Апеляційне провадження № 33/824/1718/2026
Справа № 362/128/26
Головуючий в суді І інстанції Рубан Т.П.
Доповідач в суді ІІ інстанції Кашперська Т.Ц.
Іменем України
16 березня 2026 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі головуючого судді Кашперської Т.Ц., з участю секретаря судового засідання Діденка А.С., розглянувши апеляційну скаргу захисника Беніцької Валентини Іванівни на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 8.9 «а», 2.5 ПДР та вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2026 року на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровану за адресою с. Путрівка Фастівського району Київської області та проживаючу за адресою АДРЕСА_1 за порушення п. 8.9 «а», 2.5 ПДР та вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП, призначено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17000) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що вона 28 грудня 2025 року близько 00:50 в м. Васильків Обухівського району Київської області керувала транспортним засобом Audi 100 д.н.з. НОМЕР_1 та в порушення п. 8.9 «а» ПДР не виконала вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, яку поліцейський здійснив шляхом ввімкнення проблискового маячка синього та червоного кольору та спеціального звукового сигналу, у зв'язку з чим стосовно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 552681 від 28 грудня 2025 року, її дії кваліфіковано за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.
Крім того, 28 грудня 2025 року близько 00:50 в м. Васильків Обухівського району Київської області керувала транспортним засобом Audi 100 д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова, хитка хода). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій ОСОБА_1 відмовилася, чим порушила вимогу п. 2.5 ПДР. Стосовно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 552671 від 28 грудня 2025 року, її дії кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Захисник Беніцька В.І., не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 16 лютого 2026 року через систему «Електронний суд» подала апеляційну скаргу, у якій просила скасувати постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2026 року та закрити провадження в справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, наводила зміст мотивувальної частини постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2026 року у справі № 362/128/26.
Вказувала, що доказами вчинення ОСОБА_1 правопорушення за ст. 122-2 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, які містяться в матеріалах справи, є протоколи про адміністративне правопорушення від 28 грудня 2025 року серії ЕПР1 № 552681 та серії ЕПР1 № 552671 із доданими до нього доказами. Наводила зміст протоколів про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 552681 та серії ЕПР1 № 552671.
Наводила зміст ч. 1 ст. 130 КУпАП, абз. 6 п. 9 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06 листопада 2015 року № 1376, згідно якого суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол.
Зазначала, що в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 552671 від 28 грудня 2025 року викладено диспозицію статті - керував автомобілем з явними ознаками алкогольного сп'яніння, хоча диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлює відповідальність за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, а не з ознаками. Посилаючись на ч. 1 ст. 33 КУпАП, вказувала, що суд не може змінювати суть обвинувачення, викладеного у протоколі про адміністративне правопорушення.
Наголошувала, що в протоколах про адміністративне правопорушення зазначений час вчинення правопорушення 00 год. 50 хв. Однак після перегляду відеозапису (безперервного відеозапису з бодікамери поліцейського № 856006, початок запису 00:57:46 та безперервного відеозапису з бодікамери поліцейського № 855880, початок запису 00:58:47), який доданий до протоколу про адміністративне правопорушення, констатується факт відсутності будь-якого доказу на ньому, де б було зафіксовано факт керування ОСОБА_1 автомобілем взагалі.
Зокрема, на відеозаписі з бодікамери № 855880 о 01:01:57 зафіксований факт примусового відчинення дверцят Audi 100 д.н.з. НОМЕР_1 з боку лівого пасажирського сидіння цього транспортного засобу та витягнення пасажира автомобіля ОСОБА_1 з транспортного засобу із застосуванням грубої сили до жінки працівниками поліції, які фактично повалили її на землю, що однозначно є грубим перевищенням необхідних меж в діях працівників поліції при здійсненні зупинки транспортного засобу та перевірки документів при зупиненні транспортного засобу.
При цьому ОСОБА_1 працівниками поліції не були повідомлені її права, в тому числі і право на захист.
