві.
Згідно з ч. 1 ст. 260 СК України, якщо мачуха, вітчим проживають однією сім'єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.
Мачуха, вітчим зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу (ч.1 ст. 268 СК України).
Отже вітчим має обов'язок утримувати своїх падчерку та пасинків, лише за сукупності таких обставин:
- такі діти не мають матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер, або ж ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання;
- вітчим може надавати матеріальну допомогу.
За приписами ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Як вже зазначалось у біологічного батька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , є заборгованість зі сплати аліментів на своїх доньок ОСОБА_2 та ОСОБА_5 починаючи з 2014 року, тобто з цього часу батько дітей не виконує свої обов'язки щодо утримання дітей належним чином, а отже і не бере участь у їх вихованні.
Виходячи з аналізу вищевказаних норм, суд зазначає, що позивач, перебуваючи у шлюбі з громадянкою ОСОБА_9 виконує обов'язки з утримання та бере участь у вихованні її доньок - ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .
Це також підтверджується актом мешканців будинку АДРЕСА_1 .
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що діти дружини позивача є членами сім'ї ОСОБА_1 , в утриманні та вихованні яких він бере безпосередню участь оскільки вони проживають разом, а також шляхом систематичного матеріального забезпечення.
За наведених обставин, суд резюмує, що відмова відповідача у наданні позивачу відстрочки від призову під час мобілізації на підставі не надання документів, що підтверджують відсутність у малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання, є протиправною, адже позивачем надані документи на підтвердження того, що біологічний батько не виконує своїх повноважень щодо утримання власних дітей, а доньки дружини позивача перебувають на повному утриманні позивача, який в свою чергу є багатодітним батьком.
Отже, позивач, звертаючись до відповідача із зверненням щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та до суду з позовними вимогами про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, надав належні докази наявності правових підстав застосування до нього пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Зважаючи на встановлені обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що, відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначені чинним законодавством, а його рішення про відмову у наданні відстрочки ОСОБА_1 , прийняте без урахування всіх обставин справи та є таким, що не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, а отже є протиправним.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 надати ОСОБА_1 , відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», суд зазначає наступне.
На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження», суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Таким чином, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 та від 22.01.2020 у справах № 1640/2594/18 та № 826/9749/17.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 31.08.2022 у справі №640/22426/20, адміністративний суд, перевіряючи правомірність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Суд зазначає, що під час розгляду справи, відповідач вчинив дії та надав оцінку заявленим підставам та документам, що додані до заяви, які суд визнав протиправними, а відтак суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.
Враховуючи те, що позивач подав усі належні документи для отримання відстрочки від призову згідно п.3 ч.1 ст.23 Закону №3543-ХІІ, які досліджено судом, та при цьому відповідач не прийняв відповідного рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту у вигляді зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняти рішення про надання ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» є найбільш ефективним, та такими що підлягають задоволенню.
При цьому, враховуючи положення абзацу 9 п. 11 Положення № 154, про те, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог заявлених позивачем до Комісії з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу при ІНФОРМАЦІЯ_1 , адже, такі комісії є колегіальним органом та утворюються при районних ТЦК та СП та не є ні суб'єктом владних повноважень, ні структурним підрозділом органу ТЦК та СП.
Суд у даній справі враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також відрізних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Отже, з урахуванням встановлених судом обставин, із наданням правової оцінки дослідженим у справі письмовим доказам, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Розподіл судового збору здійснити у відповідності до ч.1 ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. 2, 5, 139, ь241-246, 255, 295, 297 КАС України суд
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправним рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 оформлене повідомленням від 14.11.2025 року за № 1395/2918 про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_11 прийняти рішення про надання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 ) відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 17.03.2026 року.
Суддя Н.Є. Калугіна