25 лютого 2026 року
справа № 760/18889/21
провадження № 22-ц/824/2154/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Сушко Л.П., Болотова Є.В.
при секретарі: Яхно П.А.
учасники справи:
позивач - Комунальне підприємство виконавчого органу Київради «Київської міської державної адміністрації «Київтеплоенерго»
відповідач- ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 22 травня 2024 року, постановлене під головуванням судді Букіної О.М., у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради «Київської міської державної адміністрації «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач звернувся в суду з позовом та просив суд стягнути:
з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради «Київтеплоенерго» (адреса: м.Київ, площа І. Франка, 5, код ЄДРПОУ: 40538421):
- заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 31190,55 грн;
- заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 14979,67 грн;
- заборгованість за спожиті з 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 37559,04 грн;
- заборгованість за спожиті з 01.05.2018 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 20917,18 грн.;
- витрати, пов'язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 33 грн;
- витрати по оплаті судового збору у розмірі 2270 грн.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам, у зв'язку з чим позивач здійснює з 01.05.2018 надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою КМУ від 21.07.2005 № 630.
Відповідно до п. 8 Правил та Закону послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформлюється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, такий договір є договором приєднання.
На виконання вимог Закону КП «Київтеплоенерго» на підставі типового договору, підготовлено та опубліковано договір про надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 № 34 (5085).
Свідоцтвом повного та беззастережного акцепту (прийняття) умов договору є факт отримання послуг споживачем.
Квартира за адресою: АДРЕСА_1 , під'єднана до внутрішньобудинкової системи теплопостачання, а, отже ОСОБА_1 є споживачем послуг.
Відповідач від послуг у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлявся (не відключався).
Таким чином, виникнення цивільних прав та обов'язків підтверджується діями сторін: позивач надає послуги, щомісячно надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату таких послуг, а відповідач споживає надані послуги та зобов'язаний оплатити їх вартість.
Проте, відповідач своєчасно не сплачував за спожиті послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, в результаті чого утворилася заборгованість, яка станом на 01.05.2021 складає 58476,22 грн. (заборгованість за послуги з централізованого опалення - 37559,04 грн, заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води - 20917,18 грн).
Крім того, позивач на підставі договору № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018, укладеного з ПАТ «Київенерго», прийняв право вимоги до відповідача з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення та/або з централізованого постачання гарячої води у розмірі 46170,22 грн.
Згідно з п.3.4.2 Договору цесії новий кредитор має право на отримання замість первісного кредитора від споживачів, визначених у Додатку № 1 та/або у Додатку № 2 до Договору цесії сплачених заборгованостей.
Надання послуг здійснювалось на підставі Договору про надання послуг з централізованого постачання опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Правилами, який опублікований 31.07.2014 на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також у газеті «Хрещатик» від 06.08.2014 №111 (4511).
Враховуючи викладене, позивач просить позов задовольнити.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 22 травня 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у розмірі 46170,22 грн., та заборгованість за спожиті з 01.05.2018 послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у розмірі 58476,22 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судовий збір у розмірі 2270 грн.
У задоволенні позову у іншій частині - відмовлено.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 21 липня 2025 року у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення, відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Вимоги обґрунтовані тим, що відповідач будь-яких повісток з суду, позовну заяву та копію заочного рішення не отримував. Крім того, апелянт заявляє що на заборгованість до 01.05.2018 року спливла позовна давність.
Позивач не надав доказів існування нелажним чином укладеного та підписаного договору про надання житлово-комунальних послуг саме з відповідачем.
Позивач посилається на особистий рахунок відповідача, однак цей рахунок не кореспондується з інформацією у наданих позивачем документах, де споживачем послуг зазначено рахунок іншого підприємства.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялися належним чином.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є споживачем послуг та повинен був здійснювати оплату таких послуг на рахунок ПАТ «Київенерго», однак, вчасно та регулярно платежі на оплату послуг не вносив, що призвело до утворення заборгованості, а тому така заборгованість підлягає стягненню в примусовому порядку на рахунок його правонаступника КП «Київтеплоенерго».
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 21.10.2002.
За приписами ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
З 01.05.2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго» на підставі ліцензії.
Згідно ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Крім того, згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.ст. 156, 162 ЖК України власник зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки.
Відповідно до ст.ст. 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
На підтвердження своїх позовних вимог КП «Київтеплоенерго» надало до суду копію договору про відступлення права вимоги (цесії) № 602-18 від 11.10.2018 року, укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго», за умовами якого останнє прийняло право вимоги до відповідача щодо виконання нею зобов'язань з оплати спожитих до 01.05.2018 року послуг з централізованого опалення (а.с. 20).
Відповідно до Додатку 1 до договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 №602-18 відступлено право вимоги відносно ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості за послуги ЦО у розмірі 31 190,55 грн. (а.с.11).
Відповідно до Додатку 2 до договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 №602-18 відступлено право вимоги відносно ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості за послуги ПВГ у розмірі 14 979,67 грн. (а.с.11).
Розмір заборгованості відповідачем не спростовано, як і не спростовано надання послуг.
Договір № 602-18 про відступлення права вимоги від 11 жовтня 2018 року у судовому порядку недійсним не визнавався.
Відповідно до пункту 5 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно зі пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; своєчасно вживати заходів до усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини; забезпечувати цілісність обладнання приладів (вузлів) обліку комунальних послуг відповідно до умов договору та не втручатися в їхню роботу; власним коштом проводити ремонт та заміну санітарно-технічних приладів і пристроїв, обладнання, іншого спільного майна, пошкодженого з його вини, яка доведена в установленому законом порядку; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Отже, пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором.
Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17.
З огляду на вищевикладене, доводи апелянта про відсутність укладених договорів з надавачем послуг не можуть слугувати підставою для звільнення від сплати заборгованості.
На підтвердження наявної заборгованості позивачем було надано розрахунок заборгованості за період з 01.05.2018 по 30.04.2021 року, в якому відображена детальна інформація щодо здійснених щомісячних нарахувань по особовому рахунку відповідача (а.с. 8 - 9).
Надання послуг позивачем підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунком належних до стягнення платежів, який здійснено відповідно до періоду надання послуг та цей розрахунок було перевірено судом.
Таким чином, відповідач фактично житлово-комунальні послуги отримував, жодних скарг чи претензій щодо ненадання послуг або надання таких послуг неналежної якості він не подавав, тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за надані послуги є обґрунтованими.
Таким чином, судом першої інстанції було вірно встановлено, що відповідач доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості суду не надав та дійшов до вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спожиті послуги та, відповідно, про наявність правових підстав для їх задоволення.
Згідно вимог статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність постановленої ухвали.
Керуючись ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 22 травня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст складено 17 березня 2026 року.
Суддя-доповідач
Судді