Справа № 761/30518/24Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/1503/2026Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
02 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарях ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
з участю прокурорів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_10 ,
захисника ОСОБА_11 (у режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_12 та прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_13 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 28 серпня 2024 року, яким
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Віліне Бахчисарайського району, АР Крим, українця, громадянина України, із середньою освітою, тимчасово не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимоговироком Шевченківського районного суду м. Києва від 26.06.2023 року за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.,
засуджено за ч.1 ст. 309 КК України до 1 року обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік, з покладенням обов'язків, передбачених ч.1 ст. 76 КК України, а покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 26.06.2023 року ухвалено виконувати самостійно. Вироком вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат
За вироком суду, ОСОБА_10 , у невстановлені досудовим розслідуванням часі та місці, але не пізніше 03.08.2024, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, від невстановленої досудовим розслідуванням особи, матеріали відносно якої виділено та скеровано для подальшої перевірки до відділу превенції Шевченківського УП ГУНП у м. Києві, придбав та почав незаконно зберігати наркотичний засіб, обіг якого обмежено метадон (фенадон). Маса метадону (фенадону) становить 0,044 г.
03.08.2024 року приблизно о 15 год. 08 хв., ОСОБА_10 , який у правій кишені шортів одягнутих на ньому незаконно зберігав наркотичний засіб, обіг якого обмежено метадон (фенадон), і знаходився за адресою: м. Київ, вул. Зоологічна 12/15, зупинено працівниками Шевченківського УП ГУНП у м. Києві і на запитання працівника поліції, чи має ОСОБА_10 при собі заборонені предмети, останній відповів, що у правій кишені шортів одягнутих на ньому зберігає наркотичний засіб, обіг якого обмежено метадон (фенадон). Після чого, на місце події викликано слідчо-оперативну групу Шевченківського УП ГУНП у м. Києві. В подальшому, 03.08.2024 у період часу з 16 год. 25 хв. по 16 год. 36 хв., за адресою: місто Київ, вулиця Зоологічна 12/15, в ході затримання ОСОБА_10 , під час проведення його особистого обшуку, працівниками поліції Шевченківського УП ГУНП у м. Києві вилучено наркотичний засіб, обіг якого обмежено метадон (фенадон). Маса метадону (фенадону) становить 0,044 г.
Таким чином, ОСОБА_10 визнаний винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, а саме у незаконному придбанні та зберіганні наркотичного засобу без мети збуту.
На вирок суду прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_12 та заступником керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_13 подані апеляційні скарги, які за своєю суттю є ідентичними.
В апеляційних скаргах прокурори просять вирок скасувати в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_10 покарання за ч.1 ст. 309 КК України у виді 1 року обмеження волі. На підставі ст.71,72 КК України за сукупністю вироків, остаточне покарання визначити з урахуванням покарання, призначеного вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 26.06.2023, у виді 1 року обмеження волі та штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., який виконувати самостійно.
В обґрунтування апеляційних скарг,не оспорюючи фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення та правильність правової кваліфікації дій обвинуваченого, посилаються на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме: незастосування ст.ст.71,72 КК України, яка підлягала обов'язковому застосуванню, та застосуванням вимог ст. 75 КК України, яка не підлягала застосуванню.
Зазначають, що судом при призначенні покарання не дотримано вимог ст. 50,65 КК України, та не враховано особу обвинуваченого, який не працює, суспільно корисною діяльністю не займається, не одружений, дітей немає, раніше неодноразово судимий, останній раз 26.06.2023 року до покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, який на даний час не сплачено, та в період не знятої та непогашеної судимості вчинив новий проступок в сфері незаконного обігу наркотичних засобів, що свідчить про неможливість виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів без реального відбування ним покарання у виді обмеження волі.
Також вказують на те, що суд не призначив покарання за сукупністю вироків за приписами ч.1 ст.71 КК України, незважаючи на те, що кримінальне правопорушення ОСОБА_10 вчинене у період відбування покарання за попереднім вироком.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, яка підтримала апеляційні скарги, обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційних скарг, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Винуватість обвинуваченого ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, правильність кваліфікації дії обвинуваченого за ч.1 ст.309 України в апеляційному порядку не оскаржується та в силу вимог ч. 2 ст. 394 КПК України не є предметом розгляду суду апеляційної інстанції.
Доводи апеляційних скарг прокурорів про необхідність ухвалення нового вироку із призначенням ОСОБА_10 покарання за ч.1 ст.309 КК України у виді 1 року обмеження волі без звільнення його від відбування покарання, не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно дост.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.
Згідно з вимогами ст.65 КК Українипри призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
За змістом ч.1 ст.75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьоюстатті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Як випливає зі змісту вироку суд при звільненні ОСОБА_10 від відбування покарання в порядку ст. 75 КК України суд врахував характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком, конкретні обставини кримінального провадження, дані про особу обвинуваченого, а саме те, що останній не перебуває під наглядом лікаря-нарколога та психіатра, раніше засуджувався за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, посередньо характеризується уповноваженою особою органу внутрішніх справ.
