8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"09" березня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/643/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Усатої В.В.
при секретарі судового засідання Корнух В.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова (61072, м. Харків, вул. Вартових Неба, 55а) в інтересах держави, в особі 1. Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7), 2. Північно-східного офісу Держаудитслужби (61022, м. Харків, Держпром, 4 під'їзд, 10 поверх)
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного Петра, буд. 25, літ. Б офіс, 5) , 2. Управління освіти адміністрації Київського району Харківської міської ради (61002, м. Харків, вул. Чернишевська, 26)
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів
за участю представників:
прокуратури - Полякова С.О.;
позивача 1- не з'явився;
позивача 2 - не з'явився;
відповідача 1- Серебряник О. О.;
відповідача 2 - не з'явився;
Керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Північно-східного офісу Держаудитслужби звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» та Управління освіти адміністрації Київського району Харківської міської ради, в якому просить:
- Визнати недійсною додаткову угоду №2 від 09.03.2021 до договору №26-21 від 11.02.2021;
- Визнати недійсною додаткову угоду №3 від 11.05.2021 до договору №26-21 від 11.02.2021 ;
- Визнати недійсною додаткову угоду №5 від 28.08.2021 до договору №26-21 від 11.02.2021;
- Визнати недійсною додаткову угоду №7 від 22.09.2021 до договору №26-21 від 11.02.2021;
- Визнати недійсною додаткову угоду №8 від 08.10.2021 до договору №26-21 від 11.02.2021;
- Визнати недійсною додаткову угоду №9 від 09.11.2021 до договору №26-21 від 11.02.2021;
- Визнати недійсною додаткову угоду №10 від 12.11.2021 до договору №26-21 від 11.02.2021;
- Визнати недійсною додаткову угоду №12 від 25.11.2021 до договору №26-21 від 11.02.2021;
- Стягнути з ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного Петра, буд. 25, літ. Б офіс, 5; Код ЄДРПОУ 41427817) на користь Харківської міської ради (майдан Конституції, 7, місто Харків, 61003, код ЄДРПОУ 04059243) кошти в сумі 1 252 913,43 грн.;
- Судовий збір у розмірі 34 414, 16 грн стягнути з відповідачів за таким реквізитами: Харківська обласна прокуратура, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок №UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 0901010.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/643/25. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено підготовче засідання на 24 березня 2025 року о 11:15 год.
07.03.2025 через систему «Електронний суд» представником Північно-східного офісу Держаудитслужби подані письмові пояснення за вх. № 5996, в яких повідомляє, що перевірка закупівлі та моніторинг процедури закупівлі за номером UA-2020-12-11- 000659-b, зазначеної у позові закупівлі Управління освіти адміністрації Київського району Харківської міської ради, не проводились. В зв'язку з чим, надати ґрунтовні пояснення з приводу порушень, виявлених Шевченківською окружною прокуратурою м. Харкова та зазначених в позовній заяві по справі 922/643/25, не вбачається за можливе. Північно-східний офіс Держаудитслужби просить розгляд справи № 922/643/25 здійснювати без участі представника Північно-східного офісу Держаудитслужби.
18.03.2025 через систему «Електронний суд» представником Управління освіти адміністрації Київського району Харківської міської ради подано відзив на позов за вх. 6864, в якому просить: відмовити в повному обсязі у позові керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Північно-східного офісу Держаудитслужби до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» та Управління освіти адміністрації Київського району Харківської міської ради визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів; судові витрати залишити за Позивачами.
20.03.2025 через систему «Електронний суд» представником Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» подано відзив на позов за вх. 7129, в якому просить: прийняти відзив на позов у даній справі № 922/643/25; у задоволенні позову Керівнику Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Північносхідного офісу Держаудитслужби до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" та Управління освіти адміністрації Київського району Харківської міської ради про визнання недійсними додаткових угод від 09.03.2021 № 2, від 11.05.2021 № 3, від 28.08.2021 № 5, від 22.09.2021 № 7, від 08.10.2021 № 8, від 09.11.2021 № 9, від 12.11.2021 № 10 та від 25.11.2021 № 12 до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 11.02.2021 № 26- 21 та стягнення з Товариством з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" на користь Харківської міської ради грошових коштів у сумі 1 252 913,43 грн. - відмовити у повному обсязі; зупинити провадження у даній справі № 922/643/25 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великої Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення.
20.03.2025 через систему «Електронний суд» представником Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» подано клопотання про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за вх. № 7131.
Також 20.03.2025 через систему «Електронний суд» представником Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» подано заяву про виправлення описки за вх. № 7165, в якій просить: врахувати дану заяву про виправлення описки у клопотанні від 19.03.2025 про участь у підготовчому засіданні та усіх наступних судових засіданнях у справі № 922/643/25 представника ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; замість помилково вказаної дати 25.03.2025 об 11:15 читати вірну 24.03.2025 об 11:15; забезпечити представнику ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" - адвокату Серебряник Олесі Олександрівні проведення підготовчого засідання у справі № 922/643/25, яке призначене Господарським судом Харківської області на 24.03.2025 о 11:15 та усіх наступних судових засідань у справі № 922/643/25 в режимі відеоконференції за допомогою системи "Еasycon" (e-mail реєстрації у системі - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП 3099108344) поза межами приміщення Господарського суду Харківської області з використанням особистого комп'ютера адвоката.
21.03.2025 через систему «Електронний суд» представником Управління освіти адміністрації Київського району Харківської міської ради подано заяву за вх. 7267, в якій просить: провести підготовче засідання без участі Управління освіти адміністрації Київського району Харківської міської ради; зупинити провадження у даній справі № 922/643/25 до оприлюднення повного тесту рішення Великої Палати Верховного суду у справі № 920/19/24.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.03.2025 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції (вх. № 7131 від 20.03.2025), з урахуванням заяви про виправлення описки (вх. № 7165 від 20.03.2025) - задоволено. Постановлено підготовче засідання у справі № 922/643/25 призначене на "24" березня 2025 р. о 11:15 год та наступні судові засідання провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю представника відповідача-1 адвоката Серебряник Олесі Олександрівні ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з використанням власних технічних засобів (за допомогою системи для проведення відеоконференцій https://vkz.court.gov.ua).
В судовому засіданні 24.03.2025 постановлено протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення у зв'язку з тим, що відповідач-1 не надав доказів прийняття Великою Палатою означеної справи до розгляду, про що судом постановлено відповідну протокольну ухвалу. Крім того, на підставі п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 31.03.2025 о 12:45 год.
В судовому засіданні 31.03.2025 задоволено усне клопотання представника відповідача-1 про відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим на підставі п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 14.04.2025 о 11 год. 30 хв.
