03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 753/18558/24 Головуючий у суді першої інстанції - Кулик С.В. Номер провадження № 22-ц/824/4355/2026 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.
18 березня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Яворського М.А. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,
розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 09 вересня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Кулика С.В., у місті Києві, у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей, -
У вересні 2024 року ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей, в якому просиласуд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей у твердій грошовій сумі, а саме 31 960 грн на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та 25 630 грн на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з моменту подачі позову і до досягнення ними повноліття.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 12 серпня 2010 року між ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 , було укладено шлюб, зареєстрований Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві.
Під час шлюбу у подружжя народилось дві доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Через відсутність між сторонами взаєморозуміння, несумісність характерів та різні погляди на життя сім'ю за ініціативою відповідача, шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано. Після фактичного припинення шлюбних відносин позивач з доньками перестала проживати з відповідачем. Відповідач проживає на території Республіки Польщі. Батько дітей не приймає участі в їх утриманні та матеріально їх не забезпечує.
Зазначено, що 19 серпня 2024 року позивачем було укладено договір щодо навчання доньки ОСОБА_5 витрати на що складають 14 850,00 грн, на місця за навчання та 250,00 грн, в день на харчування дитини, внесок на закупівлю виховної літератури, підручників для навчання, матеріалів для розвитку у розмірі 10 000,00 грн. Крім того на молодшу дитину витрачається грошові кошти у розмірі 2 500,00 грн, за заняття з гімнастики 2 500,00 грн, додаткові заняття з малювання - 3 200,00 грн, заняття з лікарем-логопедом 2 400,00 грн, додаткові заняття з підготовки до школи - 1 500,00 грн, в місяць.
Витрати на закупівлю старшій дочці ОСОБА_4 необхідних для навчання речей склали 1 770,00 грн, консультація лікаря педіатра - 1 350,00 грн, на оплату освітніх послуг школи - 300,00 грн, гурток з шахів -1 200,00 - 2 000,00 грн на місяць, додаткові зайняття з іспанської мови - 9 000,00 грн, додаткові зайняття з англійської мови - 2 465,00 грн, харчування у школі 2 000,00 - 2 500,00 грн, та кишенькові кошти на побутові витрати та харчування 2 000,00 - 2 500,00 грн, на місяць.
Також зазначено, що орієнтовано на утримання та забезпечення належного рівня життя, організації оздоровлення та відпочинку обох дітей витрачається: 20 425,76 грн витрати на придбання одягу; 3 000,00 - 6 000,00 грн витрати на оплату комунальних послуг; 12 000,00-15 000,00 грн витрати на продукти харчування; 3 200,00 грн витрати на послуги прибирання в житловому приміщенні; поїздка з дітьми на відпочинок у м. Ларнака Республіка Кіпр приблизно 89 814,00 грн, поїздка з дітьми до Австрії, Відень - 30 324,26 грн, поїздка з дітьми в Буковель - 38 960,00 грн, витрати на розваги та іграшки 7 324,00 грн.
Враховуючи наведене та оскільки відповідач є здоровим, працездатним, інших утриманців немає, тому має можливість сплачувати аліменти на утримання доньок у твердій грошовій суми, а саме 25 630,00 грн, на ОСОБА_17, та 31 960 грн. на ОСОБА_4 .
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 09 вересня 2025 рокупозовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , аліменти у твердій грошовій сумі на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 15 000,00 грн, та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 15 000,00 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23 вересня 2024 року та до досягнення дітьми повноліття.
Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення платежу (аліментів) за один місяць.
Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Осадчий П.Ю. подав апеляційну скаргу, яку мотивовано тим, що судом не враховано, що відповідач регулярно та добровільно надавав кошти на утримання дітей, здійснюючи перекази у розмірі 15 000 грн. Незважаючи на те, що в матеріалах справи наявні підтвердження таких платежів, яким суд не надав належної право оцінки.
