79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
16.03.2026 Справа № 914/2960/25
Господарський суд Львівської області у складі головуючої судді Зоряни Горецької, при секретарі Зоряні Палюх, розглянув у судовому засіданні справу
за позовом Фізичної особи підприємця Мільмана Петра Михайловича,
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Росан-Глобал»,
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Салон Діва»,
про зобов'язання здійснити пересилання вантажу, стягненння упущеної вигоди в розмірі 41 200,00 грн та стягнення моральної шкоди в розмірі 20 000,00 грн,
представники сторін:
від позивача: Адабаш С.А. (в режимі ВКЗ);
від відповідача: Билень Т.Я. (в залі суду);
від третьої особи: не з'явився.
В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Фізичної особи підприємця Мільмана Петра Михайловича до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Росан-Глобал», третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Салон Діва», про зобов'язання здійснити пересилання вантажу, стягнення упущеної вигоди в розмірі 41 200,00 грн та стягнення моральної шкоди в розмірі 20 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань.
Підготовче засідання відкладено на 29.12.2025.
29.12.2025 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.
Судове засідання відкладено на 16.03.2026.
В судовому засіданні 16.03.2026 проголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.
Позиція позивача
Позивач обгрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем умов договору №04082025/222 про надання послуг доставки міжнародних експрес - відправлень від 04.08.2025. Позивач просить здійснити пересилання вантажу, стягнути упущену вигоду та моральну шкоду.
Позиція відповідача
Відповідач з підстав викладених у відзиві на позовну заяву просив відмовити в задоволення позовних вимог. Водночас, в ході розгляду справи, відповідачем проведено доставку вантажу в м. Доха, Катар.
Позиція третьої особи
Третя особа підтримала позовні вимоги в повному обсязі з підстав викладених у поясненнях.
Між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі договору № №04082025/222 про надання послуг доставки міжнародних експрес - відправлень від 04.08.2025.
Відповідно до п. 2.1 Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується від імені, в інтересах та за рахунок Замовника надати наступні послуги (як в сукупності, так і окремо):
2.1.1 логістичні послуги (доставка (перевезення)МЕВ з-за кордону і за кордон, доставка (перевезення) МЕВ по Україні);
2.1.2 декларування та пред'явлення МЕВ для митного контролю і митного оформлення;
2.1.3 оформлення і складування МЕВ на ЦСС;
2.1.4 зберігання МЕВ на ЦСС;
2.1.5 оформлення товарно-транспортних документів;
2.1.6 митне оформлення МЕВ;
2.1.7 інші супутні послуги (завантаження, розвантаження та інші);
2.1.8 інші супутні послуги (додаткові послуги з митного оформлення).
Підписанням цього Договору Замовник надає повноваження Виконавцю діяти в інтересах і від імені Замовника та здійснювати пряме представництво відповідно до статті 111 Митного кодексу України безпосередньо або із залученням третіх осіб (п. 2.2 Договору).
Цей Договір за своєю правовою природою є змішаним та містить у собі елементи договору перевезення, транспортного експедирування та договору доручення (п. 2.3 Договору).
Ціною договору є сума всіх платежів згідно цього Договору. Ціна доставки кожного МЕВ (послуги вказані в п. 2.1.1-2.1.5, 2.1.7 цього Договору) розраховується згідно п. 1.7., 1.8., 3.1.3. цього Договору. Вартість послуг Виконавця, вказаних у п. 2.1.6, 2.1.8 цього Договору визначається на підставі Тарифів, що затверджуються наказами Виконавця та розміщуються на його Вебсайті) (п. 4.1 Договору).
Строк виконання зобов'зянь з поставки товару Договором не передбачено.
Сторонами велась переписка у месенджері, яка долучена до матеріалів справи.
До позовної заяви долучено калькуляцію вартості за можливими варіантами врегулювання ситуації. Орієнтовна вартість становить 458,00 Євро.
Між позивачем та третьою особою укладено договір доручення від 17.07.2025.
Відповідно до п. 3 договору доручення повірений зобов'язаний:
- замовити товар, визначений в додатку до договору купівлі - продажу косметичних товарів від 17.07.2025;
- здійснити оплату товару в повному обсязі;
- забезпечити доставку товару для проведення всіх необхідних митних процедур;
- бути присутнім при митному догляді вантажу (за потребою);
- організувати доставку вантажу з України в Катар;
- повідомляти довірителеві (на його вимогу) всі відомості про хід виконання доручення.
Розмір винагороди за виконання повіреним передбачених договором доручення дій становить 1 000,00 Євро (п. 5.1 договору доручення).
Договір доручення не містить строків поставки товару.
В ході розгляду справи відповідач здійснив поставку товару. Поставка відбулась 08.12.2025. Вказаний факт не заперечується позивачем та третьою особою. Докази поставки долучено до матеріалів справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Відповідач, в ході розгляду справи, виконав в повному обсязі одну із позовних вимог в частині здійснення пересилання вантажу у Катар м. Доха (аеропорт), а, відтак, в даній частині провадження підлягає до закриття у зв'язку із відсутністю предмету позовної вимоги.
Враховуючи те, що предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування після відкриття судом провадження у справі, суд прийшов до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета позову.
Щодо позовної заяви про відшкодування упущеної вигоди, суд зазначає наступне.
Представник Позивача зазначає у позовній заяві, що: «В результаті допущеної відповідачем бездіяльності, яка полягає у невиконанні ним договору, на теперішній час вантаж в Катар не доставлений, що, в свою чергу, спричинило позивачу негативні наслідки у вигляді упущеної вигоди. Зокрема, катарська компанія «Салон Діва», з якою позивач уклав контракт щодо придбання та пересилання товару, попередила, що внаслідок неотримання товарів, розриває контракт, на підставі якого позивач мав отримати винагороду в розмірі 1000 доларів США.
Таким чином, оскільки позивач не виконав свої обов'язки перед катарською компанією, а саме: не надіслав вантаж в Катар, тому за таких умов позивача було позбавлено можливості отримати прибуток в розмірі 1000 доларів США. Отже, якщо б відповідач належним чином виконав свої зобов'язання перед позивачем, тоді би позивач отримав 1000 доларів США.».
Відповідно до ст. 22 ЦК України - Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 623 ЦК України - Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України - Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.
Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Згідно зі ст. 22 ЦК України, збитками є реальні збитки (втрати, яких особа зазнала), а упущена вигода - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних умов господарювання, якби її право не було порушене.
Отже, упущена вигода має бути реальною та обґрунтованою, а не гіпотетичною чи ймовірною.
Позивач зобов'язаний довести:
- факт порушення з боку Відповідача;
- наявність причинно-наслідкового зв'язку між порушенням і втратою доходів;
- реальність отримання такого доходу за звичайних умов (наявність замовлень,
- контрактів, бізнес-плану, фінансової звітності тощо);
- розмір упущеної вигоди - належними і допустимими доказами.
В даному випадку сторонами не було погодження строку поставки товару. Крім того, строк поставки не був погоджений за договором доручення між позивачем та третьою особою. Суд звертає увагу, що зобов'язання вчинити дії (виконання обов'язку в натурі) та стягнення упущеної вигоди в контексті даної справи є взаємовиключними вимогами, оскільки перша спрямована на реальне виконання договору, а друга - на компенсацію доходу, який особа могла б реально одержати за звичайних умов господарювання, якби її право не було порушене. Як зазначалось вище, поставка відповідачем виконана. Суд робить закономірний висновок, що право позивачем не порушено, а тому відсутні підстави для стягнення упущеної вигоди. Той факт, що сторони не погоджували жодних строків поставки товару вказує на те, шо позивач вправі отримати свою винагороду за договором доручення від 17.07.2025.
Щодо стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, якщо внаслідок порушення її прав було завдано моральних чи немайнових страждань (фізичних або душевних).
Однак, відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується лише у разі наявності вини заподіювача і за умови доведення факту заподіяння таких страждань.
Отже, обов'язок доведення:
- факту заподіяння моральної шкоди;
- розміру моральної шкоди;
- причинного зв'язку між діями Відповідача та стражданнями Позивача покладається на Позивача.
Матеріали справи не містять доказів фактичного заподіяння моральної шкоди.
Позивач не надав жодних належних і допустимих доказів (медичних довідок, висновків психолога, свідчень, листування, тощо), які б підтверджували: факт переживань, душевних страждань або порушення нормального способу життя; причинно-наслідковий зв'язок між діями Відповідача і такими наслідками.
Самі лише припущення або суб'єктивні оцінки Позивача не є підставою для стягнення моральної шкоди. Таку позицію неодноразово висловлював Верховний Суд (постанови від 21.03.2018 у справі № 127/15577/16-ц, від 03.07.2019 у справі № 711/1799/17).
Відсутній причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та моральними стражданнями, хоча такі страждання не підтверджені.
Для відшкодування моральної шкоди необхідно довести, що саме дії чи бездіяльність відповідача стали безпосередньою причиною заподіяння моральних страждань.
У даній справі таких доказів не подано - позивач не обґрунтував, яким саме чином дії відповідача спричинили моральні переживання.
Будь-які загальні твердження не можуть вважатися достатніми доказами.
Непідтверджений є розмір моральної шкоди.
Стаття 23 ЦК України передбачає, що розмір моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини страждань, ступеня вини та інших обставин.
Верховний Суд у постановах (зокрема, від 10.10.2018 у справі № 522/16483/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 759/12850/17) наголошує, що: «Розмір моральної шкоди не може бути довільним чи умовним; він має бути співмірним із доведеними наслідками і підтверджений доказами». Позивач не надав жодних об'єктивних підстав для обчислення розміру моральної шкоди - отже, заявлена сума є необґрунтованою в належний спосіб.
За наведених обставин позовна вимога про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судовий збір щодо зобов'язання здійснити поставку може бути повернуто з державного бюджету за клопотанням позивача. В решті позовних вимог, судовий збір залишається за позивачем.
Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Закрити провадження в частині зобов'язання здійснити пересилання вантажу.
2. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя Горецька З.В.