17 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 904/1809/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С. К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Случ О. В.
за участю секретаря судового засідання: Амірханяна Р. К.,
та представників:
позивача - Литвина П. В.,
відповідача - Медяного О. Ю. (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.07.2025
у справі № 904/1809/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз"
про стягнення грошових коштів,
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"; позивач) звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" (далі - АТ "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз"; відповідач) 173 472 829,67 грн, з яких 127 463 358,46 грн - основний борг, 31 603 997,45 грн - пеня, 5 089 960, 73 грн - 3 % річних, 9 315 513,03 грн - інфляційні втрати.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не здійснив своєчасну та повну оплату вартості поставленого природного газу, через що у нього утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню разом з пенею, а також 3 % річних, інфляційними втратами відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
3. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2024 (з урахуванням ухвали про виправлення описки) суддя - Манько Г. В.) позов задоволено частково.
4. Вирішено стягнути з АТ "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" на користь ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" 127 463 358, 46 грн заборгованості, 12 545,24 грн пені, 2 137,52 грн 3% річних, 5 026,85 грн інфляційних втрат та судовий збір.
5. У решті позову відмовлено.
6. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.07.2025 (головуючий суддя - Чус О. В., судді - Кощеєв І. М., Дармін М. О.) скасовано рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2024 і ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.
7. Стягнуто з АТ "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" на користь ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" 19 522 653, 34 грн вартості безпідставно набутого природного газу на підставі ст. 1212 ЦК України.
В решті позовних вимог відмовлено.
8. Як установлено судами попередніх інстанцій, ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.
9. За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 22.07.2020 № 917-р позивача визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.
10. Суд апеляційної інстанції вказав на таке:
- позивачем позовні вимоги обґрунтовано на підставі типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501, укладеного між ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" і АТ "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз";
- як зазначає позивач, в інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56Х070000000002К (відповідач) був закріплений за постачальником "останньої надії" ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (ЕІС-код 56Х930000008780В (позивач) у період з 01.08.2022 по 30.09.2022. Обсяг природного газу, використаний відповідачем у вказаний період та внесений в алокацію позивача як постачальника "останньої надії" ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (ЕІС-код 56Х930000008780В) становить: з 01.08.2022 по 31.08.2022 - 332,38 м3; з 01.09.2022 по 30.09.2022 - 1 175 546,90 м3 (а.с. 29-30, т. 1);
- за твердженням позивача, факт включення відповідача до реєстру споживачів позивача як постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля позивача як постачальника "останньої надії" підтверджується листом оператора ГТС від 04.07.2023 № ТОВВИХ-23-9006 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56Х070000000002К;
- звертаючись до господарського суду з позовною заявою, позивач вказує на те, що ним виконано зобов'язання за типовим договором та забезпечено з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи та за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті, безперервне постачання природного газу відповідачу в порядку та на умовах, передбачених договором. На порушення умов договору, відповідач не здійснив своєчасну та повну оплату вартості поставленого позивачем природного газу, а тому у нього існує заборгованість;
- загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 173 472 829,67 грн, з яких 127 463 358,46 грн - основний борг, 31 603 997,45 грн - пеня, 5 089 960,73 грн - 3 % річних, 9 315 513,03 грн - інфляційні втрати, яку ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" просить стягнути з відповідача.
11. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності укладеного між сторонами договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", який є обов'язковим до виконання сторонами. Зазначив, що оскільки відповідач не виконав умови договору щодо оплати отриманого природного газу, то у нього існує заборгованість, яка підлягає стягненню разом з пенею, а також 3% річними і інфляційними втратами відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України. При цьому суд першої інстанції погодився з доводами відповідача про те, що позивач не виконав обов'язок, визначений п. 4.3 договору щодо направлення на адресу відповідача рахунку на оплату від 10.10.2022 № 25819 (вказаний рахунок відповідачем отримано лише разом із позовною заявою, яка надійшла до суду 23.04.2024).
12. Суд апеляційної інстанції, керуючись ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 19 522 653, 34 грн вартості безпідставно набутого природного газу згідно з ст. 1212 ЦК України. Зазначив, що у разі наявності у споживача простроченої заборгованості перед постачальником "останньої надії", за відсутності підстав для застосування, передбачених ч. 2 ст. 15 Закону України "Про ринок природного газу" виключень, укладення договору постачання природного газу між постачальником "останньої надії" і таким споживачем є безпідставним. Встановив відсутність підстав для стягнення пені і застосування до останнього відповідальності, встановленої ч. 2 ст. 625 ЦК України.
13. Не погоджуючись із постановою апеляційного господарського суду, ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а справу направити на новий розгляд до апеляційного господарського суду.
