адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
17.03.2026 Справа № 917/2101/25
за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", вул. Грушевського 1Д, м.Київ, 01001
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Протеїн-Акцент" в особі голови комісії з припинення (ліквідатор) Давидова Олексія Володимировича, вул.Урожайна, 8, кв.1, м. Пирятин, Полтавська область, 37000
про зобов'язання вчинити дії
Суддя Кльопов І.Г.
Секретар Назаренко Я.А.
Представники сторін згідно протоколу судового засідання.
Обставини справи: Акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк» звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Протеїн-акцент" в особі ліквідаційної комісії про зобов"язання визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу ТОВ "ПРОТЕЇН-АКЦЕНТ" кредиторські вимоги Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк» за кредитним договором No б/н 03.02.2014р. в розмірі 215 993,59 грн. яка складається: заборгованість за кредитом - 22355,21 грн, за процентами - 61956,53 грн, за комісією - 7644,42 грн, за пенею -124037,43 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань за Договором банківського обслуговування №б/н від 03.02.2014 в частині повернення кредитних коштів та не сплати проценти і комісії за користування послугами Банку.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 18.11.2025 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі; справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 11.12.2025.
Відповідач відзив на позов не надав.
Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі поданих юридичною особою, фізичною особою - підприємцем документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.
Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою та фізичною особою-підприємцем для забезпечення комунікації та зв'язку із ними зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.
Слід також відзначити, що місцезнаходження юридичної особи при здійсненні державної реєстрації, відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" вноситься до відомостей про цю юридичну особу.
За змістом частини 4 статті 17 вказаного Закону, державній реєстрації підлягають зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться у Єдиному державному реєстрі, тобто і зміна місцезнаходження, про що юридична особа має звернутись із відповідною заявою. Не вживши заходів для внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про зміну свого місцезнаходження (в разі такої зміни), юридична особа повинна передбачати або свідомо допускати можливість настання певних негативних ризиків (зокрема щодо неотримання поштової кореспонденції).
На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: вул.Урожайна, 8, кв.1, м. Пирятин, Полтавська область, 37000, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Слід відзначити, що поштове відправлення на офіційну адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 18.11.2025, було повернуто за зворотною адресою.
Суд зазначає, що у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.
Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.
За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
В даному випадку господарським судом здійснені всі можливі заходи задля повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом, що підтверджується направленням ухвал суду на всі відомі суду засоби зв'язку з відповідачем.
Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Полтавської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Отже станом на дату винесення рішення строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов'язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Ухвалою суду від 17.02.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.03.2026.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті
Як встановлено матеріалами справи
03.02.2014р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Протеїн-акцент" було підписано Заяву про приєднання до правил надання банківських послуг та Заяву про відкриття поточного рахунку на підставі якої відкрито поточний рахунок НОМЕР_1 в валюті гривні.
Згідно Заяви про приєднання до правил надання банківських послуг клієнт приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (Умови), Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет, які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування № б/н від 03.02.2014р. (Договір) та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.
Відповідно до укладеного Договору від 03.02.2014р. ТОВ "Протеїн-акцент" на поточний рахунок НОМЕР_1 було встановлено кредитний ліміт в розмірі 25000 грн. в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, смс - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".
Таким чином, між Акціонерним товариством Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (надалі - Позивач, Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Протеїн-акцент" було укладено кредитний договір No б/н вiд 03.02.2014р.
Відповідно до п.3.18.1.1. Умов та правил надання банківських послуг, кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта. Банк здійснює обслуговування Ліміту Клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку Клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах Ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.
Пунктом. 3.18.1.3. Умов, кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.
Відповідно до п. 3.18.1.6. Умов, ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку передбаченому "Умовами і правилами надання банківських послуг", у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнтбанк, інтернет клієнт банк, sms повідомлення або інших).
Згідно п. 3.18.2.2. Умов, Клієнт зобов'язується:
п.3.18.2.2.1. Використовувати кредит на цілі, зазначені у п. 3.18.1.1 цього розділу «Умов та правил надання банківських послуг».
п.3.18.2.2.2. Сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом згідно з п.п. 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3.
п.3.18.2.2.3. Виробляти погашення кредиту, отриманого в межах встановленого Ліміту, не пізніше терміну закінчення періоду безперервного користування кредитом, встановленого п. 3.18.1.11.
п.3.18.2.2.5. Повернути кредит у строки, встановлені п.п. 3.18.1.10, 3.18.2.3.4., 3.18.2.2.17.
п.3.18.2.2.7. Сплатити Банку винагороду відповідно до п.п. 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6, 3.18.4.11.
Відповідно до п.3.18.4.1. Умов, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка).
Порядок розрахунку відсотків: п.3.18.4.1.1. За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20го до 25го числа місяця (далі «період, в який дебетове сальдо підлягає обнулення»), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою у розмірі, 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
п.3.18.4.1.2. При необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулення, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулення, Клієнт сплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24 (двадцять чотири)% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулення.