14.04.2025 через систему «Електронний суд» представником Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" подані письмові пояснення у справі № 922/643/25 щодо підтвердження коливання ціни одиниці товару на ринку у бік збільшення за вх. № 4191.
В судовому засіданні 14.04.2025 на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів за власною ініціативою та на підставі п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 28.04.2025 о 13:30 год.
25.04.2025 через систему «Електронний суд» Шевченківською окружною прокуратурою міста Харкова подані заперечення на письмові пояснення від 12.04.2025 у справі 922/643/25 за вх. № 10268.
29.04.2025 через систему «Електронний суд» представником Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" подано клопотання за вх. № 10552 про зупинення провадження у справі № 922/643/25 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великої Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24.
05.05.2025 через систему «Електронний суд» Шевченківською окружною прокуратурою міста Харкова подані заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі за вх. № 10942.
В судовому засіданні 05.05.2025 на підставі п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання та розгляду клопотання ТОВ "Укр Газ Ресурс" про зупинення провадження у справі (вх. № 10552 від 29.04.2025) на 29.05.2025 о 16:00 год.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.05.2025 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" про зупинення провадження у справі (вх. № 10552 від 29.04.2025) - задоволено. Зупинено провадження у справі № 922/643/25. Провадження по справі зупинено до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24 та оприлюдненню повного тексту постанови.
29.01.2026 через систему «Електронний суд» Шевченківською окружною прокуратурою подано клопотання за вх. № 2398, в якому прокуратура зазначає, що за даними Єдиного державного реєстру судових рішень постанову Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі №920/19/24 оприлюднено 15.12.2025. Враховуючи вказане, прокуратура просить поновити провадження у справі № 922/643/25 за позовом Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, Північно-східного офісу Держаудитслужби до Управління освіти адміністрації Київського району Харківської міської ради та ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» про визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю товару та повернення безпідставно сплачених бюджетних коштів у сумі 1 252 913,43 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.02.2026 провадження у справі № 922/643/25 поновлено. Призначено у справі підготовче засідання на 09 лютого 2026 року о 16:20.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.02.2026 знято з розгляду справу № 922/643/25, призначену до розгляду у судовому засіданні на "09" лютого 2026 р. о 16:20 год. Призначено розгляд справи № 922/643/25 у судовому засіданні на "16" лютого 2026 р. о 15:50 год. Попереджено, що дату та час проведення судового засідання може бути змінено, з урахуванням поточної обстановки у місті Харкові, про що учасників справи буде повідомлено додатково ухвалою суду.
12.02.2026 через систему «Електронний суд» представником Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" подано клопотання про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції за вх. 3500.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.02.2026 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції (вх. № 3500 від 12.02.2026) - задоволено. Постановлено підготовче засідання у справі № 922/643/25 призначене на "16" лютого 2026 р. о 15:50 год та наступні судові засідання провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю представника відповідача-1 адвоката Серебряник Олесі Олександрівні ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з використанням власних технічних засобів (за допомогою системи для проведення відеоконференцій https://vkz.court.gov.ua).
16.02.2026 через стсиему «Електронний суд» представником Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" подані письмові пояснення за вх. № 3754.
В судовому засіданні 16.02.2026 на підставі п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 02.03.2026 о 13:30 год.
В судовому засіданні 02.03.2026 на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 09.03.2026 о 15:10 год.
В судовому засіданні 09.03.2026 представник прокуратури підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.
Представник відповідача-1 проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.
Інші учасники справи своїх представників в судове засідання не направили.
Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Водночас, суд звертає увагу на те, що явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, а брати участь у судових засіданнях є правом учасників справи, що встановлено ст. 42 ГПК України.
Окрім того, матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій та надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог чи заперечень.
Разом з цим, за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
Отже, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Шевченківською окружною прокуратурою міста Харкова під час опрацювання розміщеної на офіційному веб-порталі публічних закупівель «Prozorro» інформації щодо проведених процедур публічних закупівель товарів, робіт та послуг розпорядниками бюджетних коштів на виконання вимог ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено наявність підстав для вжиття заходів представницького характеру.
Так, встановлено, що Управлінням освіти адміністрації Київського району Харківської міської ради, код ЄДРПОУ 02146274, проведено процедуру відкритих торгів UA-2020- 12-11-000659-b щодо закупівлі товару «Електрична енергія на 2021 рік» ДК 021:2015: 09310000-5 - Електрична енергія, очікуваною вартістю 9 040 000,00 грн.
За результатами проведеної закупівлі, Управлінням укладено договір №26-21 від 11.02.2021 з учасником-переможцем ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» на закупівлю електроенергії вартістю 7 034 200,00 грн. з обсягом постачання 3700000 кВт/год, вартістю 1,901135135 грн за 1 кВт/год з ПДВ. Термін дії договору до 31.12.2021.
Джерелом фінансування закупівлі електроенергії є кошти місцевого бюджету.
Пунктом 5.1. Договору встановлено, що ціна договору становить 7 034 200,00 грн. з ПДВ.
Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору.
Відповідно до Комерційної пропозиції (додаток 2 до Договору) ціна за 1 кВт/год. становить 1,901135135 грн., у т.ч. ПДВ.
Пунктами 13.1, 13.2 Договору передбачено, що цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції (додаток №2 до договору), яку обрав Споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) Споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору.
Постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов договору споживача не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право Споживача розірвати договір. Постачальник зобов'язаний повідомити Споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику, якщо споживач не приймає нові умови.
Пунктом 13.8 Договору передбачено, що будь-які зміни та доповнення до цього Договору (крім змін, зазначених в п. 13.13 цього Договору) можуть бути внесені у випадках, зазначених у цьому Договорі, тільки за домовленістю Сторін, оформлюються додатковою угодою до Договору, підписуються повноважними представниками Сторін та скріплюються відбитками їх печаток, якщо інше не встановлене Договором або Законом. Зміни і доповнення до Договору є його невід'ємною частиною та набирають чинності з моменту належного оформлення Сторонами відповідної додаткової угоди до Договору.
Пунктом 13.9 Договору передбачено, що пропозицію щодо внесення змін до Договору може зробити кожна із Сторін Договору. Пропозиція щодо внесення змін до договору має містити обґрунтування необхідності внесення таких змін до договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Обмін інформацією щодо внесення змін до Договору здійснюється у письмовій формі шляхом взаємного листування.