Покарання у виді позбавлення волі у розмірі, який призначив суд першої інстанції, на переконання колегії суддів, буде необхідним й достатнім для досягнення його мети, яка полягає не тільки в карі, а й виправленні обвинуваченого та запобіганні вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.
Є обґрунтованим і висновок суду про те що, незважаючи на факт притягнення раніше ОСОБА_10 до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.309 КК України і засудження його до покарання у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян , з огляду на його молодий вік, його виправлення ще можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах обов'язкового контролю за його поведінкою з боку органу пробації на протязі визначеного судом іспитового строку.
Також суперечать вимогам ст.88 КК України і доводи апеляційних скарг прокурорів про те, що ОСОБА_10 є раніше судимою особою, оскільки особи, засуджені за вчинення кримінального проступку , вважаються такими, що не мають судимості після відбуття покарання.
Інших доводів, які б свідчили про те, що суд першої інстанції застосував вимоги ст.75 КК України, які не підлягали застосуванню, апеляційні скарги прокурорів не містять.
Твердження апеляційних скарг прокурорів про те, що ОСОБА_10 вчинив кримінальний проступок у період відбування покарання за попереднім вироком, на матеріалах кримінального провадження не ґрунтуються.
Відповідно до ч.1 ст.71 КК України якщо засуджений після ухвалення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Згідно з правовим висновком, який міститься в постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 06 грудня 2021 року (справа №243/7758/20, провадження №51-113кмо21), для застосування закріплених у ч.1ст.71 ККУкраїни правил призначення покарання за сукупністю вироків законодавець визначає сукупність двох обов'язкових умов, що мають бути встановлені в їх нерозривній єдності:перша умова стосується моменту вчинення нового кримінального правопорушення засудженим «після ухвалення вироку, але до повного відбуття покарання» за попереднім вироком; друга умова полягає в наявності невідбутої частини покарання (основного та/або додаткового) за попереднім вироком на момент призначення судом покарання за новим вироком.
Відсутність хоча б однієї з указаних вище умов виключає можливість застосування положень ч.1ст.71 КК України під час вирішення питання про призначення покарання за новим вироком.
Якщо на момент вчинення особою нового кримінального правопорушення невідбутою частиною покарання за попереднім вироком було основне покарання у виді штрафу (ст.53КК України), яке на час ухвалення нового вироку вже відбуте, порядок та правила призначення остаточного покарання за сукупністю вироків, визначені положеннями ч.1 ст.71,ч.3 ст.72КК України, не застосовуються.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 26 червня 2023 року ОСОБА_10 засуджений за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.
Як установлено під час апеляційного розгляду ОСОБА_10 знятий з обліку Шевченківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області у зв'язку зі сплатою призначеної суми в розмірі 17000 грн., що підтверджується квитанцією про оплату штрафу АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» №0.0.3774215049.1 від 19.07.2024 року на суму 17 000 грн.
Отже, станом на момент вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, а саме незаконного зберігання наркотичного засобу без мети збуту (03.08.2024року ) за даним вироком, штраф за попереднім вироком вже був сплачений (19.07.2024 року).
Матеріали кримінального провадження також не містять і точного часу незаконного придбання ОСОБА_10 наркотичного засобу без мети збуту , що свідчить про недоведеність вчинення кримінального правопорушення у цій частині саме до 19.07.2024 року.
За таких обставин висновок суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг прокурорів про вчинення ОСОБА_10 кримінального проступку у період відбування покарання за попереднім вироком є безпідставними.
Таким чином, призначене ОСОБА_10 покарання у вигляді штрафу за попереднім вироком є виконаним, тому відсутні підстави для застосування вимог ст.ст.71,72 КК України.
Відповідно до вимог ч.2 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.
З огляду на наведене, вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 28 серпня 2024 року щодо ОСОБА_14 підлягає зміні у частині призначеного покарання шляхом виключення з вироку вказівки на самостійне виконання покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 26.06.2023 року та посилання у вступній частині вироку про судимість ОСОБА_14 за зазначеним вироком.
Керуючись ст.ст.404,405,407,419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги прокурорів залишити без задоволення.
Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 28 серпня 2024 року щодо ОСОБА_10 у частині призначеного покарання та у вступній частині вироку змінити.
На підставі ч. 2 ст. 404 КПК України виключити з вироку посилання на самостійне виконання покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 26.06.2023 року та з вступної частині вироку посилання на судимість ОСОБА_10 за ч.1 ст.309 КК України за згаданим вироком.
В іншій частині вирок залишити без змін.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
Суддя: Суддя: Суддя: