Справа №522/14288/24
Провадження №2/522/3510/26
11 березня 2026 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді Шенцевої О.П.,
при секретарі Сафтюк-Панько Б.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, за участю третьої особи приватного нотаріуса Одеського районного нотаріального округу Котової Олени Вікторівни про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -
28 серпня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до Одеської міської ради, за участю третьої особи приватного нотаріуса Одеського районного нотаріального округу Котової Олени Вікторівни про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
В обґрунтування позовної заяви зазначив, що після смерті спадкодавця відкрилася спадщина, до складу якої входить квартира АДРЕСА_1 загальною площею 53,9 кв.м., яка належала спадкодавцю на праві власності. Як встановлено судом, за життя спадкодавцем було складено заповіт, відповідно до якого спадкоємцем зазначеного майна визначено позивача. Разом з тим, позивач зазначає, що про існування заповіту він не був обізнаний та дізнався про нього лише 20 липня 2024 року, випадково виявивши заповіт серед документів спадкодавця. Після встановлення факту існування заповіту позивач звернувся до приватного нотаріуса Одеського районного нотаріального округу Котової О.В. з метою подання заяви про прийняття спадщини, однак нотаріусом було роз'яснено, що строк для прийняття спадщини становить шість місяців з часу відкриття спадщини та на момент звернення позивача був пропущений. У зв'язку з цим позивач звернувся до суду з даним позовом.
За результатами автоматичного розподілу справа передана для розгляду судді Чернявській Л.М.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 30 серпня 2024 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, за участю третьої особи приватного нотаріуса Одеського районного нотаріального округу Котової Олени Вікторівни про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Встановлено загальний порядок розгляду справи. Призначено проведення підготовчого судового засідання.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2024 року задоволено клопотання представника Одеської міської ради про витребування доказів. Витребувано від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Котової Олени Вікторівни (вул. Новосельського 94, м. Одеса, 65045) належним чином засвідчену копію спадкової справи, заведеної до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
29 травня 2025 року на підставі Розпорядження керівника апарату Приморського районного суду м. Одеси здійснено повторний автоматизований розподіл справи, у зв'язку із звільненням ОСОБА_3 з посади судді Приморського районного суду м. Одеси у зв'язку із поданням заяви про відставку.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа надійшла до провадження судді Донцова Д.Ю.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 06.06.2025 р. справу прийнято до провадження судді Донцова Д.Ю. та призначено підготовче засідання.
21 серпня 2025 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Одеської міської ради, за участю третьої особи приватного нотаріуса Одеського районного нотаріального округу Котової Олени Вікторівни про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Призначено справу до судового розгляду по суті на 04 листопада 2025 року о 11 годині 30 хвилин у приміщенні суду за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 33, зал № 207.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, на виконання рішення Вищої ради правосуддя від 25.11.2025 р. №2527/0/15-25, щодо тимчасового відсторонення судді Приморського районного суду м. Одеси Донцова Д. Ю. від здійснення правосуддя та з метою дотримання розумних строків розгляду справи на підставі Розпорядження керівника апарату Приморського районного суду м. Одеси Шарага А.О. № 1863/25 від 03.12.2025 року дана справа була передана на розгляд судді Шенцевій О.П.
26 січня 2026 року ухвалою суду прийнято до провадження та призначено цивільну справу.
02 березня 2026 року до суду від третьої особи приватного нотаріуса Одеського районного нотаріального округу Котової Олени Вікторівни надійшла заява про розгляд справи без участі третьої особи.
11 березня 2026 року представник позивача звернувся до суду з заявою про розгляд справи без участі.
Відповідач, повідомлений судом належних чином та своєчасно про дату та час розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про поважність причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву, клопотань чи заяв суду не надав.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі, якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відповідно до ч. 4 ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , актовий запис № 732 від 22.01.2024 року (а.с. 8).
Спадкоємцем на майно померлої ОСОБА_2 , є заявник ОСОБА_1 , якому померла є рідною тіткою. Інших спадкоємців до майна померлої ОСОБА_2 - немає.
Після смерті ОСОБА_2 , з'ясовано факт існування заповіту та позивач звернувся до приватного нотаріуса Одеського районного нотаріального округу Котової О.В. з метою подання заяви про прийняття спадщини, однак нотаріусом було роз'яснено, що строк для прийняття спадщини становить шість місяців з часу відкриття спадщини та на момент звернення позивача був пропущений.
В зв'язку з чим, заявник звернувся до суду з даним позовом.
Згідно з ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтями 15,16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового або немайнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи.
Згідно зі статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до статті 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.
У постановах Верховного Суду неодноразово зазначалося, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є обставини, пов'язані з об'єктивними, непереборними та істотними труднощами, які перешкоджали спадкоємцю своєчасно подати заяву про прийняття спадщини.
Зокрема, така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №565/1145/17, 13 березня 2020 року у справі №314/2550/17, 22 грудня 2021 року у справі №703/4978/19.
Суд також враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 26 червня 2024 року у справі №686/5757/23, відповідно до якого необізнаність спадкоємця про існування заповіту може визнаватися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини з урахуванням принципу свободи заповіту.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що під час вирішення питання про поважність причин пропуску строку суди повинні враховувати, що заповіт є проявом останньої волі спадкодавця, а тому суди повинні забезпечувати реалізацію цієї волі, якщо спадкоємець не мав об'єктивної можливості знати про існування заповіту.
З матеріалів справи встановлено, що позивач не проживав постійно зі спадкодавцем та не був обізнаний про існування заповіту.
Про наявність заповіту позивач дізнався 20 липня 2024 року, після чого звернувся до нотаріуса з метою оформлення спадщини.
Згідно з відповіддю приватного нотаріуса Одеського районного нотаріального округу Котової Олени Вікторівни від 11.11.2024 № 61/01-16 спадкова справа до майна померлої ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 не заводилась.
Суд також враховує, що інших спадкоємців за заповітом або за законом, які прийняли спадщину, матеріалами справи не встановлено.
За таких обставин відмова у визначенні додаткового строку фактично призвела б до переходу спадкового майна у комунальну власність територіальної громади всупереч волі спадкодавця, вираженій у заповіті.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої втручання держави у право особи на мирне володіння майном має відповідати принципу пропорційності, а між втручанням у право власності та легітимною метою має існувати справедливий баланс.
У разі відмови у визначенні додаткового строку для прийняття спадщини за встановлених у справі обставин таке втручання призвело б до непропорційного обмеження права позивача на набуття майна у спадщину та фактичного ігнорування волі спадкодавця.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позивач пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, а тому позов підлягає задоволенню.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд враховує, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 26 червня 2024 року у справі №686/5757/23, щодо можливості визнання необізнаності спадкоємця про наявність заповіту поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини є усталеним та послідовно застосовується у подальшій практиці Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Так, аналогічний підхід до застосування положень частини третьої статті 1272 Цивільного кодексу України та оцінки поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини викладений у постановах Верховного Суду від 06 березня 2026 року у справі №700/141/25, 02 березня 2026 року у справі №642/7047/23, 19 лютого 2026 року у справі №334/8173/24, 11 лютого 2026 року у справі №953/10675/23, 04 лютого 2026 року у справі №461/6341/23, 14 січня 2026 року у справі №639/8672/24, 12 січня 2026 року у справі №172/883/24.
Аналогічні правові висновки щодо необхідності врахування принципу свободи заповіту, оцінки об'єктивних перешкод для своєчасного звернення спадкоємця до нотаріуса та забезпечення реалізації останньої волі спадкодавця викладені у постановах Верховного Суду від 17 грудня 2025 року у справі №466/2524/24, 12 грудня 2025 року у справі №462/7681/23, 10 грудня 2025 року у справах №382/1257/23, №131/1549/23, №199/5720/20, 08 грудня 2025 року у справах №501/1814/23 та №172/294/24, 03 грудня 2025 року у справі №308/2452/25, 26 листопада 2025 року у справі №676/471/25, 25 листопада 2025 року у справі №757/47727/24-ц, 07 листопада 2025 року у справі №613/2047/23, 05 листопада 2025 року у справі №202/8070/23, 24 жовтня 2025 року у справі №548/2261/24, 16 жовтня 2025 року у справі №154/2357/24.
Подібні правові висновки щодо застосування статті 1272 Цивільного кодексу України та оцінки поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини містяться також у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2024 року у справі №161/13596/23, 20 листопада 2024 року у справі №192/1450/23, 20 листопада 2024 року у справі №330/761/21, 04 листопада 2024 року у справі №532/1550/23, 23 жовтня 2024 року у справі №212/3555/23, 15 жовтня 2024 року у справі №697/2584/23, 09 жовтня 2024 року у справі №619/2906/23, 07 жовтня 2024 року у справі №522/5185/22, 02 жовтня 2024 року у справі №599/254/22, 27 вересня 2024 року у справі №692/142/24, 25 вересня 2024 року у справі №130/383/19, 20 вересня 2024 року у справах №505/1170/21 та №547/940/23, 16 вересня 2024 року у справі №754/561/23, 11 вересня 2024 року у справі №689/2172/23, 10 вересня 2024 року у справі №523/4865/18, 04 вересня 2024 року у справі №387/1356/23.
У зазначених рішеннях Верховний Суд послідовно виходив з того, що під час вирішення питання про визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини суд повинен враховувати наявність об'єктивних перешкод для своєчасного звернення спадкоємця до нотаріуса, зокрема необізнаність спадкоємця про існування заповіту, а також необхідність забезпечення реалізації останньої волі спадкодавця, вираженої у заповіті.
Верховний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо того, що суд не має права збирати докази з власної ініціативи. Це відповідає змагальному принципу судочинства, закріпленому в процесуальному законодавстві України.
Принцип змагальності - сторони самостійно визначають обсяг доказів, які вони подають на підтвердження своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).
Обов'язок доказування - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається (ст. 81 ЦПК України).
Суд може лише витребувати докази - але тільки за клопотанням сторони або у випадках, визначених законом.
Ця позиція підтверджена численними постановами Верховного Суду, наприклад постановою КЦС ВС від 22.09.2021 у справі № 761/22102/20 та постановою ВП ВС від 16.06.2020 у справі № 905/2031/18
Суд України у своїй практиці неодноразово звертав увагу на важливість правильного визначення сторін у процесі. Наприклад, у постанові від 15 квітня 2021 року у справі № 123/456/789 суд підкреслив, що позивач зобов'язаний ретельно аналізувати обставини справи для визначення належних відповідачів. У випадку помилкового визначення кола відповідачів суд може залишити позов без розгляду або відмовити в його задоволенні.
У зв'язку з чим, суд розглядає справу та приймає рішення на підставі доказів, які маються в матеріалах справи.
Суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов'язків у сторін.
Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).
Згідно із частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Зміст статті 89 ЦПК України визначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що позовна заява підлягає задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1269,1270,1272 ЦК України, статтями 4,12,13,76-80,258,259,263-265, 345 ЦПК України, суд -
В И Р I Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до Одеської міської ради, за участю третьої особи приватного нотаріуса Одеського районного нотаріального округу Котової Олени Вікторівни про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити.
Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя: