11 березня 2026 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю:
секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Бориспільської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 на вирок Яготинського районного суду Київської області від 20.08.2025, яким
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Обуховичі Іванківського району Київської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 5 місяців.
На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання за вироками Баришівського районного суду Київської області від 24.07.2025 та Оболонського районного суду м. Києва від 01.08.2025, більш суворим покаранням за даним вироком, ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 5 місяців,
Вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_6 01.07.2024 близько 18 год. 51 хв., перебуваючи в приміщенні магазину "Укрпромпостач" (ВКФ "Укрпромпостач-95") за адресою: Київська область, Бориспільський район, місто Яготин, побачив на столику біля входу до магазину пластикову скриньку для благодійних пожертвувань, що належить Громадській організації "Яготинський волонтерський центр", в особі керівника - ОСОБА_8 , всередині якої знаходилися грошові кошти.
В подальшому, ОСОБА_6 , з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, скориставшись тим, що продавці магазину відволіклись на інших покупців та за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно та повторно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи характер своїх неправомірних дій, передбачаючи настання наслідків у вигляді таємного викрадення чужого майна та свідомо бажаючи цього, переконавшись що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, усвідомлюючи, що введений в державі військовий стан не припинено і не скасовано, шляхом вільного доступу таємно викрав пластикову прозору скриньку для благодійних пожертв військовим Збройних Сил України, яка знаходилась на столику перед виходом з магазину, в середині якої містилися грошові кошти в сумі 5988 гривень 00 копійок, та помістивши її до власного рюкзака, покинув приміщення магазину "Укрпромпостач", а викраденим майном ОСОБА_6 розпорядився на власний розсуд, чим завдав Громадській організації "Яготинський волонтерський центр" в особі керівника - ОСОБА_8 , майнову шкоду, яка згідно акту про перерахунок коштів ГО "Яготинський ВЦ" від 28.06.2024 становить 5988 (п?ять тисяч дев?ятсот вісімдесят вісім) гривень 00 копійок.
Прокурор Бориспільської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи доведеність вини обвинуваченого, просить вирок суду скасувати, кваліфікувати дії ОСОБА_6 за епізодом крадіжки від 01.07.2024 за ч.4 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану. Виключити обставину, яка обтяжує покарання - рецидив злочинів. Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги, прокурор посилається на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначає, що при кваліфікації дій ОСОБА_6 за епізодом крадіжки від 01.07.2024, суд повинен був кваліфікувати його дії як «повторність», оскільки його судимість за вироком Березанського міського суду Київської області від 19.03.2020 не була погашена на момент вчинення ним крадіжки. Також звертає увагу, що до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, ОСОБА_6 був раніше засуджений за ч.2 ст.186, ч.3 ст.185 КК України, що в свою чергу утворює обставину, яка обтяжує покарання - вчинення злочину повторно і не може бути ще раз враховано для визначення обставини, що обтяжує покарання - рецидив злочинів. Крім того наголошує, що при призначенні ОСОБА_6 покарання, суд не врахував в повній мірі ступінь тяжкості, характер, спосіб та наслідки вчиненого ним злочину. Зауважує, що ОСОБА_6 в умовах війни заволодів не просто чужим майном, а благодійними коштами для потреб військових. Вказує, що обвинувачений за місцем проживання характеризується негативно, неодноразово раніше судимий до реальної міри покарання, не працевлаштований.
В судове засідання апеляційного суду не з'явився захисник ОСОБА_10 , який подав до суду клопотання про відкладення судового розгляду у зв'язку з перебуванням на лікарняному, однак обвинувачений ОСОБА_6 заперечував проти відкладення апеляційного розгляду та вважав за можливе проводити апеляційний розгляд за відсутності захисника.
З метою дотримання вимог ст.28 КПК Українищодо розумності строків апеляційного розгляду, з урахуванням думки обвинуваченого та прокурора, колегією суддів було прийнято рішення про розгляд апеляційної скарги за відсутності захисника ОСОБА_10 .