Пунктом 13.10 Договору передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Пункт 13.11 Договору регламентує, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань Сторонами в повному обсязі, крім випадків:
1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;
2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;
(У випадку коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення, Постачальник має право письмово звернутись до Споживача з відповідною пропозицією, при цьому, така пропозиція в кожному окремому випадку, коли на ринку відбувається об'єктивне коливання ціни за одиницю товару в бік збільшення, повинна бути обґрунтована і документально підтверджена. Постачальник разом з письмовою пропозицією щодо внесення змін до договору надає документ (або документи), що підтверджує збільшення середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару в тих межах/розмірах на які Постачальник пропонує змінити ціну товару. Документ (або документи), що підтверджує збільшення ціни товару, повинен містити дані щодо середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару на день укладення цього Договору (допускається надання документального підтвердження щодо середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару в межах 10 днів щодо дати укладення цього Договору) та середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару на момент письмового звернення Постачальника щодо збільшення ціни і повинен бути наданий у формі належним чином оформленої довідки/інформації (або в іншій документальній формі), виданої торгово-промисловою палатою України, або регіональною торгово-промисловою палатою, або органами державної статистики. У випадку прийняття рішення Споживачем щодо внесення змін до цього Договору у вказаній частині до розрахунку ціни за одиницю товару приймається ціна за одиницю товару, що визначена Сторонами у момент укладення цього Договору (з урахуванням внесених раніше змін до цього Договору, та якщо такі обставини мали місце). При цьому, максимальна сума, на яку Сторонами може бути здійснено підвищення ціни за одиницю товару визначається як різниця між середньоринковою ціною (діапазоном цін тощо) за одиницю товару на момент письмового звернення Постачальника щодо зміни ціни та середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару на день укладення цього Договору (допускається надання документального підтвердження щодо середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару в межах 10 днів щодо дати укладення цього Договору), або станом на момент внесення змін до цього Договору в частині ціни за одиницю товару, якщо такі зміни до цього Договору вже були раніше здійснені Сторонами. В будь-якому випадку підвищення ціни за одиницю товару здійснюється з урахуванням вимог п. 2 ч. 4 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».)
3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;
6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв'язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;
7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;
8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.
Також, пунктом 13.12 Договору передбачено, що дія договору про закупівлю може бути продовжена на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку.
В подальшому сторонами укладено 14 додаткових угод до вищевказаного договору про закупівлю електроенергії №26-21, більшість з яких стосуються підвищення ціни за одиницю товару.
Додатковою угодою №1 від 17.02.2021 до Договору про постачання електричної енергії сторонами зменшено кількість товару до 2 600 000 кВт/год та зменшено ціну Договору до 4 942 951,35 грн. з ПДВ.
Додатковою угодою №2 від 09.03.2021 сторонами зменшено обсяг електроенергії до 2 410 461,979 кВт/год та збільшено ціну за 1 кВт/год електроенергії, зокрема, встановлено, що ціна з 11.02.2021 по 17.02.2021 становить 1,901135135 грн за 1 кВт/ год з ПДВ, а з 18.02.2021 ціна становить 2,055804 грн за 1 кВт/год з ПДВ. Загальна ціна договору становить 4 942 951,35 грн. з ПДВ. (тобто ціна зросла на 8,13% порівняно з умовами договору). Дія цієї додаткової угоди розповсюджується на відносини з 18.02.2021.
Додатковою угодою №3 від 11.05.2021 сторонами зменшено обсяг електроенергії до 2 261 116,394 кВт/год та збільшено ціну за 1 кВт/год електроенергії, зокрема, встановлено, що ціна з 11.02.2021 по 17.02.2021 становить 1,901135135 грн за 1 кВт/ год з ПДВ, а з 18.02.2021 по 31.03.2021 ціна становить 2,055804 грн за 1 кВт/год з ПДВ, з 01.04.2021 ціна становить 2,22594 грн за 1 кВт/год. Загальна ціна договору становить 4 942 951,35 грн. з ПДВ. (тобто ціна зросла на 17,08% порівняно з умовами договору). Дія цієї додаткової угоди розповсюджується на відносини з 01.04.2021.
Додаткову угоду №4 від 10.08.2021 сторонами укладено у зв'язку зі зміною банківських реквізитів постачальника.
Додатковою угодою №5 від 28.08.2021 сторонами зменшено обсяг електроенергії до 2 176 892,68 кВт/год та збільшено ціну за 1 кВт/год електроенергії, зокрема, встановлено, що ціна з 11.02.2021 по 17.02.2021 становить 1,901135135 грн за 1 кВт/ год з ПДВ, з 18.02.2021 по 31.03.2021 ціна становить 2,055804 грн за 1 кВт/год з ПДВ, з 01.04.2021 по 31.07.2021 ціна становить 2,22594 грн за 1 кВт/год з ПДВ, з 01.08.2021 ціна становить 2,413068 грн за 1 кВт/год з ПДВ. (тобто ціна зросла на 26,92 % порівняно з умовами договору). Дія цієї додаткової угоди розповсюджується на відносини з 01.08.2021.
Додатковою угодою №6 від 20.09.2021 сторонами зменшено обсяг електроенергії до 2 101 690,756 кВт/год та збільшено ціну за 1 кВт/год електроенергії до 2,618892 грн за 1 кВт/год з ПДВ.
Додатковою угодою №7 від 22.09.2021 сторонами визнано недійсною додаткову угоду №6 від 20.09.2021. Крім того, встановлено, що обсяг електроенергії, який має поставити ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» становить 2 101 690,756 кВт/год та збільшено ціну за 1 кВт/год електроенергії, зокрема, встановлено, що ціна з 11.02.2021 по 17.02.2021 становить 1,901135135 грн за 1 кВт/год з ПДВ, з 18.02.2021 по 31.03.2021 ціна становить 2,055804 грн за 1 кВт/год з ПДВ, з 01.04.2021 по 31.07.2021 ціна становить 2,22594 грн за 1 кВт/год з ПДВ, з 01.08.2021 по 14.08.2021 становить 2,413068 грн за 1 кВт/год., з 15.08.2021 ціна становить 2,618892 грн за 1 кВт/год з ПДВ. (тобто ціна зросла на 37,75 % порівняно з умовами договору). Дія цієї додаткової угоди розповсюджується на відносини з 15.08.2021.