п.3.18.4.1.3. У разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулення, починаючи з 91го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулення, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будьякого з грошового зобов'язання Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48 (сорок вісім) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання Банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення.
Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань. п.3.18.4.9. Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом.
п.3.18.4.1.4. Під «непогашенням кредиту» мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.
Свої зобов'язання за договором Позивач виконав в повному обсязі, надавши Відповідачу кредитний ліміт в розмірі 25000.00 грн., проте ТОВ "Протеїн-акцент" свої зобов'язання за договором не виконувало належним чином, що стало підставою для звернення АТ КБ “ПРИВАТБАНК» до суду з позовом про стягнення заборгованості.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 24.12.2014р. у справі № 917/2323/14 позов Банка до ТОВ "Протеїн-акцент" про стягнення заборгованості за договором банківського обслуговування від 03.02.2014р. був задоволений в повному обсязі, стягнуто заборгованість за договором б/н від 03.02.2014р. в розмірі 28370,90грн., у т.ч. 22355,21грн. - заборгованість за кредитом, 4786,81грн. - заборгованість по процентам, 1027,68грн. - пеня, 201,20грн. - заборгованість по комісії, а також 1827,00грн. судового збору. Рішення набрало законної сили.
Факти укладення договору від 03.02.2014р. шляхом підписання Відповідачем Заяви про приєднання до правил надання банківських послуг, отримання ТОВ "Протеїн- акцент" кредитних коштів у вигляді кредитного ліміту на поточний рахунок, порушення позичальником умов визначеним договором щодо повернення кредиту, сплати відсотків, інших платежів встановлено та підтверджується рішенням Господарського суду Полтавської області від 25.12.2014р. по справі №917/2323/14.
Згідно ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Позивач зазначає, що ТОВ "Протеїн-акцент" продовжило ухилятися від виконання своїх грошових зобов'язань по погашенню заборгованості за Договором банківського обслуговування від 03.02.2014р. та станом на 15.09.2024 року у ТОВ "Протеїн-акцент" наявна заборгованість у розмірі 215993,59 грн. з якої: за кредитом - 22355,21 грн, за процентами - 61956,53 грн, за комісією - 7644,42 грн, за пенею - 124037,43 грн.
В подальшому, позивачу з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, стало відомо, що ТОВ "Протеїн-акцент" з 07.06.2023р. перебуває в стані припинення юридичної особи в результаті її ліквідації за рішенням засновників (учасників). Голова комісії з припинення - Давидов Олексій Володимирович.
Оскільки до ЄДРЮОФОП внесено запис про перебування товариства в стані припинення та створено комісію з припинення (ліквідаційну комісію), зазначені обставини надають Позивачу право на звернення до ліквідаційної комісії підприємства Відповідача з заявою про визнання кредиторських вимог та включення їх до проміжного ліквідаційного балансу.
01.10.2025р. АТ КБ “ПриватБанк» направило на юридичну адресу Відповідача заяву з кредиторськими вимогами, що підтверджується копією опису вкладення до цінного листа та фіскальним чеком.
Відповідно до ч.6 ст.105 ЦК України кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.
Вимогу Банка Відповідач мав розглянути не пізніше тридцяти днів з моменту такого отримання, та письмово повідомити кредитора про результати її розгляду, проте відповідних дій не вчинив.
Лист з кредиторськими вимогами не було отримано ТОВ "Протеїн-акцент", про що свідчать відомості УКРПОШТИ за результатами відстеження поштового відправлення штрих код 0505378758461, лист повернуто відправнику 20.10.2025 року в зв'язку «за закінченням терміну зберігання»
Таким чином, кредитор дізнався про відмову у задоволенні вимог кредитора та ухилення від їх розгляду, а відтак позивач звертається до суду в межах 30 денного строку, визначеного ч. 3 ст. 112 ЦК України.
На думку позивача, ухилення ліквідаційної комісії ТОВ "Протеїн-акцент" від розгляду кредиторських вимог АТ КБ "ПриватБанк" та включення їх до ліквідаційного балансу призводить до того, що Банк (кредитор) фактично перебуває у стані правової невизначеності щодо своїх прав та зумовлює їх порушення.
Зазначені обставини і стали причиною звернення позивача до суду.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно ч. 2. ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
За положенням ст. 1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір плати за використання клієнтом коштів банку, яке не встановлене договором, не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач використав кредитний ліміт, водночас не повернув кредитні кошти та не сплатив проценти і комісії за користування послугами Банку.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Частиною 1 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Перевіривши надані позивачем розрахунки заборгованості, суд дійшов висновку, що такі розрахунки є обґрунтованими, арифметично вірними та такими, що не суперечить нормам чинного законодавства.
Отже, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що кредиторські вимоги Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ТОВ "Протеїн-акцент" у загальній сумі 215 993,59грн. є обґрунтованими.
На момент пред'явлення цього позову вищевказана заборгованість добровільно не сплачена.