14. У касаційній скарзі скаржник посилається на п.п. 1, 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України та на те, що:
- апеляційний господарський суд ухвалив оскаржувану постанову без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 24.05.2023 у справі № 179/363/21, від 21.06.2023 у справі № 757/42885/19, від 09.10.2024 у справі № 922/412/24, від 22.01.2025 у справі № 916/3889/23, від 09.04.2025 у справі № 916/586/24, від 24.06.2021 у справі № 910/10275/20 та інших (п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України);
- відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування ст.ст. 1212, 1213 ЦК України у подібних правовідносинах (щодо можливості постачання природного газу постачальником "останньої надії" поза межами договірних правовідносин, враховуючи те, що правовідносини на ринку природного газу є чітко регульованими на підставі Закону України "Про ринок природного газу", Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, Кодексу газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493 (далі - Кодекс ГТС (п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України);
- відповідач перебував в реєстрі позивача як постачальника "останньої надії", що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, листом оператора ГТС від 04.07.2023, інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС - кодом 56Х070000000002К. Стверджує, що на думку суду, вказаний лист є належним доказом споживання відповідачем природного газу, при цьому ігнорує те, що саме цей лист підтверджує факт укладання між позивачем та відповідачем типового договору (п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України).
15. Скаржник зазначає у касаційній скарзі і таке: законодавець визначив, що постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється виключно на підставі типового договору і такий договір вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу споживачу. Фактичне споживання природного газу відповідачем з 01.08.2022, наявність інформації на інформаційної платформі оператора ГТС щодо споживання газу, та, відповідно, включення відповідача до Реєстру споживачів позивача є доказом укладення між сторонами типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора ГТС, тобто з 01.08.2022. При наявності договірних відносин сторін - відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст.ст. 1212, 1213 ЦК України. Оскільки рахунки на оплату за поставлений газ та вимога були направлені позивачем відповідачу 14.03.2023 та 03.05.2023, то на момент звернення до суду з цим позовом (лютий 2024 року) інформація про вказані відправлення в оператора поштового зв'язку відсутня. Відсутність в системі АТ "Укрпошта" відомостей щодо відправлення позивачем кореспонденції 14.03.2023 та 03.05.2023 (станом на дату звернення з позовом) не є доказом її ненаправлення. У апеляційному господарському суді оскаржувалося рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з відповідача нарахувань за період вересень 2022 року, однак апеляційний господарський суд, вийшовши за межі розгляду апеляційної скарги, скасував рішення суду першої інстанції і у частині задоволених вимог. Скаржник посилається на принцип "заборони повороту до гіршого" (non reformatio in peius).
16. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.08.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на вказане судове рішення з підстав, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 21.08.2025.
17. У відзиві відповідач просить не задовольняти касаційну скаргу та зазначає, що оскаржуване рішення ухвалено відповідно до вимог ст. 236 ГПК України.
18. У справі неодноразово оголошувалися перерви.
19. 06.11.2025 позивач звернувся до Верховного Суду із заявою про передачу цієї справи на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - об'єднана палата) з метою відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 05.08.2025 у справі № 917/1297/23, щодо застосування ст.ст. 1212, 1213 ЦК України та з огляду на існування виключної правової проблеми у цих правовідносинах.
20. Верховний Суд ухвалою від 16.12.2025 вирішив справу передати на розгляд об'єднаної палати згідно з ч. 2 ст. 302 ГПК України. Підставою для передачі цієї справи була необхідність відступу від висновку Верховного Суду щодо застосування ст. 1212 ЦК України, викладеного у постанові від 05.08.2025 у справі № 917/1297/23, і від висновку Верховного Суду щодо застосування ст. 15 Закону України "Про ринок природного газу", викладеного у постанові від 19.11.2025 у справі № 917/692/24.
21. Ухвалою об'єднаної палати від 06.02.2026 справу № 904/1809/24 повернуто відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
22. Так, повертаючи вказану справу відповідній колегії, об'єднана палата зазначила таке: "проаналізувавши наведені колегією суддів в ухвалі у справі № 904/1809/24 аргументи для розгляду цієї справи об'єднаною палатою Касаційного господарського суду, об'єднана палата вважає, що мотиви колегії суддів зводяться до необхідності відступу саме від висновків касаційного суду у справі № 917/1297/23, а не від висновків щодо застосування норм права. У справі № 904/1809/24 та справі № 917/692/24 суди ухвалювали рішення за різними встановленими обставинами, у зв'язку з чим у даному випадку відсутні передбачені ч. 2 ст. 302 ГПК України підстави для передачі справи № 904/1809/24 на розгляд об'єднаної палати задля відступу від висновку, викладеного в постанові, ухваленій за результатами здійснення касаційного провадження у справі № 917/692/24".
23. При цьому суддями Верховного Суду В. Пєсковим, О. Кібенко, Л. Рогач було висловлено окремі думки відповідно до ч. 3 ст. 34 ГПК України (т. 3, а.с. 191-192, 197-201).
24. Ухвалою Верховного Суду від 19.02.2026 призначено касаційну скаргу ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.07.2025 до розгляду на 17.03.2026.
25. 12.03.2026 позивач звернувся до Верховного Суд з клопотанням про передачу цієї справи на розгляд об'єднаної палати згідно з ч. 2 ст. 302 ГПК України, а 13.03.2026 - ним було подано клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на наявність виключної правової проблеми (ч. 5 ст. 302 ГПК України).
26. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для передачі справи № 904/1809/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на таке.
27. Підстави для передачі справи на розгляд, зокрема, Великої Палати Верховного Суду регулює ст. 302 ГПК України.
28. Законодавець у ч. 5 ст. 302 ГПК України закріпив норму, відповідно до якої суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
29. За усталеними висновками Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема, як правило, має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного критеріїв:
- кількісний критерій означає, що правова проблема здебільшого наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема (див. п. 10.3 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 523/2357/20);
- з погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини як: 1) відсутність чи неефективність процесуальних механізмів її вирішення, що зумовлює необхідність використання повноважень Великої Палати Верховного Суду (процесуальний аспект); 2) відсутність чи неефективність матеріальних гарантій реалізації, охорони та захисту прав та інтересів, внаслідок чого обґрунтованість обмежень останніх може зумовлювати необхідність використання повноважень Великої Палати Верховного Суду (матеріальний аспект), зокрема: відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі (див. п. 10.4 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 523/2357/20).
30. Пунктом 1 ч. 2 ст. 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
31. Отже, з указаної підстави (виключна правова проблема) справа може бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду за наявності двох ознак: 1) справа містить виключну правову проблему; 2) вирішення такої виключної правової проблеми Великою Палатою Верховного Суду необхідне для забезпечення розвитку права та формування судами єдиної правозастосовної практики (див. також ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2025 у справі № 913/374/24).
32. Здійснивши аналіз спірних правовідносини, норм матеріального і процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів зазначає про наявність виключної правової проблеми у справі № 904/1809/24 (щодо застосування ст. 633 ЦК України, ст. 15 Закону України "Про ринок природного газу", абз. 7 п. 2 гл. 5 розд. IV Кодексу ГТС, ст. 625 ЦК України, ч. 1 ст. 1212 ЦК України, а також принципу "jura novit curia" (суд знає закони) у таких правовідносинах)), за яких ця справа підлягає розгляду Великою Палатою Верховного Суду (якісний критерій) з огляду на таке.
33. За загальним правилом, правочин є найбільш поширеним юридичним фактом сфери приватного права, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Правочин характеризується сукупністю ознак, що властиві йому та надають можливість відмежувати його від інших юридичних фактів.
34. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
35. Ст. 633 ЦК України визначає публічний договір, а ст. 634 ЦК України - договір приєднання. Так, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
36. Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу регулює Закону України "Про ринок природного газу" (тут і далі - в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).
37. За ст. 1 цього Закону: оператор газорозподільної системи - це суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників);оператор газотранспортної системи - це суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників); постачальник "останньої надії" - це визначений КМУ постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу; Регулятор - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
38. Правила постачання природного газу визначає ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу". Так, відповідно ч. 1 цієї статті постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.
Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.
Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу (ч. 3 ст. 12 цього Закону).
39. За змістом ч. 1 ст. 15 Закону України "Про ринок природного газу" у разі якщо постачальника ліквідовано, визнано банкрутом, його ліцензію на провадження діяльності з постачання природного газу анульовано або її дію зупинено, а також в інших випадках, передбачених правилами для постачальника "останньої надії", постачання природного газу споживачу здійснюється у порядку, визначеному правилами для постачальника "останньої надії", та на умовах типового договору постачання постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором. Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу такому споживачу. Постачальник "останньої надії" визначається КМУ строком на три роки за результатами конкурсу, проведеного у порядку, встановленому КМУ. Постачальник "останньої надії" постачає природний газ споживачу протягом строку, який не може перевищувати 60 діб та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії". Після закінчення цього строку постачальник "останньої надії" зобов'язаний припинити постачання природного газу споживачу. Постачальник "останньої надії" має право припинити постачання природного газу споживачу до закінчення вищезазначеного строку у разі невиконання цим споживачем обов'язку щодо повної та своєчасної оплати вартості природного газу, який постачається постачальником "останньої надії", відповідно до типового договору постачання постачальником "останньої надії". Договір між постачальником "останньої надії" та споживачем не може бути укладений за наявності простроченої заборгованості у такого споживача перед таким постачальником "останньої надії", крім випадків, якщо таким споживачем є побутовий споживач, споживач, що є бюджетною установою відповідно до Бюджетного кодексу України, закладом охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладом охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), споживач, що здійснює виробництво теплової енергії.
40. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 № 2496 затверджено Правила постачання природного газу (тут і далі - у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), які регулюють відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (оператори ГРМ/ГТС).
41. Терміни, наведені в цих Правилах, вживаються в таких значеннях: інформаційна платформа - це електронна платформа оператора ГТС у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, створена відповідно до вимог Кодексом ГТС; оператор газорозподільної системи (оператор ГРМ) - це суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою, до якої підключений об'єкт споживача; оператор газотранспортної системи (оператор ГТС) - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою; постачання природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів; постачальник "останньої надії" - визначений КМУ постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу; Реєстр споживачів постачальника - перелік споживачів, які в установленому Кодексом ГТС порядку закріплені в інформаційній платформі оператора ГТС за певним постачальником у розрахунковому періоді.
42. Пунктом 1 розд. VI Правил постачання природного газу також встановлено таке:
- постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів;
- договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених п. 3 цього розділу, з урахуванням вимог ст.ст. 205, 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника;
- договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник "останньої надії" зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу;
- договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу ГТС.
43. Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501 затверджено Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії", відповідно до п. 1.1 якого цей договір є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії".
44. Відповідно до п. 1.3 розд. I Типового договору цей договір є договором приєднання.
Цей договір вважається укладеним зі споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи (оператор ГТС) днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу ГТС.
