03 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 907/418/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Губенко Н.М., Кондратова І.Д.,
за участю секретаря судового засідання Дуб С.І.,
представників учасників справи:
прокурора: Набок Ю.В.,
від позивача-1: не з'явився,
від позивача-2: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Карпатського біосферного заповідника
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.04.2025
та на постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.11.2025
у справі за позовом Закарпатської обласної прокуратури
в інтересах держави в особі: 1) Державної екологічної інспекції у Закарпатській області,
2) Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області
до Карпатського біосферного заповідника
про стягнення 2 800 183,50 грн шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення
Короткий зміст позовних вимог
1. Заступник керівника Закарпатської обласної прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області (далі - Позивач-1) та Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області (далі - Позивач-2) до Карпатського біосферного заповідника (далі - Відповідач, Скаржник) про стягнення 2 800 183,50 грн шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вироком Тячівського районного суду Закарпатської області від 07.11.2023 у справі № 307/3840/23, який набрав законної сили 06.12.2023, ОСОБА_1 , майстра з охорони природи Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника, визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 367 Кримінального кодексу України. У вироку встановлено, що через неналежне виконання службових обов'язків ОСОБА_1 не забезпечив охорону ввіреної йому лісової території, внаслідок чого невстановленими особами здійснено незаконну рубку 410 дерев, чим державі завдано шкоди на суму 2 800 183,50 грн.
3. Обґрунтовуючи підстави звернення до суду та наявності порушення інтересів держави, Прокурор зазначив, що на виконання вимог частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" він направив листи-запити до Державної екологічної інспекції у Закарпатській області та Углянської сільської ради Тячівського району щодо вжиття заходів із відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу на суму 2 800 183,50 грн, а оскільки зазначені органи не вжили відповідні заходи, Прокурор дійшов висновку про наявність підстав для представництва інтересів держави в суді та звернувся з цим позовом.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
4. Господарський суд Закарпатської області рішенням від 03.04.2025, залишеним без змін Західним апеляційним господарським судом у постанові від 05.11.2025, позов задовольнив повністю, стягнув з Відповідача на користь держави в особі Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області 2 800 183,50 грн шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, та в дохід Державного бюджету України - 42 002,75 грн судового збору.
5. Суди виходили, зокрема, з того, що Відповідач як постійний лісокористувач не забезпечив належну охорону та захист лісів на підвідомчій території, що призвело до незаконної вирубки 410 дерев невстановленими особами, а згідно з Конституцією України, Лісовим кодексом України, Законом "Про охорону навколишнього природного середовища" та усталеною практикою Верховного Суду обов'язок охорони лісів покладається саме на постійного лісокористувача, який несе цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну лісу, навіть якщо самостійно не здійснював вирубку.
6. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що Відповідач не довів відсутність своєї вини і не надав доказів, які би спростовували факт незаконної рубки або розмір завданої шкоди, таким чином Заповідник порушив вимоги лісового законодавства, допустивши протиправну бездіяльність щодо охорони лісів, що є підставою для покладення на нього обов'язку відшкодувати завдані збитки державі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та стислий виклад позиції інших учасників справи
7. Відповідач, за допомогою підсистеми "Електронний суд", звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.04.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.11.2025, а позов Прокурора залишити без розгляду.
8. На виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, підставою касаційного оскарження Скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій ухвалено оскаржувані судові рішення без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме : Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.08.2021 у справі № 904/424/21 та у постанові Верховного Суду від 13.11.2025 у справі №911/1595/25, посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, передбачених пунктом 6 частини 1 статті 5 та ст. 9 Закону України "Про судовий збір", що має прояв у безпідставному фактичному звільненні місцевим судом позивачів в особі Закарпатської обласної прокуратури від сплати судового збору і завершення розгляду справи без виконання покладеного на позивача законом обов'язку сплатити такий судовий збір при поданні позову.