Із перевищенням службових повноважень та необхідних заходів у виконання своїх службових обов'язків працівниками поліції пасажира автомобіля Audi 100 д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 із застосуванням до неї грубої сили (триманням її рук, примусовим відчиненням дверцят з боку пасажирського сидіння автомобіля) її фактично викинули з автомобіля з поваленням на сніг, не даючи змоги навіть встати.
Також на неодноразову вимогу ОСОБА_1 , яка повідомляла, що не керувала транспортним засобом, їй так і не дали запис, який фіксує керування саме нею транспортним засобом, тому що відповідного запису у своєму розпорядженні працівники поліції не мають. В зв'язку з цим ОСОБА_1 не може бути притягнена до адміністративної відповідальності за порушення, яких не вчиняла.
Наводила зміст ст. 1, 245, 252, 280, 283 - 284, 256, 251, ч. 1 ст. 130 КУпАП, п. 2.5 ПДР, вказувала, що об'єктивна сторона зазначеного правопорушення, яка інкримінується ОСОБА_1 , полягає у відмові водія на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку огляд для визначення стану наркотичного сп'яніння, а суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, передбачає умисну форму вини.
Наводила зміст п. 1.10 ПДР щодо визначення поняття водія, п. 1 розділу ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395, якою передбачено, що особи, які керують транспортними засобами, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Зазначала, що процедура та порядок огляду на стан сп'яніння регламентуються ст. 266 КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортного засобу ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103.
Зазначала, що передумовою для проходження водієм огляду на стан сп'яніння має бути виявлення (встановлення) поліцейськими ознак сп'яніння, які передбачені п. 3, 4 розділу І Інструкції. Вимога поліцейського щодо проходження водієм огляду на стан сп'яніння без фактичного встановлення цих ознак або взагалі за їх відсутності вважається необґрунтованою та безпідставною, а тому не породжує у водія обов'язку проходити огляд на стан сп'яніння. Разом із тим, поліцейськими до матеріалів справи не додано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження вимог Інструкції щодо виявлення ознак алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 .
Враховуючи вищевикладене, для визнання особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом (водія) від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, обов'язковими для доведення у своєму взаємозв'язку та сукупності підлягають наступні обставини: законність вимоги щодо проходження огляду на стан сп'яніння, дотримання процедурного (процесуального) порядку пропозиції проходження огляду на стан сп'яніння, факт відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від проходження такого огляду, а також факт керування особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, транспортним засобом. В разі недоведеності будь-якої з вказаних обставин в діях особи не може бути встановлено склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, відповідно до п. 8 Порядку № 1103, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, в якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 552671 у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова, хитка хода, проте з відеозапису, наданого працівниками поліції, суду неможливо пересвідчитись, яким чином співробітник патрульної поліції встановив наявність вказаних ознак алкогольного сп'яніння у водія ОСОБА_1 . В той же час із досліджених відеозаписів не може бути встановлено, що працівники поліції перевіряли в останньої наявність ознак алкогольного сп'яніння, що вказує на необґрунтованість вимоги поліцейського щодо проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп'яніння. Достатніх підстав вважати, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння, у поліцейських не було, оскільки у протоколі про адміністративне правопорушення та направленні на проходження медичного огляду вказані ознаки, які не підтверджуються жодними доказами.
При цьому з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 , яка повідомляє, що не керувала транспортним засобом, формально відмовляється від проходження огляду на стан сп'яніння. Поліцейський лише запитав у неї, чи буде вона проходити огляд. Після цього не зафіксовано будь-яких подальших подій та дій працівників поліції щодо детального роз'яснення ОСОБА_1 можливості проходження огляду в медичному закладі та порядку його проходження, а саме, що у разі відмови від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловлення незгоди з його результатами водій може бути направлений поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Також із відеозапису слідує, що працівниками поліції не було роз'яснено ОСОБА_1 , яку вони вважали водієм, що в разі відмови від проходження огляду на стан сп'яніння вона порушить вимоги п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, до матеріалів справи додано диск, що містить відеозапис, який не фіксує повного перебігу подій, та на якому не зафіксовано будь-яких ознак алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 , які зазначені в протоколі, що в свою чергу ставить під сумнів як складений протокол, так і докази, якими він підтверджується. Додані у якості доказів відеофайли не містять жодної інформації, яка б свідчила, що ОСОБА_1 скоїла адміністративне правопорушення, передбачено ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто відмовилась від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку у присутності двох свідків.