45. Положеннями п. 11.1 розд. ХI Типового договору (cтрок дії договору та інші умови) передбачено, що цей договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу ГТС. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником.
46. Кодекс ГТС (тут і далі - у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) розроблено відповідно до Законів України "Про ринок природного газу", "Про метрологію та метрологічну діяльність", "Про трубопровідний транспорт", "Про нафту і газ", "Про природні монополії" та інших нормативно-правових актів. Цей Кодекс є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України. Дія цього Кодексу поширюється на всіх суб'єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також операторів торгових платформ.
47. Згідно з п.п. 1, 2 гл. 3 розд. IV Кодексу ГТС "технічні вимоги до інформаційної платформи оператора газотранспортної системи" для забезпечення електронної взаємодії та документообігу між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для організації замовлення та супроводження послуг транспортування природного газу в умовах добового балансування газотранспортної системи, а також між суб'єктами ринку природного газу та операторами торгових платформ оператор газотранспортної системи зобов'язаний створити та підтримувати функціонування інформаційної платформи.
Інформаційна платформа складається з апаратного та програмного забезпечення.
Суб'єкти ринку природного газу, які уклали (переуклали) з оператором газотранспортної системи договір транспортування, набувають права доступу до інформаційної платформи та статусу користувача платформи з моменту укладення (переукладення) договору. Оператор газотранспортної системи присвоює кожному такому суб'єкту ринку природного газу код користувача платформи та створює на інформаційній платформі інтерфейс такого користувача відповідно до його статусу суб'єкта ринку природного газу (постачальник, оператор газорозподільної системи, оптовий продавець/покупець, оператор газосховищ тощо), про що має повідомити останнього. При цьому додатком до договору визначаються уповноважені особи суб'єкта ринку природного газу (користувача платформи), які будуть мати право доступу до інформаційної платформи від імені користувача платформи (зазначаються їхні адреси електронної пошти та контактні дані), для їх електронної реєстрації, що оформлюється у вигляді повідомлення на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, наведеною в додатка 1 до цього Кодексу, до якого додаються у письмовій формі довіреності користувача платформи на кожну уповноважену особу.
48. У п.п. 1, 2 гл. 4 розд. IV Кодексу ГТС визначено, що інформаційна платформа має містити такі дані, зокрема: 1) перелік точок входу/виходу до/із газотранспортної системи; 2) інформацію про всіх суб'єктів ринку природного газу, включаючи споживачів, яким в установленому порядку присвоєні ЕІС-коди; 3) інформацію про постачальника "останньої надії"; 4) інформацію про постачальників із спеціальними обов'язками; 5) інформацію про реєстри споживачів постачальників.
49. Відповідно до п. 5 гл. 4 розд. IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем відповідно до вимог цього Кодексу та за формами оператора газотранспортної системи, погодженими з Регулятором, повинні вносити до інформаційної платформи інформацію, зокрема: визначену пп. 1, 2, 5- 8, 12, 13, 14 п. 2 цієї глави, по всіх споживачах, підключених до газорозподільної системи; дані щодо операторів газорозподільних систем (за їх наявності), яким природний газ передається з газорозподільної системи, з визначенням місць підключення таких операторів; дані щодо газовидобувних підприємств (за їх наявності), промислові газопроводи яких безпосередньо підключені до газорозподільної системи.
50. Пунктом 2 гл. 5 розд. IV Кодексу ГТС встановлено, що реєстрація побутового споживача, споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, або оператора газорозподільної системи здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об'єкта в таких випадках: відсутність підтвердженої номінації та реномінації діючого постачальника побутового споживача, споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, постачальника, який здійснює постачання газу оператору газорозподільної системи для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі, або оператора газорозподільної системи, який здійснює закупівлю природного газу для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі на підставі договору (договорів) купівлі-продажу природного газу в оптового продавця, для газової доби D до 02:00 UTC (04:00 за київським часом) години для зимового періоду в газову добу (D-1) та 01:00 UTC (04:00 за київським часом) години для літнього періоду в газову добу (D-1) на точку виходу до газорозподільної системи, крім випадків ініціювання постачальником "останньої надії" відключення по об'єкту такого споживача. У такому випадку постачання здійснюється з дня, наступного за днем включення до Реєстру споживачів постачальника "останньої надії"; відсутність за три дні до кінцевої дати постачання природного газу поточним постачальником побутового споживача або споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, в Реєстрі іншого постачальника. У такому випадку постачання здійснюється з дня, наступного за кінцевим днем постачання попереднім постачальником.
Дата початку постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії" визначається в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" на інформаційній платформі.
У разі якщо за п'ять днів до кінцевої дати постачання природного газу поточним постачальником інформаційна платформа не фіксує такого споживача в Реєстрі іншого постачальника, у тому числі в Реєстрі постачальника із спеціальними обов'язками або постачальника "останньої надії", інформаційна платформа одночасно направляє оператору газорозподільної системи (оператору газотранспортної системи по прямих споживачах) інформаційне повідомлення про відсутність у споживача постачальника з певної дати за формою оператора газотранспортної системи, погодженою з Регулятором. Оператор газорозподільної системи (оператор газотранспортної системи по прямих споживачах), отримавши таке повідомлення, зобов'язаний протягом двох робочих днів проінформувати такого споживача про відсутність у нього постачальника з певної дати та можливі наслідки для нього і за необхідності розпочати заходи з припинення (обмеження) в установленому порядку газопостачання на об'єкти такого споживача.