9. 10 лютого 2026 року, в межах встановленого Верховним Судом строку, Прокурор подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
10. Відповідно до п. 1.1. Положення про Карпатський біосферний заповідник, затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 31.08.2020 №101 (у редакції наказу Міндовкілля від 04.04.2022 №168) (далі Положення), Карпатський біосферний заповідник (далі - Заповідник) створено на базі Карпатського державного заповідника згідно з Указом Президента України від 26.11.1993 №563 "Про біосферні заповідники в Україні". Територію Заповідника розширено відповідно до указів Президента України від 11.04.1997 №325 "Про розширення території Карпатського біосферного заповідника", від 14.01.2010 №25 "Про розширення території Карпатського біосферного заповідника" та від 02.01.2022 №5 "Про зміну меж території Карпатського біосферного заповідника". Заповідник розташований на території Берегівського, Рахівського, Тячівського, Хустського районів Закарпатської області. Територію Заповідника загальною площею 58035,8 гектара разом з його транзитною зоною загальною площею 136 900 гектарів включено в установленому порядку до Всесвітньої мережі біосферних резерватів у рамках програми ЮНЕСКО "Людина і біосфера".
11. Заповідник є бюджетною, неприбутковою, природоохоронною, науково-дослідною установою міжнародного значення, входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення, збереження та використання. Загальна площа Заповідника становить 66 417,4 гектара земель, у тому числі 57 399,4 гектара земель, що надаються йому у постійне користування та 9018 гектарів земель, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів (п. 1.2., 1.6. Положення).
12. Як вбачається зі структури Карпатського біосферного заповідника, до його складу входить, зокрема, Угольське природоохоронне науково-дослідне відділення, яке, згідно із планом лісонасаджень, поділено на квартали та виділи.
13. 28 червня 2022 року комісією Карпатського біосферного заповідника проведено перевірку дотримання режиму використання, охорони і захисту природних об'єктів на території Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення, за результатами якої складено відповідний акт, де зафіксовано факт проведення протягом 2019-2021 років самовільних рубок у кварталах, на які не було отримано необхідних дозвільних документів.
14. В подальшому, внаслідок виявлення незаконної рубки дерев, акт перевірки від 28.06.2022 був надісланий відповідачем до Тячівської окружної прокуратури (лист №415 від 28.06.2022) для прийняття рішення про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб, неналежне виконання якими своїх службових обов'язків спричинило завдання шкоди навколишньому природного середовищу.
15. Під час розслідування кримінального провадження №12021071140000296 від 06.10.2022 слідчий Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, Канюка Н.В. 29.09.2022 та 30.09.2022 провів огляди території Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника у присутності уповноважених осіб відповідача, залучених спеціалістів державних інспекторів Державної екологічної інспекції у Закарпатській області та понятих, яким, відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України, роз'яснено їхні права та обов'язки.
16. В результаті оглядів, що відбулися 29.09.2022 та 30.09.2022, складено відповідні протоколи, в яких зафіксовано наявність пнів від зрізаних дерев без наявних ознак їх відведення в рубку; водночас під час оглядів проведено перерахунок та обмір кожного пня, за наслідками чого складено відомості попневого переліку, в яких відображено кількість виявлених пнів, їх діаметр та породу.
17. Згідно з відомостями попневого переліку від 29.09.2022 та 30.09.2022 (додатки до протоколів огляду від 29.09.2022 та 30.09.2022), у 22 кварталі (виділи 12, 17, 20, 22, 24, 25, 39, 41, 42), а також у 21 кварталі (виділи 27, 31, 32, 33) Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника виявлено та зафіксовано 410 пнів дерев породи граб, бук, дуб, ясен, ялина та явір без ознак їх відведення в рубку.
18. Означені відомості попневого переліку містять, в тому числі, інформацію про діаметри пнів, замір яких, відповідно до змісту протоколів огляду від 29.09.2022 та 30.09.2022, здійснювався із застосуванням повіреної сертифікованої рулетки, а також із використанням засобу фіксування фотокамери Canon.
19. Судом встановлено, що як протоколи огляду від 29.09.2022 та 30.09.2022, так і відомості попневого переліку, які є додатками до останніх, підписані всіма учасниками огляду (в тому, числі представниками відповідача) без будь-яких зауважень та заперечень.
20. При цьому, як вбачається з висновку експерта від 02.01.2023, складеного за результатами проведення ботанічної експертизи у кримінальному провадженні №12021071140000296 від 06.10.2022, дерева, пні від яких виявлено в ході проведення огляду, були зрубані в осінньо-зимовий період 2021 року.