Додатковою угодою №8 від 08.10.2021 сторонами зменшено обсяг електроенергії до 2 041 313,397 кВт/год та збільшено ціну за 1 кВт/год електроенергії, зокрема, встановлено, що ціна з 11.02.2021 по 17.02.2021 становить 1,901135135 грн за 1 кВт/ год з ПДВ, з 18.02.2021 по 31.03.2021 ціна становить 2,055804 грн за 1 кВт/год з ПДВ, з 01.04.2021 по 31.07.2021 ціна становить 2,22594 грн за 1 кВт/год з ПДВ, з 01.08.2021 по 14.08.2021 становить 2,413068 грн за 1 кВт/год., з 15.08.2021 ціна становить 2,618892 грн за 1 кВт/год з ПДВ., з 01.09.2021 ціна за 1 кВт/год становить 2,822616 грн з ПДВ. (тобто ціна зросла на 48,47 % порівняно з умовами договору). Дія цієї додаткової угоди розповсюджується на відносини з 01.09.2021.
Додатковою угодою №9 від 09.11.2021 сторонами зменшено обсяг електроенергії до 1 999 163,752 кВт/год та збільшено ціну за 1 кВт/год електроенергії, зокрема, встановлено, що ціна з 11.02.2021 по 17.02.2021 становить 1,901135135 грн за 1 кВт/ год з ПДВ, з 18.02.2021 по 31.03.2021 ціна становить 2,055804 грн за 1 кВт/год з ПДВ, з 01.04.2021 по 31.07.2021 ціна становить 2,22594 грн за 1 кВт/год з ПДВ, з 01.08.2021 по 14.08.2021 становить 2,413068 грн за 1 кВт/год., з 15.08.2021 ціна становить 2,618892 грн за 1 кВт/год з ПДВ., з 01.09.2021 ціна за 1 кВт/год становить 2,822616 грн з ПДВ., з 01.10.2021 ціна за 1 кВт/год становить 3,069348 грн з ПДВ (тобто ціна зросла на 61,44 % порівняно з умовами договору). Дія цієї додаткової угоди розповсюджується на відносини з 01.10.2021.
Додатковою угодою №10 від 12.11.2021 сторонами зменшено обсяг електроенергії до 1 959 271,397 кВт/год та збільшено ціну за 1 кВт/год електроенергії, зокрема, встановлено, що ціна з 11.02.2021 по 17.02.2021 становить 1,901135135 грн за 1 кВт/ год з ПДВ, з 18.02.2021 по 31.03.2021 ціна становить 2,055804 грн за 1 кВт/год з ПДВ, з 01.04.2021 по 31.07.2021 ціна становить 2,22594 грн за 1 кВт/год з ПДВ, з 01.08.2021 по 14.08.2021 становить 2,413068 грн за 1 кВт/год., з 15.08.2021 ціна становить 2,618892 грн за 1 кВт/год з ПДВ., з 01.09.2021 ціна за 1 кВт/год становить 2,822616 грн з ПДВ., з 01.10.2021 ціна за 1 кВт/год становить 3,069348 грн з ПДВ, з 10.10.2021 ціна за 1 кВт/год становить 3,340716 грн з ПДВ (тобто ціна зросла на 75,72 % порівняно з умовами договору). Дія цієї додаткової угоди розповсюджується на відносини з 10.10.2021.
Додатковою угодою №12 від 25.11.2021 сторонами визнано недійсною додаткову угоду №11 від 17.11.2021. Крім того, встановлено, що обсяг електроенергії, який має поставити ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» становить 1 922 261,858 кВт/год та збільшено ціну за 1 кВт/год електроенергії, зокрема, встановлено, що ціна з 11.02.2021 по 17.02.2021 становить 1,901135135 грн за 1 кВт/год з ПДВ, з 18.02.2021 по 31.03.2021 ціна становить 2,055804 грн за 1 кВт/год з ПДВ, з 01.04.2021 по 31.07.2021 ціна становить 2,22594 грн за 1 кВт/год з ПДВ, з 01.08.2021 по 14.08.2021 становить 2,413068 грн за 1 кВт/год., з 15.08.2021 ціна становить 2,618892 грн за 1 кВт/год з ПДВ., з 01.09.2021 ціна за 1 кВт/год становить 2,822616 грн з ПДВ., з 01.10.2021 ціна за 1 кВт/год становить 3,069348 грн з ПДВ, з 10.10.2021 ціна за 1 кВт/год становить 3,340716 грн з ПДВ, з 20.10.2021 ціна за 1 кВт/год становить 3,639216 грн з ПДВ (тобто ціна зросла на 91,42 % порівняно з умовами договору). Дія цієї додаткової угоди розповсюджується на відносини з 20.10.2021.
Додатковою угодою №13 від 13.12.2021 сторонами встановлено, що ціна договору становить 4 942 951,35 грн з ПДВ, з них за рахунок бюджетних коштів - 4 721 601,39 грн., за рахунок орендаторів - 221 349, 96 грн.
Додатковою угодою №14 від 29.12.2021 сторонами встановлено, що обсяг електричної енергії, яку має поставити ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» становить 1 901 655,601 кВт/год, ціна договору становить 4 867 960, 73 грн.
Таким чином, внаслідок укладення вищевказаних додаткових угод ціну за 1 кВт/год електричної енергії збільшено з 1,901135135грн до 3,639216 грн. (з ПДВ) за 1 кВт/ год, тобто на 1,73808087 грн. (91,42 % від первинної ціни), а обсяг постачання електричної енергії зменшено з 3 700 000 кВт/год до 1 901 655,601 кВт/год, що на 1 798 344,4 кВт/год, менше від запланованого.
Разом з цим, прокуратура стверджує, що додаткові угоди до договору №26-21 від 11.02.2021 не містять об'єктивних обґрунтувань зміни істотних умов Договору в частині збільшення ціни за одиницю товару. Відсутні посилання на будь-які підтверджуючі документи від постачальника в обґрунтування необхідності підвищення ціни за одиницю товару. Загальний відсоток збільшення ціни за 1 кВт/год електроенергії, порівняно з первісними умовами Договору, склав 91,42%.
При підвищенні ціни на електричну енергію у додатковій угоді №2 до Договору №26- 21 від 11.02.2021 постачальник жодним чином не обґрунтовує пропозицію про підвищення ціни.
При підвищенні ціни на електричну енергію у додаткових угодах № 3 від 11.05.2021, № 5 від 28.08.2021, №7 від 22.09.2021, №8 від 08.10.2021, №9 від 09.11.2021, №10 від 12.11.2021, № 12 від 25.11.2021 2021 в частині збільшення ціни за одиницю товару, підстави внесення змін до істотних умов Договору про постачання електричної енергії обґрунтовуються ціновими довідками Харківської торгово-промислової палати, у зв'язку з чим внесені зміни до Договору на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Цінові довідки Харківської торгово-промислової палати не містять відомостей щодо динаміки ціни на електричну енергію, в ньому відсутній аналіз вартості ціни електричної енергії на дату укладення Договору та додаткових угод чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни електричної енергії на ринку, у зв'язку з чим не містить належного обґрунтування для зміни істотних умов Договору на підставі п. 2. ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Відтак, на переконання прокуратури, довідки Харківської торгово-промислової палати не можуть виступати в якості належного і беззаперечного підтвердження коливання ціни на електроенергію на ринку та його не може бути розцінено як достатнє обґрунтування необхідності внесення змін до Договору про постачання електричної енергії в частині збільшення ціни.