51. З аналізу вищевказаних нормативно-правових актів убачається, що законодавець визначив, що договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним, а також визначив порядок і умови за яких він є укладеним. Так, закріпив норму (яку не можна визнати диспозитивною), згідно з якої такий договір укладається шляхом публічної оферти постачальника та її акцептування відповідним споживачем через сам факт постачання природного газу. При цьому законодавець у ст. 15 Закону України "Про ринок природного газу" навів обставини, наявність яких фактично зумовлює те, що договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не може бути укладеним, якими, зокрема, є: наявність простроченої заборгованості; неможливість постачання природного газу постачальником "останньої надії" споживачу із перевищенням 60-добового терміну протягом календарного року (за винятком оператора газорозподільної системи у певний період). Вказане зумовлює певну колізію.
52. Колегія суддів зазначає, що кнг. 5 ЦК України регулює зобов'язальне право.
53. Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
54. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
55. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання (ст. 610 ЦК України). Правові наслідки порушення зобов'язання визначає ст. 611 ЦК України.
56. Відповідальність за порушення грошового зобов'язання визначає ст. 625 ЦК України. Так, за ч. 2 цієї статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
57. За ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
58. За загальним правилом, цивільно-правові зобов'язання поділяються на договірні і недоговірні.
59. Договірні зобов'язання - це зобов'язання, що виникають на підставі договору і опосередковують майнові цивільні/господарські відносини. Зміст договірного зобов'язання складають права і обов'язки його учасників.
60. Підрозд. 1 розд. III кнг. 5 ЦК України регулює договірні зобов'язання.
61. Убачається, що внаслідок укладення сторонами договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" між сторонами виникають правовідносини, які підпадають і під правове регулювання вказаного підрозд. 1 розд. III кнг. 5 ЦК України "договірні зобов'язання". Норми цього підрозділу передбачають, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а у разі його неналежного виконання особа має право на заявлення вимоги про стягнення заборгованості і застосування до особи, яка порушила відповідне зобов'язання, відповідальності, визначеної, зокрема ст. 625 ЦК України, а також вправі заявити до стягнення штрафні санкції, визначені у договорі.
62. Разом з тим набуття, збереження майна без достатньої правової підстави регулює гл. 83 ЦК України, яка міститься у підрозд. 2. "Недоговірні зобов'язання" розд. III кнг. 5 ЦК України.
63. За загальним правилом, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок особи поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
64. Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
65. Велика Палата Верховного Суду, Верховний Суд України висновували таке:
- кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (див. постанову Верховного Суду України від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15);
- аналіз ст. 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали. Оскільки між сторонами у справі існують договірні відносини, а кошти, які позивач просить стягнути як невикористаний аванс, набуті відповідачем за наявності правової підстави, їх не може бути витребувано відповідно до положень ст. 1212 ЦК України як безпідставне збагачення. У цьому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України. Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення гл. 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави, чого в цьому спорі не відбулося (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17);
- у ст. 1212 ЦК України врегульовані недоговірні відносини, коли особа набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно). З моменту безпідставного набуття такого майна або з моменту, коли підстава його набуття відпала, утримання особою такого майна є неправомірним. Тому зобов'язання з повернення потерпілому такого майна особа повинна виконати відразу після його безпідставного набуття або відпадіння підстави набуття цього майна (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22).
66. У справі, яка переглядається, суд першої інстанції встановив, що постачання природного газу відповідачу у спірних період підтверджується, зокрема: фактом включення відповідача до Реєстру споживачів постачальника "останньої надії" (лист оператора ГТС від 04.07.2023 № ТОВВИХ-23-9006); даними інформаційної платформи оператора ГТС щодо обсягів споживання; рахунками на оплату від 12.09.2022 № 23433, від 10.10.2022 № 2581. Тобто у цій справі суд першої інстанції встановив, що укладення відповідного договору відбулося в порядку публічної оферти та акцепту, який (акцепт) був реалізований через фактичне постачання природного газу споживачу, що прямо передбачено законодавством. Водночас суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що постачання природного газу ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" - АТ "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" у період із 01.08.2022 по 30.09.2022 є таким, що здійснювалося поза межами договірних правовідносин, передбачених для постачальника "останньої надії" умовами типового договору та, керуючись принципом "jura novit curia", ст. 1212 ЦК України, ст. 269 ГПК України, стягнув з відповідача на користь позивача 19 522 653, 34 грн вартості безпідставно набутого природного газу. Суд апеляційної інстанції не встановив підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені (з огляду на те, що відносини є кондикційними) і не застосував відповідальність, встановлену ч. 2 ст. 625 ЦК України (з огляду на відсутність доказів звернення позивача до відповідача з вимогою про стягнення вартості безпідставно отриманого набутого майна).
67. До подібних висновків, як суд апеляційної інстанції щодо застосування ст. 15 Закону України "Про ринок природного газу", ст. 1212 ЦК України, принципу "jura novit curia", дійшов Верховний Суд у постанові від 05.08.2025 у справі № 917/1297/23 за позовом ТОВ "ГК "Нафтогаз України" до ПАТ "Гадячгаз" про стягнення заборгованість за типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії" і у постанові від 19.11.2025 у справі № 917/692/24 за позовом ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" про стягнення 77 378 938,58 грн, які ухвалені у побідних правовідносинах (див. ухвалу Верховного Суду від 16.12.2025 у цій справі).
