65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"18" березня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/5292/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.,
розглянувши справу № 916/5292/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження
за позовом: Приватного підприємства “Укрпалетсистем» /ЄДРПОУ 32285225, адреса - 11571, Житомирська область, Коростенський район, село Ушомир, вул. Березюка, буд. 15/
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Ресурс-Ойл» /ЄДРПОУ 21030399, адреса - 68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Праці, 6/
про стягнення 25 000,00 грн,
Приватне підприємство “Укрпалетсистем» /позивач/ звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. №5437/25 від 30.12.2025/ до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ресурс-Ойл» з вимогами про стягнення 25 000,00 грн. збитків.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у повному обсязі виконав свої зобов'язання за Договором та оплатив надані послуги за вересень 2025 р., що підтверджується платіжними інструкціями №51881ERP від 30.09.2025 р. на суму 40 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 6 666,66 грн. та від 14.10.2025 р. №55942ERP на суму 110 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 18 333,33 грн в порушення п.201.1, 201.7 ст.201 ПК України. Однак, відповідачем 30.09.2025 р. не було складено податкову накладну на загальну суму 150 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 25 000,00 грн. за першою з подій, передбачених пп. 187.1, 181.2 ст. 187 ПК України (датою оформлення акту наданих послуг) та не надіслано засобами електронного зв'язку до ДПС України. Зазначені обставини змусили позивача звернутися з даним позовом до суду про стягнення з відповідача понесених збитків за нескладання та нереєстрацію відповідачем податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Позов пред'явлено на підставі ст. ст. 15,16, 509, 525, 526, 610, 611, 612, 1166 ЦК України.
Ухвалою суду від 12.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/5292/25; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.257-252 ГПК України без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
З довідки про доставку електронного документу вбачається, що документ в електронному вигляді «Ст.176 ч. 2 Ухвала про відкриття провадження у справі (спрощене)» від 12.01.26 по справі №916/5292/25 (суддя Петренко Н.Д.) було надіслано одержувачу Товариство з обмеженою відповідальністю «Ресурс-Ойл» в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету: 12.01.2026 о 16:56.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Також необхідно зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.01.2026 було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач міг ознайомитися з текстом цієї ухвали.
Оскільки відповідач по справі не надав суду відзив на позовну заяву у строк, встановлений судом, суд в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.
Як встановлено при безпосередньому дослідженні доказів, 01 квітня 2023 року між Приватним підприємством «Укрпалетсистем» (Орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ресурс-Ойл» (Орендодавець) укладено Договір оренди нерухомого майна №01/2023.
Відповідно до п. 1 ст.1 Договору Орендодавець зобов'язується передати Орендареві в строкове платне користування нерухоме майно-частину матеріально-технічної бази.
Згідно з п. 2 ст. 1 Договору нерухоме майно, що передається в оренду, розташоване за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Мізікевича, 61А та розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 5123755300:02:005:0869, яка належить Орендодавцю на підставі Державного акту на право постійного користування землею №30 від 19.07.1996 р.
Нерухоме майно, яке передається в оренду, належить Орендодавцю на праві власності у відповідності до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28.01.2012 р., виданого головою Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (п.3 ст.1 Договору).
Згідно з п.1 ст.3 Договору за користування нерухомим майном Орендар зобов'язується сплачувати Орендодавцю орендну плату, розмір та порядок сплати якої визначаються згідно з цим Договором.
З матеріалів справи вбачається, що 30 вересня 2025 року Сторонами підписано Акт надання послуг №21, відповідно до якого Орендодавцем у вересні місяці 2025 року були виконані послуги з надання в оренду власної нежитлової нерухомості на суму 150 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 25 000,00 грн.
З метою виконання своїх договірних зобов'язань позивачем було здійснено оплату вказаних послуг, що підтверджується платіжною інструкцією №51881ERP від 30.09.2025 р. на суму 40 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 6 666,66 грн. та від 14.10.2025 р. №55942ERP на суму 110 000,00 грн., вт.ч. ПДВ 18 333,33 грн.
В порушення п.201.1, 201.7 ст.201 ПК України відповідачем 30.09.2025 р. не було складено податкову накладну на загальну суму 150 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 25 000,00 грн. за першою з подій, передбачених пп. 187.1, 181.2 ст. 187 ПК України (датою оформлення акту наданих послуг) та не надіслано засобами електронного зв'язку до ДПС України.
Судом встановлено, що предметом позову у даній справі є стягнення збитків, заподіяних відповідачем позивачу, в розмірі 25 000,00 грн.
В силу положень ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З матеріалів справи вбачається, що позивач у повному обсязі виконав свої зобов'язання за Договором та оплатив надані послуги за вересень 2025 р., що підтверджується платіжними інструкціями №51881ERP від 30.09.2025 р. на суму 40 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 6 666,66 грн. та від 14.10.2025 р. №55942ERP на суму 110 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 18 333,33 грн.