21. На підставі протоколів огляду від 29.09.2022 та 30.09.2022, а також відомостей попневого переліку державним інспектором Державної екологічної інспекції у Закарпатській області Ярославом Дзихором 22.11.2022 та 24.11.2022, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №541 від 24.07.2013 Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд, складено розрахунки розміру шкоди, заподіяної незаконними рубками дерев, згідно з якими такий становить:
- у кварталі 22 (виділ 22) Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника 86 051 грн;
- у кварталі 22 (виділ 20) Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника 156 292 грн;
- у кварталі 22 (виділ 39) Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника 105 964 грн;
- у кварталі 21 (виділ 27) Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника 340 814 грн;
- у кварталі 21 (виділ 31) Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника 15 964 грн;
- у кварталі 22 (виділ 42) Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника 134 922 грн;
- у кварталі 21 (виділ 33) Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника 152 785 грн;
- у кварталі 22 (виділ 17) Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника 271 821 грн;
- у кварталі 22 (виділ 12) Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника 52 039 грн;
- у кварталі 22 (виділ 24) Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника 29 973 грн;
- у кварталі 21 (виділ 32) Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника 235 934 грн;
- у кварталі 22 (виділ 41) Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника 64 995,50 грн;
- у кварталі 22 (виділ 25) Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника 617 152 грн;
- у кварталі 22 (виділ 20) Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника 535 477 грн (всього, згідно із розрахунками 2 800 183,50 грн).
22. Як вбачається із висновку експерта №4381-Е від 26.01.2023, складеного за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні №12021071140000296, рубка дерев у кварталі 17 виділі 21, кварталі 17 виділі 24, кварталі 21 виділі 27, кварталі 21 виділі 31, кварталі 21 виділі 32 , кварталі 21 виділі 33, кварталі 22 виділі 12, кварталі 22 виділі 17, кварталі 22 виділі 20 (1), кварталі 22 виділі 20 (2), кварталі 22 виділі 22, кварталі 22 виділі 24, кварталі 22 виділі 25, кварталі 22 виділі 39, кварталі 22 виділі 41, кварталі 22 виділі 42 на території Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника здійснювалася з порушенням чинних на момент досліджуваної події нормативних актів, які регулюють порядок порубки дерев і чагарників у заповідниках чи на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, або в інших особливо охоронюваних лісах, тобто з недотриманням чинного спеціального екологічного та лісового законодавства України; розмір відшкодування збитків, заподіяний самовільною рубкою дерев на території Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника, що визначений Державною екологічною інспекцією в Закарпатській області, згідно із висновком експерта №4381-Е від 26.01.2023, підтверджується документально та розрахунково і становить у сукупності 2 800 183,50 грн.
23. Крім того, у вищевказаному експертному висновку констатовано, що до настання наслідків досліджуваної події в межах природно заповідного фонду Карпатського біосферного заповідника з технічної точки зору спричинили дії службових осіб Карпатського біосферного заповідника, які не відповідали вимогам чинних галузевих нормативних актів, що безпосередньо регулюють правовий режим ведення лісового господарства в частині збереження природних ресурсів та охорони довкілля.
24. Вироком Тячівського районного суду Закарпатської області від 07.11.2023 у справі №307/3840/23 затверджено угоду про визнання винуватості, укладену у кримінальному провадженні між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_1 , а ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України, із призначенням йому покарання у виді позбавлення волі на 3 (три) роки з позбавленням права займати посади в Державній лісовій охороні строком на 2 (два) роки без штрафу.
25. В означеному вироку Тячівським районним судом Закарпатської області встановлено, що ОСОБА_1 займає посаду майстра з охорони природи Угольського ПНДВ Заповідника, уповноважений на виконання адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій, є службовою особою та працівником правоохоронного органу.