Вказані цінові довідки за своїм змістом та суттю є лише документом довідковоінформаційного характеру та фактично дублюють дані із сайту ДП «Оператор ринку», в якому не міститься точної інформації про коливання цін на електричну енергію станом як на момент звернення товариства про внесення змін до договору, так і на момент підписання спірної додаткових угод.
Таким чином, на думку прокуратури, вищезазначене свідчить про те, що укладанням додаткових угод безпідставно підвищена ціна на електричну енергію.
Вищевказані додаткові угоди до Договору №26-21 від 11.02.2021 про зміну ціни за одиницю товару (електрична енергія) укладені всупереч вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», ст. 632 ЦК України, а також суперечать інтересам держави в частині недотримання вимог щодо максимальної економії та ефективності витрачання бюджетних коштів, виділених на вищевказану закупівлю. Враховуючи викладене, на переконання прокуратури, зазначені угоди (правочини) підлягають визнанню недійсними у судовому порядку.
Також прокуратура вважає, що грошові кошти в сумі 1 252 913,43 грн. є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов'язаний їх повернути позивачу, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.
Враховуючи наведене, керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Північно-східного офісу Держаудитслужби звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» та Управління освіти адміністрації Київського району Харківської міської ради, в якому просить: визнати недійсною додаткову угоду №2 від 09.03.2021 до договору №26-21 від 11.02.2021; визнати недійсною додаткову угоду №3 від 11.05.2021 до договору №26-21 від 11.02.2021; визнати недійсною додаткову угоду №5 від 28.08.2021 до договору №26-21 від 11.02.2021; визнати недійсною додаткову угоду №7 від 22.09.2021 до договору №26-21 від 11.02.2021; визнати недійсною додаткову угоду №8 від 08.10.2021 до договору №26-21 від 11.02.2021; визнати недійсною додаткову угоду №9 від 09.11.2021 до договору №26-21 від 11.02.2021; визнати недійсною додаткову угоду №10 від 12.11.2021 до договору №26-21 від 11.02.2021; визнати недійсною додаткову угоду №12 від 25.11.2021 до договору №26-21 від 11.02.2021; стягнути з ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» на користь Харківської міської ради кошти в сумі 1 252 913,43 грн.
В обґрунтування порушень інтересів держави у даному спорі та підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі позивачів, Шевченківською окружною прокуратурою міста Харкова зазначено наступне.
Згідно з п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом, яким є Закон України «Про прокуратуру».
У ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор, у зв'язку із чим у законодавстві встановлено, що, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
При цьому, під час здійснення представництва інтересів держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).
Згідно з ч. ч. 3, 4, 5 ст. 53 ГПК України визначено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».
Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Так, під час укладення вказаних додаткових угод сторонами не дотримані вимоги Бюджетного кодексу та Закону України «Про публічні закупівлі» та визначені у ньому принципи ефективного та прозорого здійснення закупівлі, максимальної ефективності та економії.
Внесення вказаних змін призвело до збільшення вартості одиниці товару, що є предметом Договору, при фактичному зменшенні обсягу запланованого для споживання електричної енергії.
Збільшення вартості одиниці товару за Договором має наслідком додаткове навантаження на джерело коштів, за рахунок яких вказані послуги оплачуються, що призводить до неефективного та нераціонального використання запланованих коштів. Оскільки додаткові угоди передбачають незаконне вибуття бюджетних коштів, це є безсумнівним порушенням інтересів держави.
Такі дії при закупівлі за бюджетні кошти нівелюють інститут публічних закупівель, як засобу забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, ст.7 Бюджетного кодексу України, зокрема, принцип ефективності та результативності, який полягає у тому, що учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.
Так, сторонами, всупереч інтересів держави, без будь-яких належних на те підстав та в порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі» укладено недійсні додаткові угоди, згідно яких збільшено ціну за одиницю товару, що призвело до зайвого витрачання бюджетних коштів на закупівлю електричної енергії за договором.
Зазначене в свою чергу порушує основні принципи, що передбачені ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме максимальної економії та ефективності на всіх стадіях закупівель.
У даному випадку порушенням інтересів держави є те, що відповідачем під час здійснення закупівлі електричної енергії порушено вимоги чинного законодавства, принципи ефективного та прозорого здійснення закупівлі, створення добросовісної конкуренції у сфері закупівлі, принципи максимальної ефективності та економії, що створило ризик до протиправного витрачання коштів бюджету.
Виконання зобов'язань за недійсними додатковими угодами, укладеними з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання коштів державного бюджету, що не відповідає меті Закону України «Про публічні закупівлі» та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в статті 5 даного Закону.
Крім того, укладення недійсних додаткових угод до первісного договору всупереч норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про публічні закупівлі» є прямим порушенням законності в бюджетній системі, яке сприяє розвитку інфляційних процесів у країні, підриває довіру громадян і наносить вагомий матеріальний збиток.
Держава як гарант верховенства права в Україні гарантує, що укладення договору про закупівлю товарів за бюджетні кошти відповідно до вимог законодавства про публічні закупівлі сприятиме ефективному, прозорому та цільовому використанню бюджетних коштів. Реалізація вказаних гарантій впроваджується через діяльність прокурора до суду в інтересах держави з даним позовом є порушення економічних інтересів держави, що виразилась у вчиненні незаконного правочину і, як наслідок, проведення бюджетного фінансування з порушенням законодавчо встановленого порядку.
З метою усунення порушень бюджетного законодавства та законодавства у сфері публічних закупівель, та повернення незаконно сплачених бюджетних коштів, що призвело до їх нераціонального використання, такі інтереси держави потребують захисту.
Отже правильне, в порядку, визначеному законодавством, використання бюджетних коштів беззаперечно становить державний інтерес.
Суперечності, які виникають у бюджетних правовідносинах, зачіпають як інтереси держави, так і суспільні інтереси, тож порушення інтересів держави у цій сфері є порушенням загальнодержавних інтересів, що у відповідності до ст. 131-1 Конституції України покладає на прокурора обов'язок представництва в суді.