Протокол про адміністративне правопорушення не може слугувати беззаперечним доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй правопорушення, зважаючи, що працівниками поліції не дотримано вимог нормативних актів щодо направлення особи на огляд на стан алкогольного сп'яніння, а відмова особи від огляду, за умови недотримання поліцейськими такого порядку, виключає настання відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи та апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за ст. 130 КУпАП настає виключно за керування транспортними засобами особами, які перебувають в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
За змістом ст. 266 КУпАП, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведення такого огляду, затвердженого постановою КМ України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі - Порядок № 1103) та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція № 1452/735), щодо адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП у формі відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення у поліцейського виникають після встановлення факту керування певною особою транспортним засобом, виявлення у неї ознак алкогольного сп'яніння, висунення поліцейським пропозиції про проходження огляду на стан сп'яніння та відмови особи від проходження такого огляду, яка повинна бути висловлена у формі, яка не передбачає двозначного трактування цієї відмови чи викликати сумніви у її дійсності. Лише після висловлення такої відмови адміністративне правопорушення вважається вчиненим і породжує у поліцейського обов'язок скласти протокол про адміністративне правопорушення.
Відповідно до пунктів 2, 3 розділу І Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 ПДР та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, стверджуються зібраними у справі доказами, а саме:
протоколами про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 552671 від 28 грудня 2025 в частині часу і місця вчинення адміністративного правопорушення, даних про особу, яка його вчинила, ідентифікаційних ознак транспортного засобу, яким особа керувала;
відеозаписами події, зробленими за допомогою нагрудної камери поліцейського № 856006, та № 855880, а також відеозаписами подій, зробленими на відеореєстратор патрульного автомобіля, на відеофайлах «IGM_7885», «IGM_7886», які є об'єктивним доказом у справі, незалежним від суб'єктивного сприйняття будь-якої особи, з якого суд першої інстанції встановив фіксацію фактів, якими доводиться вина ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 ПДР та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП:
на відеофайлах «IGM_7885», «IGM_7886» зафіксовано рух транспортного засобу Audi 100, д.н.з. НОМЕР_1 , його переслідування поліцейськими на службовому автомобілі та зупинка, наближення поліцейських до зупиненого транспортного засобу, з якого до моменту підходу поліцейських ніхто не виходив;
на відеофайлі «export-u29zv» з нагрудної камери поліцейського № 855880, на якому зафіксовано наступні факти: перебування в автомобілі лише жінки, яка зазначила, що вона не водій, проте на питання поліцейського «хто водій?» нічого не повідомила про особу, яка керувала транспортним засобом (00:58); прохання поліцейського пред'явити документи та вийти з автомобіля; повідомлення про причини зупинки та розблокування автомобіля (01:02); особа заперечує, що керувала транспортним засобом, в подальшому пред'являє посвідчення водія (01:06); встановлення особи водія ОСОБА_1 , яка на питання поліцейського, чи вживала алкогольні напої, повідомила, що пила слабоалкогольні напої (типу Шейку), але автомобілем не керувала (01:07); повідомлення поліцейським про виявлені ознаки алкогольного сп'яніння у водія ОСОБА_1 та пропозиція пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Drager, на що водій ОСОБА_1 відмовляється, заперечуючи факт керування нею автомобілем (01:07:35); пояснення поліцейським ОСОБА_1 способу встановлення факту керування саме нею транспортним засобом на відеозаписі зафіксовано, що в зупиненому транспортному засобі, крім ОСОБА_1 , нікого не було (01:08:35); уточнення поліцейським, чи дійсно ОСОБА_1 відмовляється від проходження огляду на місці зупинки, а також пропозиція пройти огляд в медичному закладі, на що отримує категоричну відмову водія ОСОБА_1 , у відповідь на запитання поліцейського «чому відмовляєтесь?» ОСОБА_1 в свою чергу запитує, «чи є відеоспостереження, що вона була за кермом» (01:14:20); демонстрація поліцейським ОСОБА_1 відео щодо руху транспортного засобу під її керуванням по проїзній частині (01:15:45), близько до інших припаркованих автомобілів, у зв'язку з чим ОСОБА_1 перепитує «зачепила щось?» (01:16), на що поліцейський відповідає, що не зачепила, але проїхала дуже близько. Вказане питання ОСОБА_1 «зачепила щось?» судом першої інстанції розцінено як визнання нею факту свого керування транспортним засобом.