26. Судом також констатовано, що під час досудового розслідування проведено огляд території кварталу 21 виділів 27, 31, 32, 33 та кварталу 22 виділів 12, 17, 20(1), 20(2), 22, 24, 25, 39, 41, 42 Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Заповідника, в ході якого в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду виявлено пні 410 самовільно зрубаних дерев, а саме: у кварталі 21 виділі 27 69 пні; у кварталі 21 виділі 31 4 пні; у кварталі 21 виділі 32 34 пні; у кварталі 21 виділі 33 66 пні; у кварталі 22 виділі 12 8 пнів; у кварталі 22 виділі 17 31 пень; у кварталі 22 виділі 20 (1) 16 пнів; у кварталі 22 виділі 20 (2) 53 пні; у кварталі 22 виділі 22 13 пнів; у кварталі 22 виділі 24 4 пні; у кварталі 22 виділі 25 70 пнів; у кварталі 22 виділі 39 11 пнів; у кварталі 22 виділі 41 18 пнів; у кварталі 22 виділі 42 13 пнів. У ході розслідування встановлено, що внаслідок незаконної рубки дерев в осінньо-зимовий період 2021 року на території кварталу 21 виділів 27, 31, 32, 33 та кварталу 22 виділів 12, 17, 20(1), 20(2), 22, 24, 25, 39, 41, 42 Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника, державним інтересам у сфері охорони, відтворення, сталого і раціонального використання лісових ресурсів та громадським інтересам, які полягають у порушенні гарантованих Конституцією України прав громадян на безпечне для життя і здоров'я довкілля та користування природними ресурсами спричинено шкоду на суму 2 800 183,50 гривень.
27. Тячівський районний суд Закарпатської області у вироку від 07.11.2023 у справі №307/3840/23 виснував, що майстер з охорони природи Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповіднику ОСОБА_1 , будучи службовою особою та працівником правоохоронного органу, під час виконання своїх службових обов'язків, достовірно знаючи свої права та обов'язки, в порушення вимог Закону України Про природно-заповідний фонд України, Лісового кодексу, Положення Про Карпатський біосферний заповідник, Положення Про службу державної охорони природно-заповідного фонду України, посадової інструкції майстра з охорони природи Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника, в осінньо-зимовий період 2021 року, перебуваючи на своєму робочому місці на території Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника, достовірно знаючи свої права та обов'язки, маючи об'єктивну можливість виконувати свої службові обов'язки, через несумлінне ставлення до них, не забезпечив перевірку стану охорони лісу на предмет виявлення таких порушень, на території кварталу 21 виділів 27, 31, 32, 33 та кварталу 22 виділів 17, 20(1), 20(2), 22, 24, 25, 39, 41, 42 Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника та їх фіксування, не здійснив заходів щодо попередження, виявлення фактів порушень лісового законодавства, масової незаконної рубки дерев, не вжив заходів до виявлення лісопорушників та притягнення їх до відповідальності, не доповідав письмово керівництву Підприємства про факт масової незаконної рубки дерев, які мали місце на ввіреній йому території, не провів огляди місць незаконної рубки дерев, не склав акти (протоколи) про лісопорушення на ввіреній йому території кварталу 21 виділів 27, 31, 32, 33 та кварталу 22 виділів 12, 17, 20(1), 20(2), 22, 24, 25, 39, 41, 42 Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника.
28. При цьому, за висновком суду, наведеним у вироку від 07.11.2023 у справі №307/3840/23, внаслідок неналежного виконання майстром з охорони природи Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника ОСОБА_1 своїх службових обов'язків, в осінньо-зимовий період 2021 року невстановленими на даний час досудовим розслідуванням особами, на території кварталу 21 виділів 27, 31, 32, 33 та кварталу 22 виділів 12, 17, 20(1), 20(2), 22, 24, 25, 39, 41, 42 Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника, в межах територій та об'єктів природно- заповідного фонду, проведено незаконну рубку 410 дерев, що спричинило шкоду охоронюваним законом державним інтересам у сфері охорони, відтворення, сталого і раціонального використання лісових ресурсів та громадським інтересам, які полягають у порушенні гарантованих Конституцією України прав громадян на безпечне для життя і здоров'я довкілля та користування природними ресурсами, в розмірі 2 800 183,50 гривень.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
29. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевірив у межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, з урахуванням викладеного у відзиві, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов таких висновків.
30. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовуються правила частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
31. Касаційне провадження у справі відкрито відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
32. Наведене узгоджується із частиною четвертою статті 236 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
33. Отже, відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) відсутня постанова Верховного Суду про відступлення від такого висновку; (3) висновок Верховного Суду стосується правовідносин, які є подібними.
34. При цьому, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
35. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 вказала, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
36. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов'язки цих суб'єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
37. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
38. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів.
39. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
40. Предметом розгляду у цій справі є вимога про стягнення 2 800 183,50 грн шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
41. Перевіривши доводи Скаржника та проаналізувавши постанови Верховного Суду, наведені у касаційній скарзі, в контексті подібності правовідносин та встановлених судами обставин справи, Суд дійшов наступних висновків.
42. Так, у справі № 0940/2276/18 предметом розгляду була вимога податкового органу про сплату заборгованості перед бюджетом, яка виникла у зв'язку із несплатою податкових зобов'язань із земельного податку та податку на додану вартість в сумі 4 730 102 грн. Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11.04.2019 апеляційну скаргу ДП "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" залишив без розгляду з огляду на те, що відсутні обставини, умови та критерії, установлені статтею 133 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) та статтею 8 Закону України "Про судовий збір", які б давали підстави для звільнення відповідача від сплати судового збору. Скаржник зазначав, зокрема, що судом апеляційної інстанції безпідставно не застосовано до ДП "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" норми статті 8 Закону України "Про судовий збір", адже, на думку скаржника, він надав усі необхідні докази на підтвердження скрутного майнового стану підприємства, що є підставою для звільнення від сплати судового збору. Верховний Суд у справі № 0940/2276/18 зазначив, що юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату. При цьому, Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності обставин, які б свідчили про наявність умов, предметних та суб'єктних критеріїв, за яких суд може розглянути питання про звільнення від сплати судового збору з огляду на майновий стан сторони, а відтак - і про повернення апеляційної скарги у зв'язку із неусуненням скаржником недоліків апеляційної скарги в установлений строк шляхом подання документа про сплату судового збору.
43. Натомість у справі, що розглядається (№907/418/24) Прокурором клопотання про звільнення від сплати судового збору не подавалось, судами попередніх інстанцій питання звільнення (відстрочення, розстрочення) від сплати судового збору не досліджувалось.
44. У справі № 904/424/21 Верховний Суд переглядав у касаційному порядку справу за позовом Кам'янської міської ради до Акціонерного товариства "Дніпроазот" про внесення змін до договору оренди земельної ділянки та за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Дніпроазот" до Кам'янської міської ради про внесення змін до пунктів 4.1 та 4.4.5 договору оренди земельної ділянки № 14037 від 01.07.2015. Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 02.04.2021, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2021, повернув зустрічну позовну заяву і додані до неї документи без розгляду. Повертаючи зустрічну позовну заяву без розгляду, суд керувався приписами частини четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України та зазначив, що АТ "Дніпроазот" не усунуло недоліків у визначений в ухвалі строк щодо сплати судового збору. Верховний Суд, погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій вказував, що у встановлені ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2021 строки АТ "Дніпроазот" не усунуло недоліки зустрічної позовної заяви, а тому суд першої інстанції, з яким правильно погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано повернув зустрічну позовну заяву АТ "Дніпроазот" на підставі частини четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України. Додатково Верховний Суд вказував, що необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
45. Натомість у справі, що розглядається (№907/418/24) Прокурором усунуто недоліки позовної заяви, викладені в ухвалі Господарського суду Закарпатської області від 09.05.2024. Питання сплати судового збору в цій ухвалі не порушується.