Аналіз положень частин 3-5 статті 53 ГПК України у взаємозв'язку зі змістом частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
«Нездійснення захисту» має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
За приписами ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 23.03.2012 «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» та відповідно до п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99з інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Частиною 4 ст. 13 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
У зв'язку з цим, уповноважені державні та інші органи зобов'язані вживати (реалізувати) комплекс організаційно-правових та інших заходів, спрямованих на створення умов для такого захисту прав.
Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.
Відповідно до п. 10 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Разом з тим, згідно з п.п. 3, 4 та 9 ч. 4 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки державних закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку право охоронюваним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.
Згідно вимог ст. 7-1 Закону України «Про публічні закупівлі», моніторинг закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його територіальні органи.
Моніторинг закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладання договору про закупівлю та його виконання.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 №266 «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби» затверджено перелік міжрегіональних територіальних органів Держаудитслужби.
Відповідно до п. 1 вказаної постанови, міжрегіональні територіальні органи Держаудитслужби за переліком, згідно додатку 1, утворюються як юридичні особи публічного права. Наказом Держаудитслужби від 02.06.2016 №23 затверджено Положення про Південний офіс Держаудитслужби, згідно якого Південний офіс Держаудитслужби підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом.
Повноваження Південного офісу Держаудитслужби, визначені зазначеним наказом, кореспондуються із Положенням про Державну аудиторську службу України.
Верховний суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №924/1256/17 від 07.12.2018 висловив позицію, що здійснюючи моніторинг публічних закупівель Державна аудиторська служба України та Державна фінансова інспекція України мають право при виявленні випадків недотримання законодавства про державні закупівлі та не виконанні підконтрольною установою вимог до усунення відповідних порушень, звернутися до суду в інтересах держави.
Держаудитслужба є компетентним органом, з повним обсягом цивільної дієздатності та має повноваження звертатися до суду для захисту порушених інтересів держави у сфері публічних закупівель, а тому прокурор за наявності підстав представництва інтересів держави, може здійснювати таке представництво в особі цього компетентного органу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №921/524/18, від 29.07.2020 у справі 924/316/18 та інших.
Постановою Кабінету Міністрів України №266 від 06.04.2016 року «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби» затверджено перелік міжрегіональних територіальних органів Держаудитслужби України. Відповідно до п.1 вказаної постанови міжрегіональні територіальні органи Держаудитслужби за переліком згідно додатку 1 утворюються як юридичні особи публічного права.
Відповідно до наказу Держаудитслужби України №23 від 02.06.2016 затверджено Положення про Північно-східний офіс Держаудитслужби, згідно якого Північносхідний офіс Держаудитслужби підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом. У складі Офісу утворюються як структурні підрозділи управління у Луганський, Сумській, Харківській та Полтавській областях. Повноваження Північно-східного офісу Держаудитслужби, визначені зазначеним наказом кореспондуються із Положенням про Державну аудиторську службу України.
Листами від 05.06.2024 за №55-106-3123вих-24, від 30.10.2024 № 55-106-6051вих-24 Шевченківською окружною прокуратурою повідомлено Північно-східний офіс Держаудитслужби про виявлені порушення та витребовано інформацію щодо вжитих заходів державного нагляду вищезазначеної закупівлі.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Згідно з ч.5 ст. 216 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Попри виявлені порушення вимог законодавства про державні закупівлі, органами, уповноваженими на здійснення відповідних функцій держави у даних правовідносинах, не вжито належних заходів до застосування недійсності додаткових угод до договору про закупівлю електричної енергії та повернення надмірно сплачених коштів, в т.ч. шляхом звернення до суду.
Так, з системного тлумачення вищенаведених правових норм вбачається, що, зокрема, до повноважень Держаудитслужби України та її підрозділів належить вжиття заходів контролю щодо додержання вимог чинного законодавства при проведенні замовниками публічних закупівель, а також звернення до суду в інтересах держави з позовними заявами у разі не виконання ними вимог про усунення виявлених порушень.
Окрім того, постановою Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 по справі № 912/2385/18 також підтверджено підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Держаудитслужби, яка проводила моніторинг публічної закупівлі, а тому може і повинна бути позивачем у справах з аналогічних питань.
Крім того, дана позовна заява спрямовується прокурором в інтересах держави в особі Харківської міської ради з огляду на те, що відповідно до оголошення про проведення відкритих торгів, джерелом фінансування предмету закупівлі (ідентифікатор закупівлі UA-2020-12-11-000659-b) щодо закупівлі електричної енергії є кошти місцевого бюджету.
Положення про Управління освіти адміністрації Київського району Харківської міської ради, затверджене рішенням 1 сесії Харківської міської ради 8 скликання від 09.12.2020 № 7/20 , передбачає, що останнє є самостійним виконавчим органом Харківської міської ради, який утворюється Харківською міською радою та утримується за рахунок коштів бюджету міста Харкова.
Однак, виконання Управлінням освіти адміністрації Київського району Харківської міської ради умов оспорюваних додаткових угод до Договору про постачання електричної енергії споживачу №26-21 від 11.02.2021 призвело до надмірного витрачання бюджетних коштів.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» одним з основних принципів місцевого самоврядування є судовий захист прав місцевого самоврядування.
Стаття 18-1 Закону наділяє органи місцевого самоврядування повноваженнями щодо звернення до суду, якщо це необхідно для реалізації їх повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.
Відповідно до вимог ст. 71 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Таким чином, Харківська міська рада уповноважена здійснювати контроль щодо законності проведення Управлінням освіти адміністрації Київського району Харківської міської ради закупівель за бюджетні кошти, в тому числі на потреби освіти, та уповноважена звертатися до суду у разі встановлення порушень вимог діючого законодавства, що зачіпають інтереси територіальної громади міста.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного суду України від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.
Проте, уповноваженим органом - Харківською міською радою заходи щодо визнання недійсними додаткових угод до Договору про постачання електричної енергії споживачу №26-21 від 11.02.2021 не вживаються, незважаючи на те, що Шевченківською окружною прокуратурою м. Харкова листами №55-106-3122вих-24 від 05.06.2024 та №55-106-6052вих-24 від 30.10.2024 повідомлено про виявлені порушення вимог ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та умов Договору про постачання електричної енергії споживачу №26-21 від 11.02.2021 при укладанні Управлінням освіти адміністрації Київського району Харківської міської ради з ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» оспорюваних додаткових угод за бюджетні кошти.
Частиною 2 статті 2 Цивільного кодексу України передбачено, що одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі статтями 167, 170 Цивільного кодексу України набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
У судовому процесі, зокрема у господарському, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо прокурором визначено стороною у справі певний орган.
Подібний за змістом висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц та від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18.