Відповідно до пп. 2 п. 180.1 статті 180 ПК України для цілей оподаткування ПДВ платником податку є: будь-яка особа, яка зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.
Згідно з пп. «а» п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю.
Відповідно до пп. 187.1, 181.2 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.
Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі -ЄРПН) у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до п. 201.7. ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).;
Згідно з п. 201.10 статті 201: при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/ послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;
У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Водночас відповідно до п. 89 Підрозділу 2 розділу XX ПК України тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН здійснюється з урахуванням таких граничних строків: - для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до 5 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 18 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
Оскільки Відповідач мав скласти податкову накладну на загальну суму 150 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 25 000,00 грн. 30.09.2025 р., тому з урахуванням вищезазначених вимог податкового законодавства України граничним терміном її реєстрації в ЄРПН було 18.10.2025 р. При цьому, анулювання реєстрації платником ПДВ має наслідком втрату права на реєстрацію податкових накладних, що прямо передбачено п.184.5 ст.184 ПК України.
За таких умов з 30.09.2025 р. відповідач втратив право на складання податкових накладних, а підприємство відповідно втратило право на віднесення сум ПДВ, сплачених у складі загальної вартості послуг з оренди нерухомого майна відповідача за Договором за вересень 2025 р. до складу податкового кредиту.
Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. За змістом п. п. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені / нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/ послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду.
У разі відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає. Вирішуючи питання про стягнення збитків, заподіяних неналежним складенням та реєстрацією податкових накладних, суди повинні встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення. Доведення наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає те, що протиправні дії заподіювана є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, від 01.03.2023 у справі № 925/556/21.
Щодо протиправної поведінки (дії чи бездіяльності відповідача) Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 01.12.2023 у справі №926/3347/22 дійшла висновку, що в контексті доказування такої складової цивільного правопорушення як протиправна поведінка заподіювача збитків, відсутність матеріалів податкової перевірки (акта або рішення) відповідного контролюючого органу, не може звільняти продавця від відповідальності за завдані покупцю майнові збитки, а господарський суд у такому випадку має як самостійно оцінити надані докази, зокрема ті, що стосуються реєстрації податкових накладних, так і самостійно здійснити оцінку дій чи бездіяльності продавця, у тому числі щодо порушення ним податкового законодавства.
Об'єднана палата у постанові від 01.12.2023 у справі №926/3347/22, в цілому погоджуючись з зазначеними висновками щодо тягаря доказування, а також з тим, що рішення суду про стягнення боргу у зобов'язальних правовідносинах не є належними і допустимими доказами вчинення відповідачем порушення податкового зобов'язання, уточнила висновок Верховного Суду стосовно того, що обставини (факти), що стосуються реєстрації податкових накладних, можуть підтверджуватися не тільки матеріалами відповідної перевірки контролюючим органом, а й, зокрема, податковими накладними, розрахунками коригування тощо; господарський суд має повноваження самостійно надавати оцінку правомірності чи неправомірності дій чи бездіяльності відповідача, зокрема стосовно відповідності його дій чи бездіяльності при виконанні зобов'язання податковому законодавству України, якщо це необхідно для вирішення спору.
У постанові від 01.03.2023 року по справі №925/556/21 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з 1 січня 2015 року ПК України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ. Збільшення податкового кредиту є майновим інтересом покупця товарів / послуг, який з 1 січня 2015 року за загальним правилом реалізовується після виконання продавцем в публічно-правових відносинах з державою обов'язку скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну, адже із цим пов'язується виникнення у покупця права на віднесення відповідних сум ПДВ до податкового кредиту. Водночас покупець не є стороною публічно-правових відносин між продавцем і контролюючим органом щодо реєстрації податкових накладних.
До моменту виникнення права на включення суми ПДВ за операцію з придбання товарів / послуг до складу податкового кредиту взаємодія держави і покупця зводиться лише до можливості покупця подати на продавця скаргу, що в силу пункту 201.10 статті 201 ПК України зумовлює лише обов'язок контролюючого органу провести документальну перевірку продавця, спонукати виконати який покупець не може.
Як наслідок, такий покупець також не може вимагати від держави відшкодування збитків, спричинених невиконанням контролюючим органом обов'язку з проведення перевірки, оскільки цей обов'язок контролюючий орган має не перед покупцем і його невиконання не вважається таким, що порушує якесь конкретне право платника податків. (пункти 8.23, 8.24, 8.26). Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, від 01.03.2023 у справі №925/556/21, об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, Верховного Суду від 03.12.2018 у справі №908/76/18, від 10.01.2022 у справі №910/3338/21, від 31.01.2023 у справі №904/72/22.
Відповідач, за умови наявності невиконаного обов'язку щодо складання та подальшої реєстрації податкової накладної за вересень 2025 р. у загальній сумі 150 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 25 000,00 грн. в ЄРПН, анулював 30.09.2025 р. реєстрацію платника ПДВ і зареєструвався платником єдиного податку, що позбавило позивача можливості віднести зазначені суми ПДВ до податкового кредиту. За таких обставин вважаємо вказані дії відповідача, які спричинили позивачу збитки у виді неотриманого податкового кредиту по ПДВ в сумі 25 000,00 грн протиправними.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в п. 6.14 постанови від 14.04.2020 у справі №925/1196/18 збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.
Розмір збитків підтверджується сумою ПДВ 25 000,00 грн., сплаченого відповідачу позивачем згідно платіжної інструкції №51881ERP від 30.09.2025 р. на суму 40 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 6 666,66 грн. та від 14.10.2025 р. №55942ERP на суму 110 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 18 333,33 грн. та фактичною неможливістю для відповідача скласти та зареєструвати податкову накладну від 30.09.2025 р. в ЄРПН в зв'язку із анулюванням реєстрації платника ПДВ, що призвело до втрати позивачем права на податковий кредит.
Беручи до уваги те, що на відповідача, згідно вимог чинного законодавства України покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН, враховуючи те, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН (пункт 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України), а також те, що позивачем втрачено право на податковий кредит, тому у даному випадку існує прямий причинно-наслідковий зв'язок, обґрунтований вимогами пункту 198.6 статті 198 ПК України та пункту 201.10 статті 201 ПК України, між відсутністю факту складання та реєстрації відповідачем податкової накладної та не включенням сум податку на додану вартість до податкового кредиту позивача в аналогічному обсязі.
Подібні ж правові висновки наведені в Постанові Верховного суду від 31 січня 2023 року по справі №904/72/22.
Судом також враховано висновок Великої Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2019 зі справи № 908/1568/18 у подібних правовідносинах щодо питання правової природи збитків внаслідок невиконання податкових зобов'язань; в згаданій постанові зазначено, що, хоча обов'язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем, невиконання такого обов'язку фактично завдало позивачу збитків.
Згідно з частиною 2 статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
У частині 1 статті 614 Цивільного кодексу України зазначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 753/7281/15-ц, від 21.02.2021 у справі № 904/982/19, від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18, від 21.09.2021 у справі № 910/1895/20, від 18.10.2022 у справі № 922/3174/21.
Отже, наявність вини презюмується, тобто не підлягає доведенню позивачем. Водночас відповідач для звільнення від відповідальності може доводити відсутність протиправності дій та вини, зокрема, шляхом оскарження рішення податкового органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в адміністративному порядку або в суді (відсутність вини буде підтверджуватися рішенням, ухваленим на користь платника податку, яке набрало законної сили і фактом реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН на виконання такого рішення).
Якщо відповідач не виконав встановлений законом обов'язок з реєстрації податкових накладних чи виконав його неналежним чином, що підтверджується рішенням про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, то це викликає неможливість включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, неможливість зменшення податкового зобов'язання на вказану суму, яка фактично є збитками позивача.
Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, від 01.03.2023 у справі №925/556/21, Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, Верховного Суду від 03.12.2018 у справі №908/76/18, від 10.01.2022 у справі №910/3338/21, від 31.01.2023 у справі №904/72/22.
Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи, вимоги чинного законодавства України та висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, належним способом захисту для позивача є звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.
Матеріали справи не містять доказів, які були б відхилені судом.
За правилами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Частиною 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. ч. 2, 3, 4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи принципи змагальності сторін та диспозитивності господарського судочинства суд не збирає докази за власною ініціативою та ухвалює рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, так як обґрунтовані та доведені.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що позивач при пред'явленні позову сплатив судовий збір у розмірі 3028,00 грн, що вбачається із платіжної інструкції № 76314ERP від 25.12.2025.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, з урахуванням коефіцієнту 0,8 судовий збір у даній справі становить 2422,40 грн (переплата - 605,60 грн).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
На підставі викладеного, враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог у повному обсязі, судовий збір у розмірі 2422,40 грн підлягає стягненню з відповідача. При цьому сума переплати судового збору може бути повернута позивачеві на підставі відповідного клопотання, поданого до суду.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 74-75, 129, 237-251, 257-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Приватного підприємства “Укрпалетсистем» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ресурс-Ойл» про стягнення 25 000,00 грн - задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ресурс-Ойл» /ЄДРПОУ 21030399, адреса - 68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Праці, 6/ на користь Приватного підприємства “Укрпалетсистем» /ЄДРПОУ 32285225, адреса - 11571, Житомирська область, Коростенський район, село Ушомир, вул. Березюка, буд. 15/ збитки в розмірі 25 000,00 грн /двадцять п'ять тисяч гривень 00 копійок/ та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн /дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок/.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 18 березня 2026 р.
Суддя Н.Д. Петренко