апеляційне провадження №22-ц/824/4690/2026
справа №757/9684/24-ц
17 березня 2026 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Желепи О.В., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокадацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2025 року, постановлену під головуванням судді Хайнацького Є.С., дата складення повної ухвали 16 жовтня 2025 року,
у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокадацькому районах міста Дніпра в межах ВП № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа Печерського районного суду міста Києва № 2-6240/10, -
встановив:
1. Короткий виклад доводів пред'явленого позову.
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із скаргою на дії/бездіяльність органу примусового виконання.
В обґрунтування скарги зазначає, що 13 грудня 2010 року Печерським районним судом м. Києва видано виконавчий лист №2-6240 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Траст» заборгованості у розмірі 77 233,58 грн.
На підставі вказаного виконавчого листа 27 січня 2011 року державним виконавцем Ленінського ВДВС м. Дніпропетровська відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 та винесено постанову про накладення арешту на все нерухоме майно боржника.
15 грудня 2011 року виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі пункту 4 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" (у зв'язку з перешкоджанням стягувача виконанню та неавансуванням витрат), однак арешт з майна боржника знято не було.
Вказує, що згідно з інформаційною довідкою з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна станом на 21 липня 2021 року за позивачем обліковується арешт усього нерухомого майна (реєстраційний №10933038 від 14 березня 2011 року), що також підтверджується листами виконавчої служби. При цьому в реєстрі допущено помилку в найменуванні органу ДВС, однак код ЄДРПОУ 34984467 зазначено правильно і він належить саме Ленінському ВДВС м. Дніпропетровська.
Вказує, що 16 серпня 2023 року Дніпровський апеляційний суд, скасовуючи рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська у справі за позовом ОСОБА_1 до Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Публічного акціонерного товариства Банк «Траст», про зняття арешту з нерухомого майна та закриваючи провадження у справі, вказав, що ефективним способом захисту у разі відсутності матеріалів відкритого виконавчого провадження є оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця у порядку розділу VII ЦПК України, оскільки орган ДВС зобов'язаний обґрунтувати правомірність тривалого перебування майна під арештом.
Зазначає, що відповідно до частин 1, 2 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» та пункту 4.10.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, у разі повернення виконавчого документа арешт з майна боржника підлягає обов'язковому скасуванню, що державним виконавцем зроблено не було.
Безпідставне та тривале збереження арешту порушує право власності скаржниці та право на мирне володіння майном, гарантовані статтею 41 Конституції України, статтями 316, 317, 319, 321, 391 ЦК України
Незважаючи на відсутність наразі зареєстрованого нерухомого майна за скаржницею, існування арешту об'єктивно порушує його права, оскільки будь-яке майно, набуте в майбутньому, автоматично підпадатиме під це обтяження.
Мотивуючи наведеним, просить:
- визнати протиправною бездіяльність Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра щодо незняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 при поверненні виконавчого документа в рамках виконавчого провадження НОМЕР_2;
- зобов'язати Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра, ЄДРПОУ: 44896456, скасувати арешт (та відповідну заборону відчуження) нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження - 10933038), накладений постановою про відкриття виконавчого провадження від 27 січня 2011 року в рамках виконавчого провадження НОМЕР_3 державним виконавцем Дмитрієвою С.В.;
- зобов'язати Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра ЄДРПОУ: 44896456, вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис:
«Тип обтяження: арешт нерухомого майна;
Реєстраційний номер обтяження: 10933038;
Зареєстровано: 14.03.2011 11:47:37 за №10933038 реєстратором: Дніпропетровська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.
Підстава обтяження: постанова про відкриття виконавчого провадження, 29'2/6, 27.01.2011, Державним виконавцем Дмитрієвою С.В. Ленінського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції.
Об'єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно.
Власник: ОСОБА_1 , Дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Код: НОМЕР_1
Обтяжувач: Ленінський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, Код: 34984467.
Заявник: Ленінський Ленінський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, Код: 34984467».
2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Печерського суду міста Києва від 16 жовтня 2025 року скаргу задоволено.
Визнано неправомірною бездіяльність Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокадацькому районах міста Дніпра, яка полягає у незнятті арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 , накладеного постановою про відкриття виконавчого провадження від 27 січня 2011 року.