Суд першої інстанції не навів у рішенні обґрунтування, чому сплачувані кошти не були враховані при визначенні розміру аліментів і чому встановлений розмір є більшим від того, який фактично та систематично сплачувався.
Фактична сплата 15 000 грн щомісяця є підтвердженням того, що він належно виконував свій обов'язок із утримання дітей, а тому при визначенні нового розміру аліментів суд мав оцінити обставини в контексті матеріальної спроможності сторін.
Суд першої інстанції не врахував, що у відповідача немає офіційно підтверджених доходів від підприємницької діяльності, пославшись лише на наявність відкритої ФОП - реєстрації, суд не встановив факт отримання прибутку.
Крім того, судом не враховано, що інформація про постійне проживання відповідача за кордоном (у Республіці Польща) не підтверджена доказами, що підтверджується відповіддю Головного центру обробки спеціальної інформації Державного прикордонної служби України, згідно якою дані про перетин кордону відповідачем не виявлені.
Вважає, що суд безпідставно визнав суму 15 000 грн на кожну дитину рівнозначною участю обох батьків, фактично поклавши на відповідача непропорційно більший обов'язок з утримання дітей, ніж на позивачку, що є порушенням принципу рівності прав та обов'язків батьків щодо дитини, закріпленого у ст. 141 Сімейного кодексу України, при цьому, що відповідачем було надано суду докази того, що позивач має право власності та є підприємцем.
Вказує, що висновки суду про постійне проживання відповідача за кордоном є припущенням, оскільки позивач не надав доказів постійного проживання відповідача за кордоном, ані отримання ним доходів, які обґрунтовували призначення аліментів у підвищеному розмірі.
Також зазначає, що суд вийшов за межі наданих доказів і фактично самостійно здійснив розрахунок доходів відповідача, виходячи з власних припущень про рівень його заробітку за кордоном.
Таким чином, суд порушив принцип змагальності сторін та й вийшов за межі досліджених доказів, підтримавши процес оцінки доказів власними припущеннями.
З урахуванням вказаного, представник ОСОБА_1 - адвокат Осадчий П.Ю. просить змінити оскаржуване рішення в частині визначеної судом твердої грошової суми аліментів на дитину, шляхом зменшення з до 3 750 на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення кожною дитиною повноліття.
12 лютого 2026 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив від представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6 , відповідно до якого просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
Посилання в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції не врахував факт добровільної сплати коштів на утримання дітей, а саме щомісячні перекази по 15 000 грн та не оцінив квитанції та інші докази таких платежів не можна визнати обґрунтованими.
Оскільки, суд вказав наявність переказів проте не надав їх оцінки, оскільки такі виплати не покривали усіх потреб дітей і не були підтверджені як систематичне виконання аліментного обов'язку.
Вказує, що в матеріалах справи відсутній нотаріально посвідчений договір між батьками про сплату аліментів або інше юридичне закріплення домовленостей, що вказує на те, що вона мала право звернутися до суду за захистом прав дітей на належне утримання.
Добровільна фінансова допомога, на яку посилається апелянт не позбавляє іншого з батьків права просити суд стягнути кошти на утримання дитини (аліменти) у належному розмірі. Якщо апелянт здійснював окремі платежі, він не може стверджувати, що ця сума була достатньою для повного утримання двох дітей. Надавши докази фактичних витрат на дітей, що перевищують 15 000 грн на місяць (для двох дітей сумарно) - зокрема, орієнтовно 52 000 грн щомісячно за розрахунком, наведеним у позовній заяві.
Отже, добровільні перекази покривали лише частину необхідних витрат. Крім того такі платежі мали несистематичний характер та здійснювалися на власний розсуд, без гарантій продовження у майбутньому. За відсутності твердих зобов'язань з боку платника аліментів позивач обґрунтовано звернулася до суду, щоб забезпечити стабільне і достатнє утримання дітей.
