Справа № 545/279/21 Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/347/26 Суддя доповідач ОСОБА_2
19 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду у м.Харків апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 на вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 29 квітня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному 10 квітня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019170300000368, за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Терешки, Полтавського району, Полтавської області, не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.5 ст.185, ч.1 ст.263, ч.1 ст.309 КК України, -
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини:
Вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 29 квітня 2025 року ОСОБА_8 засуджено до покарання:
- за ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки;
- за ч.5 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна у власність держави, що є власністю засудженого, окрім житла.
- за ч.1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
- за ч.1 ст. 309 КК України у виді обмеження волі на строк 2 роки.
На підставі ч.1 ст.70, 72 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_8 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна у власність держави, що є власністю засудженого, окрім житла.
Вирішено питання щодо долі речових доказів.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_8 визнаний винним у тому, що він у серпні місяці 2019 року (більш точний час та місце домовленості встановити не представилось можливим) разом із ОСОБА_10 та іншими невстановленими на даний час слідством особами, увійшли між собою у попередню злочинну змову з метою скоєння таємних викрадень чужого майна, поєднаних з проникненням у житло на території Полтавського району, Полтавської області.
Плануючи свої спільні та протиправні дії, для забезпечення їх узгодженості, останні між собою дійшли домовленості, що при реалізації своїх злочинних намірів будуть використовувати автомобіль який знаходиться у користуванні ОСОБА_8 , а саме: ВАЗ 2109, д.н.з НОМЕР_1 .
Також, обмінюючись порадами та користуючись технічною обізнаністю про інформацію щодо роботи мобільних терміналів в мережі операторів мобільного зв'язку, які мають прив'язку до зони дії базових станцій операторів мобільного зв'язку, ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та невстановлені на даний час слідством особи домовились між собою, що під час здійснення крадіжок з метою мобільності, конспірації та оповіщення один одного про обстановку на прилеглій території до місця скоєння злочину будуть використовувати термінали мобільного зв'язку з «нульовими» «IMEI» (без можливості ідентифікації телефону) в режимі конференц - зв'язку, котрі видавав ОСОБА_10 безпосередньо перед здійсненням протиправних діянь.
Таким чином, узгодивши спільні дії, ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та невстановлені на даний час слідством особи усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно - небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, увійшли між собою у попередню змову на таємне викрадення чужого майна, за наступних обставинах:
- прибувши в Полтавський район, с. Божківське, на автомобілі ВАЗ 2109 д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та невстановлені на даний час слідством особи, діючи за попередньо узгодженим планом, 23 серпня 2019 року, на вищевказаному автомобілі дістались до місця неподалік будинку АДРЕСА_2 , де знаходиться домоволодіння належне громадянці ОСОБА_11 .
Надалі, ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та невстановлені на даний час слідством особи, реалізовуючи спільний злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, шляхом пошкодження вхідних дверей здійснили проникнення до будинку, звідки таємно викрали золоті та срібні вироби у вигляді: сережки з камінням опал світло голубого кольору, круглої форми вартістю 8000 грн.; обручку приблизною вагою 5 гр. вартістю 7000 грн.; браслет із комбінованого золота, який складався з жорстких елементів котрі перепліталися між собою вартістю 4500 грн., 2 ланцюжки вартість обох 6000 грн.; підвіску - хрестик із зображення Ісуса Христа з білого золота вартістю 3000 грн.; підвіску- хрестик приблизною вартістю 3000 грн., печатку чоловічу з зображенням герба України приблизною вагою 5 гр, вартістю 11 000 грн.; монета із зображенням Андрія Первозваного вартістю 1000 грн. А також було викрадено 2 злитки із срібла на якому було гравіювання «50 рублів», загальною вартістю виробів 43500 грн. та грошові кошти у сумі 180 000 грн., купюрами номіналом по 500, 200 та 100 грн. Після чого залишили приміщення будівлі та зникли з місця вчинення злочину.