68. Отже, з вищевикладеного вбачається, що наразі фактично існують дві взаємовиключні моделі кваліфікації відносин щодо постачання газу постачальником "останньої надії", а саме:
- договірна - постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі відповідного правового регулювання; договір з постачальником "останньої надії" є публічним договором приєднання, який вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу споживачу, визначеного, зокрема, даними інформаційної платформи оператора ГТС та фактом включення споживача до Реєстру постачальника "останньої надії". За такого підходу фактичне постачання газу, підтверджене відповідними даними, означає існування договірних відносин і виключає можливість перекваліфікації спору на кондикційний;
- кондикційна - виходить із протилежного: якщо у споживача існувала прострочена заборгованість перед постачальником "останньої надії", якщо строк постачання був перевищений, а виключення, передбачені ч. 2 ст. 15 Закону України "Про ринок природного газу", не застосовуються, то укладення договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" є неправомірним або взагалі неможливим, а тому вже спожитий газ може бути предметом вимоги про повернення вартості безпідставно набутого майна за ст.ст. 1212, 1213 ЦК України (саме така позиція відображена у справі № 917/1297/23 і фактично була прийнята апеляційним судом у справі № 904/1809/24, яка переглядається).
69. Проблема співіснування таких двох моделей полягає в тому, що вони також породжують принципово різну відповідальність. За договірної моделі підлягають стягненню основний борг, пеня, 3 % річних та інфляційні втрати (у разі їх заявлення). За кондикційної моделі - стягується вартість безпідставно набутого майна, причому визначена не за ціною договору, а за іншим критерієм.
70. Разом з тим, на переконання колегії суддів, з аналізу вказаних вище нормативно-правових актів убачається, що підтверджене даними оператора ГТС фактичне постачання природного газу споживачу є належною та достатньою обставиною для визнання укладеним договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" в силу норм ст. 15 Закону України "Про ринок природнього газу; такий договір укладається шляхом публічної оферти постачальника та її акцептування відповідним споживачем через сам факт постачання природного газу, а тому такі відносини між сторонами є договірними, а не кондиційними у розмінні ст. 1212 ЦК України. Водночас обставини, визначені ст. 15 Закону України "Про ринок природного газу" (зокрема, наявність простроченої заборгованості; неможливість постачання природного газу постачальником "останньої надії" споживачу із перевищенням 60-добового терміну протягом календарного року (за винятком оператора газорозподільної системи у певний період), не можуть свідчити про те, що договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є неукладеним у разі непереривного фактичного постачання природного газу споживачу. Наявність вищенаведених обставин не може звільняти споживача від обов'язку оплатити вже поставлений природній газ або ж сплачувати його у меншій сумі. Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17).
71. Перекваліфікація у цьому разі договірної вимоги на кондикційну, враховуючи принцип "jura novit curia" (суд знає закони), підриватиме стабільність відносин на ринку газу, створюючи правову невизначеність щодо розрахунків, суперечить самій правовій природі діяльності постачальника "останньої надії", що недопустимо. Обставина наявності системних недоліків у роботі інформаційної платформи (реєстрації операторів ГРМ у реєстрі постачальника "останньої надії" на інформаційній платформі, що здійснюється в автоматичному режимі (абз. 7 п. 2 гл. 5 розд. IV Кодексу ГТС) може не узгоджуватися з приписами абз. 3 ч. 2 ст. 15 Закону "Про ринок природного газу", зокрема, за наявності у споживачів простроченої заборгованості (що унеможливлює укладення договору між такими споживачами та постачальником "останньої надії" (див. п.п. 82-85 постанови Верховного Суду від 07.08.2024 у справі № 910/1007/22)) також не може нівелювати чіткі норми Закону щодо моменту визнання договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладеним.
72. Колегія суддів також звертає увагу на таке.
73. За загальним правилом, принцип "jura novit curia" (суд знає закони) застосовується у тому випадку, коли позивач обґрунтовує свій позов саме такими обставинами, проте помилково посилається на певні норми права. Застосування судом принципу "jura novit curia" ("суд знає закони") не є безмежним.
74. У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Гусєв проти України" від 14.01.2021 було констатовано порушення права на справедливий суд через зміну судом правової кваліфікації позову, що призвело до відмови в його задоволенні. ЄСПЛ вказав на відсутність чітких підстав для зміни правової кваліфікації позову апеляційним судом. До того ж внаслідок перекваліфікації в позові було відмовлено. Заявнику безпідставно не надали можливості подати відповідні докази та аргументи з огляду на зміну правової кваліфікації. Такі дії суду суперечать вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо: справедливості цивільного (господарського) провадження; принципу змагальності судового процесу.
75. Принцип "jura novit curia", з одного боку, підлягає безумовному застосуванню: суд зобов'язаний застосувати правильні норми права, перекваліфікувавши позов, незалежно від посилань позивача. З іншого боку, перекваліфіковуючи позов за цим принципом, суд може порушити право на справедливий суд як щодо відповідача, так і щодо позивача. У таких умовах необхідно зважати на принципи змагальності, диспозитивності. Сторін не можна позбавляти права на аргументування своєї позиції в умовах нової кваліфікації (див. постанову Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 278/2111/23).