Таким чином, посилання про регулярну добровільну сплату є безпідставним. Наявні квитанції лише підтверджують факт окремих періодичних платежів, але не спростовують потреби у призначенні аліментів за рішенням суду.
Апелянт не виконував свої обов'язки в повному обсязі, тому стягнення аліментів у судовому порядку повністю відповідало вимогам закону та захисту інтересів дітей.
Посилання, що призначений розмір аліментів - 15 000 грн на кожну дитину - безпідставно визнано судом першої інстанції рівнозначним обов'язкам обох батьків, через що на апелянта покладено непропорційно більший фінансовий тягар, ніж на Позивача. З такими доводами не можна погодитися.
Посилання в апеляційній скарзі, що суд першої інстанції не дав оцінки матеріальному становищу кожного з батьків, не можна визнати обґрунтованим, оскільки суд встановив, що відповідач є здоровим та працездатним чоловіком, не має інших дітей чи утриманців і здійснює підприємницьку діяльність, тобто має об'єктивну можливість сплачувати аліменти.
Разом з тим, позивач сама утримує двох малолітніх дітей, що потребує часу та додаткових зусиль. Суд першої інстанції звернув увагу на необхідності забезпечити інтереси дітей та зберегти для них той рівень життя, який вони мали до розлучення батьків.
Посилання про відсутність доходу також не підтверджені належними доказами, а наданий витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ФОП ОСОБА_1 (статус "припинено", реєстраційний №20650000000064022) та відповідь Державної податкової служби України за період 1-4 квартали 2024 року, не відображають дійсний майновий стан відповідача.
Суд першої інстанції правильно врахував усі суттєві обставини, у тому числі рівень життя апелянта за кордоном та зробив обґрунтований висновок про неспроможність його доводів щодо «занадто великої» суми аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 01 грудня 2023 року було розірвано шлюб між ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 , зареєстрований 12 серпня 2010 року Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві.
Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 виданого повторно 18 листопада 2017 року, Солом'янським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась ОСОБА_4 , батьками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Згідно з свідоцтвом про народження від 08 лютого 2019 року виданого відділом РАЦС Малаґа, Іспанія, ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась ОСОБА_7 , батьками якої є ОСОБА_8 та ОСОБА_3 .
З довідки про реєстрацію особи громадянином України № НОМЕР_2 від 14 березня 2019 року виданої Консульством України в Малазії, вбачається, що ОСОБА_7 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрована громадянкою України.
Відповідно до довідки з Центру реєстрації та інформації про господарську діяльність Республіки Польща, з 02 лютого 2023 року ОСОБА_8 здійснює господарську діяльність пов'язану з програмним забезпеченням. У вказаній довідці зазначено адресу листування: АДРЕСА_1.
19 серпня 2024 року між ТОВ «Школа Монтессорі нової епохи» та ОСОБА_3 , було укладено договір № 2024-19/08-5п про надання послуг. Відповідно до умов вказаного договору виконавець зобов'язується створити належні умови перебування, догляду та організації навчання дитини ОСОБА_7 , відповідно до обраної прогарами навчання за освітньою програмою розвитку дітей дошкільного віку «Я-САМ», укладеної за педагогічною системою ОСОБА_9 , на умовах визначених цим договором, а замовник зобов'язується забезпечити подання всіх необхідних документів та своєчасну оплату послуг виконавця в строки та розмірах передбачених цим договором.
Згідно з актом надання послуг № 118 від 31 липня 2024 року до договору №2024-01/01-1п від 01 січня 2024 року загальна вартість послуг, зокрема перебування, догляд та організація навчання дитини ОСОБА_7 , за освітньою програмою розвитку дітей склала 17 750,00 грн.
Відповідно до квитанції № ВАХМ-СЕЕА-Т5АА-8ВВХ від 27 серпня 2024 року, ОСОБА_10 було сплачено на рахунок ОСОБА_11 , грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн, з зазначенням призначення платежу: консультування з питань освіти.
