25 лютого 2026 року
справа № 754/8421/25
провадження № 22-ц/824/2271/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Сушко Л.П., Болотова Є.В.
при секретарі: Яхно П.А.
учасники справи:
позивач - Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго»
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2
треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 30 червня 2025 року, постановлене під головуванням судді Грегуль О.В. у справі, за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про стягнення оплати житлово-комунальних послуг, -
Позивач звернувся з позов, у якому посилаючись на не проведення оплати житлово-комунальних послуг наданих за адресою: АДРЕСА_1 просить стягнути солідарно з відповідачів 130511,71 грн. - оплати житлово-комунальних послуг, втрати від інфляції, трьох процентів річних та пені, що складаються з:
оплати послуг з централізованого опалення до 01.05.2018 (сума 11019,41 грн.), втрати від інфляції (сума 1597,81 грн.), трьох процентів річних (сума 384,92 грн.);
оплати послуг з централізованого гарячого водопостачання до 01.05.2018 (сума 3658,27 грн.), втрати від інфляції (сума 530,45 грн.), трьох процентів річних (сума 127,79 грн.);
оплати послуг з централізованого опалення з 01.05.2018 по 31.10.2021 (сума 12863,90 грн.), втрати від інфляції (сума 1865,27 грн.), трьох процентів річних (сума 449,36 грн.);
оплати послуг централізованого постачання гарячої води з 01.05.2018 по 31.10.2021 (сума 9859,98 грн.), втрати від інфляції (сума 1429,70 грн.), трьох процентів річних (сума 344,42 грн.);
оплати послуг з постачання теплової енергії з 01.11.2021 (сума 47634,62 грн.), втрати від інфляції (сума 5535,61 грн.), трьох процентів річних (сума 1311,11 грн.), пені (сума 733,53 грн.);
оплати послуг з постачання гарячої води з 01.11.2021 (сума 24898,31 грн.), втрати від інфляції (сума 2438,37 грн.), трьох процентів річних (сума 588,58 грн.), пені (сума 345,65 грн.);
плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії (сума 1357,57 грн.);
плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води (сума 1474,02 грн.);
оплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення (сума 54,46 грн.);
оплати за обслуговування вузла комерційного обліку постачання гарячої води (сума 8,60 грн.);
3028 грн. - судового збору.
Відповідно до розрахунку позивача втрати від інфляції, три проценти річних, пеня нараховані за період з 01.01.2024 по 31.03.2025.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 30 червня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто солідарно з відповідача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 на користь позивача Комунальне підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», 130511,71 грн. - оплати житлово-комунальних послуг, втрати від інфляції, трьох процентів річних, пені.
Стягнуто з відповідача 1 ( ОСОБА_1 ) на користь позивача (Комунальне підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» 1514 грн. - судового збору.
Стягнуто з відповідача 2 ( ОСОБА_2 ) на користь позивача (Комунальне підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» 1514 грн. - судового збору.
Не погоджуючись із рішенням суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду в частині стягнення заборгованості з скаржника скасувати, постановити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Вимоги обґрунтовані тим, що позовні вимоги щодо стягнення боргу, який виник за період до 29.05.2022 року у Відповідачів перед ПАТ «Київенерго», не підлягають задоволенню у зв'язку закінченням строку позовної давності.
До позовної заяви доданий один аркуш документа «Договір №602-18 про відступлення права вимоги (цесії)» - тобто це не є Витягом з Договору, й не є Договором в повному обсязі, який би надав всю необхідну інформацію щодо порядку передачі прав вимоги від Кредитора до Нового кредитора.
Розрахунки заборгованості за надані послуги не містять жодного підпису представників, або довіреної особи позивача.
Копії документів на підтвердження повноважень особи, що уповноважена вчиняти дії від імені юридичної особи та інші копії документів, не завірені належним чином.
ОСОБА_1 не отримав ані копію позовної заяви КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО», ані жодної судової повістки від Деснянського районного суду міста Києва, тобто не був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_7 зазначає, що судом було здійснено оповіщення повістками, а також на сайті суду виклик відповідача по справі, проте відповідачі та треті особи не виявляють бажання приймати участь у справі та цікавитись отриманням поштової кореспонденції, у зв'язку з чим поштові повертаються назад до суду.