76. Отже, у разі звернення особи з позовом про стягнення заборгованості (договірні правовідносини), сум, визначених ч. 2 ст. 625 ЦК України, пені, перекваліфікація у цьому разі договірної вимоги на кондикційну, враховуючи принцип "jura novit curia" (суд знає закони) може зумовити порушення права особи на справедливий суд.
77. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що існує виключна правова проблема щодо застосування ст. 633 ЦК України, ст. 15 Закону України "Про ринок природного газу", абз. 7 п. 2 гл. 5 розд. IV Кодексу ГТС, ст. 625 ЦК України, ч. 1 ст. 1212 ЦК України, а також принципу "jura novit curia" (суд знає закони) у цих правовідносинах (якісний критерій)).
78. Щодо кількісного критерію (враховуючи тлумачення, яке міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 523/2357/20), необхідно зазначити таке:
- так, у справі № 904/1808/24 за позовом ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до АТ "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз", Дніпропетровська область про стягнення 193 474,93 грн за неналежне виконанням відповідачем умов типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" суд першої інстанції вирішив стягнути з відповідача на користь позивача 33 400,72 грн основного боргу, 1525,80 грн 3% річних, 4034,74 грн інфляційних втрат. Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки станом на 23.06.2022 ТОВ "Газопостачальної компанії "Нафтогаз України" вже здійснювало постачання природного газу Акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" з початку 2022 року протягом граничного строку, встановленого типовим договором (з 01.01.2022 до 28.02.2022), позивач не мав правових підстав для подальшого постачання природного газу відповідачу у статусі постачальника "останньої надії", оскільки законодавець передбачив ряд факторів і обставин, які безумовно мали бути враховані при постачанні природного газу постачальником "останньої надії": неможливість постачання природного газу постачальником "останньої надії" споживачу із перевищенням шестидесятидобового терміну протягом календарного року (ст. 15 Закону України "Про ринок природного газу"; п. 3.3 Типового договору; п. 2 розд. VI Правил постачання природного газу); встановлення механізму припинення постачальником "останньої надії" постачання споживачу природного газу після закінчення шестидесятидобового терміну постачання. На думку суду першої інстанції, положеннями чинного законодавства не пов'язано строк поставки природного газу протягом 60 днів саме з безперервністю; таке трактування положень закону нівелює закріплене законодавцем положення, що після закінчення граничного строку постачальник "останньої надії" зобов'язаний припинити постачання природного газу споживачу. Суд першої інстанції зазначив, що: внесені зміни до Закону України "Про ринок природного газу" в частині включення до переліку осіб "оператора газорозподільної системи" застосовуються виключно до правовідносин з 01.01.2022 по 28.02.2022, а станом на 23.06.2022 АТ "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" мало перед ТОВ "Газопостачальної компанії "Нафтогаз України" заборгованість на загальну суму 360 236 558,03 грн, в силу положень ст. 15 Закону України "Про ринок природного газу" у ТОВ "Газопостачальної компанії "Нафтогаз України" були відсутні правові підстави для постачання природного газу Акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" як постачальником "останньої надії" з 23.06.2022 по 31.07.2022; відповідно договір між постачальником "останньої надії" та споживачем не міг бути укладений. Водночас суд зазначив, що за наявності обставин, які не заперечуються сторонами спору, зокрема щодо факту постачання ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" природного газу Акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" у період з 23.06.2022 по 31.07.2022 та його отримання відповідачем, суд має право здійснювати самостійну кваліфікацію позову відповідно до обставин справи та правової природи спірних правовідносин. Суд першої інстанції визнав позовні вимоги щодо стягнення вартості безпідставно набутого природного газу у розмірі 33 400,72 грн правомірними та такими, що підлягають задоволенню. При цьому відмовив у стягненні пені, зазначивши, що постачання природного газу ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" АТ "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" у період із 23.06.2022 по 31.07.2022 здійснювалося поза межами договірних правовідносин, передбачених для постачальника "останньої надії" умовами типового договору, а тому нарахування пені відповідно до п. 4.5 вказаного договору є безпідставним та необґрунтованим. При цьому суд вирішив стягнути 3 % річних, інфляційні втрати. Рішення суду першої інстанції у цій справі буде переглядатися у апеляційному порядку 21.04.2026, про що свідчить наявна у Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвала суду від 01.12.2025.