Зобов'язано Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра вчинити дії по зняттю арешту з нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження - 10933038), накладеного постановою про відкриття виконавчого провадження від 27 січня 2011 року в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_3 державним виконавцем Дмитрієвою С.В.
Задовольнивши скаргу, суд першої інстанції вказав, що арешт майна ОСОБА_1 зберігався за відсутності відкритих виконавчих проваджень, що безпідставно обмежувало її право користуватися та розпоряджатися власним майном. Виконавець не виконав обов'язок, передбачений статтею 40 Закону України "Про виконавче провадження", щодо зняття арешту після закінчення провадження або повернення виконавчого документа, а законних підстав для продовження обтяження майна не існувало.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з постановленою ухвалою, Другим правобережним відділом державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокостянтинівському районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) подано апеляційну скаргу.
Зазначає, що у виконавчому провадженні НОМЕР_2 виконавчий документ повернутий стягувачу постановою державного виконавця від 15 грудня 2011 року на підставі пункту 4 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на той час). Боржник не надав належних доказів сплати основного боргу, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. Заборгованість за виконавчим документом становила 77 233,58 грн, а сума виконавчого збору (10% відповідно до частини 2 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження") та мінімальних витрат виконавчого провадження (369 грн згідно з наказом Мін'юсту №2830/5 від 29.09.2016) разом становить 8 092,36 грн, які також не були сплачені.
Норми частиною 1 статті 40 та частини 4 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" визначають вичерпний перелік підстав для зняття арешту, серед яких відсутня така підстава, як повернення виконавчого документа стягувачу без повного виконання зобов'язань боржником. Отже, у державного виконавця не виник обов'язок знімати арешт, а відсутність сплати виконавчого збору та витрат виконавчого провадження виключає можливість такого зняття.
Вказує, що повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі пункту 4 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції на момент вчинення процесуальних дій) не передбачає обов'язку зняття арешту з майна боржника, у зв'язку з чим правильним є висновок про відсутність підстав, визначених Законом України "Про виконавче провадження", для зобов'язання державного виконавця зняти арешт, накладений на майно заявника, як боржника у виконавчому провадженні, до виконання останнім покладених на нього зобов'язань зі сплати виконавчого збору.
Відтак скаржник уважає, що у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для задоволення скарги і зняття арешту з майна боржника.
Зазначає, що суд першої інстанції, задовольняючи скаргу та зобов'язуючи орган ДВС зняти арешт, неправильно застосував пункт 4 частини 1 статті 47, частину 1 статті 40 та частину 4 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження", а також проігнорував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 14 травня 2025 року у справі №2/1522/11652/11 (провадження №14- 137цс24).
Крім того вказує, суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень, оскільки відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 22 травня 2019 року у справі №186/1799/15-ц, суд не вправі зобов'язувати державного виконавця вчиняти дії, віднесені законом виключно до його компетенції.
Мотивуючи наведеним, просить суд скасувати ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2025 року у справі №757/9684/24-ц та ухвалити нове рішення, яким скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокадацькому районах міста Дніпра в межах ВП № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа Печерського районного суду міста Києва № 2-6240/10 залишити без задоволення.
4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.
Відзиву на апеляційну скаргу на адресу Київського апеляційного суду не надходило.
5. Позиція учасників справи.
В судове засідання учасники справи не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Від адвоката Трофімова Д.Ю., який діє в інтересах ОСОБА_1 , надійшла заява про розгляд справи за відсутності скаржниці та її представника. Проти задоволення апеляційної скарги заперечував.
Представник скаржника у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до частини 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
6. Позиція суду апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
7. Фактичні обставини справи, установлені судом.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2010 року задоволено позов ПАТ «ТРАСТ» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ Банк «ТРАСТ" заборгованість за кредитним договором №S111.0003263 від 01 липня 2008 року в розмірі 75 627,31 грн.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ Банк «ТРАСТ" витрати з оплати судового збору у розмірі 756,27 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ Банк «ТРАСТ" 120,00 грн на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ Банк «ТРАСТ" 730,00 грн, витрат понесених позивачем в зв'язку з подачею оголошення в газети «Урядовий Кур'єр» та «Вісті Придніпров'я» (а.с. 24-27).