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників апеляційного розгляду, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, вивчивши матеріали справи, обговоривши і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, яке є необхідним й достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів. Суд призначає покарання з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Призначаючи ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, а також відсутність обставин, які пом'якшують покарання.
З урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу ОСОБА_6 , який раніше судимий, офіційно не працевлаштований, негативно характеризується за місцем проживання, відсутності обставин, що пом'якшують покарання, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про неможливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства та обґрунтовано обрав йому покарання у виді позбавлення волі, яке слід відбувати реально.
Разом з тим, з урахуванням конкретних обставин вчинення правопорушення, суд першої інстанції правильно призначив обвинуваченому покарання у розмірі, наближеному до мінімального, передбаченому санкцією статті для даного виду покарання.
Отже судом першої інстанції при винесенні вироку дотримано вимог ст.ст. 50, 65 КК України, призначено покарання, що відповідає особі обвинуваченого та ступеню тяжкості вчиненого ним правопорушення, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень, як обвинуваченим, так і іншими особами.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги прокурора про необхідність призначення ОСОБА_6 більш суворого покарання, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора щодо безпідставного врахування судом обставини, яка обтяжує покарання - рецидив злочинів, та не врахування кваліфікуючої ознаки «повторність».
Згідно з ч.ч. 1, 4 ст.32 КК України, повторністю кримінальних правопорушень визнається вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу. Повторність відсутня, якщо за раніше вчинене кримінальне правопорушення особу було звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, установлених законом, або якщо судимість за це кримінальне правопорушення було погашено або знято, а також після відбуття покарання за вчинення кримінального проступку.
Відповідно до Примітки 1 статті 185 КК України у статтях 185, 186 та 189-191 повторним визнається кримінальне правопорушення, вчинене особою, яка раніше вчинила будь-яке із кримінальних правопорушень, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 цього Кодексу.
Як вбачається з обвинувального акту, дії ОСОБА_6 кваліфіковано прокурором за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
Однак при розгляді даного кримінального провадження, судом виключено кваліфікуючу ознаку «повторність», інкриміновану ОСОБА_6 за епізодом від 01.07.2024 у зв'язку з тим, що ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 17.09.2024 кримінальне провадження в частині обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, за епізодом від 19.06.2024, закрито на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України.
Разом з тим, суд залишив поза увагою те, що ОСОБА_6 засуджений вироком Березанського міського суду Київської області від 19.03.2020 за ч.3 ст.186 КК України до 5 років позбавлення волі, судимість за яким була не погашена станом на момент вчинення ним крадіжки 01.07.2024, що утворює повторність, передбачену ст.32 КК України, з інкримінованим йому злочином, передбаченим ч.4 ст.185 КК України.
Отже, при визначенні правової кваліфікації дій ОСОБА_6 , суд першої інстанції помилково виключив кваліфікуючу ознаку «повторність».
Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне змінити правову кваліфікацію кримінального правопорушення та вважати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, а саме - у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану.
Крім того, суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_6 покарання у даному випадку не міг визнати рецидив злочинів обставиною, яка обтяжує покарання, оскільки останній раніше засуджений вироком Березанського міського суду Київської області від 19.03.2020 за ч.3 ст.186 КК України, що утворює повторність кримінальних правопорушень, а не рецидив, тому колегія суддів вважає за необхідне виключити з вироку посилання на вказану обставину.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу прокурора Бориспільської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 задовольнити частково.
Вирок Яготинського районного суду Київської області від 20.08.2025 щодо ОСОБА_6 змінити.
Кваліфікувати дії ОСОБА_6 за ч.4 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
Виключити обставину, яка обтяжує покарання - рецидив злочинів.
В іншій частині вирок Яготинського районного суду Київської області від 20.08.2025 щодо ОСОБА_6 залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3