Поряд з цим, ст. ст. 7, 140 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування. Територіальна громада має право самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і Законів України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон) однією з форм місцевого самоврядування є представництво спільних інтересів територіальних громад, сіл селищ, міст через міські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Як визначено ст. 10 вищевказаного Закону міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Стаття 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачає, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів.
Відповідно до вимог ст. 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.
Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.
Відповідно до Статуту територіальної громади міста Харкова, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 04.07.2007 № 121/07, міська рада є представницьким органом територіальної громади, що здійснює від її імені та в її інтересах функції та повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України і законами України, а також приймає від її імені рішення.
Незважаючи на наявні порушення вимог законодавства та необхідності захисту інтересів держави, уповноважені органи, до теперішнього часу не вжили заходів щодо визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення безпідставно сплачених коштів в судовому порядку.
На підставі викладеного, вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді.
Згідно з п. 3 ст. 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Частинами 1, 3 ст. 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Статтею 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві, скарзі самостійно обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення прокурора до суду, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № З-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. З мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Саме для того, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Наведена позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18.
Так, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Тобто, прокурор доводить бездіяльність органу, в інтересах якого він звертається до суду, а не можливість чи неможливість такого органу самостійно звернутися із цим позовом до суду.
Вказана позиція підтримана Великою Палатою Верховного Суду у своїй постанові від 26.05.2020 за №912/2385/18.
Таким чином, наведені вище норми законів та Рішення Конституційного Суду України, правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду дають прокурору право звертатися до суду з позовами про захист інтересів держави, обґрунтовуючи при цьому, у чому саме полягає таке порушення та бездіяльність уповноваженого органу.
Так, додержання всіма учасниками суспільних відносин принципу законності, який закріплено у ст. 68 Конституції України (кожен зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей) є обов'язковою передумовою досягнення загальнонаціональної мети українського народу - побудови демократичної, соціальної, правової, економічно розвиненої держави. А правовідносини, пов'язані з використанням коштів державного бюджету становлять безперечно інтерес держави. Усвідомлюючи потребу невідкладного та ефективного реагування на наявні і потенційні загрози національним інтересам і національній безпеці України, включаючи ворожі дії, збройний напад Російської Федерації, завдання шкоди життю та здоров'ю населення, захоплення заручників, експропріацію власності держави, фізичних та юридичних осіб, завдання майнових втрат та створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод, окупація територій нашої країни уповноваженим органам необхідно своєчасно реагувати на будь-яке порушення інтересів держави.
З контексту викладеного вище рішення Конституційного суду України, враховуючи положення національного законодавства та практику ЄСПЛ, вбачається, що прокурором прояв порушення інтересів держави визначається самостійно з урахуванням публічного інтересу.
Тому, окружна прокуратура звертається до суду з даною позовною заявою в інтересах держави в особі Північно-східного офісу Держаудитслужби та Харківської міської ради, що зумовлено захистом державного інтересу.
На виконання вимог ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» окружною прокуратурою повідомлено Північно-східний офіс Держаудитслужби та Харківську міську раду про намір звернутися до господарського суду з позовною заявою.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Законом України «Про публічні закупівлі» встановлено правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади, метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Одним із принципів здійснення публічних закупівель є максимальна економія, ефективність та пропорційність (п. 2 ч. 1 ст. 5 Законом України «Про публічні закупівлі»).
Відповідно до ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;
2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/ внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії;
3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;
6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв'язку зі зміною ставок податків і зборів та/ або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;
7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;
8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно ч. 2 ст. 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладання договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Абзацом 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Отже, Закон України «Про публічні закупівлі» встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону «Про публічні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).
Разом з цим, як встановлено судом, додаткові угоди до договору №26-21 від 11.02.2021 не містять об'єктивних обґрунтувань зміни істотних умов Договору в частині збільшення ціни за одиницю товару. Відсутні посилання на будь-які підтверджуючі документи від постачальника в обґрунтування необхідності підвищення ціни за одиницю товару. Загальний відсоток збільшення ціни за 1 кВт/год електроенергії, порівняно з первісними умовами Договору, склав 91,42%.
Водночас, слід зазначити, що постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
Проте, при підвищенні ціни на електричну енергію у додатковій угоді №2 до Договору №26- 21 від 11.02.2021 постачальник жодним чином не обґрунтовує пропозицію про підвищення ціни.
При підвищенні ціни на електричну енергію у додаткових угодах № 3 від 11.05.2021, № 5 від 28.08.2021, №7 від 22.09.2021, №8 від 08.10.2021, №9 від 09.11.2021, №10 від 12.11.2021, № 12 від 25.11.2021 2021 в частині збільшення ціни за одиницю товару, підстави внесення змін до істотних умов Договору про постачання електричної енергії обґрунтовуються ціновими довідками Харківської торгово-промислової палати, у зв'язку з чим внесені зміни до Договору на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Втім, цінові довідки Харківської торгово-промислової палати не містять відомостей щодо динаміки ціни на електричну енергію, в ньому відсутній аналіз вартості ціни електричної енергії на дату укладення Договору та додаткових угод чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни електричної енергії на ринку, у зв'язку з чим не містить належного обґрунтування для зміни істотних умов Договору на підставі п. 2. ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Відтак, довідки Харківської торгово-промислової палати не можуть виступати в якості належного і беззаперечного підтвердження коливання ціни на електроенергію на ринку та його не може бути розцінено як достатнє обґрунтування необхідності внесення змін до Договору про постачання електричної енергії в частині збільшення ціни.
Отже, суд погоджується, що вказані цінові довідки за своїм змістом та суттю є лише документом довідковоінформаційного характеру та фактично дублюють дані із сайту ДП «Оператор ринку», в якому не міститься точної інформації про коливання цін на електричну енергію станом як на момент звернення товариства про внесення змін до договору, так і на момент підписання спірної додаткової угоди.
Таким чином, вищезазначене свідчить про те, що укладанням додаткових угод безпідставно підвищена ціна на електричну енергію.
Письмові пояснення відповідача-1 (вх. № 4191 від 14.04.2025), які долучено до матеріалів справи, не спростовують того факту, що саме при укладенні додаткових угод про підвищення ціни на товар коливання ціни за одиницю товару в бік збільшення не було обґрунтовано і документально підтверджено необхідність внесення змін до договору.
