18 березня 2026 рокуСправа № 160/802/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Коренева А.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Дніпровського міжрегіональне управління Міністерства юстиції України, Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», про визнання бездіяльності протиправною дії та зобов'язання вчинити певні дії,
14.01.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Дніпровського міжрегіональне управління Міністерства юстиції України, Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», в якому позивач просить:
визнання протиправною бездіяльність Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо невчинення дій - зняття арешту з майна боржника - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) та невиключення інформації про нього з Єдиного реєстру боржників у виконавчому провадженні №59003790;
зобов'язати Дніпровське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 43315529; адреса місцезнаходження: м. Дніпро, пр. Яворницького Дмитра, буд. 21А) в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Дніпровське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 43315529; адреса місцезнаходження: вул. Старокозацька, 56, м. Дніпро) зняти арешт з усього майна (рухомого і не рухомого) боржника ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ), накладений в рамках виконавчого провадження № 59003790 приватним виконавцем Мосейко Анжелою Геннадіївною;
зобов'язати Дніпровське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 43315529; адреса місцезнаходження: м. Дніпро, пр. Яворницького Дмитра, буд. 21А) в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Дніпровське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 43315529; адреса місцезнаходження: вул. Старокозацька, 56, м. Дніпро) виключити інформацію з Єдиного реєстру боржників про боржника - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) у виконавчому провадженні № 59003790.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.01.2026 означену позовну заяву залишено без руху.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 26 січня 2026 року відкрив провадження в адміністративній справі з особливостями розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ відповідно до ст. 287 КАС України та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено строк до 06 лютого 2026 року для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 стягнуто з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в дохід Державного бюджету України на рахунок Державної судової адміністрації України штраф 3 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 9984 (дев'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.
25 лютого 2026 року надійшли пояснення Дніпровського міжрегіональне управління Міністерства юстиції України, в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, у яких відповідач зазначив, що згідно даних автоматизованої системи виконавчих проваджень АСВІ вказане виконавче провадження перебувало на виконанні у приватного виконавця Осельського Є.С., яким в свою чергу вказане виконавче провадження було завершене у зв'язку з поверненням виконавчого документа стятувачу з підстав п.10 ч.1 ст.37 Закопу України «Про виконавче провадження». Зазначили, що до відділу примусового виконання рішень, Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вказане виконавче провадження 59003790 не передавалось, крім того при передачі виконавчих проваджень від одного приватного виконавця на виконання виконавчих проваджень іншим, до відділу примусового виконання рішень, останній не звітує, так як відділ примусового виконання рішень не є контролюючим органом приватних виконавців, у тому числі й Осельського Є.С. Тому надати до суду на виконання вимог ухвали матеріали виконавчого провадження № 59033790, а також доказів передачі вказаного виконавчого провадження приватному виконавцю Осельському Є.С. не можливо.
02 березня 2026 року судом було направлено запит до приватного виконавця Осельського Є.С. про надання інформації щодо виконавчого провадження № 59003790.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 березня 2026 року, скасована ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року у справі № 160/802/26 про застосування до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України захід процесуального примус.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 березня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання АТ «Райффайзен Банк» про залучення Акціонерного товариства «ОКСІ БАНК» в якості третьої особи по справі № 160/802/26.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (Код ЄДРПОУ 36799749), Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» строк для подання пояснень протягом 3-х днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються пояснення. Продовжено строк розгляду справи на 10 днів.
Вказана ухвала суду доставлена до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» - 06.03.2026 року.
18 березня 2026 року до суду надійшов лист приватного виконавця Осельського Є.С. на запит суду від 02.03.2026 року.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» своїх пояснень до суду не направило.
Дослідивши надані сторонами матеріали та з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Заочним рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2016 року у цивільній справі № 204/4716/15-ц було стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором.
27.04.2019 р. приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Мосейко Анжелою Геннадіївною відкрито виконавче провадження № 59003790 щодо примусового виконання рішення суду по цивільній справі № 204/4716/15-ц (а.с. 123).
За даними Єдиного держаного реєстру судових рішень судом встановлено, що ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21.10.2019 року, замінено стягувача - Публічне акціонерне товариство «Райффайзен БанкАваль» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листва, виданого на підставі заочного рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2016 року у цивільній справі № 204/4716/15-ц.
Відповідно до Інформаційної довідки № 30101320251225 від 25.12.2025р. із Єдиного реєстру приватних виконавців України діяльність приватного виконавця Мосейко Анжели Геннадіївни припинена на підставі наказу Міністерства юстиції України № 1383/5 17.04.2023р.
Відповідно до інформації (витягу) із Автоматизованої системи виконавчого провадження - АСВП № 59003790 має стан «завершено» (а.с. 17).
ОСОБА_1 в особі представника-адвоката Чернецької О.А. звернувся із заявою від 25.12.2025р. до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень, компетенція якого поширюється на територію виконавчого округу приватного виконавця, діяльність якого припинена - до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), у якій просив: Зняти арешт з усього нерухомого майна боржника ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), накладений в межах виконавчого провадження № 59003790 приватним виконавцем Мосейко Анжелою Геннадіївною. 2. Виключити інформацію з Єдиного реєстру боржників про боржника - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) у виконавчому провадженні № 59003790.
Листом від 30.12.2025р. за вих. № 34246 за підписом начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гуленко Світлани представника ОСОБА_1 - адвоката Чернецьку О.А. повідомлено, що: згідно інформації, що міститься на сайті АПВУ приватний виконавець Мосейко А.Г. припинила діяльність; згідно чинного Закону України «Про виконавче провадження» непередбачено підстав для скасування арешту з майна боржника у разі повернення виконавчого документу стягувачу з підстав п. 10 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»; згідно інформації, що міститься в АСВП на виконанні у вказаного приватного виконавця перебувало виконавче провадження № 59003790, яке завершено (повернуто стягувану виконавчий документ, що не передбачало скасування заходів примусового виконання рішень, у тому числі й арешту майна боржника) під час діяльності приватного виконавця якому передано виконавче провадження ОСОБА_2 , тому для вирішення вказаного питання необхідно звертатись до відповідного суду.
Позивач не погодившись із вказаними діями відповідача звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За приписами статті 2 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13 Закону № 1404-VIII).
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (частини 1-2 статті 18 Закону № 1404-VIII).
За обставин цієї справи судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця Мосейко Анжелою Геннадіївною перебувало виконавче провадження № 59003790 з примусового виконання виконавчого листа по справі № 204/4716/15-ц щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості в сумі 3 568 715,40 грн. (а.с. 123).
Рішенням Дисциплінарної комісії приватних виконавців згідно протоколу № 34 від 10.07.2020, яке введено в дію наказом Міністерством юстиції України від 27.07.2020 р. № 192717, була зупинена діяльність приватного виконавця Мосейко А.Г.
Відповідно до ст. 42 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» у разі зупинення діяльності приватного виконавця на підставі пункту 4 частини першої цієї статті приватний виконавець зобов'язаний вирішити питання про його заміщення іншим приватним виконавцем. Заміщення приватного виконавця здійснюється за погодженням із стягувачем на підставі договору, укладеного з іншим приватним виконавцем. У разі відсутності погодження стягувача на заміщення приватного виконавця в межах виконавчого провадження останнє завершується на підставі п. 10 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
На запит суду від 02 березня 2026 року приватний виконавець Осельський Є.С., суду повідомив, що через відсутність згоди стягувача на заміщення приватного виконавця в межах виконавчого провадження № 59003790, не передавалось приватному виконавцю Осельського Є. С. для подальшого виконання. Осельським Є.О. лише винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 10 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Отже, приватним виконавцем було повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі п. 10 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Звертаючись з цим позовом до суду, позивач зазначає, що відомості про ОСОБА_1 як боржника у ВП № 59003790 підлягають вилученню з Єдиного реєстру боржників, оскільки приватним виконавцем у межах виконавчого провадження № 59003790 винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.