46. У справі № 911/1595/25 розглядався позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Капітал" та Міжнародної компанії товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Інтернешнл Лімітед" про стягнення шкоди, заподіяної майну, унаслідок збройної агресії Російської Федерації. Ухвалою від 16.06.2025 Господарський суд Київської області повідомив позивача про наявність підстав для залишення позовної заяви у справі № 911/1595/25 без руху, встановив строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі. Цією ухвалою суд першої інстанції зобов'язав позивача сплатити судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 618 336,09 грн з огляду на те, що ТОВ "Шафран Спайс" подало позов до юридичних осіб, які є пов'язаними з рф, а не до самої держави рф. Також суд виснував, що позивач за подання цієї позовної заяви не може бути звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 22 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір". Ухвалою від 10.07.2025 Господарський суд Київської області, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2025 у справі № 911/1595/25 залишив без розгляду позовну заяву ТОВ "Шафран Спайс", оскільки суд встановив, що позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом. Верховний Суд зазначив, що норма пункту 22 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" чітко встановлює, що від сплати судового збору звільняються позивачі у справах за позовами до держави-агресора рф. Отже, відповідачем за такими позовами закон чітко визначає державу-агресора рф. Ця норма не може тлумачитись розширено та поширювати свою дію на інших відповідачів, тому цільовий спосіб тлумачення (про який згадує скаржник) не може змінювати зміст такої виключної норми всупереч її мовному тлумаченню.
47. Натомість у цій справі (№907/418/24) не порушується питання звільнення від сплати судового збору на підставі пункту 22 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".
48. Отже, у наведених Скаржником постановах не викладено висновків щодо застосування норм права у правовідносинах, подібних до правовідносин між сторонами у цій справі.
49. Таким чином, правовідносини між сторонами у зазначених вище справах та у справі, що розглядається, не є подібними за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
50. Враховуючи викладене, перевіривши доводи Скаржника, наведені у касаційній скарзі, Суд не знайшов підтверджень обґрунтованості тверджень щодо неврахування судами попередніх інстанцій у цій справі висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, з огляду на нерелевантність вказаної Скаржником судової практики.
51. Отже, зважаючи на те, що наведена Скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Карпатського біосферного заповідника на рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.04.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.11.2025 у справі №907/418/24.
52. Щодо клопотання Скаржника про передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи №907/418/24, Суд зазначає таке.
53. В обґрунтування вказаного клопотання Скаржник зазначив, що позиція Прокурора, вказана у відзиві, чітко стверджує ту обставину, що визначаючи суб'єктний склад при поданні позову, прокурор не залучив до участі у справі як відповідача, фізичну особу, яку суд визнав винною у вчиненні кримінального правопорушення, яке потягнуло спричинення шкоди навколишньому середовищу, а відтак порушення вимог щодо правильного визначення суб'єктного складу ( складу відповідачів, в т.ч. фізичної особи) обґрунтування підстави позову як виключної та правозастосовної до відповідальності фізичної особи, вказує на порушення підсудності зазначеної справи ( господарської юрисдикції).
54. Також Скаржник послався на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 13.11.2025 у справі №911/1595/25 щодо застосування норми пункту 6 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".
55. Розглянувши вказане клопотання Скаржника, Суд вважає, що відсутні підстави для задоволення клопотання про передачу справи № 907/418/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на таке.
56. Стаття 302 ГПК України визначає підстави, зокрема, для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
57. Частиною шостою статті 302 ГПК України встановлено, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції, крім випадків, якщо:
1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції;
2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб'єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах;
3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб'єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
58. Суд, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доводам Скаржника, які містяться у клопотанні про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, дійшов висновку про те, що Відповідач брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції та/або не обґрунтував порушення судами попередніх інстанцій правил предметної чи суб'єктної юрисдикції з посиланням на судові рішення Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах, що не відповідає приписам, вказаним у частині шостій статті 302 ГПК України.
59. Відтак, у даному випадку Скаржником не виконано умови, передбачені частиною шостою статті 302 ГПК України, за яких справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.
60. Враховуючи вищевикладене, Суд відмовляє у задоволенні клопотання Відповідача про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
61. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постановах Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
62. Про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу (частина друга статті 296 ГПК України).
63. З урахуванням викладеного вище, касаційне провадження у цій справі, що відкрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, підлягає закриттю на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.
Судові витрати
64. Оскільки Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження, понесені Скаржником у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на нього.
Керуючись статтями 234, 235, пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційне провадження у справі №907/418/24 за касаційною скаргою Карпатського біосферного заповідника на рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.04.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.11.2025 у справі №907/418/24 закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню.
Головуюча Г. Вронська
Судді Н. Губенко
І. Кондратова