Твердження відповідача про неналежність доказів не може братись до уваги, оскільки стороною позивача підтверджується додатками до договору про відступлення права вимоги та розгорнутими розрахунками заборгованості за спожиті послуги.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_8 проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_6 апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що будь-яких конкретних правових доказів про повне або часткове спростування позовних вимог суду не надано.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Судом встановлено, що з витягу з реєстру територіальної громади відповідачі і треті особи зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
11.10.2018 між ПАТ «Київенерго» та Комунальним підприємством (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» було укладено Договір №602-18 про відступлення права вимоги (цесії) (далі Договір цесії), за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов'язань перед Кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01.08.2018 з урахуванням оплат, що отримані Кредитором за період 01.08.2018 року до дати укладення цього договору. Перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов'язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається у Додатку № 1 та Додатку № 2 до цього договору.
Згідно ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Крім того, згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.ст. 156, 162 ЖК України власник зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки.
Відповідно до ст.ст. 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
На підтвердження своїх позовних вимог КП «Київтеплоенерго» надало до суду копію договору про відступлення права вимоги (цесії) № 602-18 від 11.10.2018 року, укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго», за умовами якого останнє прийняло право вимоги до відповідача щодо виконання нею зобов'язань з оплати спожитих до 01.05.2018 року послуг з централізованого опалення (а.с.35).
Відповідно до Додатку 1 до договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 №602-18 відступлено право вимоги відносно ОСОБА_9 щодо стягнення заборгованості у розмірі 11 019,41 грн. (а.с.34).
Відповідно до Додатку 2 до договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 №602-18 відступлено право вимоги відносно ОСОБА_9 щодо стягнення заборгованості у розмірі 3 658,27 грн. (а.с.33).
Розмір заборгованості відповідачем не спростовано, як і не спростовано надання послуг.
Договір № 602-18 про відступлення права вимоги від 11 жовтня 2018 року у судовому порядку недійсним не визнавався.
Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Згідно з ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до ч. 1 ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої корона вірусом SARS - CоV - 2» на всій території України встановлено карантин з 12.03.2020 до 22.05.2020, дія якого постановами Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641 (з урахуванням змін, внесених постановами Кабінету Міністрів України від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956), від 09.12.2020 № 1236 продовжена до 30.06.2021.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, п. п. 18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМ України від 21.07.2005 № 630, споживач зобов'язаний оплачувати комунальні послуги у встановлені строки. Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настав за розрахунковим.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього ж Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відтак відповідач зобов'язана була вносити плату за користування послугами з тепло та водо - постачання щомісячно, а тому перебіг позовної давності починається з наступного дня після закінчення строку внесення щомісячного платежу.
З урахуванням п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину у межах позовної давності знаходиться період з березня 2017 року.
Як вбачається з наданої позивачем розрахунку заборгованості, утворення заборгованості за спожиті послуги до 01.05.2018 року виникало з листопада 2017 року, таким чином стороною позивача не попущено строки позовної давності.
На підтвердження наявної заборгованості позивачем було надано розрахунок заборгованості за період з 01.07.2015 по 31.03.2025 року, в якому відображена детальна інформація щодо здійснених щомісячних нарахувань по особовому рахунку відповідача.
Надання послуг позивачем підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунком належних до стягнення платежів, який здійснено відповідно до періоду надання послуг та цей розрахунок було перевірено судом.
Таким чином, відповідачі фактично житлово-комунальні послуги отримували, жодних скарг чи претензій щодо ненадання послуг або надання таких послуг неналежної якості вони не подавали, тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за надані послуги є обґрунтованими.
Таким чином, судом першої інстанції було вірно встановлено, що відповідачі доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості суду не надали та дійшов до вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за спожиту електричну енергію та, відповідно, про наявність правових підстав для їх задоволення.
Згідно вимог статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність постановленої ухвали.
Керуючись ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 30 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст складено 17 березня 2026 року.
Суддя-доповідач
Судді