З урахуванням вказаного, слід зазначити, що Верховний Суд у постановах від 26.02.2019 у справі № 925/683/18, від 26.03.2019 у справі № 912/898/18, від 16.04.2019 у справі № 915/346/19 неодноразово звертав увагу, що без належного обґрунтування, а також достатнього документального підтвердження відсутні правові підстави для збільшення ціни товару за договором у відповідності до укладених додаткових угод і укладення таких додаткових угод є порушенням вимог ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
З огляду на положення статті 5 Закону № 922-VIII, перемога у тендері (закупівля за бюджетні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення на 91,42% шляхом так званого "каскадного" укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця, та укладення спірних угод у цьому випадку призвело до нівелювання результатів відкритих торгів.
Аналогічні висновки були зроблені Верховним Судом у постанові від 16.02.2023 у справі № 903/383/22.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 зазначила, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку ст. 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у ст. 652 ЦК України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Вищевказані додаткові угоди до Договору №26-21 від 11.02.2021 про зміну ціни за одиницю товару (електрична енергія) укладені всупереч вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», ст. 632 ЦК України, а також суперечать інтересам держави в частині недотримання вимог щодо максимальної економії та ефективності витрачання бюджетних коштів, виділених на вищевказану закупівлю. Враховуючи викладене, спірні угоди (правочини) підлягають визнанню недійсними.
Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Стороною Договору про постачання електричної енергії споживачу №26-21 від 11.02.2021 та відповідних додаткових угод до Договору є Управління освіти адміністрації Київського району Харківської міської ради, яке також зазначено платником в усіх платіжних дорученнях щодо оплати поставленої ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» електричної енергії.
Однак, Управління освіти адміністрації Київського району Харківської міської ради самостійно укладаючи договори, оплата яких здійснюється за бюджетні кошти, прийняла запропоновані постачальником умови, якими збільшується ціна за одиницю товару, що фактично призвело до зменшення обсягів закупівлі, та, як наслідок, надмірну та безпідставну сплату бюджетних коштів.
Судом встановлено, що загальний обсяг спожитої електричної енергії складає 1 901 655, 601 кВт/год мав би бути оплачений за ціною 1,901 грн. за кВт/год складає 3 615 047,30 грн. (1 901 655, 601 кВт/год *1,901 грн.= 3 615 047,3 грн.)
Натомість, з урахуванням спірних додаткових угод, зазначений обсяг електроенергії було оплачено грошовими коштами у сумі 4 867 960,73 грн.
Всього за договором було оплачено 13 актів/накладних на суму 4 867 960,73 грн, інформацію про які розміщено на офіційному веб-порталі https://spending.gov.ua, а саме: Акт № УГР00003760 від 13.12.2021 на загальну суму 666 897,25 грн., Акт № УГР00003307 від 26.11.2021 на загальну суму 319 268,42 грн., Акт № УГР00003306 від 16.11.2021 на загальну суму 244 239,74 грн., Акт № УГР00003305 від 11.11.2021 на загальну суму 201 963,10 грн., Акт № УГР00003107 від 19.10.2021 на загальну суму 665 502,29 грн., Акт № УГР00002778 від 20.09.2021 на загальну суму 127 356,72 грн., Акт № УГР00002777 від 17.09.2021 на загальну суму 117 347,50 грн., Акт № УГР00002402 від 18.08.2021 на загальну суму 207 573,36 грн., Акт № УГР00002027 від 21.07.2021 на загальну суму 416 230,75 грн., Акт № УГР00001752 від 14.06.2021 на загальну суму 485 844,79 грн., Акт № УГР00001319 від 18.05.2021 на загальну суму 503 857,10 грн., Акт № № УГР00000829 від 12.04.2021 на загальну суму 461 710, 97 грн., Акт № УГР00000547 від 18.03.2021 на загальну суму 450 167, 76 грн.
А отже, 4 867 960,73 грн (які фактично сплачено) - 3 615 047,3 грн (які мали бути сплачені) = 1 252 913 грн. 43 коп. (безпідставно сплачені кошти)
Таким чином, грошові кошти в сумі 1 252 913, 43 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов'язаний їх повернути позивачу, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.
Вказане узгоджується з висновками, наведеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22.
Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов'язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. .
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення.
Таким чином, підсумовуючи вищевикладене та враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог, а відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Враховуючи задоволення позову в повному обсязі, судовий збір покладається на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати недійсною додаткову угоду №2 від 09.03.2021 до договору №26-21 від 11.02.2021.
Визнати недійсною додаткову угоду №3 від 11.05.2021 до договору №26-21 від 11.02.2021.
Визнати недійсною додаткову угоду №5 від 28.08.2021 до договору №26-21 від 11.02.2021.
Визнати недійсною додаткову угоду №7 від 22.09.2021 до договору №26-21 від 11.02.2021.
Визнати недійсною додаткову угоду №8 від 08.10.2021 до договору №26-21 від 11.02.2021.
Визнати недійсною додаткову угоду №9 від 09.11.2021 до договору №26-21 від 11.02.2021.
Визнати недійсною додаткову угоду №10 від 12.11.2021 до договору №26-21 від 11.02.2021.
Визнати недійсною додаткову угоду №12 від 25.11.2021 до договору №26-21 від 11.02.2021.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного Петра, буд. 25, літ. Б офіс, 5; Код ЄДРПОУ 41427817) на користь Харківської міської ради (майдан Конституції, 7, місто Харків, 61003, код ЄДРПОУ 04059243) кошти в сумі 1 252 913,43 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного Петра, буд. 25, літ. Б офіс, 5; Код ЄДРПОУ 41427817) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, буд. 4, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок №UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 0901010) витрати зі сплати судового збору у розмірі 24 724,56 грн.
Стягнути з Управління освіти адміністрації Київського району Харківської міської ради (61002, м. Харків, вул. Чернишевська, 26; код ЄДРПОУ 02146274) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, буд. 4, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок №UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 0901010) витрати зі сплати судового збору у розмірі 9 689,60 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.
Прокуратура: Керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова (61072, м. Харків, вул. Вартових Неба, 55а; Код ЄДРПОУ/Умовний код: 0291010821).
Позивач-1: Харківська міська рада (майдан Конституції, 7, місто Харків, 61003, код ЄДРПОУ 04059243).
Позивач-2: Північно-східний офіс Держаудитслужби (61022, м. Харків, Держпром, 4 під'їзд, 10 поверх; код ЄДРПОУ 40478572).
Відповідач-1: Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного Петра, буд. 25, літ. Б офіс, 5; Код ЄДРПОУ 41427817).
Відповідач-2: Управління освіти адміністрації Київського району Харківської міської ради (61002, м. Харків, вул. Чернишевська, 26; код ЄДРПОУ 02146274).
Повне рішення складено "19" березня 2026 р.
СуддяВ.В. Усата
справа № 922/643/25