У подальшому, після заволодіння грошовими коштами та майном належним ОСОБА_11 , діючи за попередньою змовою, ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та невстановлені на даний час слідством особи, розпорядились викраденим на власний розсуд, чим спричинили потерпілій матеріального збитку на загальну суму 223 500 грн., що завдало значної шкоди.
- прибувши до с.Бричківка, Полтавського району на автомобілі ВАЗ 2109 д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та невстановлені на даний час слідством особи, діючи за попередньо узгодженим планом, 19.11.2019 року, близько 17:00 год. на вищевказаному автомобілі дістались до місця неподалік будинку №23, по вулиці П. Воропіна, що знаходиться за адресою: Полтавська область, Полтавський район, с.Бричківка, де знаходиться двохповерхове домоволодіння, належне громадянину ОСОБА_12 .
Надалі, ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та невстановлені на даний час слідством особи, реалізовуючи спільний злочинний умисел, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, діючи повторно, шляхом віджиму пластикового вікна на другому поверсі, таємно проникли до будинку АДРЕСА_3 .
Після цього, використовуючи спеціальний пристрій замість ключа від металевого сейфа, який знаходився на другому поверсі будинку, шляхом пошкодження дверцят сейфа, таємно викрали з нього пристрій для відстрілу гумових куль ПМР № НОМЕР_2 калібру 9 мм. У подальшому, з кімнат на першому поверсі будинку таємно викрали 3100 доларів США, грошові кошти в сумі 4100 гривень, золотий кулон у вигляді серця вагою 2 гр., вартістю 1900 грн., два сувенірні кортики, сучасного виробництва у вигляді зброї офіцерів «вермахту», один із них загальновійськовий піхотний вартістю 800 доларів США та інший - офіцера підводного флоту, вартістю - 1200 доларів США, сувенірний пістолет «Маузер-712», виробництва Іспанії, вартістю 2500 грн., історичну книгу автора Роджера Бендера «Регалії Люфтваффе», вартістю 120 гривень. Після чого залишили приміщення будівлі та зникли з місця скоєння злочину.
У подальшому, після заволодіння грошовими коштами та майном належним ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та невстановлені на даний час слідством особи, розпорядились викраденим на власний розсуд, чим спричинили потерпілому матеріальний збиток на загальну суму 141 220 грн.
- прибувши до с.Василівка, Полтавського району на автомобілі ВАЗ 2109 д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та невстановлені на даний час слідством особи, діючи за попередньо узгодженим планом, 01 квітня 2020 року, на вищевказаному автомобілі дістались до місця неподалік будинку АДРЕСА_4 , де знаходиться домоволодіння, належне громадянину ОСОБА_13 .
Надалі, реалізовуючи спільний злочинний умисел на заволодіння чужим майном, діючи умисно, повторно, за попередньою змовою групою осіб, шляхом пошкодження вхідних дверей ОСОБА_10 , ОСОБА_8 та невстановлені слідством особи проникли до будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , звідки таємно викрали 1 мільйон 100 тисяч гривень, 40 тисяч доларів США, пістолет «ПМР», після чого залишили приміщення будівлі та зникли з місця скоєння злочину.
У подальшому, після заволодіння грошовими коштами та майном належним ОСОБА_13 , ОСОБА_8 разом з ОСОБА_10 , та невстановленими на даний час слідством особами, розпорядились викраденим на власний розсуд, чим спричинили потерпілому матеріальний збиток у особливо великих розмірах на загальну суму 2 188 000 грн.
Окрім цього, в ході санкціонованого обшуку, проведеного 03 вересня 2020 року, за місцем проживання ОСОБА_8 , в АДРЕСА_1 працівниками поліції було вилучено пістолет, який є вогнепальну зброю, короткоствольний, гладкоствольний, самозарядний пістолет, виготовлений шляхом переробки стартового пістолета "ZORAKI" модель 914-S, серійний номер " НОМЕР_3 ", калібру 9 мм промислового виготовлення, що виразилося у видаленні заглушки каналу ствола самостійним способом, даний пістолет придатний для проведення пострілів штатними стартовими патронами калібру 9 мм Р.А.К., комбінованим зарядом, шляхом роздільного спорядження зі снарядом діаметром до 8,5 мм та іншими патронами з аналогічними розмірними характеристиками, споряджених різними видами металевих зарядів та 6 набоїв, які є бойовими припасами, пістолетними патронами калібру 9 мм Р.А. виготовлені промисловим способом по типу патронів травматичної (несмертельної) дії калібру 9 мм Р.А., які ОСОБА_8 умисно, у не встановлений час та спосіб незаконно придбав, переніс до свого помешкання, а потім тривалий період часу незаконно зберігав за місцем свого проживання до моменту її виявлення працівниками поліції.
Окрім цього, 03 вересня 2020 року під часу проведення обшуку у домоволодінні за адресою АДРЕСА_1 за місцем реєстрації і проживання ОСОБА_8 , було виявлено та вилучено рослини зеленого кольору (стебла, листя, суцвіття), які є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом, масою в перерахунку на суху речовину 155,179 грам.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_8 , діючи умисно, у невстановлений час та спосіб придбав, перевіз до свого помешкання, а потім протягом тривалого періоду часу за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , незаконно зберігав для власного вживання без мети збуту особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс, масою в перерахунку на суху речовину 155,179 г., до моменту його виявлення працівниками поліції під час обшуку.
В апеляційній скарзі зі змінами та доповненнями прокурор, не оспорюючи висновків суду щодо встановлених фактичних обставин провадження, доведеності вини обвинуваченого та правильності кваліфікації його дій, просить оскаржуваний вирок щодо ОСОБА_8 змінити у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Вважати ОСОБА_8 засудженим до покарання за ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч.5 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією 1/4 належного йому майна; за ч.1 ст.263 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, вважати ОСОБА_8 засудженим до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією 1/4 належного йому майна.
На підставі п.2 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України звільнити ОСОБА_8 від призначеного покарання за ч.1 ст.309 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Виключити з мотивувальної частини вироку посилання на прізвище ОСОБА_10 та замінити його на формулювання - «з особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження».
В решті вирок суду залишити без змін.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор зазначив, що вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 25 листопада 2021 року ОСОБА_8 було призначено покарання за ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч.5 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років волі з конфіскацією 1/4 належного майна; за ч.1 ст.263 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч.1 ст.309 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_8 було засуджено до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією 1/4 належного майна.
В той же час вказаний вирок було скасовано ухвалою Полтавського апеляційного суду від 13 липня 2022 року та призначено новий розгляд в суді першої інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.
При новому розгляді провадження Полтавським районним судом Полтавської області від 29 квітня 2025 року ухвалено оскаржуваний вирок, яким ОСОБА_8 призначено більш суворе покарання, ніж те, що було призначено попереднім вироком, що суперечить вимогам ч.2 ст.416 КПК України.
Поряд з цим, зазначає, що судом не було враховано те, що під час розгляду справи місцевим судом вже закінчилися строки давності щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, у зв'язку з чим ОСОБА_8 слід звільнити від призначеного покарання за цим злочином.
Окрім цього, вказує, що суд зазначаючи у мотивувальній частині вироку, що обвинувачений ОСОБА_8 вчинив інкриміновані йому злочини, передбачені ч.3 ст.185, ч.5 ст.185 КК України, разом із ОСОБА_10 , матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, порушує положення КПК України та загальні засади кримінального судочинства, а саме передбачений п.10 ч.1 ст.7 КПК України принцип презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, оскільки винуватість ОСОБА_10 у вчиненні зазначених злочинів не доведена, на даний час обвинувальний вирок стосовно нього не постановлено.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор в судовому засіданні просила апеляційну скаргу задовольнити.
Обвинувачений та його захисник в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу прокурора.
При цьому, обвинувачений просив кримінальне провадження за ч.1 ст.309 КК України закрити, звільнивши його від кримінальної відповідальності на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України в зв'язку зі спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку апеляційної скарги, думку обвинуваченого та його захисника, обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Мотиви суду
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як убачається із вироку, суд встановив фактичні обставини кримінального провадження, дослідив докази та відповідно кваліфікував дії ОСОБА_8 за ч.3 ст.185, ч.5 ст.185, ч.1 ст.263, ч.1 ст.309 КК України.
Висновки суду щодо фактичних обставин кримінального провадження, доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 та правильності кваліфікації його дій, які не оскаржувалися в апеляційній скарзі, згідно до ст.404 КПК України, апеляційним судом не перевіряються.
Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора про істотне порушення кримінального процесуального закону, а саме недотримання вимог ч.2 ст.416 КПК України при призначенні обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, колегія суддів вважає, що вони заслуговують на увагу з огляду на наступне.
Статтею 416 КПК України визначені особливості нового розгляду судом першої інстанції.
Так, відповідно до ст.416 КПК України після скасування судом апеляційної інстанції вироку або ухвали про закриття кримінального провадження чи про застосування, відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру суд першої інстанції здійснює судове провадження згідно з вимогами розділу IV цього Кодексу в іншому складі суду.
При новому розгляді в суді першої інстанції допускається застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та посилення покарання тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представника у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання.
При новому розгляді в суді першої інстанції питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру правова кваліфікація діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, як більш тяжкого допускається за умови, якщо на цій підставі було подано апеляційну скаргу прокурором чи потерпілим або його представником.
Відповідно до правових висновків, які містяться у постанові Об'єднаної палати ККС ВС від 23 вересня 2019 року (справа №728/2724/16-к), ч.2 ст.416 КПК України визначає вичерпний перелік випадків, коли при новому розгляді суд першої інстанції може застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання, а саме тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представника у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання. При цьому положення ч.2 ст.415 КПК України не слід розглядати як такі, що дозволяють зробити винятки з указаного правила.
Водночас у постанові Об'єднаної палати ККС ВС від 14 вересня 2020 року (справа №740/3597/17) не тільки зроблений висновок про застосування відповідних норм права, а й наголошено на важливих моментах. Зокрема, у постанові зазначено, що як із назви, так і зі змісту ст. 421 КПК України випливає, що погіршення становища обвинуваченого можливе лише за умови, якщо з цих підстав подали апеляційну скаргу прокурор, потерпілий чи його представник, а відповідно до ст.416 КПК України таке погіршення може мати місце тільки в тому разі, якщо вирок було скасовано з цих підстав (або також із цих підстав).
Однак, судом першої інстанції цих вимог дотримано не було.
Так, матеріали провадження свідчать, що кримінальне провадження, внесене 10 квітня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019170300000368щодо ОСОБА_8 перебувало в провадженні Полтавського районного суду Полтавської області.
25 листопада 2021 року вироком Полтавського районного суду Полтавської області ОСОБА_8 визнано винуватим та засудженим за ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч.5 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років волі з конфіскацією 1/4 належного майна; за ч.1 ст.263 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч.1 ст.309 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_8 було засуджено до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією 1/4 належного майна.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 13 липня 2022 року вказаний вирок скасовано через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та призначено новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції. При цьому, вирок хоч і було скасовано за апеляційною скаргою прокурора, проте в ній не порушувалося питання про необхідність посилення покарання.
Після апеляційного розгляду Полтавським апеляційним судом дане кримінальне провадження було повернуто до Полтавського районного суду Полтавської області.
Під час нового судового розгляду вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 29 квітня 2025 року ОСОБА_8 визнано винуватим та засуджено до покарання за ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки; за ч.5 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна у власність держави, що є власністю засудженого, окрім житла; за ч.1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч.1 ст. 309 КК України у виді обмеження волі на строк 2 роки. На підставі ч.1 ст.70, 72 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_8 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна у власність держави, що є власністю засудженого, окрім житла.
Виходячи із наведеного, вбачається, що у даному кримінальному провадженні, здійснюючий новий розгляд провадження, суд першої інстанції не врахував підстави скасування попереднього вироку Полтавського районного суду Полтавської області від 25 листопада 2021 року, та безпідставно, в порушення вимог ч.2 ст.416 КПК України призначив обвинуваченому ОСОБА_8 більш суворе покарання, ніж те, що було призначене вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 25 листопада 2021 року.
Враховуючи не дотримання судом першої інстанції вимог ч.2 ст.416 КПК України при призначенні обвинуваченому покарання, вирок суду в цій частині підлягає зміні на підставі п.3 ч.1 ст.409 КПК України.
Разом з тим, як убачається з матеріалів кримінального провадження та вироку, ОСОБА_8 , зокрема, засуджено за кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.309 КК України, яке вчинено 03 вересня 2020 року.
Відповідно до ст. 12 КК України кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини. У свою чергу злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі.
Відповідно до положень ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.309 КК України відноситься до категорії кримінального проступку.
За змістом вимог п. ч.1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років;
Таким чином, на момент постановлення вироку вже закінчилися строки давності щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, чому судом першої інстанції не було надано уваги та не з'ясовано думку обвинуваченого на застосування цієї правової пільги, а тому доводи прокурора про це в апеляційній скарзі є цілком слушними.
Поряд з цим, враховуючи позицію обвинуваченого ОСОБА_8 , який наполягав на звільненні його від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.309 КК України на підставі ст.49 КК України, та з урахуванням вимог ч.1 ст.417, п.1 ч.2 ст.284, ч.3 ст.288 КПК України, колегія суддів, вважає за необхідне звільнити обвинуваченого ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності на підставі п.2 ч.1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Разом з тим, є слушними доводи прокурора про необхідність виключення з мотивувальної частини вироку посилання на вчинення ОСОБА_8 злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.5 ст.185 КК України, разом з ОСОБА_10 , виходячи з наступного.
Так, відповідно до ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
Положенням ч.3 ст.370 КПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 даного Кодексу.
Разом з тим, зазначаючи у мотивувальній частині вироку, що обвинувачений ОСОБА_8 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.3 ст.185, ч.5 ст.185 КК України, разом із ОСОБА_10 , матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, суд порушив зазначені вище положення КПК України та загальні засади кримінального судочинства, а саме передбачений п.10 ч.1 ст.7 КПК України принцип презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
При цьому, відповідно до вимог п. 2 ч.3 ст. 374 КПК України, в разі визнання особи винуватою, у мотивувальній частині вироку суд зазначає формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотиву кримінального правопорушення.
В той же час, прокурор в судовому засіданні зазначила, що винуватість ОСОБА_10 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.5 ст.185 КК України, не доведена, оскільки обвинувальний вирок стосовно нього не постановлено.
Таким чином, посилання суду у мотивувальній частині вироку про вчинення ОСОБА_8 злочину разом із ОСОБА_10 є безпідставним і підлягає виключенню, а апеляційна скарга прокурора в цій частині підлягає задоволенню.
Порушення, допущені судом першої інстанції є такими, що можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції, та не впливають на правильність інших висновків суду, не погіршують становище обвинуваченого.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що наявні підстави, передбачені п.2 ч.1 ст.407 КПК України, а тому згідно з ч.1 ст.408, п.3 ч.1 ст.409 КПК України вирок суду першої інстанції підлягає зміні, про що слушно просить прокурор в своїй апеляційній скарзі.
Таке рішення, на думку колегії суддів, буде відповідати цілям та загальним засадам призначення покарання, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст.405, 407, 408, 409, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 задовольнити.
Вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 29 квітня 2025 року щодо ОСОБА_8 в частині призначеного покарання змінити.
На підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 за ч.1 ст.309 КК України закрити, звільнивши його від кримінальної відповідальності на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України в зв'язку зі спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Вважати ОСОБА_8 засудженим до покарання:
- за ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
- за ч.5 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років з конфіскацією 1/4 належного обвинуваченого майна;
- за ч.1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, вважати ОСОБА_8 засудженим до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років з конфіскацією 1/4 належного обвинуваченому майна.
Виключити з мотивувальної частини вироку посилання на вчинення ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.5 ст.185 КК України, разом з ОСОБА_10 , зазначивши, що ці злочини ОСОБА_8 вчинив разом з особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження.
В решті вирок суду залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Кримінального касаційного суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Колегія суддів:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4