В подальшому поліцейський останній раз пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння, на що водій ОСОБА_1 відмовляється (01:16:40), після чого поліцейський повідомляє їй, що відносно неї буде складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП у зв'язку з керуванням нею з явними ознаками алкогольного сп'яніння та відмовою пройти огляд на стан сп'яніння (01:16:50).
Таким чином, доводи апеляційної скарги, що наявні в матеріалах справи докази не містять інформації про факт керування ОСОБА_1 будь-яким транспортним засобом, і що на неодноразову вимогу ОСОБА_1 , яка повідомляла, що не керувала транспортним засобом, їй так і не дали запис, який фіксує керування саме нею транспортним засобом, тому що відповідного запису у своєму розпорядженні працівники поліції не мають, спростовуються долученими до матеріалів справи відеозаписами.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, що відеозаписи з бодікамер працівників поліції не є безперервними, апеляційний суд враховує таке.
У пункті 5 Розділу ІІ, пункті 1 Розділу VII Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026, зазначено, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняються: 1) самовільне видалення відеозаписів з носіїв відеозапису, заміна цих носіїв, зміна їх системної дати та часу; 2) примусове виключення відеореєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб; 3) перешкоджання здійсненню фото- і кінозйомки, відеозапису; 4) використання носіїв відеозапису у випадках, не пов'язаних із здійсненням ними повноважень поліції; 5) копіювання, передання інформації з відповідних носіїв стороннім особам. Поліцейський забезпечує належне виконання вимог цієї Інструкції.
Дійсно, відеозапис підтверджує, що камери працювали не безперервно. Разом з тим, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що події, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 552671 від 28 грудня 2025 року, складеному відносно ОСОБА_1 , а саме відмови ОСОБА_1 яка керувала транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, від проведення в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі, зафіксовані на відеозаписі.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, що в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 керувала транспортним засобом 28 грудня 2025 року о 00:50, при цьому початок відеозаписів з камер - з 00:57 та 00:58, і факт керування транспортного засобу ОСОБА_1 в цей час та в будь-який інший час відеозапису не зафіксовано, апеляційний суд враховує, що в межах справи, що переглядається апеляційним судом, фактичні події хронологічно узгоджуються з матеріалами про адміністративне правопорушення, оформленими поліцейськими відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема, на відеозаписах з відеореєстратора патрульного автомобіля вбачається, що о 00:55 поліцейський виходить з автомобіля, на якому ввімкнено проблискові маячки синього та червоного кольорів, та підходить до транспортного засобу Audi 100 д.н.з. НОМЕР_1 , який рухається з міста та залишає місце події, після чого працівники поліції починають переслідувати даний транспортний засіб на патрульному автомобілі; о 00:58 поліцейські починають спілкування з ОСОБА_1 , о 01:07 поліцейський повідомляє ОСОБА_1 про виявлення ним ознак алкогольного сп'яніння та пропонує пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп'яніння, в подальшому поліцейський останній раз пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння, на що водій ОСОБА_1 відмовляється (01:16), після чого поліцейський повідомляє їй, що відносно неї буде складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП у зв'язку з керуванням нею з явними ознаками алкогольного сп'яніння та відмовою пройти огляд на стан сп'яніння. Протокол ЕПР1 № 552671 складено о 01:45.
Розбіжність в часі, що зафіксований на відеозаписах, із часом, вказаним в протоколі про адміністративне правопорушення, на що звертає увагу в апеляційній скарзі захисник, є незначною та не тягне за собою визнання таких доказів недопустимим.
Суд першої інстанції також правомірно зауважив, що зважаючи на те, що керування автомобілем це не одномоментний, а розтягнутий у часі процес, а також не спростовує відмову водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння.
Крім того, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що відображені на відеозаписі події повністю узгоджуються з іншими письмовими матеріалами справи, які були досліджені судом, а саме:
- фактичними відомостями, викладеними в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 552671 від 28 грудня 2025 року, в якому зафіксовано ознаки алкогольного сп'яніння, виявлені поліцейським, та факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння;
- даними акта огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зафіксовані ознаки алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 (різкий запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова, хитка хода), а також те, що огляд не проводився через відмову водія;
- даними направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 28 грудня 2025 року, з якого вбачається, що водій ОСОБА_1 направлялася для проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння до КНП "Васильківська БЛІЛ" у зв'язку з виявленими у неї ознаками алкогольного сп'яніння, але огляд не проводився через відмову ОСОБА_1 ;
- розпискою-зобов'язанням ОСОБА_2 доставити автомобіль Audi 100, номерний знак д.н.з. НОМЕР_1 , за адресою проживання ОСОБА_3 та не допускати її до керування даним транспортним засобом.
Таким чином, з матеріалів справи судом встановлено, що поліцейським було дотримано норми Інструкції № 1452/735, у нього були наявні підстави вважати, що ОСОБА_1 як водій транспортного засобу керує ним з ознаками алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим останній було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку (як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі), однак остання відмовилася від такого огляду.
Протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 552671 від 28 грудня 2025 року та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06 листопада 2015 року № 1376.
Апеляційний суд не може погодитись з помилковими доводами апеляційної скарги про невідповідність фабули протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 552671 від 28 грудня 2025 року диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме про те, що в протоколі про адміністративне правопорушення викладено диспозицію статті - керував автомобілем з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлює відповідальність за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, а не з ознаками.
Так, даною нормою передбачено відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що і зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 552671 від 28 грудня 2025 року.
Дії працівників поліції в частині проведення огляду ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння відповідають вимогам ст. 266 КУпАП, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведення такого огляду, затвердженого постановою КМ України від 17 грудня 2008 року № 1103 та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, що судом першої інстанції перевірено.
Доводи апеляційної скарги, що ознаки сп'яніння, на які посилається поліцейський під час спілкування з ОСОБА_1 та під час адміністративних матеріалів, не встановлювались, і що вимога поліцейського щодо проходження водієм огляду на стан сп'яніння без фактичного встановлення цих ознак або взагалі за їх відсутності вважається необґрунтованою та безпідставною, не породжує у водія обов'язку проходити огляд на стан сп'яніння, відхиляються апеляційним судом як необґрунтовані, з огляду на те, що конкретної процедури виявлення ознак сп'яніння Інструкцією № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, або будь-яким іншим нормативно-правовим актом, не передбачено.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, що пропонуючи ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, патрульні поліцейські не забезпечили присутності двох свідків, як того вимагає п. 6 Розділу ІІ Інструкції № 1452/735, апеляційний суд зауважує, що п. 6 Інструкції № 1452/735, яка передбачає обов'язкове залучення свідків під час огляду особи на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, не відповідає чинній редакції ч. 2 ст. 266 КУпАП.
Вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.