Згідно даних витягу з єдиного державного реєстру виконавчих проваджень від 14 липня 2022 року убачається, що на виконанні Новокодацького ВДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області перебувало виконавче провадження НОМЕР_2 з виконання виконавчого листа №2-6240, виданого 13 грудня 2010 року Печерським районним судом міста Києва (а.с.85).
27 січня 2011 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження та накладено арешт на майно боржника.
15 грудня 2011 року виконавчий документ повернуто стягувачеві на підставі пункту 4 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону №606-XIV) (стягувач перешкоджає провадженню або не здійснює авансування) (а.с. 85).
Згідно даних інформаційної довідки з єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно №266822775 від 21 липня 2021 року убачається, що 14 березня 2011 року за №10933038 зареєстровано обтяження на все нерухоме майно ОСОБА_1 у вигляді арешту. Обтяжувачем значиться Ленінський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції.
Згідно даних листа Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Новокодацький відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі №42367/в18 від 13 липня 2022 року убачається, що перевіркою АСВП у спецрозділі перебувало виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 2-6240, виданого 13 грудня 2010 року Печерським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Банк «Траст» заборгованості у розмірі 77 233,58 грн (а.с. 86-87).
Державним виконавцем 27 січня 2011 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно боржника.
Державним виконавцем 15 грудня 2011 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, керуючись пунктом 4 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", а саме стягувач перешкоджає провадженню або не здійснює авансування. Повідомлено, що згідно пункту 5 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" зняття арешту з майна здійснюється у всіх інших випадках за рішенням суду.
Листом №38068/15 від 26 серпня 2022 року Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) повідомив, що перевіркою Автоматизованої системи виконавчого провадження, а саме Спецрозділу АСВП встановлено, що на примусовому виконанні у відділі у період з 27 січня 2011 року по 15 грудня 2011 року перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-6240 від 13 грудня 2010 року виданого Печерським районним судом м.Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Банк «Траст» боргу у розмірі 77 233,56 грн. Державним виконавцем 15 грудня 2011 року винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві на підставі пункту 4 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».
Другим Правобережним відділом державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) прийнята до уваги надана інформація щодо розпочатої процедури ліквідації ПАТ Банк«Траст», проте вказало, що це не є підставою для скасування арешту майна боржника ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , відповідно до статей 37, 39, 40, 59 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с. 88-89).
8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), як провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
На час вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 діяла редакція Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV (далі - Закон №606-XIV) від 21 квітня 1999 року.
Відповідно до статті 1 Закону №606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) ? це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 47 Закону №606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа
У разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника (частини 1 та 2 статті 50 Закону № 606-XIV у редакції, чинній на час винесення постанови про повернення виконавчого документа).
Аналогічні приписи містяться у частині 1 статті 40 Закону № 1404-VIII, відповідно до яких у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Відповідно до частин 4, 5 статті 59 Закону № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21), від 03 лютого 2023 року у справі №639/858/21(провадження № 61-11506св22).
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених законом заходів щодо своєчасного, повного і неупередженого виконання рішень.
Згідно статті 57 Закону №606-XIV арешт майна боржника застосовується державним виконавцем з метою забезпечення реального виконання рішення.
Разом із тим. такий захід забезпечення виконання рішення не може існувати самостійно поза межами виконавчого провадження та без наявності правових підстав для подальшого примусового виконання.
Як установлено судом та підтверджується матеріалами справи, виконавче провадження НОМЕР_2 відкрито 27 січня 2011 року, а постановою державного виконавця від 15 грудня 2011 року виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі пункту 4 частини 1 статті 47 Закону №606-XIV у зв'язку з перешкоджанням стягувача виконанню рішення або невнесенням авансового внеску.
Повернення виконавчого документа стягувачу свідчить про фактичне припинення здійснення виконавчих дій у відповідному виконавчому провадженні.
Матеріали справи не містять відомостей про те, що стягувач повторно звертався із виконавчим документом до державного чи приватного виконавця з метою виконання рішення суду. Наведене дає підстави уважати про відсутність зацікавленості стягувача у виконанні рішення на його користь.