Згідно з квитанцією №9А65-2Е86-3Е4К-8ТЕ9 від 27 серпня 2024 року, ОСОБА_3 було сплачено на рахунок Школи Монтессорі нової епохи, грошові кошти у розмірі 19 950,00 грн, з призначенням платежу: Оплата за вересень 2024 року, ОСОБА_7 .
Відповідно до квитанції №М7АХ-58СЕ-ТСЕВ-Е0ХХ від 12 вересня 2024 року, ОСОБА_3 було сплачено на рахунок БФ Наше Майбутнє, грошові кошти у розмірі 1 500,00 грн, з призначенням платежу: Благодійний внесок, вересень 2024 року, ОСОБА_3 ( ОСОБА_7 ).
Згідно з квитанцією №ТЕС7-Н30Е-8НМН-055Т від 02 вересня 2024 року, ОСОБА_3 було сплачено на розрахунковий рахунок НОМЕР_3 , грошові кошти у розмірі 2 500,00 грн., з призначенням платежу: оплата за гімнастику ОСОБА_7 , вересень 2024 року.
З логопедичної характеристики ОСОБА_7 складеною логопедом ОСОБА_13 , вбачається, що ОСОБА_14 відвідує логопедичні корекційні заняття з березня 2024 року. Зазначено, що остання розуміє звернення мовлення та безпомилково виконує словесні інструкції, спілкується розгорнутими поширеними реченнями, словниковий запас слів у межах норми. Аномалій в анатомічній будові артикуляційного апарату не виявлено. Точність та об'єм рухів мовленнєвого апарату не завжди достатні. Спостерігається підвищений тонус язика. Порушена складова структура слова. Недостатньо розвиненні фонематичний слух та фонематичне сприймання. Грубо порушена звуковимова. Спостерігаються складноші по формуванню самоконтролю у корекційній роботі. За висновком логопеда дитина потребує логопедичної корекції.
Відповідно до квитанції №2ХНЗ-5Н1Х-А6В1-РХК1 від 02 вересня 2024 року, ОСОБА_3 було сплачено на рахунок БФ БО «Наше Майбутнє», грошові кошти у розмірі 300,00 грн, з призначенням платежу: Кушпіль Амелі, 6А, вересень 2024 р.
З відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 21506/25-Вих від 02 квітня 2025 року, вбачається, що відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією громадянином України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 в період з 31 грудня 2021 року по 23 вересня 2024 року в базі даних не виявлено.
З квитанцій АТ «Універсал Банк» вбачається, що ОСОБА_1 на картковий рахунок № НОМЕР_4 здійснювались перекази грошових коштів на загальну суму 3 400,00 грн.
Відповідно до квитанції № 6РЕ1-Н7АН-С6ЕМ-82В0 від 01 листопада 2024 року ОСОБА_1 на картковий рахунок № НОМЕР_5 здійснювався переказ грошових коштів у розмірі 15 000,00 грн, з призначенням платежу: Аліменти 11/2024.
Згідно з квитанцією № 5265-7АВХ-В0КМ-61С6 від 04 жовтня 2024 року ОСОБА_1 на картковий рахунок № НОМЕР_5 здійснювався переказ грошових коштів у розмірі 15 000,00 грн, з призначенням платежу: Аліменти 09/2024.
Відповідно до квитанції № А8СР-К4НР-А813-АТХ8 від 02 вересня 2024 року ОСОБА_1 на картковий рахунок № НОМЕР_5 здійснювався переказ грошових коштів у розмірі 15000,00 грн., з призначенням платежу: Аліменти 09/2024.
Згідно з квитанцією № 6ВА2-ХКВМ-АМХ4-022С від 29.08.2024 року ОСОБА_1 на картковий рахунок № НОМЕР_5 здійснювався переказ грошових коштів у розмірі 20 000,00 грн., з призначенням платежу: Аліменти 06,07,08/2024.
Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 1 кварталу 2024 року по 4 квартал 2024 року, ОСОБА_1 було отримано грошові кошти у розмірі 1 828,94 грн., з кодом призначення - 126 Додаткове благо.
Згідно з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 174017036 від 16 липня 2019 року, ОСОБА_3 , на праві власності належить квартира АДРЕСА_2 . Що також підтверджується шлюбним договором укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ..
Відповідно до посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильскій АЕС у 1986 році, ОСОБА_15 є інвалідом 3-ої групи.
З договору заявки на туристичну послугу вбачається, що ОСОБА_8 здійснював бронювання готелю для відпочинку. У вказаній заявці зазначено адресу мешкання ОСОБА_16 , в Республіці Польща.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 , мотивував своє рішення тим, що після розірвання шлюбу діти проживають разом із матір'ю та перебувають на її утриманні. Приймаючи до уваги, що домовленості між сторонами щодо розміру аліментів не досягнуто, про що є суперечливість яка зазначена сторонами у процесуальних документах поданих до суду, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 15 000,00 грн на кожну дитину.
Визначаючи такий розмір аліментів суд виходив з того, що відповідач проживає у Республіці Польщі де здійснює підприємницьку діяльність, а факт його проживання підтверджується договором заявкою на туристичну послугу, таким чином враховуючи, що рівень життя та середня заробітна плата у Республіці Польща є вищим, ніж в Україні, а отже, витрати на утримання дітей у розмірі 3 750,00 грн., на кожну дитину, заявлені відповідачем у відзиві не відповідають економічним реаліям, а доводи про неможливість відповідача сплачувати аліменти у вищому розмірі необґрунтованими.
Суд також зазначив, що відповідачем не було надано належних доказів про його матеріальний стан, а подані довідки з українських фіскальних органів не можуть свідчити про його фактичний фінансовий стан, оскільки під час розгляду справи судом встановлено, що останній здійснює підприємницьку діяльність в Республіці Польща.
Посилання відповідача на утримання ним батьків суд взяв до уваги, оскільки доказів фактичної участі у забезпеченні їхніх потреб суду не було надано. Суд також врахував, що діти сторін відвідують навчальні заклади, спортивні секції та гуртки, проходять регулярні медичні обстеження, що передбачає значні постійні витрати.
Апеляційний суд не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно ч. 7, 8 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї
Згідно зі ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до положень ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до положень ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Частиною 1 ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Відповідно до положень ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що договори про припинення права на аліменти у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно та/або про сплату аліментів між сторонами не укладалися.
Матеріалами справи підтверджено, що у позивача та відповідача у справі є спільні діти - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Щодо апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 , то він в апеляційній скарзі не заперечує щодо наявності підстав для стягнення з нього аліментів на утримання дітей, однак не погоджується із розміром стягнутих аліментів. Вказує, що розмір аліментів, визначений судом по 15 000 гривень на кожну дитину, є завищеним, і згодний на виплату аліментів в розмірі по 3 750 грн на кожну дитину.
Звертаючись до суду із позовом, позивач просила стягнути з відповідача аліменти на утримання їх спільних дітей у твердій грошовій сумі, а саме 31 960 грн на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та 25 630 грн на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з моменту подачі позову і до досягнення ними повноліття.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).
Згідно статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Жодна зі сторін безспірних доказів на підтвердження обставин, на які посилається не надала.
Обов'язок утримувати дітей є рівним обов'язком як батька, так і матері. Тому, як батько дітей може та має бути працевлаштованим, так і мати в силу віку дітей може та має бути працевлаштована задля отримання ними як батьками дітей доходу для утримання своїх дітей.
Задовольняючи позов ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання доньок у розмірі по 15 000 грн на кожну дитину, суд першої інстанції правильно керувався ст. ст. 179, 180, 181, 184 СК України та обґрунтовано вважав, що відповідач є працездатною людиною, яка має належний стан здоров'я, на його утриманні інші діти або непрацездатні особи не перебувають.