Оцінюючи вказані доводи, суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 1404-VІІІ єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.
Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими розміщуються на офіційному вебсайті Міністерства юстиції України.
Згідно з ч. 5 ст. 9 Закону № 1404-VІІІ відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 7 ст. 9 Закону № 1404-VІІІ відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або постанови, передбаченої частиною четвертою статті 40 цього Закону, чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.
Пунктами 1, 3, 11 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VІІІ визнано, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.
Аналогічні норми передбачені і Положенням про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 за № 2432/5 (далі - Положення № 2432/5), відповідно до п. 2 розділу І якого, єдиний реєстр боржників - систематизована база даних про боржників, що є складовою системи та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.
Так, згідно з пунктами 6, 7 розділу ХІ Положення № 2432/5, система виключає відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови: про закінчення виконавчого провадження згідно зі статтею 39 Закону України "Про виконавче провадження"; про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження"; про скасування заходів примусового виконання за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів; про скасування заходів примусового виконання згідно з частиною четвертою статті 40 Закону України "Про виконавче провадження"; про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.
У разі скасування постанови про відкриття виконавчого провадження відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників. У разі відновлення виконавчого провадження відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників.
З аналізу викладених приписів Закону № 1404-VІІІ та Положення № 2432/5 вбачається, що чинним законодавством визначено вичерпний перелік підстав, за яких відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників.
Судом установлено, що приватним виконавцем Осельським Є.С. було повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі п. 10 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Пунктом 10 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Отже, вказана підстава не відноситься до вичерпного переліку підстав, встановлених законом, що дозволяють виключити відповідні відомості з реєстру.
Суд зазначає, що Верховний Суд неодноразово викладав висновки щодо застосування частини сьомої статті 9 Закону № 1404-VIII у подібних правовідносинах.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.11.2022 у справі № 910/4404/17, у якій зазначено наступне: «Законом №1404-VIII установлений вичерпний перелік підстав, за наявності яких відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників. Розширеному тлумаченню такі підстави не підлягають. Такий механізм запроваджено законодавцем з метою захисту прав стягувачів, оскільки відповідно до частини п'ятої статті 37 Закону №1404-VIII повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, установлених статтею 12 цього Закону. З правового аналізу положень пункту 2 частини першої та частини п'ятої статті 37 Закону № 1404-VIII випливає, що повернення виконавчого документа стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, не означає закінчення (закриття) виконавчого провадження і не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутись до органу державної виконавчої служби за виконанням судового рішення протягом встановлених законом строків, і також не позбавляє стягувача права звернутись до суду з заявою про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання».
Отже, імперативні приписи ч. 7 ст. 9 Закону № 1404-VIII встановлюють, що відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників у випадку винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу виключно на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону № 1404-VІІІ.
Водночас, пункт 10 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VІІІ, на підставі якого у спірних правовідносинах було повернуто виконавчий документ стягувачу у виконавчому провадженні № 59003790, не входить до правових підстав виключення відомостей з Єдиного реєстру боржників.
Станом на дату розгляду справи, доказів сплати заборгованості в сумі 3 568 715,40 грн, у межах ВП № 59003790 матеріали справи не містять.
За наведених обставин, зважаючи, що повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з відсутністю відсутня його згода на заміщення приватного виконавця, не є підставою для виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Однак, покладений на суб'єкта владних повноважень даною нормою тягар доказування правомірності свого рішення не звільняє позивача від обов'язку доказування своїх тверджень чи заперечень.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Проте, позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог. Водночас, в ході судового розгляду судом не встановлено протиправних дій відповідача.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення даного адміністративного позову.
Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 287 КАС України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», про визнання бездіяльності протиправною дії та зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції згідно статті 297 КАС України.
Суддя А.О. Коренев