Згідно з частиною третьою статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України. Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу. У даному випадку застосування підлягає саме ч. 2 ст. 266 КУпАП в чинній редакції, а також положення Інструкції № 1452/735 в частині, що не суперечать їй.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що положення ч. 2 ст. 266 КУпАП, відповідно до якої під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків, стосується також і випадків, коли водій відмовляється від проходження такого огляду.
Відтак, зазначена відмова може бути зафіксована у відповідності до вимог зазначеної статті за допомогою відеозапису без необхідності залучення свідків, що і було зроблено під час оформлення матеріалів даної справи.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 працівниками поліції не було роз'яснено можливості проходження огляду в медичному закладі та порядку його проходження, а саме, що у разі відмови від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловлення незгоди з його результатами водій може бути направлений поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я, апеляційний суд враховує, що на 01:08:24 працівник поліції запитує у ОСОБА_1 , чи буде вона проходити огляд, не конкретизуючи спосіб проходження, на що ОСОБА_1 не надає згоди, а звертається із зустрічним запитанням, чи є у поліцейського докази керування нею транспортним засобом, пасивно ухиляючись, таким чином, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння будь-яким чином.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, що працівниками поліції не було роз'яснено ОСОБА_1 , що у випадку відмови від проходження огляду на стан сп'яніння вона порушить вимоги п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд враховує, що обов'язку роз'яснення такої відповідальності на працівників поліції чинним законодавством не покладено, натомість, ОСОБА_1 як особа, яка пройшла відповідне навчання та отримала водійські права, має бути обізнана з обов'язком водія, передбаченим п. 2.5 ПДР, а саме, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Оцінюючи посилання захисника на п. 1 розділу ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395, якою передбачено, що особи, які керують транспортними засобами, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, апеляційний суд враховує, що в матеріалах справи наявна розписка ОСОБА_2 про те, що він зобов'язується доставити автомобіль Audi 100 д.н.з. НОМЕР_1 за адресою проживання ОСОБА_1 та не допускати її до керування протягом доби, що підтверджує факт відсторонення ОСОБА_1 від керування нею транспортним засобом.
Судом першої інстанції вмотивовано відхилено зауваження захисника, які нею також наведені в апеляційній скарзі, про перевищення працівниками поліції наданих їм повноважень, шляхом застосування до ОСОБА_4 фізичної сили, витягнувши її з машини, а саме, що у разі, якщо особа не згодна або вважає незаконними дії працівників поліції, вона не позбавлена права оскаржити у визначеному законом порядку дії працівників поліції і вимагати притягнення їх до відповідальності, однак це питання не входить до кола обставин, що підлягають вирішенню при розгляді справ про адміністративні правопорушення, провадження в яких здійснюється за статтею 130 КУпАП, і що жодних доказів оскарження законності дій працівників поліції суду не надано.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині, відхиляючи зазначені доводи апеляційної скарги, якими не спростовується доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги не спростовують факту встановлення її вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не є самі по собі підставою для скасування постанови суду, з огляду на те, що процесуальні права ОСОБА_1 були в повній мірі відновлені під час розгляду справи в суді першої інстанції, де вона користувалася професійною правничою допомогою адвоката, та в апеляційному суді, оскільки ОСОБА_1 мала безперешкодне право брати участь в судовому засіданні.
Дослідивши вказані докази у їх сукупності та надавши їм належну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, наявності підстав для притягнення її до відповідальності та на законних підставах наклав на неї стягнення, належним чином мотивувавши своє рішення.
Ухвалюючи рішення про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, суд першої інстанції визнав доведеним те, що остання вчинила правопорушення, яке проявилось у невиконанні вимоги працівника поліції про зупинку транспортного засобу, подану проблисковими маячками червоного та синього кольору та звуковим сигналом у час, місці та за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 552681, 28 грудня 2025 року о 00:50 в м. Васильків, вул. 1 Травня 12/1 ОСОБА_1 керувала транспортним засобом Audi 100 д.н.з. НОМЕР_1 та не виконала вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, яку поліцейський здійснив шляхом увімкнення проблискового маячка синього та червоного кольору та увімкнення спеціального звукового сигналу, чим порушила п. 8.9 «а» ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.