ТОВ "Протеїн-акцент" є юридичною особою, що утворена 21.01.2014 (запис про державну реєстрацію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).
07.06.2023 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис про рішення засновників щодо припинення юридичної особи.
Як вже було зазначено, позивачу стало відомо з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що ТОВ "Протеїн-акцент" з 07.06.2023 перебуває в стані припинення юридичної особи в результаті її ліквідації за рішенням засновників (учасників).
01.10.2025р. позивачем направлено на юридичну адресу відповідача заяву з вимогами до юридичної особи, що припиняється за рішенням засновників (учасників).
Лист з кредиторськими вимогами не було отримано ТОВ "Протеїн-акцент", про що свідчать відомості УКРПОШТИ за результатами відстеження поштового відправлення штрих код 0505378758461, лист повернуто відправнику 20.10.2025 року в зв'язку «за закінченням терміну зберігання»
Згідно з частиною 3 статті 112 ЦК України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в порушення вимог ст. 105 Цивільного кодексу України комісія з припинення відповідача протиправно ухиляється від виконання обов'язків щодо визнання реально існуючої заборгованості перед Банком та включення кредиторських вимог до проміжного ліквідаційного балансу для їх подальшого задоволення за рахунок коштів та майна особи, яка ліквідується.
Частиною 1 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно із ч. 1 ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Положеннями ст. 14 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
З огляду на викладені норми вбачається, що підставою виникнення зобов'язання та права вимоги його виконання є, зокрема, закон, що встановлює обов'язкові дії для того чи іншого суб'єкта в межах відповідних правовідносин.
Відповідно до ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується: 1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами; 2) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, за позовом учасника юридичної особи або відповідного органу державної влади; 3) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи в інших випадках, встановлених законом, - за позовом відповідного органу державної влади.
Статтею 105 Цивільного кодексу України передбачено порядок виконання рішення про припинення юридичної особи, а саме: учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію; учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється; виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи; до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи; голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.
Частиною 8 ст. 111 Цивільного кодексу України передбачено, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду
Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.
Згідно ч.3, 4 ст. 112 ЦК України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії.
Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.
Таким чином, несвоєчасне заявлення кредитором (позивачем) грошових вимог у процедурі добровільної ліквідації боржника (відповідача) не має наслідком їх погашення, а впливає лише на порядок задоволення таких вимог.
Законодавець пов'язує право позивача на звернення до суду за захистом порушеного права зокрема з обставинами наявності відмови ліквідаційної комісії відповідача у внесенні вимог позивача до проміжного ліквідаційного балансу або ухилення від їх розгляду, що має місце у спірних правовідносинах, які склались між сторонами у даній справі, оскільки ухилилась від отримання та розгляду вимог позивача.
Таким чином, норми цивільного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, не надають ліквідаційній комісії права залишати вимоги кредиторів без розгляду.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №910/9052/18 та від 26.10.2022 у справі № 910/406/21
Доказів розгляду відповідачем кредиторських вимог позивача та прийняття відповідного рішення за наслідками такого розгляду матеріали справи не містять.
У поданій до голови комісії з припинення заяві позивач просив визнати вимоги кредиторські вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» в загальному розмірі 215 993,59грн.
Проте, як свідчать матеріали справи, відповідачем ані у встановлений вказаною нормою строк, ані на даний час, не розглянуто кредиторських вимог позивача та не прийнято відповідного рішення за наслідками такого розгляду, а тому вимоги позивача в частині зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Протеїн-акцент" в особі ліквідаційної комісії про зобов"язання визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу ТОВ "ПРОТЕЇН-АКЦЕНТ" кредиторські вимоги Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк» за кредитним договором No б/н 03.02.2014р. в розмірі 215 993,59 грн. яка складається: заборгованість за кредитом - 22355,21 грн, за процентами - 61956,53 грн, за комісією - 7644,42 грн, за пенею -124037,43 грн.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
Європейський суд з прав людини у справі "Мантованеллі" проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод є право на змагальне провадження.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОТЕЇН-АКЦЕНТ" (ЄДРПОУ 38636909, місцезнаходження: Україна, Полтавська обл. Пирятинський р-н, м.Пирятин, вул.Урожайна, буд. 8, квартира 1) в особі ліквідаційної комісії, визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОТЕЇН-АКЦЕНТ" кредиторські вимоги Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, 01001, м.Київ, вул. Грушевського, 1Д) за кредитним договором No б/н 03.02.2014р. в розмірі 215 993,59 грн. яка складається: заборгованість за кредитом - 22355,21 грн, за процентами - 61956,53 грн, за комісією -7644,42 грн, за пенею -124037,43 грн.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОТЕЇН-АКЦЕНТ" (ЄДРПОУ 38636909, місцезнаходження: Україна, Полтавська обл. Пирятинський р-н, м.Пирятин, вул.Урожайна, буд. 8, квартира 1) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м.Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у розмірі 2422,40грн.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 19.03.2026
Суддя Кльопов І.Г.