- у справі № 910/10819/24 за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства "Полтаватеплоенерго" до ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", про стягнення 3 000 000,00 грн на підставі ст.ст. 11, 1212 ЦК України (у задоволенні позову було відмовлено) апеляційний господарський суд зазначив, що Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство "Полтаватеплоенерго" неодноразово було включено до реєстру споживачів ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", як постачальника "останньої надії", а саме: з 01.04.2024 до 30.05.2024, з 01.06.2024 до 30.07.2024 та з 01.08.2024 до 29.09.2024. Вказані обставини підтверджується листом оператора ГТС від 12.09.2024 № ТОВВИХ-24-14025 та інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від оператора ГРМ, відомостями з інформаційної платформи оператора ГТС щодо закріплення споживача з ЕІС-кодом 56XQ0000XAK0U00A в Реєстрі споживачів. Врахувавши п. 2 гл. 7 розд. ХІІ Кодексу ГТС, суд дійшов висновку, що між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством "Полтаватеплоенерго" та ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" було укладено договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" шляхом приєднання до нього сторін. При цьому суд зазначив, що є неспроможними твердження позивача про не укладення з відповідачем договору, оскільки Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством "Полтаватеплоенерго" було акцептовано оферту відповідача через факт споживання газу. Згідно з платіжними інструкціями від 17.06.2024 № 28182, від 19.06.2024 № 286910 позивачем було сплачено на рахунок відповідача грошові кошти у загальному розмірі 3 000 000,00 грн з призначенням платежу: "часткова оплата за газ природній згідно рахунку №16005 від 10.05.2024…". На думку апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість посилань позивача на помилковість перерахування вказаних грошових коштів, оскільки такі кошти були сплачені на підставі рахунку на оплату (природний газ) від 10.05.2024 № 16005 за спожитий в квітні 2024 року за типовим договором природний газ, а тому грошові кошти у розмірі 3 000 000,00 грн не є безпідставно отриманими відповідачем. Постанова апеляційного господарського суду у справі № 910/10819/24 до Верховного Суду не оскаржувалась і набрала законної сили;
- у справі № 916/3889/23 за позовом ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Скісна-78Б", за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: ТОВ "Оператор газотранспортної системи України"; ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" про стягнення 612 998,31 грн апеляційний господарський суд зазначив, що договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем набирає чинності лише з моменту фактичного постачання газу, яке у зазначений період не відбулося. Перебування споживача у Реєстрі постачальника "останньої надії" без укладеного договору з діючим або альтернативним постачальником не створює обов'язку укласти типовий договір і не зобов'язує постачальника "останньої надії" припиняти дію такого договору. Відповідач у період 07.09.2021- 31.10.2021 фактично не споживав газ із ресурсу постачальника "останньої надії", тому в цей період типовий договір не міг вважатися укладеним. Суд зазначив, що обмеження строку до 60 днів на рік обґрунтовано тимчасовим характером функцій постачальника "останньої надії", фінансовою безпекою цього механізму, стимулюванням ринкових відносин і необхідністю забезпечення ефективності роботи енергетичного ринку. Водночас, якщо споживач внесений до Реєстру, але фактичне постачання не розпочато, обмеження 60 днів ще не застосовується;
- суд першої інстанції у рішенні у справі № 916/2298/24 за позовом ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до Акціонерного товариства "Херсонгаз" про стягнення 10 914 945,15 грн за типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії" дійшов висновку, що оскільки у оператора ГРМ, як споживача природного газу, були відсутні постачальники природного газу, він не перебував у реєстрі споживачів будь-якого із постачальників, то у відповідності до положень п. 2 гл. 5 розд. IV Кодексу ГТС такого споживача (оператора ГРМ) було автоматично включено в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії", тобто позивача. Факт включення відповідача до реєстру споживачів позивача як постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля позивача як постачальника "останньої надії", що підтверджується: листом оператора ГТС від 25.11.2022 № ТОВВИХ-22-12812 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом56X3500000000017; інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" (форма № 10); довідкою про об'єми поставленого позивачем природного газу; відомостями з інформаційної платформи оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56X3500000000017 з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС. За спірний період, тобто з 01.05.202 по 31.05.2022 відповідачем було спожито природний газ від споживача, як постачальника "останньої надії", що встановлено судом та не спростовано відповідачем жодними доказами, отже, є місце укладання та погодження з боку відповідача типового договору, тобто такого правочину, за яким споживачем від позивача, як постачальника "останньої надії", було спожито природний газ. Постановою апеляційного господарського суду скасовано рішення суду першої інстанції і відмовлено у задоволенні позову. Наразі справа призначена до розгляду у Верховному Суді.
79. Отже, існує наявна виключна правова проблема щодо застосування ст. 633 ЦК України, ст. 15 Закону України "Про ринок природного газу", абз. 7 п. 2 гл. 5 розд. IV Кодексу ГТС, ст. 625 ЦК України, ч. 1 ст. 1212 ЦК України у таких правовідносинам не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які вже існують і виникнуть з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема.
80. Колегія суддів зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права (ч. 1 ст. 8 Основного Закону України).
81. Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності.
82. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
83. У справі Європейського суду з прав людини "Sunday Times v. United Kingdom" суд вказав, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права, як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто укладені у суспільстві правила та засади моральності суспільства.
84. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, відноситься і судова практика (див. також постанову Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 904/4098/18).
85. З огляду на вищевикладене, що справа містить виключну правову проблему і її вирішення Великою Палатою Верховного Суду необхідне для забезпечення розвитку права та формування судами єдиної правозастосовної практики, зокрема, щодо застосування ст. 15 Закону України "Про ринок природного газу", ч. 1 ст. 1212 ЦК України з урахуванням принципу "суд знає закони" (див. ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2025 у справі № 913/374/24), колегія суддів вважає за необхідне передати справу № 904/1809/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч. 5 ст. 302 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 234, 235, 302, 303 ГПК України, Суд
Справу № 904/1809/24 передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя Могил С. К.
Судді: Волковицька Н. О.
Случ О. В.