Проте при визначенні аліментів у розмірі 15 000 грн на кожну дитину суд не врахував, що зазначений розмір у кілька разів більше прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Стягнення такої суми аліментів відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України можливо у випадку доведення достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, які б свідчили про реальний розмір доходів відповідача, тому не можна стверджувати про їх достатність для сплати аліментів в розмірі 15 000 грн на кожну дитину, визначеному судом.
Крім того, колегія суддів апеляційного суду враховує, що батьки несуть рівні обов'язки по утриманню дитини, тому забезпечення дитині прожиткового мінімуму у розмірі, визначеному законом, покладається як на батька, так і на матір.
Тому, визначаючи розмір аліментів, суд першої інстанції повинен був виходити з того, що цей розмір має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а також відповідати рівним правам та обов'язкам кожного з батьків, та майновому і сімейному стану платника аліментів, для якого їх розмір не повинен бути надмірним тягарем.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати (частина третя статті 182 СК України).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлений прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років з 01 січня 2024 року- 3 196 гривень. Такий же розмір прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років встановлений статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік».
Враховуючи викладене колегія суддів вважає за потрібне зменшити визначений судом першої інстанції розмір аліментів в 15 000 грн на кожну дитину щомісяця до 5 000 грн на кожну дитину, який є не лише таким, що значно перевищує встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а ще є достатнім для належного розвитку дитини, як 2012 року народження, так і 2019 року народження, з огляду на рівні права батьків з їх виховання та утримання, а також рівні права усіх дітей на гармонійний розвиток та співмірне утримання обома батьками.
На думку колегії суддів, при визначенні розміру аліментів суд першої інстанції не в повній мірі врахував вищевикладені вимоги закону, не надавши оцінки матеріальному становищу відповідача.
Дослідивши матеріали справи, а також надані сторонами по справі докази, апеляційний суд враховує, що відповідач по справі є батьком для двох дітей, які перебувають на його утриманні й він має зобов'язання щодо їх фінансового утримання.
Посилання відповідача на зменшення розміру аліментів до 3 750 грн на кожну дитину не заслуговують на увагу, з огляду можливі фінансові спроможності батька дітей.
Колегія суддів звертає увагу, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, у твердій сумі підлягає індексації та не вважається незмінним. У зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Крім того, присудження аліментів за рішенням суду не обмежує відповідача у праві надання додаткової матеріальної допомоги на дітей добровільно.
Колегія суддів звертає увагу також на те, що позивачка може використати своє право на отримання від відповідача фінансування (покриття) додаткових витрат на дітей відповідно до ст. 185 СК України за окремим позовом.
За таких обставин стягнення з відповідача аліментів на доньок в розмірі 15 000 грн на кожну дитину щомісячно буде значно перевищувати встановлений законом розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, тоді як доказів достатності у відповідача заробітку (доходу) для сплати аліментів у визначеному судом розмірі - відсутні.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що визначений судом першої інстанції розмір аліментів необхідно змінити, зменшивши їх щомісячний розмір до 5 000 грн на кожну дитину, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку
Таким чином, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнутих аліментів підлягає зміні.
Відповідно до положень статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки суд першої інстанції, вирішуючи спір та визначаючи розмір аліментів, які підлягають стягнення із відповідача на користь позивачки на утримання неповнолітніх дітей не перевірив майновий стан відповідача та спроможність ним сплачувати аліменти в розмірі по 15000 грн. на кожну дитину, а позивачка не надала таких доказів, тому колегія суддів дійшла висновку про часткову обґрунтованість доводів апеляційної скарги, та часткове задоволення апеляційної скарги та зменшення розміру аліментів до 5000 грн. на кожну із дітей.
Відповідно до положень частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 09 вересня 2025 рокузмінити в частині визначеного судом розміру аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання утримання дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме зменшити тверду грошову суму з 15 000 грн до 5 000 грн на кожну дитину.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню відповідно до норм п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягає.
Судді :
_______________ ________________ ______________
М.А.Яворський Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв