17 березня 2026 року
м. Київ
справа № 554/1462/25
провадження № 61-3041ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Дундар І. О. розглянув доповнення до касаційної скарги ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на постанову Полтавського апеляційного суду від 04 лютого 2026 року (повний текст постанови складено 04 лютого 2026 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Полтавської обласної прокуратури, Головного управління національної поліції в Полтавській області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» 16 березня 2026 року подала, через представника ОСОБА_2 , до Верховного Суду доповнення до касаційної скарги на постанову Полтавського апеляційного суду від 04 лютого 2026 року.
На підставі доповнення до касаційної скарги ОСОБА_1 не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки заявником подано до Верховного Суду не касаційну скаргу, а доповнення до касаційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Частиною першою статті 391 ЦПК України Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Частиною першою статті 392 ЦПК України касаційна скарга подається у письмовій формі.
Таким чином, особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно надати касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості інших учасників справи або надати суду докази надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій уточненої касаційної скарги та доданих до неї документів.
Крім того, відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Тлумачення вказаних норм ЦПК України свідчить, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково вказуватися у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
З урахуванням викладеного, особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), обґрунтувати неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права і надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 260, 392, 393 ЦПК України,
Доповнення до касаційної скарги ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на постанову Полтавського апеляційного суду від 04 лютого 2026 року залишити без руху.
Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І. О. Дундар