Відповідно до п. 8.9 ПДР вимога про зупинку транспортного засобу подається поліцейським за допомогою: а) сигнального диска з червоним сигналом чи світлоповертачем або руки, що вказує на відповідний транспортний засіб та подальше місце його зупинки; б) увімкненого проблискового маячка синього і червоного або лише червоного кольору та (або) спеціального звукового сигналу; в) гучномовного пристрою; г) спеціального табло, на якому зазначається вимога про зупинку транспортного засобу. Водій повинен зупинити транспортний засіб у вказаному місці з дотриманням правил зупинки.
Відповідальність за ст. 122-2 ч. 1 КУпАП настає за невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Суд ухвалює рішення про притягнення особи до відповідальності у випадку наявності доказів, які доводять кожну із обставин, що в своїй сукупності утворюють як об'єктивну, так і суб'єктивну сторону даного адміністративного правопорушення.
Стаття 62 Конституції України зазначає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зазначених вимог закону у цій справі у повній мірі дотримано не було, а постанова суду першої інстанції в цій частині не відповідає зазначеним вище вимогам.
Апеляційний суд не може погодитися з висновками суду першої інстанції про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, з огляду на те, що п. 8.9 «а» ПДР, про порушення якого ОСОБА_1 зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення від 28 грудня 2025 року серії ЕПР1 № 552681, передбачає, що вимога про зупинку транспортного засобу подається поліцейським за допомогою сигнального диска з червоним сигналом чи світлоповертачем або руки, що вказує на відповідний транспортний засіб та подальше місце його зупинки.
Натомість, з фабули протоколу про адміністративне правопорушення від 28 грудня 2025 року серії ЕПР1 № 552681, а також наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що вимога про зупинку транспортного засобу ОСОБА_1 подавалась поліцейським у інший спосіб, а саме за допомогою увімкненого проблискового маячка синього і червоного або лише червоного кольору та (або) спеціального звукового сигналу (п. 8.9 «б» ПДР).
Апеляційний суд враховує положення ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malafeyeva у Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява №36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin у. Russia» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), згідно яких у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Натомість, суд першої інстанції самостійно відредагував фабулу адміністративного правопорушення, відшукуючи докази на користь обвинувачення, та змінив обґрунтування обвинувачення, викладене в протоколі про адміністративне правопорушення від 28 грудня 2025 року серії ЕПР1 № 552681, пославшись на п. 8.9 «б» ПДР, який в протоколі про адміністративне правопорушення відсутній.
Таким чином, встановлення судом доведеності вини ОСОБА_1 у порушенні п. 8.9 «б» ПДР та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, не ґрунтується на доказах, наявних у справі, і є помилковим.
При цьому сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому діянні, яке ставиться їй в вину, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» ( п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282).
За даних обставин матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б вказували на те, що ОСОБА_1 вчинила дії, які охоплені диспозицією п. 8.9 «а» ПДР, за що її було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, а саме не зупинилася на вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, подану поліцейським за допомогою сигнального диска з червоним сигналом чи світлоповертачем або руки, що вказує на відповідний транспортний засіб та подальше місце його зупинки.
Отже, висновки суду першої інстанції в цій частині не відповідають фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на наявних у справі доказах, а тому постанова суду в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення п. 8.9 «а» ПДР та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про закриття провадження в справі за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.
В частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення п. 2.5 ПДР та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, постанова судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2026 року відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування суд не вбачає, у зв'язку із чим залишає в цій частині постанову без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,
Апеляційну скаргу захисника Беніцької Валентини Іванівни задовольнити частково.
Постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2026 року в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення п. 8.9 «а» ПДР та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, скасувати.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за порушення п. 8.9 «а» ПДР та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення п. 2.5 ПДР та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Кашперська Т.Ц.