Разом з тим, як установлено судом, арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 , накладений постановою державного виконавця від 27 січня 2011 року, продовжує існувати в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Колегія суддів звертає увагу, що тривале збереження такого обтяження за відсутності відкритого виконавчого провадження фактично створює безстрокове обмеження права особи на мирне володіння своїм майном.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Згідно зі статтями 316, 317, 319, 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним, а власник має право на власний розсуд володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.
Обмеження цього права можливе лише на підставах і в порядку, встановлених законом.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно відомостей, що містять у вільному доступі у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридична особа ПАТ "Банк Траст" (ЄДРПОУ 35371070) значиться у стані припинення. У відповідній графі міститься запис: "В стані припинення, 04.01.2017, 10701780035029547, Внесення рішення державного органу про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації".
Колегія суддів також враховує, що арешт майна у виконавчому провадженні є процесуальним заходом забезпечення виконання рішення, який має тимчасовий характер та пов'язаний із наявністю відкритого виконавчого провадження.
Отже, тривала відсутність такого провадження виключає подальше існування відповідного обмеження.
Доводи апеляційної скарги про те, що арешт не може бути знятий до сплати виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, колегія суддів відхиляє, оскільки сам по собі факт несплати таких сум не створює правових підстав для безстрокового обмеження майнових прав особи.
При цьому матеріали справи не містять доказів існування відкритого виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження.
Посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2025 року у справі №2/1522/11652/11 не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки наведені у ній правові висновки стосуються інших фактичних обставин справи та не можуть бути застосовані без урахування конкретних обставин цієї справи.
Крім цього, у постанові Верховного Суду від 04 червня 2025 року №756/8592/24 Верховним Судом зазначено, що застосування арешту майна боржника як обмежувального заходу не повинно призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
Ураховуючи обставини цієї справи, зокрема те, що з моменту повернення виконавчого документу минуло більше 15 років, виконавче провадження вже знищено у зв'язку із закінченням строку його зберігання, колегія суддів констатує, що подальше накладення арешту на майно боржниці є невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном та обмежує права ОСОБА_1 , позбавляє її можливості вільно користуватися та розпоряджатися належним на праві власності майном.
Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень, зобов'язавши орган державної виконавчої служби вчинити певні дії.
Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд у разі встановлення її обґрунтованості визнає рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця неправомірними та зобов'язує відповідну посадову особу усунути допущені порушення.
Отже, суд першої інстанції діяв у межах наданих йому процесуальним законом повноважень.
Посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові №186/1799/15-ц від 22 травня 2019 року колегія суддів відхиляє з таких підстав.
У зазначеній постанові Верховний Суд дійсно звернув увагу на те, що суд, розглядаючи скаргу на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця, не вправі підміняти собою державного виконавця та вирішувати питання, віднесені законом до його дискреційних повноважень. Водночас правові висновки, викладені у вказаній постанові, стосуються інших фактичних обставин справи та не можуть бути застосовані до спірних правовідносин у цій справі.
У цьому випадку суд першої інстанції, задовольняючи скаргу, не підміняв собою орган державної виконавчої служби та не вирішував питання, що належать до виключної компетенції державного виконавця, а здійснив передбачений процесуальним законом контроль за законністю дій (бездіяльності) органу примусового виконання. Зокрема, суд перевірив правомірність тривалого збереження арешту майна боржника за відсутності відкритого виконавчого провадження та за відсутності правових підстав для подальшого обмеження права власності.
Колегія суддів уважає, що покладення судом обов'язку на орган державної виконавчої служби усунути наслідки неправомірної бездіяльності, зокрема шляхом зняття арешту, накладеного у межах завершеного виконавчого провадження, не є втручанням у дискреційні повноваження виконавця, а становить реалізацію судового контролю за діяльністю органів примусового виконання.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини цієї справи, надав належну оцінку доказам та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення скарги.
Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування рішення суду, колегією суддів не установлено.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокадацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) залишити без задоволення.
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді О.В. Желепа
В.В. Соколова